з новим роком!

нехай збудеться ще одна ваша дитяча мрія! веселих свят, з новим роком!


дзвіночки панджабі

невеличкий святковий подарунок — міні-сайт із 35 акустичними версіями знаменитої різдвяної пісеньки «jingle bells». вибирайте під настрій! дуже, дуже рекомендую, наслухавшись більш-менш традиційних версій, закінчити на «sad jingle».


якщо ж сумувати не хочеться — слухайте і дивіться ось це… зриває дах!

настрій вже майже новорічний. розслаблено читаю новини в мережі. трапляються такі, що навіть не знаю, сміятися чи плакати. ось для прикладу…
цитата. «тайваньский дизайнер совместил в одном концепте йо-йо и беспроводную мышь» (читати повністю)
ні, ви вчитайтеся добре.

намагаюся реконструювати події: цей чувачидло придбав бездротову (!) мишу, покористувався трішки, зрозумів, що йому чогось бракує, — і присобачив до неї типу провід на пружинці?

p.s. принаймні візуально концепт симпатичний, і передбачає інтегрований зарядний пристрій.

клієнт все оплатить!

цитую з 48-го числа «weekly.ua» (ст.9):
цитата. «парламент франції ухвалив декларацію по боротьбі з проституцією. депутати мають намір змінити з наступного року чинне законодавство і ввести кримінальну відповідальність для споживачів сексуальних послуг. повії зможуть працювати безкарно, а їхнім клієнтам буде загрожувати штраф розміром 3 тис. євро або до шести місяців позбавлення волі. аналогічний закон діє в швеції. на відміну від цих країн в німеччині проституція легалізована»
з приводу чого маю кілька питань і думок.

перше. якого біса сайт weekly.ua — російськомовний, тоді як часопис — українською? і чому на сайті не виклали процитовану публікацію? результат: банан вам з двома персиками, панове, а не лінк.

випустіть мене

у співробітника редакції журналу «електронне моделювання»,  наукового часопису українського інституту проблем моделювання в енергетиці на кухні в розетці висить smartboy

…будь ласка, зупиніть світ, я злізу. або хоча б випустіть мене з цієї країни? я хочу спостерігати це, але здалеку.
я щойно усвідомив одну жахливу річ: google вбив операційні системи, принаймні на користувацьких десктопах і ноутбуках, — і, в принципі, на усих цих windows’ах, linux’ах та macos’ах можна поставити жирного хрестика. ну, тобто «вбив» не дослівно, а фігурально: з точки зору пересічного користувача пк, операційна система втратила значимість (ну гаразд, втратить найближчим часом).

усвідомлення прийшло, коли я зрозумів, що близько двох третин часу роботи з ноутбуком вдома проводжу онлайн, дві третини задач можу виконувати онлайновими інструментами, і дві третини важливих документів (або принаймні копії) вже зберігаю «в хмарі».

переважній кількості людей не потрібна свобода — їм потрібна свобода вибирати колір айфончика: чорний або білий. плять.

всі крапки над…

фінал одного з дописів про windows-планшети у блогах «комп’ютерного огляду»…
цитата. microsoft еще не расставила все точки над i (читати повністю)
змусив посміхнутися й пригадати, що в microsoft «нє уверени в бєзоблачном будущєм планшетов». може статися, що це (покоління) i(нтернет) ще не розставило всі крапки над microsoft. побачимо.
за прикладом автора чудового halfblog’а збережу собі на згадку ось цей комікс з архівів xkcd… текст взагалі варто вивчить напам’ять.
цитата. the infinite possibilities each day holds should stagger the mind. the sheer number of experiences i could have is uncountable, breathtaking, and i'm sitting here refreshing my inbox. we live trapped in loops, reliving a few days over and over, and we envision only a handful of paths laid out before us. we see the same things every day, we respond the same way, we think the same thoughts, each day a slight variation on the last, every moment smoothly following the gentle curves of societal norms. we act like if we just get through today, tomorrow our dreams will come back to us.

and no, i don't have all the answers. i don't know how to jolt myself into seeing what each moment could become. but i know one thing: the solution doesn't involve watering down my every little idea and creative impulse for the sake of some day easing my fit into a mold. it doesn't involve tempering my life to better fir someone's expectations. it doesn't involve constantly holding back for fear of shaking things up.

this is very important, so i want to say it as clearly as i can:

fuck. that. shit.
(xkcd.com)

дивний глюк xfce

вдруге вже втрапляю на дивний глюк xfce, котрий проявляється в тому, що менеджер вікон xfwm, схоже, не стартує після перезавантаження… всі нові вікна з’являються в лівому верхньому куті, позбавлені заголовків, не працюють комбінації клавіш керування вікнами (мінімізація/розгортання, переміщення тощо), не перемикаються стільниці, панель задач пуста… і купа інших негараздів.

