білорусь крапка by

(гостьовий допис: цінитель, автор блогу двері в кіно)

•••

Білорусь крапка by

В повсякденному житті частенько зустрічаюсь з одним оригінальним фактом. Оригінальний він тому, що абсолютно різні люди, коли мова заходить про життя в нашій державі полюбляють ввернути щось на зразок «…та що в нас за країна, от навіть в сусідній Білорусі люди живуть значно краще…» Особисто я, поняття не маю як живуть наші сусіди — сам там не був, знайомих звідти немає, і навіть банальні цифри з тієї ж Вікіпедії порівнювати не намагався. Але якщо хтось з таким полум'яним блиском намагається довести, що «всюди краще де нас нема», то, хотілося б сподіватись, що в нього для цього є принаймні солідна доказова база. В будь-якому випадку поговорити сьогодні хотілося б не про порівняння життя сусідніх держав, а про дещо інші речі — білоруський інтернет та білоруську мову.

приїхала в гості дівчина з надзвичайно красивими очима, пропонувала рекламуватися — і подарувала ось таку маленьку цяцьку. не втояв… скажіть, як чесний чоловік, тепер я повинен одружитися?


на фото видно, що а) це мініатюрний карт-рідер-перехідник microsd до usb, і б) незрозуміло, навіщо — але він розбирається! справді мініатюрна, приємна і — що досить незвично сьогодні— корисна штукенція.

велосипед, душ і совок

маючи тепер велосипед, я плекав ідею їздити ним на роботу: близько 11 км плюс можливість «зрізати» шлях подвір’ями — це 30-40 хв неспішного катання. саме задоволення так проїхатися вранці та ввечері, і для здоров’я офісного працівника середнього віку ніщо не принесе стільки користі, як регулярні помірні фізичні вправи.

але стримувала думка про необхідність заскочити в душ після велопрогулянки — навіть такої короткої і розслабленої. мав сподівання домовитися щодо такої можливости у фітнес-центрі, що є тут в одному з корпусів бізнес-центру.

продовжую — щоправда, в дуже лінивому режимі, — тестувати різні дистрибутиви linux на нетбуці aspire one. для чого? по-перше, мені ще від школи цікаво просто копирсатися в комп’ютерах і програмах. по-друге, дуууже довгі затримки з оновленням версії linux mint, трохи дивний вибір стандартного набору програм, безліч застарілого софта в репозиторіях ubuntu, а також останні зміни в напрямку розвитку ubuntu змушують продовжувати пошук можливої альтернативи.

раніше писав про таке:
  • linux mint 7 (наразі система на нетбуці, тож у блозі багато всього)
  • moblin (досить великий огляд з кількох частин)
  • kubuntu (коротенький звіт про враження, а раніше — декілька дописів про використання)
  • crunchbang (коротенький звіт)

усім негайно забекапитися!

пожежа, що трапилася на серверному майданчику hosting.ua ввечері в суботу, змусила, мабуть багатьох блогерів задуматися про необхідність регулярного резервування вмісту своїх жежешечок, сайтиків, щоденничків… і я не виняток: як уявив собі, що би я відчував, якби пропали усі 920 дописів блогу tivasyk@home — хутчій кинувся бекапитися.

зберігати копії тексту в блогах на blogger досить просто, відколи розробники передбачили відповідну функцію на панелі інструментів, не потрібно жодних додаткових програм. а ще я навмисне перевірив — виправлено «глюк» збереження незалежно від налаштування формату подачі (коротко чи повністю) архів дописів зберігається коректно.


вчора їздив за молоком — ще минулого літа, орендуючи «дачу» під києвом, звикли купувати «справжнє» молочко від корівки. чи треба розказувать, як воно відрізняється на смак від того білого чорт-зна-чого з київських крамниць?

щоправда, справжнє молочко коштує грошей — і навіть не саме по собі, бо ті 6 грн/літр не є не те що зависокою ціною. це, як на мене, навіть непристойно низька ціна за справжнє живе молоко. але з’їздити за ним — то близько 65 км туди й назад, тобто ще близько 40 грн додатково. я купив 6 літрів — тож ціна вийшла близько 12,60 грн/літр, і це вже «хороша» ціна. втім, не жалкую.

