порядок автозавантаження grub 2

якийсь час мучився, не знаючи, як змусити новий grub 2 автоматом завантажувати не перше у переліку ядро (чи іншу операційну систему), а довільно вибране. детально проблема описана ось тут, приміром — а в глибині стрічки коментарів є і згадка про варіант вирішення. занотую собі на майбутнє.

у файлі /etc/default/grub необхідно виправити один рядок:

GRUB_DEFAULT=0

замість 0 треба вказати номер рядка (починаючи від 0!), який треба завантажувати — в моєму випадку 2 (третій рядок). після цього необхідно виконати конфігуратор grub 2 (звісно, від root’а):

sudo update-grub

готово.

стамбул: шалений день

сьогодні (чи то пак вже вчора!) видався шалений день — суб’єктивно якийсь надзвичайно насичений. вранці — три години презентацій, невеличкий перепочинок, обід… басейн. одразу потому — автобуси і невелика екскурсія містом із зупинками у «блакитній» мечеті та храмі софії. уперше в житті скуштував смажених каштанів: дуже ароматні й досить непогані на смак. потім — великий базар… брр, не сподобалося: гамір, торгаші, грошовий товар за дурні, по суті, гроші… а надто ця  специфічна азійська нав’язливість.

ну і після всього того — традиційний стамбульський турецький ресторан. я щось казав про гамір на базарі? забудьте. уявіть собі вуличку довжиною 200 –300 метрів, і по всій довжині немає нічого, окрім ресторанів, ресторанів, ресторанів… у два поверхи, без проміжків, з суцільними літніми майданчиками по обидві сторони. і надвечір — усе це майже повністю заповнене людьми, що більше говорять, ніж їдять, здається. додайте до того два-три гурти якихось бродячих турецьких музик, що не стільки музику грають, скільки намагаються добути зі своїх інструментів якомога гучніші звуки…

базар — великий чи гігантський — просто відходить на задній план.

p.s. на picasaweb знову є трохи нових світлин, небагато.

стамбул: прелюдія

на середу 26 травня співпало кілька важливих подій: у тимофійка — випускне свято в дитсадку, в миленької — захист дипломної роботи в інституті… а мені саме в цей день випало летіти до стамбула, на корпоративну конференцію. здавалося б, у тій круговерті щось мало би піти не так — але все склалося чудово. якщо не зважати на те, що я побачу сім’ю лише в неділю по обіді.

отже: бориспіль, реєстрація і паспортний контроль, літак… вилетіли з невеликим запізненням — але літак виявився комфортний, погодували на диво смачно, в польоті розважали інформацією про швидкість/висоту тощо, і приземлилися на бусурманській землі м’яко. чого ще бажати?

порівняно до берліна, лондона чи парижа — стамбул на перший погляд не вразив: не дуже люблю я, мабуть, неохайну південну триповерхову архітектуру… втім, то була азійська частина міста, а до справді європейської ми не доїхали: пункт призначення, готель «elite world», заховався в одній з пішохідних вуличок центру.

приєднуйся до революції!

сьогодні вранці читаю в поштовій скринці на gmail таке:

join the revolution!
the spirit of freedom is unleashed and the rebelion has come to these lands. tired of the crown sovereignty that with a clear indifference to the local problems has awaken a group of separatists who will lead the people towards freedom. […]

ого, думаю собі, невже?.. але читаю далі — і від серця відлягло: то лише так починається запрошення відвідати сайт онлайнової рольовухи regnum online (колись пробував її на linux’і, працює) і приєднатися до святкування річниці травневої революції в аргентині (regnum — аргентинський проект).

але на думки таки навело.

humble indie bundle: два шедеври і купа задоволення

отже, віддав 10 доларів за шість комп’ютерних забавок — а що то за ігри, чи варто було за них платити? і чи запускаються вони на нетбуках?

