два дні в упсалі

провели два дні в упсалі. точніше, один — враховуючи, що позавчора приїхали десь о четвертій. вчора ходили на прогулянку до центру, потім робили бездумні покупки в найбільшій шведській ikea, пообідавши спершу в їхній «столовій». потім закупали харчі в сусідньому супермаркеті для поїздки: сьогодні виїжджаємо на західне узбережжя — поблизу гьотеборга винайматимемо будиночок біля морської затоки на тиждень.

інтернету там не буде (не хочеться морочитися з підключенням мобільного модему невідомої конструкції… сам передплачений пакет на тиждень вартував би 150–200 крон, що приблизно еквівалентно такій же сумі в гривнях): тобто власне модем плюс тиждень інтернету, з можливістю пізніше поповнити рахунок і користуватися далі. привіт нашим опсосам з їхніми цінами.

нотатки в дорозі: люблін — гданськ

чомусь другу половину шляху я вже нічого не занотовував — лінувався. та й зупинялися ми вже значно рідше, ніж дорогою до любліна. буду пригадувати, кілометраж приблизний.

15.07, 06:00 за києвом (1100 км)
від любліна до варшави дорога хорошої якості — але переважно незручна для проїзду, навіть вночі з малою кількістю попутного і зустрічного транспорту: по одній смузі в кожну сторону з рідкими «кишенями» для обгону, велика кількість населенних пунктів з обмеженням 50 км/год та ділянок з обмеженням 70 км/год, максимум — 90. зауважу, що усіх обмежень я дотримувався буквально (50 км/год — це 50, а не 50+20 за українською звичкою) — так радили друзі-шведи, і так пишуть порадники для мандрівників до європи. тим часом самі поляки чхати хотіли, як я зрозумів, на ці поради — і їздять переважно +20 км/год, як і ми в себе.

нотатки в дорозі: київ — люблін

ми в упсалі. першу половину дороги — від києва до любліна — мені ще ставало наснаги записувати щось на зупинках, от ці записи просто опублікую зараз. пізніше додам щось про дорогу з любліна до гданська, пором та короткий відрізок шляху в швеції.

14.07, 02:15
виїхали трішки пізніше, ніж я хотів — о 00:40. перша зупинка — 15 хв на заправці wog за 200 метрів перед поворотом на житомирську окружну: навігатор не хоче вести через місто, послухаюся його.

дітки сплять — тимко добряче розговорився, перш ніж заспокоїтися, — миленька також начиталася якихось казочок і задрімала. я трохи прогулявся, подихав повітрям, випив кави — і стартую далі. наступна зупинка буде трохи довшою.

в дорогу!

ну от, добіг кінця останній робочий день перед мандрівкою, виїзд сьогодні увечері, але онлайн я вже не буду аж до — сподіваюся — вечора 16 липня. дорогою спробую вести щось на кшалт нотатника, щоби було що пізніше публікувати у блозі. ну і, звісно, світлини… якщо не лінуватимусь клацати. побажайте мені щасливої дороги, тому що я хвилююся.

твітер — сприятливе середовище для реклами?

володя ісаєв пише про твітер:

цитата. если в штатах среднестатистический твиттерянин – это чернокожая домохозяйка 30-35 лет, то в наших странах – молодой человек до 30 лет (данные проекта rutwitter), гаджетоман и тусовщик. это новаторы в плане потребления всего нового, знатоки интернета и ит, в своих семьях, в кругу друзей и знакомых — эксперты, к которым приходят за советом. в общем, очень благодатная почва для раскрутки чего-то нового. 

дуже спірне твердження — оте, що винесено в останнє речення, про благодатний грунт. настільки спірне, що я ризикну твердити протилежне: український твітер — дуже, дуже несприятливе середовище для реклами (в традиційному розумінні), тому що дуже скептичне, освічене (принаймні порівняно до середньостатистичного громадянини). а ще досить закрите — в силу своєї переважно гаджетомансько-телекомівсько-піарської аудиторії. так, ця спільнота інколи «жене хвилю» не гірше базарних баб — проте якраз на всілякі «розкрутки» реагує миттєво, і то досить гостро.