але допис буде не про молоко. хазяйка, в котрої я його купував — євгенія пилипівна, — зовсім не відповідає типовому міському стереотипу «селючки»: освічена жінка, в минулому медик, зі своєю власною, виваженою думкою про зовсім різні сторони життя — такі, приміром, як зрада в шлюбі або результати президентських виборів… і от вчора якось мова зайшла про перспективи життя в україні. євгенія пилипівна зізналася мені, що від 1991-го року принципово — так, принципово! — не розмовляє російською мовою за будь-яких обставин.

я знову байкер!

я зробив це! омріяний giant sierra вже стоїть в коридорі. все-таки сріблястий — чорних на мій зріст (рама 18—19") не було =(

до обіду поробив усі заплановані на сьогодні справи (перевзув машинку в літню гуму, завів на автомийку, відвіз миленьку з перчиком на йогу і погуляв з мілєчкою, поки вони займалися, сплатив рахунки за навчання миленької в інституті та тимофійка в школі та садочку) — і поїхав до салону giant.

відкритий коментар

один хороший товариш поставив мені запитання в коментарях google reader, на яке мушу відповісти — але водночас не можу дати простої, короткої відповіді, яку не шкода було б «викинути» в смітник мікроблогінгу (чим, по суті, є google buzz), а тим більше архіву коментарів у google reader’і.

тому відповім я тут — нехай це буде відкритий коментар.

передісторія. після того, як відгуло обговорення чергового заклику до itc запропонувати україномовні версії онлайнових проектів (передбачувано безрезультатного, хоча не без надії) , затихли відлуння в buzz’ах та twitter’ах, я собі подумав: ну гаразд, і що? зрозуміло, що безрезультатність цих нагадувань не може стати для мене причиною відмовитися від читання itc.ua, ko.itc.ua, використання hotline.ua тощо: щонайменше регулярний перегляд цих ресурсів пов’язаний в мене з роботою, але окрім того це справді найякісніші в україні (свідомо уникаю формулювання «українські») ресурси, присвячені it — чогось подібного за масштабом та якістю просто немає.

підписка на дописи за тегами

розбираючись із задачею відображення стрічки новин у блозі «український нетбук», втрапив на цікаву можливість blogger’а: виявляється, можна підписатися на rss-подачу блога… за окремим тегом.

наприклад, якщо комусь цікаво читати лише мої дописи про комп’ютери — замість підписуватися на увесь блог, можна взяти посилання лише на дописи з тегом «комп’ютери»:


радіо тунгуска в ефірі

якось повз мене пройшло загальне захоплення подкастами… нещодавно спробував щось послухати — наче і тема «рідна» (it, linux), але… не пішло, ніяк. головне враження — ну чомууу тааак повііільнооо… на екрані я би вже встиг пробігти очима по тексту, «зачепитися» за найбільш цікаві фрагменти, відкрити пару посилань — і повернутися до роботи!

мабуть, додається ще й брак звички дивитися телевізор.

а от сьогодні я вперше пожалкував, що приймач в автівці не «ловить» онлайнове радіо =) а причина тривіальна — виявляється, нещодавно проект tunguska electronic music society запустив власне «радіо тунгуска».

то якийсь відстій електронний...

постулат — я люблю електронну музику, крапка.

не зможу пояснити, чому — і просто не хочу витрачати час ані на пояснення, ані на євангелізацію моєї любові. якщо і тобі подобається — бери і слухай те, що сподобалося мені. не подобається — як там кажуть про фломастери? або: «в сад!»

востаннє порпаючись на jamendo (ще в листопаді минулого року), я завантажив чотири альбоми від tunguska electronic music society, котрі ще до цього часу слухаю з великим задоволенням. був час, коли я міг раз за разом слухати один трек з 4-го альбому — zuzu від pianochocolate. от і вирішив цього разу пошукати, що таке pianochocolate, і чи є ще щось подібне в портфоліо проекту…

свого часу покористувавшись стільницею kde на atom’ному нетбуці, я свідомо перейшов на «легший» дистрибутив linux зі стільницею xfce, яку інколи називають «легким gnome’ом» за більш ощадливе використання пам’яті та відчутну «чіткість» відгуку на мишокліки.