якщо коротко: так, набір вартий грошей. на своєму «аспіринчику» запустив п’ять з шести — все, окрім penumbra (цій треба потужніший пк з нормальною відеокартою). далі трошки детальніше про кожну забавку.

world of goo

жанр: динамічна головоломка (видиво)
сайт: www.worldofgoo.com
вартість: $20,00

оригінальна головоломка, сюжет з гумором, надзвичайно якісне виконання. результат — яскрава забавка, котра не може не сподобатися — навіть якщо терпіння не стане дійти до останнього рівня. такий продукт став би діамантом в пропозиції будь-якого ігрового лейблу.

humble indie bundle — не пропустіть, бо шкодуватимете!

якщо хто ще не встиг придбати 6 чудових інді-забавок для себе або своїх діточок — не зволікайте і негайно це зробіть! бо пізніше жалкуватимите, або тамуючи муки совісті завантажуватимете їх з торент-звалищ. тому що ігри справді варті уваги — зокрема, кумедна world of goo, надзвичайно красива aquaria чи моторошна penumbra, — а ще ж і ціна… вільна! тобто заплатити можна стільки, скільки хочеш. або можеш.

небачений атракціон щедрості (тут — без іронії!) за назвою humble indie bundge влаштувала компанія wolfire. про цього маленького (п’ятеро чоловік) незалежного виробника відеоігор я дізнався випадково, коли натрапив у тенетах на видиво з абсолютно «безбашенного» 3d-зайцефайтінгу lugaru — ця забавка також є в наборі. про акцію я дізнався так само випадково — з блогів «дпк».

суть пропозиції humble indie bundle настільки ж проста, наскільки незвична для світу традиційного бізнесу: забирай 5 ігор і плати стільки, скільки ввжажаєш за необхідне. кожна гра доступна в трьох версіях: для linux, windows та macos. оплата онлайн (наприклад, через paypal), після чого всі ігри (в усіх версіях!) стають доступними для завантаження, без будь-яких обмежень. на додачу бонусом — повна версія фантастично стильної адвентури samorost 2, котрою я вже колись захоплювався.

інколи краще грудьми і обмежитися

загальновідомо, що «всі мужики — козли», «постійно думають про секс», і «в жінці бачать лише ноги і груди». все правда, але — чому? чому бачать лише ноги і груди?

скажу прямо: інколи — та чого вже там… досить частенько, — просто тому, що це і є все, на що там варто дивитися. от іде назустріч жінка, гарна й зваблива, аж в голові паморочиться… а як доведеться познайомитися — виявляється, що краще б спогляданням ніг та грудей все й закінчилося. винятків небагато, та й ті — лише результат суб’єктивного відбору, а не абсолютна істина. з часом досвід накопичується в усталені рефлекси.

і все освітилося… знову і знову

субота, пізній вечір — та вже й ніч. дітки заледве повкладалися спати — тимко зі скигленням, стрибками на ліжку і обов’яковими двома розділами з серії «смарагдового міста», а міля з восьмома сесіями «цмокання» і веселими співами на ніч… по всьому тому, вже тамуючи роздратування неминучою щоденністю процесу, взялился ми з миленькою вибирати кіно для нічного перегляду… вибухонебезпечна ситуація, враховуючи трохи різні смаки.

втім, не посварилися =) з-поміж великої кількості вже переглянутих і кількох «свіжих» фільмів у файловій колекції зупинилися на стрічці, котра вже кілька тижнів чекала своєї черги — «і все освітилося» (everything is illuminated, 2005).

повернулися з криму

ну от, ми повернулися з мандрів — загалом задоволені. позаду приблизно 2,4 тис. кілометрів, включно із зайвим 150-кілометровим (!) «хвостом» в околицях миколаєва (не там повернули на окружній) та кількома місцевими поїздками вже в криму (севастополь, балаклава, форос). сім днів лагідного травневого сонечка, свіжого морського бризу, і трішечки йоги.

туди їхали два дні (1–2 травня), з ночівлею в сімферополі — а назад доїхали за 15 годин (9 травня) по пустій трасі, обравши інший маршрут. детальніше про дорогу туди й назад — окремо, пізніше.

вже сьогодні вранці поїхали з тимофійком на мийку, попередньо оббризкавши передок автівки протикомашиним спреєм — бо інакше дзуськи би відмилася. завтра на роботу. настрій чудовий, тож наступний тиждень буде багато позитивних дописів. а потім — нова мандрівка, цього разу відрядження до турції на три дні.