вперше, пригадую, полінувався досліджувать проблему і просто по-ламерському перевстановив систему. цього разу погуглив і з’ясував, у чім річ. занотую собі на згадку.

посилання на черговий допис андрія зубинського спершу хотів звичним жестом опублікувати в google plus’і та twitter’і… але ні, останнім часом щодо цих сервісів маю стійку асоціацію зі смітниками.
цитата. google — не поставщик комбайнов «железо-софт-сервисы» вроде apple. […] google даже […] не поставщик по […] google — поставщик сервисов. и чем больше аудитория потребителей сервисов — тем лучше google […] в google со скепсисом смотрят на попытки сторонними […] производителями снять совершенно неоправданно толстый слой сливок с растущего рынка медиатерминалов (читати повністю)
тим, хто цікавиться інформаційними технологіями та майбутнім ринку планшетів (без microsoft) — буде цікаво переглянути допис.

оновлення. а от ще цікаве про планшети від того ж таки андрія зубинського. теж варте перегляду, в різних сенсах (розумна констатація фактів у формі глумливого стьобу). і ще ось, теж до теми.

продатися за гречку?

відколи розстався з «волею», користуюсь інтернетом від «ланет». не скажу, що раніше було погано, але тепер я просто забув би назву провайдера, — якби ще щомісячні нагадування про оплату, звісно ж.

проте сьогодні «ланет» вирішив мене шокувати. причому я майже переконаний, що якби в них спитать «якого х… біса?!» — вони б не зрозуміли, чому я обурююся.
акція: за пять позитивних відгуків про ланет, на п'яти різних форумах отримайте два квитки у кінотеатр (детально)
потім ми питаємо, звідки беруться продажні депутати, чому пенсіонери готові продатися за гречку? не питаймо: це ми такі.

загубитися в цифрових світах

коротко й влучно про сучасні тривимірні забавки:
цитата. all you have to do is follow the white dot to whatever the hell you’re supposed to blow-up/murder next (звідси)
не граюся в таке. останнім часом взагалі мало що приваблює достатньо, щоби переобороти обставини (родина, робота, навчання, родина, родина…) і вкрасти в себе день чи два, щоби загубитися в цифрових світах… але коли є трішки часу й натхнення — minecraft або dwarf fortress. тобто щось таке, де процес важливіший за результат, а сюжет створюю я сам.

як манекени

щойно з басейну. плавчині мають таку гарну статуру, що їм не потрібні вже ані миленькі личка, ані пишні груди, ані гарні зачіски… цим вони подібні до торгових манекенів.

до речі, про них: манекени бувають настільки привабливі, що закохуєшся, просто додумавши другу частину діалогу. найцікавіші діалоги чомусь придумуються в крамницях жіночої білизни.

ще раз до речі: ви бачили коли-небудь цілі крамниці, присвячені виключно чоловічій білизні?

бейсікалі

щоразу, коли хтось із колег починає говорить «англійською» — обов’язково цей монолог (точніше діалоги з телефоном) буде щедро пересипано словечком

бейсікалі

вимова буде повністю позбавлена пом’якшеного, майже шиплячого звуку «c», замість обох м’яких «и» звучатиме «і», а чітке «а» після «к» різатиме слух слов’янською безальтернативністю. всі заразилися, здається, від «найвищого чину» — і, ймовірно, саме тому вимовляють однаковісінько, згідно заданого «звище» шаблону.

найгірше те, що, як правило, в контексті розмови словечко втратило будь-який зміст. воно перетворилося на одне з тих слів-паразитів, що взагалі характерні для людей, котрі погано знають мову, але при цьому змушені послуговуваться нею регулярно.

ріже слух.

…і ще гноми

якщо хто чекає звичних майже щоденних публікацій — вибачайте! я не пропав, і ще не виїхав…

останні два тижні видалися надміру метушливими в плані роботи (і скидається на те, що наступні будуть ще складнішими), я трішки занедбав домашні завдання з французької (треба надолужувать). скасувавши підписки в google+ та twitter, і переключившись на читання новин переважно французькою в google reader’і, маю тепер значно менше факторів, що змушували би щось дописувати у відповідь на актуальні події в україні (а що там взагалі відбувається?)