втім, коли це завзятий експериментатор спинявся? завжди хочеться знайти і спробувати щось нове — а ну ж як lxde, fluxbox чи openbox буде ще швидше працювати? з того завзяття свого часу я спробував crunchbang як варіант системи для нетбука. не пішло — але головним чином через особливості оформлення, які полінувався виправляти самотужки. а інтерес залишився…

попри мою палку любов до apple і того, як компанія робить бізнес, експлуатуючи трендовий тупуватий конс’юмерізм… інколи хочеться залізти на якийсь броньовик і голосно звернутися до інших виробників цифрової електроніки (як от acer, asus, dell, hp і далі за переліком):
подивіться на apple і винесіть з її успіху один урок: неможливо створити щось нове, базуючись виключно на користувацьких побажаннях — їх треба відкинути і експериментувати.
я навіть десь цю тезу вже зустрічав — десь у блогах, тільки не пригадаю, де… ніхто не дослухаються. кожен поспішає зробити клона-вбивцю чергового продукту apple. і для більшости компаній, орієнтованих на маси, це, можливо, цілком нормально. але…

вибрати текстовий процесор на заміну openoffice write виявляється не так вже й просто… надмір редакторів на будь-який колір і смак на перевірку виявляється досить жалюгідним. наче й вимоги до програми не надто суворі? видаливши openoffice, я вивільнив… 358 мб на диску! і все, що мені потрібно на заміну — щось подібне до одного компонента openoffice, але менше, легше і без надлишку функцій.

думаєте, знайшов?


хочу позбутися openoffice’а на нетбуці — може хто порадить хороший текстовий редактор з мінімально достатньою функціональністю на заміну openoffice write?

ні, з openoffice’ом все гаразд — чудова альтернатива офісному набору від microsoft, і на роботі я майже виключно openoffice’ом користуюся для всієї роботи з текстами, таблицями і (час від часу) презентаціями. проте на нетбуці мені потрібна лише робота з текстами, тож нема чого стріляти по горобцях з гармати.

синочок навчився читати і писати в google talk — і оскільки він зараз сидить вдома через вітрянку, ми з ним спілкуємося онлайн. сьогодні вранці пише таке:
(9:12:43) тимофій: првіт я тіма:)
(9:13:16) я: доброго ранку, тимко!
(9:15:47) тимофій: доброго ранку татко! посл міні гру :-|
(9:20:14) я: міні гру. зараз. про самурая?
(9:22:00) тимофій: ні нетобі
ну не зміг я здогадатися одразу, що оте «міні гру» насправді не міні-гру, а «мені гру» =) довелося перчикові поправляти мене: «нетобі»!

такі смішні ці дітки =)

забавка для такеші кітано

тимко, з моєї подачі, полюбив розважатися флешевими іграми — і час від часу трапляються справді цікаві забавки. втім, не завжди дитячі. от, приміром, у straw hat samurai (самурай в солом’янім капелюсі) із задоволенням погрався б такеші кітано: звук, з яким чвиркає шаблюка крізь ворожнечу, як пишуть твіпли, «доставляє» =)

пограти онлайн можна на armor games, а завантажити файл .swf (870 кб) для неспішної розваги офлайн можна ось тут.

заточені conky, нарешті

давно вже грозився довести до ума конфіг для conky, з календарем, з «вилизаними» інтервалами, з без нестандартних шрифтів… та все руки не доходили. але підчитавши дещо в блозі ubuntolog’а та поглянувши на його симпатичні скріншоти, взявся таки за напилок =)

всю красу видно на новому знимку екрана — можна порівняти до попередніх варіантів і насолоджуватися =) справа — годинник з календарем і системний монітор, зліва внизу — інформація від аудіопрогравача mpd про поточний трек. вся ця краса «їсть» в середньмому 1% процесорного часу — і це на «дитячому» intel atom’і нетбука.

весна: магія сонця

весна прийшла. її ще не видно як слід (холодно, вогко, часом сніг) — але вона дуже відчувається в дрібних деталях. приміром, взимку мені дуууже важко змусити себе, прокинувшись вранці, одразу розстатися з ліжком — ніжуся, гріюся, дрімаю, по п’ять разів виключаю дзенькіт будильника… на роботу спізнююся на півгодини.

але щойно стало трошки світліше надворі — легко прокидаюся о пів на сьому і невимушено, одразу встаю з ліжка… і на роботу приїжджаю першим, за пів години до початку робочого дня. магія сонця.


аудиторія реклами — третя група

знову перечитую статтю вже… 9-літньої давності, і знову насолоджуюсь. коротка цитата:
цитата. «наиболее привлекательной для маркетинга всегда оказывается третья группа — лица, готовые платить деньги, чтобы выглядеть потребителями качественного продукта, но не способные самостоятельно отличить качественный продукт от туфты» (читати все)
є ідея, але не знаю, як реалізувати… агов, друзі блогери з досвідом боротьби з шаблонами blogger’а — поможіть! чи можна — і як — навчити blogger відображати дві стрічки дописів — в одній усі дописи окрім позначених певним тегом, в іншій — дописи з тим тегом?

