осінь, київ, дощ

п’ятниця. основну масу роботи, заплановану на цей тиждень, вже зроблено — навіть пропустив один день без дописів у блозі =) але й сьогодні щось натхнення не йде, дозволю собі полінуватися. просто поділюся світлиною: днями дивився в офісне віконце і зауважив, як же ж там гарно… клацнув смартфоном, не сподіваючись отримати пристойний результат — і неочікувано помилився.

забирайте шпалерину на стільниці (1280×800), якщо кому до душі.

я фемініст!

спілкуючись з колегою в скайпі я тут експромтом видав фразу, яка змусила мене ж посміхнутися…
цитата: фемінізм — це добре. рано чи пізно жінки захоплять владу в парламенті, підуть замість чоловіків до війська, спустяться у шахти, вийдуть на футбольні поля… ми, чоловіки, полюбе у виграші: все, що тоді показуватимуть по телевізору, буде або до всрачки смішно, або дуже еротично.
от бачите, я фемініст.
ось чудова новина для тих, хто грається в комп’ютерні забавки і не стидається цього, любить не яскравий глянець попсових тайтлів, а оригінальний геймплей та стилістику інді-проектів, і зауважив кілька попередніх дописів на тему придбання цікавих забавок за невеликі гроші в цьому блозі.

навіть нічого не пояснюватиму більше — дивіться ілюстрацію і прямуйте за посиланням, бо термін дії пропозиції обмежений!


шипучка для мас

цінитель у своєму блозі опублікував видиво… ой краще б він цього не робив — або прокоментував якось інакше («шедевр 2009 під музику шедевра 2010 […] цю красу оминути просто не маю права»). мова про пародію на кіно-трейлер з використанням відеофрагментів мультфільму «вперед і вгору» та звукових — з фільму «початок».

що сподобалося? де краса?

видиво — чудовий стьоб, котрий, як на мене, промовляє: ось як просто зліпити класнючий трейлер з чого завгодно і до чого завгодно: до хорошого кіно, до поганого кіно… або й просто ні до чого! так, без сумніву, «вперед і вгору» — непогана анімація (шедевр? попрошу… я ще мушу написати про це колись), а «початок» — непогане розважальне кіно. але… поєднання їхніх елементів у цьому «трейлері» очевидно позбавлене сенсу — воно подразнює усі «правильні» рецептори глядача, не несучи при цьому жодного смислового навантаження…

просто вирвана цитата зі статті зовсім на іншу тему — але раптово нагадала мені того підлітка, яким я був колись давно… і також закохувався, звісно ж. 
цитата: …внезапно влюбившийся восьмиклассник перестаёт замечать, что у объекта его вожделений кривые ноги, пошлые вкусы и опилки вместо мозгов (читати все)
природо, що ж ти з нами робиш =)

p.s. і так, доповнення: з часом ми вчимося стримувати лібідо достатньо, щоби відфільтрувати криві ноги, потім набираємося сміливості вказати, що серіали та «нашараші», та й узагалі телебачення — це вульгарщина і несмак, потім навіть починаємо оцінювать інтелект

кореляція?

чергова новина від microsoft:
цитата: windows 7 — за рік продано більше 240 млн ліцензій (читати все)
яке співпадіння: згідно звіту управління оон з питань наркотиків та злочинності, у світі налічується до 250 млн. наркозалежних людей.

p.s. для тих, хто звинувачуватиме в некоректності: продовжуйте втирати це! (як взірець коректності в маркетингу).

є непогані епізоди

чумова цитата з блога цінителя кіно:
цитата: в фільмі є непогані епізоди. якщо їх всіх зібрати разом вийшов би хороший 10-хвилинний кліп на youtube (читати все)
 це про «мачете». я ще не дивився — і не факт, що візьмуся: краще продовжу впорядковувать острів робінзона, аніж переглядати кіно після такої рецензії =)

симулятор робінзона

схоже, це таки новий шедеврminecraft. усі більш-менш поважні довкола-ігрові блогосайти вже написали про це, — і навіть деякі неігрові, — але я лише нещодавно «вкурив» тему, майже випадково побачивши пару роликів на youtube.

перш ніж розповідать про цю інді-забавку, ризикуючи «присадити» на неї половину читачів, зверну увагу на скріншот: minecraft на стільниці нетбука з linux, в безкоштовному режимі локальної гри. як це зробити — буде далі. отже…

як влучно написав один з коментаторів, minecraft — це «трушний симулятор робінзона», і лаконічніше не скажеш: головний персонаж опиняється на безлюдному острові, сам-самісінький. довкола — пляж, далі дерева, гори, озера й водоспади… дерева можна рубати, землю — копати, в горах вибивати шахти… овечок, поросят і корівок, що пасуться на схилах, можна вполювать. з деревини, каменю та металу — робити сокири, лопати, кирки, зі шкіри — одяг. з каменю — збудувати будиночок. ідилія.

а вночі приходять вони… власне, про це є трейлер (дивитися зі звуком).

