дитячий садок, а не армія

правий один з коментаторів у блогах «комп’ютерного огляду» під дописом (теж чудовим, між іншим) про участь комп’ютера ibm в грі «jeopardy». як шкода, що подібні перли сотнями, тисячами падають непоміченими до смітника затролених та зпопсованих коментувалок…
цитата. военным […] нужна замена человеку-солдату. а то «не исполнять преступные приказы» — детский сад, а не армия получится. приказ — он на то и приказ, чтоб его исполняли. и отвечает его отдавший… (читати повністю)
чому звернув увагу? тому що прямо піднімає давню дилему, яку більшість воліє ховати за евфемізмами або просто замовчувати: зброю виготовляють і беруть (а тим більше дають!) до рук для того, щоб убивати. відповідно, армія потрібна для того, щоб убивати і нищити методично і організовано.
ах, як влучно! щоправда, для отримання повного задоволення варто читати повністю.
цитата. беда очевидности в том, что она плачевно нефотогенична. процесс подорожания еды и сокращения зарплат в бедных закоулках мира не сопровождается ни фаерами, ни презентациями, ни плясками в пальмовых юбках — поэтому отсеивается фильтром, встроенным в топсовое восприятие. когда же очевидность обретает своё фотогеничное выражение — обычно в виде серьёзных, целеустремлённых толп с топорами и горящих автомобилей — с точки зрения матёрой топсятины это происходит внезапно. и порождает дурацкий вопрос «кому выгодно организовать это именно сейчас?!» (читати повністю)
за термін «топса» окрема подяка — треба взяти на озброєння.
якщо від істини залежить майбутнє людства, але сучасники не можуть її зрозуміти і прийняти — її треба повторювати знову і знову, і знову… навіть після того, як вона стала банальністю.

«хто готовий проміняти частину свобод на безпеку — скоро позбудеться і того, й іншого».
бенджамін франклін

це я переглянув «v означає вендетта» — не вагаючись ані секунди, ставлю на одну полицю поруч із геніальною «бразилією»… і обидва фільми треба показувати в усіх пост-радянських країнах на новий рік, замість мягкова і брильської, замість новорічних звернень президентів.

кінотиждень четвертий

не буде з мене журналіста — нехтую дисципліною: цей дайджест переглянутого можна було сміливо назвати кіноквартал… бо попередній, третій випуск кінотижня опубліковано ще аж у вересні минулого року!

втім, принаймні головної ідеї формату для цих оглядів я дотримуюся — згадую не більше стрічок, аніж можна переглянути протягом тижня. тож нехай лишається кінотиждень. афіша:
  • мачете (machete, 2010, етан манікіс, роберт родрігез)
  • убойні канікули (tucker & dale vs evil, 2010, елі крейґ)
  • внутрішнє я (the i inside, 2004, роланд сюзо ріхтер)
  • таємниця абатства келз (the secret of kells, 2009,томм мур, нора тумі)
  • з інших світів (from other worlds, 2004, барі стругац)
ну що ж, любі глядачі — вмощуйтеся зручніше, мотор…

таки не крапкою був попередній допис в тему про дружбу. прочитав iris’ові сумування за померлою дружбою, і подумалося…

…що дружба — насправді — живе лише доти, допоки зберігається певна інтимність стосунків. це справедливо як для дружби між чоловіком та жінкою — так і між чоловіком і чоловіком, жінкою і жінкою тощо, лише інтимність в кожному випадку трішки інша.

якщо ж інтимності немає — не було, або згасла — рано чи пізно і від дружби лишиться лише спогад, навіть якщо формально продовжувати «підтримувати стосунки». тож чи варто шкодувати?

p.s. от власне тому я не вірю в дружбу між чоловіком і жінкою: або це більше ніж дружба — або лише «пустий каркас».

спеціаліст з дитячої психології

сьогодні вранці балакаємо з тимофійком дорогою до школи, розпитую про враження від першого навчального дня (учора) після тривалої хвороби.
— як тебе зустріли однокласники, чи сумували за тобою?
— та ні, — каже спокійно, без тіні смутку чи образи, — це ж діти.
— …
— діти тільки кажуть, що сумують, коли їм більше нема що сказати…
— о_О
— я знаю. я добре розуміюся на дітях, бо я ж і сам ще дитина.

dictd: нотатки щодо налаштування

намагаюся конвертувати словники в форматі stardict до формату dict для використання з локальним сервером dictd… поки що безуспішно — принаймні франко-російський словник (здається, зконвертований для stardict з lingvo) не хоче після конвертації нормально відображатися (див. скріншот).

але принаймні розібрався з роботою dictd — вдруге, бо вже колись той самий шлях проходив, коли встановлював на нетбук англійські словники. отже…


андрій івахненко ділиться:
цитата. я тут перед вихідними на роботі завітав на дільницю де усі 100% працюючих активні прихильники пр, до києва свого часу їздили, добровільно агітували, привітав з річницею перемоги їхнього лідера у першому турі, так вони образилися, кажуть знущаюся, до істерик з погрозами дійшло (читати повністю)
змусило посміхнутися.
судячи з кількості відвідувачів, що приходять на tivasyk@home з google в пошуках «словників синонімів», багатьом може стати в нагоді ось така софтинка: linguae — багатоформатний мультиплатформовий менеджер/переглядач словників.

«розуміє» розповсюжені формати stardict, xdxf та кілька менш відомих, вміє конвертувати словники між ними. є непоганим переглядачем — зокрема, дозволяє шукати в словникових статтях з підтримкою регулярних виразів, будувати обернені словники тощо.