ну і ще гноми, так… але попустило трішки =)

встановлення apk без файл-менеджера

зустрівся з питанням: як встановити софтинку з apk-файлу на смартфон, не маючи під рукою файл-менеджера?

ситуація реальна, тому що в більшості офіційних прошивок файл-менедежра немає, доступу до тенет (для встановлення файл-менеджера з маркета) може не бути. apk’шка лежить на картці sd.

отже?

зліпилося докупи кілька подій. мілєчка почала ходити в садочок: лише на пів дня, та ще й разом з однолітком микиткою (малечою мовою — нінí), їй подобається. тимошко на осінні канікули захворів, і перший учбовий тиждень після канікул також провів удома. за ним захворіла й мілєчка.

бабуся (моя мама) дуже багато нам допомагає і, зокрема, частенько просить привезти діточок погостювати; це наче й недалеко (7 км, 10 хв. автівкою) — але для діток все-одно пригода: інша квартира, інший порядок, по-іншому дідусь із бабусею годують, і є телевізор… три. час від часу дітки залюбки лишаються в гостях на кілька днів.

обсяг ринку читалок у франції

випадково втрапив на статистику французького ринку електронних читалок в 2010 році та оцінку продажів у поточному:
цитата. en 2010, il s'est vendu en france 27.000 liseuses au prix moyen de 192 euros, pour un chiffre d'affaires de 5,1 millions d'euros, selon l'institut gfk. pour 2011, gfk table sur 92.000 unités au prix moyen de 121 euros, soit un chiffre d'affaires de 11,2 millions d'euros (звідси)
отже, таблицею:

франція20102011
продано пристроїв:27 тис.92 тис.
середня ціна:€ 192€ 121
обсяг ринку:€ 5,1 млн€ 11,2 млн.

цікаво було би ще знайти статистику по україні.

оновлення. аналітична агенція idc оцінює ємність українського ринку електронних читалок в 2011 році на рівні 150 тис. штук. порівняйте до франції. вірити?

оновлення (12 листопада 2012). цікава візуалізована статистика ринку електронних читалок франції 2012 року.

чим храм відрізняється від туалету?

публікація про святкування курбан-байраму на морозі в москві (а ось тут менш цікаво, але українською) навела на думку…

частенько віруючі вважають, що держава має надавати підтримку релігійним громадам, опікуватися впорядкуванням чи утримванням храмів тощо.

а чого це раптом?

часи, коли держава використовувала релігію як інструмент влади, минули — принаймні для цивілізованої частини світу, і особисто мене дуже порадували шведи, відмовившись утримувати церкви. взагалі, скандинави  — найменш релігійні у світі. молодці.

справжня магія: переформатування pdf

таки є на світі люди, здатні тихо й непомітно творити справжню магію…

днями в черговому дописі андрія зубинського на ko.com.ua промайнула згадка про утилітку k2pdfopt, котра вміє автоматично переформатовувать документи pdf для комфортного читання на невеликих екранах смартфонів, таблеток та електронних книжок. при тому не лише текстові документи — але й відскановані, і з кількома текстовими колонками…

коротше кажучи, те, що треба. прочитавши анотацію, відклав собі з нотаткою «спробувати пізніше, потенційно корисна штука». щойно спробував — магія!

джентельменський набір для android'а

знову поновив прошивку в смартфоні — цього разу liquidnext 1.9.2  на основі cyanogenmod 7. про переваги альтернативних прошивок та нюанси процесу вже докладно звітував. розкажу про софт, який обов’язково ставлю після прошивки — і кілька необов’язкових, але корисних програм та приємних забавок.

майже все — доступне безкоштовно в android market’і, за винятком буквально двох програм.

обов’язкове

самотужки інсталювати найбільш необхідні програми навіть не доводиться — android сам йде за ними в маркет, щойно підключається до профіля на google’і й завантажує звідти архівну копію налаштувань системи.

копіювання dvd в образ iso

ніколи мені не подобався brasero — а цього разу відмовився створити iso-образ dvd-диска в підключеному до usb зовнішньому оптичному дисководі. «біс із тобою» — думаю собі й лізу в google шукати рецепт для командного рядка: це ж linux, тут можливо навіть неможливе, якщо трішки погуглити…

отже, вузлики собі на згадку. ось так дивимося, яким пристроєм підмонтовано дисковод:
mount | grep ^'/dev'
місяць тому я вже згадував, що хочу новий, «правильний» nas, тому що він повинен бути гнучким і давати значно більше свободи в налаштуванні та хостингу власних сервісів. фактично, це має бути більше ніж nas — скоріше домашній сервер.