поясню, навіщо… хочеться розвивати «кишеньковий» тематичний блог «український нетбук», але наразі його дуже обмежує сам формат блогу — одна стрічка дописів, куди «валяться» і великі практичні порадники, і маленькі поточні новини ринку (саме тому я такі новини і не публікую). хотілося б основну стрічку зберегти для великих дописів — а для новин додати окрему стрічечку (справа), куди б лише вони і потряпляли.


здається, вибрав собі велосипед…

вчора я таки побував у велокрамниці giant на теліги. це був той рідкісний випадок, коли я втрапив на справді компетентного консультанта — хлопчина справді допоміг мені розібратися в діапазоні цін та коплектацій велосипедів.

наразі вибір такий: giant sierra 2010 року. найімовірніше — з вібрейками, але з вухами для дисків на рамі й вилці (хоча вилку, якщо по-розумному збирати байк, все-одно доведеться поміняти). з обвіскою хоча й нижче середнього рівня — але досить збалансованою (скажімо, без відверто «пластилінової» передньої перекидки, як заведено було раніше).

примітно, що саме цієї серії немає на українському сайті giant (чому?) — але знайшлася на міжнародному. чорний варіант, на відміну від сірого — виглядає бомбезно!

неспішно перекладаю вибрані дописи зі старої версії щоденника, і періодично натрапляю на щось надзвичайно цікаве. приміром сьогодні пригадав про чудову книгу влада головача «дизайн користувацьких інтерфейсів», котра свого часу була доступна для вільного завантаження.

виявляється, сайт головача не просто досі доступний в тенетах (пройшло 7 з половиною років) — але вийшла друга версія його книги: «дизайн пользовательского интерфейса2. искусство мыть слона», і вона так само доступна онлайн у вигляді якісно зверстаного pdf-файлу!


щовесни мрію сісти в сідло

у блозі новий тег: велосипед. поки що його важко помітити поміж іншими — але я твердо налаштований цієї весни придбати велосипед. свого простенького giant boulder fs (2002) я продав восени 2004-го року — і відтоді щовесни мрію знову сісти в сідло.

отже, приглядаюся до варіантів покупки, і за старою сімейною традицією — найперше цікавлюся моделями giant. сьогодні після роботи, мабуть, зазирну до їхнього магазину на теліги, це якраз по дорозі додому (працюють до восьмої, зручно).

тим часом помітив, що веб-сайт кена кайфера ще доступний в тенетах — попри те, що пройшло… шість з половиною років? якщо ви хоч раз в житті сиділи на велосипеді, прошу — вшануйте пам’ять цієї людини, просто відвідавши його веб-сайт.

про wifi, ярлики і бажання ділитися

нехай кажуть що завгодно про любов до халяви, невигідність відкритого wi-fi, нехай вішають будь-які ярлики — поки в мене буде можливість вибирати, де випити каву (30 грн), пообідати (80 грн) чи посидіти з друзями (200 грн) — в кафе з відкритим wi-fi чи без, — я довго не думатиму.

сиджу в coffee house на саксаганського — прийшли сюди з сім’єю на зустріч із товаришем. сів, відкрив нетбук, підключився.

я взагалі не бачу проблеми відкритого wifi. висока швидкість не потрібна — навряд чи в кав’ярнях такого розміру навіть в центрі міста одночасно більше трьох гостей сидять з ноутами, і кожному достатньо (насправді!) швидкості якісного діалапу для пошти та аськи. для цього вистачить мінімального тарифу на комерційний інтернет від будь-якого великого провайдера. 300 грн/міс. — дорого для закладу, де чашка кави коштує під 30 грн?

та не смішіть.

в попередньому дописі про автосервіс я використав ілюстрацію, наче з якогось набору кліпартів. думаєте, де я її взяв, з тенет? і так, і ні… насправді в google я знайшов ось таку мініатюру розміром 100x97 пікселів у форматі jpeg (див. ілюстрацію) — а вже з неї буквально за 1 хв. зробив векторний двотоновий варіант і експортував у png з потрібним розміром.

зараз і вас навчу це робити — інколи стає в нагоді.

отже, запасаємося чудовим вільним векторним редактором inkscape і кількома хвилинами часу на вивчення короткої підказки з деталізованими скріншотами.


