курс на пальма де майорка

ну от, прийшов час рушати в чергову подорож — цього разу до майорки на короткі п’ять днів. сиджу в «борисполі», чекаю на посадку, і чекати ще довгенько — я завше намагаюся приїхать в аеропорт чи на вокзал із великим запасом часу, але цього разу перевершив себе, особливо враховуючи онлайнову реєстрацію на рейс…

…якби то ще онлайновий паспортний контроль, без черг — то й справді можна було би приїздити до аеропорту за півгодини до відльоту.

на жаль, довелося залишити прикордонникам свого маленького складаного ножика, подарунок тещі: виявляється, я колись поклав його в кишеньку фотокофра і, звісно ж, зовсім про це забув.

машина сновидінь

пам’ятаєте чудові флешеві головоломки samosort 2 та machinarium? сподобалися? схоже, успіх саме цих шедеврів маленької чеської студії amanita design привабив увагу до point-n-click’ових флеш-забавок.

сьогодні блог indiegames.com опублікував посилання на ще один проект у цьому жанрі, дуже подібний за ідеєю та атмосферою — the dreamerz.

візуально графіка більше нагадує про чудові мінімалістичні ілюстрації девіда ланхема, аніж деталізований арт amanita design, тому на перший план виходять самі головоломки. вступна анімація пояснює сюжетну зав’язку: на місяці зламалася машина сновидінь, і головний персонаж вирушає ракетою, щоби її полагодити. забавка обов’язково сподобається дітям.

забавлятися можна просто онлайн.

пропоную заборонити футбол!

читаю статтю про черговий напад святенництва в українських можновладців, і не знаю вже, сміятися чи продовжувати ставити риторичні питання. голова нацради з питань телебачення та радіомовлення вперто намагається…

цитата. …захистити користувачів українських кабельних мереж від каналів еротичного „і десь навіть порнографічного“ змісту (читати повністю)

бракує сил вже навіть просто спостерігати цей карнавал. тож залишається, мабуть, лише сміятися.

якщо уявити собі, що рано чи пізно цим клоунам таки вдасться неможливе, еротика та порно повністю й назавжди зникнуть з теренів україни в будь-яких проявах… що далі? я пропоную нацраді заборонити… футбол!

екстравагантність

чудова цитата з твітера:

цитата. расхожесть мнения о том, что гению позволено быть мудаком, приводит к тому, что многих мудаков считают гениями по определению (звідси)

чому погляд зачепився? буквально днями на занятті з французської в рамках поточної теми спілкувалися про стилі одягу, і в обговоренні досить часто звучало слово créatif (творчий)… я був, певно, чимось роздратований, бо не стримав репліку про те, що креативність — зовсім не те саме, що ексцентричність, екстравагантність чи навіть епатажність.

де придбати капці?

приблизно за тиждень, якщо все складеться добре, писатиму в щоденник і публікуватиму фото із заморських країв (мапа), у зв’язку із чим є одне дуже важливе запитання:

де знайти капці?!

шукаю по києвських взуттєвих крамницях — і не знаходжу таких капців, щоби були якомога більш схожі до придбаних пару років тому (на фото — ми з ними у швеції). я до них дуже звик.

колір, низька підошва, зручні ремінці з окремою петелькою для великого пальця, і до всього того ще й цілком пристойна ціна — була 170 грн, але зараз я вже на все готовий…

не згадувати про майбутнє…

цікавлюся комп’ютерними забавками, і, — попри те, що власне грати зараз часу зовсім мало (родина, робота, навчання), — читаю час від часу різні публікації про немейнстрімові ігрові проекти.

так от, інколи трапляються такі речі, котрі не одразу й забавкою назвеш… просто перегляньте ось це видиво, приміром — трапилося сьогодні в інді-геймерському блозі:

проект називається is it time? (чи вже час?) і… гхм, чи потрібні якісь коментарі на додачу до текстовки у трейлері?