ось ще три причини хотіти:
з сервером minecraft найпростіше — він і зараз працює на домашньому неттопі, дозволяючи нам з перчиком забавлятися час від часу. можливо, так воно і залишиться навіть коли зберу собі новий nas, тому що майнкрафтівський сервер написаний на java, і крутиться досить важко, тож тримати його постійно запущеним — чимале навантаження для будь-якої платформи на mini-itx.

бджоли — це вам не люди

«можливо, йому варто просто доглядати за бджолами» (звідси) — та ви що, здуріли там? це державою може керувать кухарка, директор автобази чи проффессор зі судимостями… а до бджіл тре вміння й працьовитості, бо повиздихають к бісу!
ремонт має початок і не має закінчення, а конструктором можна гратися дуже довго… так і комп’ютер з linux’ом можна налаштовувать нескінченно. проте на скріншоті — готовий, «живий» конфіг для conky, як задумано. робоча назва text columns.

фактично тут шість окремих конфігів, що відображаються шістьмома копіями conky, котрі запускаються автоматично одним скриптом (start_conky):
  • годинник, дата і біла розділювальна лінія (.conkyrc_clock)
  • системна інформація (.conkyrc_system)
  • стрічка твітів (.conkyrc_twitter)
  • стрічка новин (.conkyrc_news)
  • дві стрічки з виводом текстових файлів (.conkyrc_notes та .conkyrc_help)

розірвати нерозривне!

здається, я таки навчився трішки користуватися sed’ом: з першого разу накидав команду, котра примусово вставляє розриви в надто довгі текстові рядки без пробілів, ігноруючи водночас текст з пробілами:
sed -e 's/\([^ ]\{39\}\)\([^ ]\)/\1 \2/g'
працює так: шукає нерозривний блок з 39-ти будь-яких символів окрім пробілу, за яким йде ще один не-пробіл (\([^ ]\))— і всталяє один пробіл перед цим останнім не-пробілом (\1 \2). g змушує повторювати операцію до кінця рядка.

отже, тепер можна позбутися головного недоліку попередньої версії sed-фільтра для форматування twitter-стрічки — і будь-якого іншого текстового потоку — для виводу на стільницю!

подужав! після того, як трішки освоївся із sed’ом та bash’ем — пішло як по маслу, ще й інтерес прокинувся по-справжньому. щоправда, результат ще не фінальний — тепер мені не подобається компоновка елементів на екрані, — хочеться зібрати інший конфіг conky, і переписати скрипт читання стрічки так, щоби скористатися форматуванням. тим не менш, вже юзабельно.

поточний результат на скріншоті під катом.

власне скрипт, котрий завантажує twitter-стрічку (точніше архів власних твітів, тому що після відписування від усіх стрічка пуста) і форматує для виводу в conky, виглядає так:

sed — a sedulous sedition

свідомо не шукав знавців на форумах, бо хтів спершу самотужки дійти хоча б якогось, хай не дуже вдалого варіанту рішення… і, здається, подужав — змусив sed розбивати довгі рядки на фрагменти по 1–50 символів.

малював схеми, «курив мани», читав попередні дописи про sed — врешті-решт зконструював для цього таку команду:
sed -e 's/^/♀/;s/$/♂/;s/♀*\( *.\{1,49\}\)[ ♂]/\1\n/g;s/[[:space:]]$//'
не ідеально, але про недоліки пізніше. спершу деконструюю собі на згадку. тут чотири блоки, розділені крапко-комами.

пообідав. хороший настрій. подумалося…

світ не потребує творця — лише причини. природа не має логіки — лише причини й наслідки. життя існує поза сенсом — є лише випадок.

не можеш із цим змиритися? шукай собі «зручну» релігію — або вбийся об стіну.

p.s. про вибір релігії, до речі… анімізм значно зручніший, ніж монотеїзми. імхо. тож якщо на старості літ я змаразматію і потребуватиму творця, логіки й сенсу — краще все-таки вдаритися в анімізм. нагадайте мені тоді хтось.
от же ж бісів sed! гризу його,
гризу — а воно ж огризається =/

twitter

учора не виспався: пізно вклався, а ще вікно залишив закритим (комунальники чудово підготувалися до холодів: не включили опалення, ще й гарячу воду відключили, бо щось десь поламали); над ранок голова була важка, як сніп.