росте справжня жінка

учора маленька міля вперше нафарбувала вуста помадою… добряче так нафарбувала. ми з миленькою встигли зробити фото, перш ніж екстренно евакуювати малечу в душ. а самі собі подумали: ну от, вже видно, що росте дівчинка, ще не раз візьмемося за голову =)

спостерігати за маленькими дітками (своїми) — це особливе задоволення. годі пробувати переказати навіть лише найцікавіші епізоди… сьогодні вранці прокинулася, поки я вмивався й одягався, насмокталася молочка — лежить, розкинувшись, дивиться на мене своїми блакитними, розумненькими оченятами, на личку легка посмішка — кайфує від легкого масажу ніжок, аж не можна відірватися й поїхать на роботу, хоч вже давно час виходити. маленьке чудо.

ранкові медитації

міля розбудила мене сьогодні за п’ятнадцять шоста — повзала ліжком з напівзакритими очима, шукаючи цицю, а миленька раніше перейшла в дитячу кімнату, бо тимофійко, прокинувшись там ранесенько і відчувши себе самотнім, прийшов до нас у ліжко… лунапарк. відніс малечу до мамочки, але заснути вже годі. мобільник позвітував про 7:00 — в суботу налаштовано ті ж будильники, що і на будень. замість доганяти сон взявся читати пошту… і що? нічого цікавого, окрім двох коментарів до попереднього допису про іцхака пінтосєвіча™.

учора раненько їздив до автоцентру на окружній, в сервіс — знімати тонування передніх дверей, як того вимагають європейські правила. спостерігав цікавий психологічний ефект в дії: вже виїхавши з сервісу, зауважив, як тихенько муркотить двигун і як м’яко котиться автівочка… але в сервісі капот машини навіть не відкривали: ставив її на ділянку додаткового обладнання, там лише зняли тонування і поміняли замок в одніх дверях, я був коло машини постійно. от і міркуй, мучся тепер, згадуючи про витрати на планове техобслуговування.

іцхак пінтосєвіч розкриває потенціал

прийшов лист від деньгі.ua, і найперше я подумав, що це жарт… але переглянув увесь текст в пошуках смайликів чи інших «розгадок» — нічого. просто цитую початок, цього повинно вистачити для піднесення настрою:

цитата. впервые в донецке! ицхак пинтосевич поможет раскрыть внутренний потенциал. 14 июля ицхак пинтосевич, тренер успеха №1 на русскоязычном пространстве, специалист по системному развитию личности и бизнеса, автор бестселлеров «10 заповедей успеха» и «7 заповедей энергии и здоровья» проведет уникальный тренинг «старт к успеху и энергии». […] на тренинге среди участников будет розыграно 3 бесплатных участия в программе «genesis-путь бабочки» с огнехождением!

повірте, ані словечка, ані крапочки не додав від себе. скажіть, це лише мені смішно до сліз?

p.s. візи отримали!

спланував маршрут, буде складно

сюрприз: отой нінашамн, про який я згадую в зв’язку з мандрівкою до швеції, називається насправді… нюнесхамн. йопта, хто б здогадався?!

спланував собі маршрут київ — гданськ, розбивши на ділянки по 160-200 км, з відпочинком 15-30 хв. в проміжних містах, і з ночівлею, найімовірніше, в польськім любліні:

починаю нервувати перед поїздкою

який би хороший не був маршрут київ – мінськ – вільнюс – рига, довелося відкинути… через «малесенький» нюанс: я надто пізно почав перейматися квитками на пором. а пором, як виявилося, не трамвай: місце для автівки і каюту на чотирьох за тиждень до мандрівки вже годі придбати.