мені жаль усіх

збирався вибрати цитату для публікації… але цей текст настільки цілісний і лаконічний в своїй образній силі, що він просто не містить слів, котрі можна було б відкинути. тому — повністю.
цитата. мне жаль всех, кому не жаль ходор­ковского. однажды их нечестно, несправедливо осудят, оштрафуют, задержат, не впустят, не выпустят, не вернут, не выплатят, задержат, недодадут, уволят, посадят, казнят, лишат премии, сломают им пальцы, нассут им на ботинки, оболгут, и они станут винить в неприятностях кого угодно: себя, обстоятельства, конкурентов, но так и не увидят связи между публичной, демонстративной несправедливостью и их мелкой, частной, никому не заметной несправедливостью. мне жаль их, потому что обязательно столкнутся, и обязательно будут неприятности.
наснилося, буцім я знову в інституті… саме по собі це вже тягне на сон жахів, але принаймні цього разу не екзамен =) далі більше: буцім один пришелепкуватий викладач чи то культур з літературами, чи ще якоїсь дуже гуманітарної «дисципліни», влаштував на лекції еротичний перформанс із чотирма студентками та одним студентом в шатах еви та адама, і зачитуваннями своїх професорських поезій… а повз вікна аудиторії в цей час гримотіли танки та пускові самоходи, розфарбовані і полаковані а ля матрьошки і проїздили (чомусь не пролітали!) такі ж картаті гелікоптери.

не знаю, до чого все це наснилося, але… головне питання: яку ілюстрацію мав би я шукати до цього допису?!

світ був великий…

дуже сподобалося.
цитата. а колись люди так і жили. книжок не було. збиралися й історії розказували, напевне. ото було життя дивне. світ був великий, не те, що зараз, з яйце куряче. можна було піти і пропасти. кудись світ-за-очі податися, людей різних бачити, і всі дивні. а зараз — телевізор все показав, нікуди й не хочеться вже. (читати повністю)
з оповіді ореста онишківа про перебування в німецькій буцегарні.
за посиланням у google reader’і втрапив на дуже хорошу статтю володимира пилипчука — «проблеми і перспективи європейської інтеграції україни». занотував собі кілька цитат.
цитата. суди громадян з банками за дострокове зняття коштів з депозитів під час політичної кризи 2004 року і економічної – 2008 року були майже поголовно програні громадянами-позивачами до банків. (читати повністю)
це — на продовження теми про українські банки як надзвичайно ненадійний спосіб збереження чесно зароблених накопичень, а також теми про відсутність будь-яких гарантій громадянам з боку української держави, в т.ч. гарантій законності чи справедливості судочинства.

вчора спало на думку таке:  

людина, котра говорить (а отже, думає) лише однією мовою, залишається глибоко в підсвідомости — попри яку завгодно освіту — шовіністом і ксенофобом.

припускаю, що є окремі винятки, але мова не про них.
з початком вивчення французської мови постала проблема — як набирати з клавіатури літери з діакритичними знаками (á, è, û, ï, ç) та лігатури (œ), вживання котрих у французській є обов’язковим?

додавання французської розкладки — поганий варіант: по-перше, вона аж надто сильно відрізняється від звичної англійської, щоби нею було зручно користуватися… і по-друге, я надто звик перемикатися лише між двома, англійською та універсальною українською.

вихопив у блозі тараса буника:
цитата: в інтернеті ми можемо бути не тими ким є, а тими ким хочемо бути (читати повністю)
…але вдумайтеся — чи не навпаки? =)

новорічні приємності

поки ще в підготовці продовження статті про вартість відшкодування за передвстановлений windows — в щоденник просяться маленькі дописи про святковий настрій та всілякі новорічні приємності.

приміром, таке: схоже, з моїм приходом до компанії в нас з’явилася нова традиція трішки креативити разом з агенцією usp events (їх вже згадував) на тему новорічних привітань партнерів. минулого року до стандартних наборів бабе цвєти, дєтям мороженоє зі спиртного та цукерок ми додали живого діда мороза, поштівку з каліграфією та досить милих потвор (кожна унікальна) від дизайнера олени іванової (див. фото).

десь влітку минулого року acer оголосив про початок продажу смартфонів в україні, а незабаром три моделі справді з’явилися на полицях магазинів, і найцікавішою з них була, звісно ж, та, що з android’ом — acer liquid e.

користуюсь таким смартфоном вже другий місяць, і попри кілька недоліків мушу визнати, що гаджет напрочуд приємний. з недоліків можна відзначити досить високу ціну (хоча мені гріх нарікати — користуюсь корпоративним апаратом) і… прошивку на базі eclair без підтримки таких «смачних» adobe flash та wifi hotspot =(

але стривайте — допис буде позитивний: на сайті acer є нова прошивка для acer liquid e, доступна усім власникам придбаних в україні «ліквідів»!

десь в процесі святкувань та спілкування з рідними, друзями і просто хорошими знайомими, з усього потоку свідомості мозок вихопив одну сентенцію, видану двома людьми в різний час (один працює в банку, другий має маленький бізнес):

при владі експортери, котрим міцна гривня не вигідна

робіть собі висновки. восени курс непомітно, але невпинно підростав, і якщо в нацбанку буде порядок і достатньо доларів для «ручного керування» курсом — він і далі так ростиме, малопомітно для пересічного громадянина (щоби не викликати паніки), але зручно і вигідно для експортерів. але якщо в нацбанку не буде порядку… якщо закінчиться валюта… якщо трапляться бодай якісь заворушення в політикумі… ну, коротше, всім все ясно.