а вкладався пізно, бо пригадував (не)просту текстову магію. хотів накидати робочу версію скрипта для виводу twitter-стрічки на стільницю — але спершу треба зрозуміти, як за допомогою sed’а відформатувати текст. отже…

по-перше, twidge (консольний twitter-клієнт для linux) забезпечує завантаження останніх 20 твітів зі стрічки:
twidge lsarchive -l

останній…

схоже, закривається «домашній пк» — останній паперовий журнал видавництва itc. загалом, цілком закономірне продовження тенденції, котра вперше стала дуже помітною в україні під час кризи 2008-2009 років.

трішки шкода. але я давно читаю про комп’ютери виключно з тенет, в тому числі itc.ua — тож для мене мало що зміниться. і, схоже, для переважної більшості українських читачів так само.
я вже гадав, що поставив крапку в темі твердолобого святенництва вітчизняних держиморд, — що мені стане сили волі, попри будь-які їхні нові придумки, утриматися від коментарів… або що принаймні мені пощастить і я пропущу, не помічу новин про нові ініціятиви нацкомісії з моралі вкупі з верховною радою.

не пощастило. не втримався.

цього разу клоуни вирішили зобов’язати ще й інтернет-провайдерів закривати доступ до сайтів потенційно еротичного (мова вже не йде про порнографію — хоча і така заборона була би злочином!) вмісту.

щоправда, я не робитиму того, що хочеться зробити найбільше — не аналізуватиму особливості психічних травм, що призводять до появи на світ таких от ініціятив, як спроби «…захистити користувачів українських кабельних мереж від каналів еротичного […] змісту» (шкода, бракує бодай початкової освіти в цій галузі). але подумалося…

точка складання: китай

знайшлося зненацька в статті на сайті zgroup.com.ua (переклад з the financial times):
цитата: багато речей, начебто зроблених у китаї, є лише зібраними у цій країні. одна доповідь інституту азійського банку розвитку у 2010 році дійшла висновку, що з $178,96 загальних витрат на iphone, витрати на складання у китаї становили лише $6,50. більшість виробничих витрат включає в себе витрати на високоточні компоненти, виготовлені не в країнах з низьким рівнем заробітної плати, а в країнах з високою заробітною платою, таких як японія та південна корея (читати повністю)
гхм. сама стаття загалом малоцікава — так, водичка.
довіра має бути завжди поміркованою — навіть коли йдеться про довіру собі самому =) якщо ж поставити питання про обсяг довіри онлайновим сервісам на кшалт gmail чи hotmail — то й поготів: навряд чи хтось може бути на всі сто відсотків певний того, що google та microsoft є абсолютно надійними і ні в якім разі доступ до онлайнової поштової скриньки не опиниться в руках зловмисників… або силових органів?

в нас немає що ховати? так, аякже. скажімо, якщо хтось заради жарту опублікує твою переписку з коханою людиною? або той потік жартів про колег, яким ти обмінюєшся в goole talk із товаришем? чи отримає до своїх рук «надійно заховані» під окремим тегом pin-коди до платіжних карт? ні… те, що я не злочинець, ще не означає, що я повинен — або хочу, — бути абсолютно відкритим для першого зустрічного, тим більше в тенетах.

знайшлося в тенетах, у блозі молодої хуліганки, котру не знаю за що й читаю:
цитата: «…я вже давно кажу, шо „хулігани — справжнє майбутнє батьківщини“ ©, а ви все не вірите» (читати повністю)
і я з цим, мабуть, згоден до певної міри: коли і якщо революція таки визріє — не дениси олєйнікови її робитимуть.
дрібничка змусила пригадати власні принципи інформаційної гігієни — розшарене у google reader’і посилання на блогозвалище «самый сок»:
цитата: в дипломатических учреждениях стран евросоюза гражданам украины начали массово отказывать в выдаче шенгенских виз (читати повністю)
по-перше, не розумію, навіщо посилатися на один з найкращих тематичних блогів за версією конкурсу best ukrainian blog awards 2008 (тут сарказм, який не в змозі передать жоден смайл), якщо у два кліки можна відкрити оригінальну статтю (tsn.ua), а ще у два — знайти там цю ж публікацію українською мовою?