тому довелося терміново розглядати інші варіанти: пороми з талліна до стокгольма (далеко, 4 кордони), з клайпеди до карлсхамна (дорого, 3 кордони) — і врешті-решт повернутися до варіанту київ – гданськ – нінашамн. на щастя, тут вдалося зарезервувати квитки в polferries туди й назад, одразу ж і оплатив 492 євро онлайн. тепер, якщо у візах відмовлять — гроші пропадуть, і це буде плата за мою недалекоглядність: подавати документи в посольство треба було значно раніше, хоча б за 2 місяці до поїздки.

переказ коштів а ля київстар

зараз все більшу популярність — навіть в україні, гхм — набирає популярности такий інструмент маркетингових комунікацій, як (узагальню) робота з блогерами та іншими «експертами». навіть мені довелося вже спробувати його в роботі… і загалом — правильна тенденція: якщо враховувати деякі особливості цього інструменту (найперше «реактивність» аудиторії) і не боятися «випускати джина з пляшки», можна отримувати хороші результати.

з думкою про вас

от і «київстар» нещодавно попрохав перевірити роботу нових сервісів на порталі «мій київстар», видавши для такої оказії по 200 грн — бо ж сервіси платні. оскільки приймаючи умови співпраці, я пообіцяв позвітувати про результати у блозі — спробую, але не сприймайте цей допис (і кілька наступних) за рекламу: писатиму абсолютно суб’єктивно що думаю.

де краще перетнути кордон?

сприває час, до запланованої поїздки залишається дев’ять днів — я починаю трохи нервувати, бо маршрут ще не сплановано. а потрібно ж ще заздалегідь придбати квитки на пором? вже передбачаю проблему…

наразі ключове питання — де перетинати кордон з білоруссю, щоби не вистояти дві-три години в черзі? бо маленька дитина дуже тяжко переноситиме таке знущання. перший варіант, що спадає на думку — пункт нові яриловичі в чернігівській області, але… зрозуміло, що я не один такий, кому цей варіант спадає найперше. хто їздив, що порадите?

сербські тигри поїли китайських піреллі

потрібна нова гума для автівки — нема чого відкладати покупку, тож учора взявся шукати в тенетах. штатної dunlop sp sport 2020e в розмірі 195/60R15 вже годі знайти, зрозуміло — тож довелося шукати недорогу заміну. пошук по українських інтернет-магазинах шин з київськими конторами досить швидко дав кілька моделей на вибір:

• debica furio 88h (445..512 грн)
• pirelli cinturato p6 88h (495..540 грн)
• dunlop sp sport 300 88h (543..597 грн)
• tigar prima 88v (549..629 грн)

…і ще кілька дивних назв на кшалт matador’а чи marangoni, які я серйозно не розглядав через брак конкуренції серед постачальників.

готуємося мандрувати до швеції

ну от, цілий тиждень ані рядочка в щоденнику — головне через метушню з переоформленням техпаспорта для автівки та з документами на шенгенську візу для поїздки до швеції.

даі заробляє 700 грн за 30 хвилин

візит до врер з будь-якою практичною метою — окрема історія. варта художнього викладення, в мене забракне таланту. коротко: на елементарну, по суті, процедуру в київських врер’ах йде день, якщо не користуватися зв’язками з якимись знайомими, що там працюють… ми з братом витратили шість з половиною годин — від 9:00 до 16:30 — навіть попри те, що вдвох ми мали змогу дещо зекономити час, відстоюючи одночасно дві черги, наприклад, на звірку вузлів і агрегатів (смішна назва 5-хвилинної процедури, черга на годину) та в касу на оплату усіх процедур (щонайменше годину, можливо півтори). цікаво, що за ці шість годин мого часу і приблизно 30 хвилин (в сумі) свого, держава взяла з мене майже 700 грн. — молодці, вміють заробляти.