генерація пі

нещодавно переглянули з миленькою російську екранізацію «generation п». про сам фільм позвітую в найближчому кінотижні, а наразі — кілька загальних думок.

перше. пєлєвінські ідеї в «generation п» актуальні як ніколи, але, пробачте, екранізація саме цього твору — це свого роду одверта насмішка над усією ідейною канвою і над кожним глядачем =)

екранізація «generation п» — насмішка

хіба це не очевидно? =)

мандрівка вихідного дня: переяслав-хмельницький

позаминулих вихідних — якраз 9 травня, — повіз родину до переяслав-хмельницького музею архітектури просто неба — точніше в музеї народної архітектури та побуту середньої наддніпрянщини (мапа маршруту). поїхали на запрошення друзів, за що їм дяка — самі навряд чи вибралися б із побутових кучугур.

парк-музей дуже нагадує київський пирогів чи шевченківський гай у львові: доглянуті подвір’я з селянськими будиночками, млинами, церквами тощо… втім, на території є ще кілька невеличких тематичних будинків-музеїв: музей хліба, поштова станція, музей транспорту… є навіть невеличкий майданчик зі старою сільськогосподарською технікою, серед котрої — стара дерев’яна молотилка поруч із мобільним паровим двигуном (фото), кілька поіржавілих, але ще цікавих вантажівочок початку століття.

позбавлене сенсу

цитата з новини на «укрправді» про вільний курс білоруської валюти:

цитата. «використання ринкових підходів до формування курсу білоруського рубля при здійсненні операцій з фізичними особами дозволить не лише задовольнити попит громадян на іноземну валюту, але й позбавить сенсу подальше активне придбання іноземної валюти», — йдеться в офіційному повідомленні нацбанку (читати повністю)

найцікавіше підкреслив. чи хто зможе пояснити логіку цього вислову?

p.s. пам’ятаєте комуністичний лозунг: «партія — ум, чєсть і совєсть нашей епохі»? схоже, сучасний тренд в політиці такий: втрачати перелічені якості в зворотньому порядку. і, як і в україні, білоруські можновладці вже пройшли етапи втрати совісті та честі, на часі — розум.

кінотиждень сьомий

минув місяць від публікації попереднього кінотижня. за цей час я в «лінивому» режимі (рецидив кінофобії?) переглянув кілька стрічок, про п’ять з них коротенько розповім.

• вікі, крістіна, барселона (vicky cristina barcelona, 2008, вуді ален)
• місто темряви (dark city, 1998, алекс прояс)
• дівчина з татуюванням дракона (män som hatar kvinnor, 2009, нільс арден оплєв)
• версія 1.0 (one point o, 2004, джеф ренфро, мартен торсон)
• нічого (nothing, 2003, вінченцо наталі)

п’ять дуже різних фільмів. сподіваюся, кожен знайде собі що подивитися. всі стрічки ще є на ex.ua — і варто поспішити, бо власники порталу днями оголосили про ймовірний запуск платних сервісів, що є, мабуть, результатом підвищеної уваги до нього з боку правовласників, і певним індикатором… про долю infostore пам’ятаємо? втім, зараз про кіно. мотор.

окуляри щастя

колись давно, у 2003 році, полишаючи роботу в mas elektronik, я під владою якогось імпульсу заїхав у fielmann на політесі (його там вже давно немає) і замовив собі окуляри з оранжевими скельцями.

оправа і формування скла під неї вартували мені більше 200 грн — і на ті часи то були навправду чималі гроші для мене. але я не шкодував тих грошей ані секундочки — життя змінило колір =)

чи ви пробували колись поглянути довкола в похмурий, дощовий день через оранжеві окуляри? треба обов’язково спробувати!

страшна звичка

кава в конторі — страшна звичка… намагався її позбутися — а дзуськи, повернулася. допиваючи першу на сьогодні філіжанку, ділюся візуально прекрасним і — важливо — дотичним до теми.