маленький великий брат

цитата з бліц-інтерв’ю з віктором шевцем у «власть денег» (41’2011):
цитата: «за 2009 год украинские суды дали более 40 тысяч разрешений на оперативно-технические мероприятия («прослушки» и т.п.) но как доказательства в суде используется меньше чем 1% от этого количества разрешений. большая часть информации, полученной в результате совершения законных оперативно-розыскных мероприятий, попросту продается».
тут навіть коментарі не потрібні. хіба що посилання на мій же старий допис:
цитата: ця держава не здатна виконувать свої прямі функції, але замість того не лише імітує державну діяльність — але й дозволяє армії більших та менших чинуш облаштовувать свої маленькі інтереси, прикриваючись бездарно виписаними законами (читати повністю)
нічого не змінилося, та й хто змінив би?

знайшовся ось тверезий прогноз:
цитата: на моє глибоке переконання найближчим часом юлія тимошенко буде амністована з ганебним клеймом „грабіжника українського народу“ і активно приступить до передвиборчої боротьби на найближчі парламентські вибори, отримавши допінг для мобілізації свого електорату та так званого електорального болота, щоб вони не сумнівались, хто єдиний може (та ще й на власному досвіді) відстояти інтереси народу „в час смертельної небезпеки, що нависла над ним“» (читати повністю)
гхм, згоден. скажу більше (все моє імхо): «вона» зіграла свою роль «двигунця» помаранчевої революції у 2004-му, — але увесь час по тому лише шкодила вкраїні, як країні, нації та державі.

темне серце уукрула… в коробці

десь тут у щоденнику я вже згадував про темне серце уукрула:
цитата. хто чув назву the dark heart of uukrul? це культ! одна з найкращих комп’ютерних ігор всіх часів та народів, якщо спитаєте мене (читати повністю)
на ілюстрації можна роздивитися вікно dosbox із заставкою цієї культової рольовухи поруч із тим дописом. а тепер про те, як погратися в the dark heart of uukrul:
  • на windows,
  • на linux, та…
  • на android.

щось не чути стукоту дятлів

але ж на роботах в тому числі й цієї людини базується хіба що не все, що так приваблює хіпстерів блиском глянсових поверхонь і кольорових іконочок? де крики «геній!» та «він почав еру персональних комп’ютерів!», га?

усі ці twitter- та facebook- та googleplus-стрічки є лише новим проявом поп-культури, котра, як сорока, відфільтровує те, що найяскравіше блищить, гасячи інтерес до решти.

к бісу, нецікаво.

p.s. значно більш стримана і виважена реакція за мою. знімаю капелюха.
просто зацікавило — тобто не роблю тут жодного наголосу:
цитата. у 1957 році, у п'ятому номері журналу «вопросы языкознания» на ст. 67, були опубліковані дослідження московської мови, зроблені професором м.фаснером. з 4-томного етимологічного словника о.н.трубачова він вибрав та проаналізував походження 10’779 російських слів і дійшов висновку, що:
  • 6’304 слів, або 58,3%, є запозиченими з інших європейських мов;
  • 1’119 слів, або 10,3%, є невідомого походження;
  • 3’191 слово, або 29,5%, українського походження;
  • 72 слова, або 0,8%, загальносхіднослов'янського походження;
  • 93 слова, або 0,9%, російського, тобто московського, походження (читати повністю)
занотував собі на згадку. але… згадки про такого собі професора м.фаснера в тенетах є лише в контексті ось цього допису — а хотілося б знайти ще щось. приміром, текст тієї ж статті з «вопросов языкознания».

p.s. статтю про витоки української мови згадував колись, теж цікаво.

p.p.s. ілюстрацію запозичив на сайті «кредо». як на мене, то там перша «с» зайва.

жив-був чоловічок з калькути

зненацька питання: а ну ж бо, знавці англійської, як сказати «затинання»?

колись давно, справді давно читав я кілька лімериків англійською, і один з них так застряг у голові, що я й до цього часу легко продекламую без підказки:
there once was a man from calcutta
who spoke with a terrible stutter.
on supper he said
       give me bu-bu-bu-bread
and bu-bu-bu-bu-bu-bu-butter!
«зненацька» — бо мова не про затинання, і не про англійську. а про лімерики й французьку =)

гхм…
цитата: на борту корабля перебували більше двадцяти людей, серед них - шестеро українців. […] сомалійські пірати захопили судно напередодні, коли воно перебувало за кількасот кілометрів від узбережжя сомалі. капітан устиг повідомити, що на судно напали п'ятеро розбійників (читати повністю)
щось не так у цім світі. хіба що «сомалійські пірати» — це такий дуже зручний мем для того, щоби ховати всілякі контрабандні кінці у воду?