надто мало платимо…

з інтерв’ю міська барбари, фронтмена гурту «мертвий півень»:
цитата: – мистецтво тим добре, що ні від чого не залежить: обставин, суспільства, політики тощо. наскільки ця теза виправдана нині? – виправдана, але незалежність дуже дорого коштує. ми платимо порівняно мало з нашими попередниками. тепер на кону дорогі машини, присутність у телеефірах, а колись це могло коштувати життя (читати все)
правий, надто мало платимо… і далі:
цитата: …осередки критичної думки суспільства не виникають на курсах для перукарів.
це вже про «університет» поплавського.
вихопив одне слово із заголовку чергової «новини»:
цитата: лукашенко обговорює можливість автокефалії білоруської церкви (читати все)
палко підтримую ідею… автофекалії будь-якої церкви (асоціація — робота підсилювача в режимі зворотного зв’язку). сподіваюся, кожна автофекалізована церква рано чи пізно увійде в резонанс — і її розірве на шмаття.

вселенського щастя, звісно, не настане, але прибравши оті «автофекалії» після вибуху, можна буде дихати вільніше на світі.
ультра-мега-позитивна знахідка тижня — український гурт «русичі». їхня музика — дуже гармонійний ф’южн народних текстів із сучасним аранжуванням і виконанням у кількох стилях — рок, панк, диско і навіть реґґі… таке розмаїття спершу наводить на сумніви щодо якості виконання — але якість навдивовижу висока!

наразі гурт має в дискографії два альбоми:
  • акустика (2007)
  • щебетала пташечка (2008)
перший є наче репетицією, не треба з нього починати… а от «щебетала птащечка» — це шедевр, обов’язковий принаймні для знайомства.для мене це той досить нечастий випадок, коли прослухавши десять треків альбому, я в розпачі — чому їх не сто?!

пігулок скільки завгодно

ой влучно зауважив андрій івахненко (ivanko):
цитата: …я тепер добре розумію здивування  та обурення «донєцькіх» (не плутати з мешканцями донеччини!) коли їм довелося поступитися помаранчевому майдану.  кому доводилось поступатись? раптово матеріалізованим віртуалам (читати все)
і далі: «реальність політичного життя в Україні — безумовно віртуальна […] згоден, морфіусе, ти правий, цей світ не існує […] давай свою пігулку» — каже андрій.

а дзуськи. немає ніякого виходу — і немає реальності. а от пігулок скільки завгодно — вам якого кольору?
час від часу переглядаєш доволі цікаві за змістом, дописи в тенетах, переважно у блогах і переконуєшся що для багатьох дорослих і загалом освічених, людей фонологія мови, зв’язок логіки повідомлення, з інтонацією у вимові та граматикою на письмі залишаються величезною загадкою, на перцептивному рівні. жодні правила вивчені й забуті в школі не здатні пробити крицю отієї нечутливості до мелодики мовлення.

в результаті — підготовлені цими людьми тексти майже не містять розділових знаків, окрім кінцевих крапок, що виконують функцію радше візуального розмежування речень! тире, двокрапки, знаки наголосу чи навіть питальні? — то все сміття, їхня фукнція може бути зрозуміла людині, але не видається скільки-небудь важливою, більше того — їх використання є утруднене, майже на межі фізіологічного дискомфорту.

світ повільно їде з глузду

це 3,14здець, світ повільно їде з глузду… і я з ним разом.

відкриваю «молоде радіо», котре «працює у форматі сучасної української музики» — звідти на мене блатний шансон у стилі шуфутинського, тільки… українською мовою.

через малесенький і незначний — для будь-якого спостерігача, — але надзвичайно прикрий для мене випадок зарікся коментувати чужі блоги, сайти тощо. надалі — писатиму лише тут.

в україну офіційно приїхали смартфони acer liquid e, тепер маю собі такий для використання по роботі. як і передбачалося — без української локалізації: ані мови, ані бодай клавіатури. спробував дві альтернативних клавіатури — кожна має свої величезні вади.

в якусь мить на мене зійшло усвідомлення того, наскільки twitter є пустим, паразитичним сервісом насправді… більше напишу за іншим разом, як буде трішки натхнення і позитивний настрій. поки що прибрав з екрану смартфона віджет twitter’а, щоби не дратував.

нема щастя в світі.

прийшла пора робити планове технічне обслуговування автівки. стандартний перелік робіт — заміна фільтрів палива, мастила, повітря та фільтру салону, заміна мастила та свічок, промивка інжектора. все решта (гальмівні колодки?) — за ситуацією.

попереднього разу такий базовий набір матеріалів (6 позицій, без рідини для очистки інжектора) вартував мені 1124 грн. цього разу я пригадав, що вже зареєстрований на exist.ua, і, підбурений недовірою до системи автосервісу, вирішив перевірити, скільки мені коштуватиме такий набір, якщо замовити його самотужки.

зараз скажу крамолу. навіть дві — втім, вони не пов’язані між собою, просто майже одночасно спали на думку:
  • з цієї країни треба емігрувати;
  • нація читачів — це пасивна нація.
не треба розмахувати руками і закидувать помідорами — принаймні не одразу, спершу я спробую пояснити свою думку.