нецікаво

ймовірно, черговий напад мізантропії…

відписався від усіх у twitter’і. але реєстрацію не скасовуватиму: наразі туди ще транслюються зі щоденника анонси нових дописів (для тих, хто не вміє користуватися google reader’ом), але згодом хочу поекспериментувати з давнішньою своєю ідеєю — написати якийсь набір скриптів з використанням twidge, sed, conky для автоматичного експорту якихось логів, цитат, нотаток тощо у twitter та візуалізації текстових потоків на стільниці ноута — але попередньо відфільтрованих і відформатованих.

…nos esse quasi nanos, gigantium humeris insidentes
 
курча ляга, коли ви вже зрозумієте, що немає і не було ніколи геніїв, котрі б не стояли на плечах інших? …що немає і не було ніколи повністю, цілковито нових ідей, котрі б не базувалися на малесеньких досягненнях попередників?

закопайте вже й забудьте. втім, можете до нестями дрочити на ікону… тільки будь-ласка, робіть це тихенько, — принаймні не верзіть дурниць у відкритому ефірі! «почав еру персональних комп’ютерів»?!

вичитав у коротенькому дописі «про стіва джобса» у блозі shao:
цитата: «рэй бредбери: „люди — идиоты. они сделали кучу глупостей: придумывали костюмы для собак, должность рекламного менеджера и штуки вроде айфона, не получив взамен ничего, кроме кислого послевкусия“» (читати повністю)
не те, щоби хотілося посперечатися з бредбері — але, здається, він спростив. ймовірно свідомо, адже «крилатий вислів» повинен бути коротким.

ті, хто придумав костюми для песиків та штуки на кшалт айфона — не ідіоти, це захоплені своєю справою люди. вони можуть бути надміру самозаглибленими чи жартівниками (костюми? для песиків?!), можуть бути «геніями» та «іконами»… і ще питання, між іншим, чи це вони рухають прогрес, і чи взагалі ще є якийсь прогрес? але…

додав до колекції зомбікаліптичних цікавинок нову флешеву забавку rebuild 2. попереджу: в жоднім разі не відкривати лінк на роботі… бо відірватися буде дуже складно =)

жанр — походова стратегія на захоплення території (а ля risk) невеликого міста, охопленого епідемією зомбі. візуально приємна, з дуже атмосферним (хоч і коротеньким) саундтреком. із якраз правильним балансом між простотою і деталізацією. коротше кажучи, проходиш на одному диханні — і не можеш спиниться, щоби не почати знову, на вищому рівні складності =)

не починайте на роботі — я попередив.

trauma: маленький шедевр

хороша новина: the binary знову онлайн! тож якщо хто не зміг оцінити цей маленький шедевр інтерактивної літератури через проблему з сервером одразу після моєї публікації — спробуйте ще раз.

далі. коли днями вийшла нова збірка humble bundle, я був не у захваті — тому що цього разу пропонували, фактично, лише мультиплеєрний шутер frozen synapse (плюс всі забавки збірки humble frozenbyte bundle). надто скромно, та ще я не люблю мультиплеєра, і винятки можна полічити на пільцях однієї руки: minecraft та кооператив duke nukem’а — оце, мабуть, і все. тож я подумував пропустити.

але! згодом до збірки додали trauma та spacechem. оце вже пропустити не можна було ніяк. особливо trauma

«я подсчитал ваши шансы на выживание, 
но не уверен, что результаты вам понравятся»

як помер? навіщо? що ж тепер буде?!

люди. блогіри, йоптить. усі,  ваші співчутливі висєри, ваші твіти в стилі «помнім, скорбім», ваші псевдо-новинарські публікації нікому не потрібні: для рідних і близьких вони не означають нічого, а решті, для кого це може бути важливо (чи, зізнайтеся, просто цікаво), — достатньо одного повідомлення (першого побаченого).

у світі за рік помирає в середньому 0,8% населення. себто приблизно 152 тисячі чоловік щодня. якщо я не помилився з арифметикою.

хтось із них збудував корпорації, інші не встигли, і взагалі цікавились іншим у житті. дехто пішов, не проживши і дня… вони менше варті згадки?

майбутнє літератури?

люди, котрі не грають в (комп’ютерні) ігри й не читають художної літератури, мені завжди підозрілі… одразу й не скажу, чому, але якщо швидко і з гумором — вони неначе зомбі: зовні як люди, рухаються й мукають, але бракує якоїсь іскри…

монстри франкенштейна стали соціальною нормою?

втім, розповісти хотів про інше. чергова публікація у блозі indie games присвячена проекту the binary. я не певен, чи це треба називати грою — можливо, це більше інтерактивна література. і, можливо також, що це погляд в майбутнє книжки — так, як короткометражка survive the outbreak може бути передвісником нового телебачення…

французька мова в тенетах

давно вже обіцяв розповісти щось про те, як я вивчаю французьку… проте розповідать нема що: вже майже рік відвідую київську школу «bonjour français», котра не просто дає мовні курси, а спеціалізується на процесі підготовки до еміграції до квебека.

не жалітимуся на те, що власні успіхи у навчанні видаються мені доволі скромними — кожен, хто пробував вивчити мову в свідомому віці за рік, а не в дитинстві й за десять, знає, як воно. розповім про корисне: безкоштовні ресурси в тенетах, котрі більш чи менш регулярно використовую для вивчення французької.

тим, хто добре володіє англійською, доступно на порядок чи два більше справді хороших ресурсів, тож найперше попереджу, що велика кількість із перерахованого буде не для всіх. повні посилання на відповідні сайті — за кліком на лінк в дужках.

вогонь!

без сумніву, подія попереднього тижня, принаймні для тих, хто з головою у галузі споживацької електроніки та супутніх сервісів — анонс нових продуктів від amazon: кількох «читалок» і довгоочікуваного планшета. дехто зі знайомих, переглянувши анонс та характеристики amazon fire, скептично скривився: мовляв, і оце революція? оце вбивця ipad’а?

можете сумніватися, коли собі хочете. я ж за 14 років у рекламі й маркетингу it бачив усяке — і, зокрема, скепсис спеціалістів щодо перших нетбуків, тож я схильний погодитися з михайлом лаптєвим:
цитата. мое мнение — kindle fire повлияет на планшетный ландшафт столь же сильно, как и iPad на всю индустрию (читати повністю)

моя батьківщина

я люблю свою батьківщину. з віком розумію, що «батьківщина» для мене — поняття не географічне, а, мабуть, культурне… хоча слово «культура», з одного боку, надто обросло мохом пафосу, а з іншого — включає такі явища, як «творчість» вєрки сердючки.  не підходить.

проте й кращого не підберу. моя батьківщина — це мамина колискова і батькові казки на сон, розпечена підкова на кувадлі в прадідовій кузні за рікою, футбол в траві за «склепом» (так називали за старою звичкою дерев’яну будку сільмагу), маленька кімната в київській комунальній квартирі, де виріс, і ті ненависні чорні мешти, в котрих я сам собі здавався гидким каченям, але мусив носити, бо іншого не було… багато всього.

кому вигідне це нагнітання?

читаю в свіжій публікації на korrespondent.net:
цитата. «социальные сети — взрывоопасная среда. мировой опыт последних лет показал: именно там зарождаются первые манифесты революций, после чего даже самый устойчивый режим сносится в считаные дни» (читати повністю)
красиво написали — але (імхо) не зовсім правду. а якщо довершити думку автора — «онлайновые социальные сети» — то й зовсім неправду.

гадаю, що соціальні мережі генерують величезну кількість інформаційного сміття, і особливо в будь-яких екстремальних ситуаціях. на прикладах кількох останніх подій в тунісі, єгипті тощо можна, насправді, прослідкувати, що соціалки дозволяють значно швидше експортувати інформацію за межі контрольованого режимом простору, «в ефір», в порівнянні з традиційними медіа… але вони не є генераторами революцій, і їхня роль як інструменту само-організації протестів переоцінена.

знайшов у черговому дописі андрія івахненка:
цитата: «…як справедливо зауважив класик марксизму: у пролетаріата немає батьківщини […] пролетаріату вона і не дуже потрібна» (читати повністю)
влучно. як добре, що я не читав цього класика за часів радянського союзу — і як зле, що не поцікавився ним пізніше.

здається, що це продовження іншої теми

революції не буде

цитата зі свіжого допису дениса олєйнікова, власника prostoprint та futbolka.ua:
цитата: «это мы позволили им чувствовать себя так вольготно, потому что они не боятся возмездия, тех самых вил в открытую или хотя бы кирпича из-за угла. а на наши мирные акции срать они хотели» (читати повністю)
влучно.

рішення виїхати — правильне. взагалі тут можливі були лише два правильних рішення (імхо) — виїхати і забути, або боротися і зникнути (слідом за гонгадзе і ще сотнями більших чи менших імен). все, що між ними — це рано чи пізно компроміси з совістю.