цей тиждень пройшов у мене під знаком π — тобто пішохода: три дні я приїздив у офіс громадським транспортом. це вперше за рік відтоді, як компанія переїхала в новий офіс на петрівці, довелося мені пригадувати, як дістатися сюди від святошина чи академмістечка без автівки. незвично =)

було так: минулих вихідних щось почало стукати в автівці під час їзди на 40 км/год і швидше. не гучно, глухо і ритмічно. на слух наче в двигуні чи передньому мості — але в кермо не віддавало, машину не вело вправо-вліво… приблизно так само стукало, коли пробив колесо — тож кілька разів оглядав машину, але усі колеса тримали повітря, і «зайвих» предметів у шинах не помітив.

підключаючи зовнішні 20 дюймів до нетбука, щоразу мав виконувати одну й ту саму послідовність дій: запустити lxrandr з меню > переключити дисплей > вбити conky і запустити заново (щоби він правильно розташувався на екрані після зміни розміру).

набридло, треба автоматизувати.

чого хочеться? щоби за гарячим сполученням клавіш (скажімо, ctrl+f5) якийсь простий скрипт визначав, чи підключено зовнішній монітор — і переключав дисплей, а побігом ще й перезапускав conky.

про ідеальний калькулятор

реанімую тему користувацьких інтерфейсів. але спершу невеличка вправа на логіку: поляньте на три скріншоти програмних калькуляторів для windows та linux — і поміркуйте: скільки кнопок повинно бути в екранного калькулятора?
це питання не дає мені спокою давно — мабуть, відтоді, як почав цікавитися дизайном програмних інтерфейсів, і стільки ж в голові крутилася думка дати свій варіант відповіді — руки не доходили. аж ось побачив днями в англомовній айтішній блогосфері хороший допис якраз про це (шкода, зараз не можу знайти посилання). підштовнуло таки =)

вчора переглянув тарантінівських «безславних виродків» (inglorious basterds, 2009). рейтинг imdb — аж 8,4/10, це дууууже висока оцінка — а проте я маю власну думку.

квентін тарантіно — без сумніву, гучне ім’я голівуду. перший його режисерський проект — «скажені пси» — виявився надзвичайно вдалим (я так і не бачив його ще) і звернув на нього увагу «дорослого» голівуду. наступний — «кримінальне чтиво» — геніальний фільм, по-моєму, який можна дивитися і передивлятися багато разів. у «чотирьох кімнатах» впізнається той самий, вже відшліфований до дрібниць почерк тарантіно — деталізовані й сповнені темного гумору діалоги, котрі повільно накопичують напруження — і декілька типових катарсисів у вигляді очікувано-несподіваного розвитку подій.

дочекався — вийшов linux mint 8 xfce

нарешті  вийшов перший реліз-кандидат linux mint 8 xfce — про це пише в офіційному блозі mint’а.  чекати довелося довгенько.

оновлень, попри вихвалу на сторінці релізу, не так багато, і критичних я в переліку не знайшов — проте все-одно сподіваюся, що новий linux mint працюватиме стабільніше за сімку (трошки дратують дрібні глюки, пов’язані, зокрема, з автомонтуванням карти пам’яті).

образ для інсталяції взявся звантажувать — проте ставити, мабуть, не поспішатиму. і не тому, що не довіряю якості, а швидше через лінь: не хочеться знову налаштовувати програмний набір, видаляючи зайве сміття на кшалт mono, міняти вогнелиса на epiphany та thunderbird на claws mail, додавати inksсape, pencil, fbreader, улюблені забавки тощо…

тому iso-образ закину на флешку — про всяк випадок, — а сам почекаю можливості оновитися з репозиторіїв.

вони роблять повну дурницю

подивіться доданий скріншот, подивіться ще більше на сайті easypeasy (це варіант ubuntu для нетбуків, раніше називався ubuntu eee). попався мені сьогодні на очі цей скріншот — і хоча я не раз і не два вже бачив інтерфейс ubuntu netbook edition (une launcher), але… цього разу чітко і гостро зрозумів, що люди, котрі роблять цей інтерфейс «для нетбуків» — просто не розуміють, абсолютно не розуміють, що вони роблять повну дурницю, і що такий інтерфейс нікому не потрібен.

навіть пояснювати не буду. хіба що колись за іншим разом…
продовжу тему твітера. від моменту реєстрації та першого допису я приглядаюся до різних його користувачів, і з подивом завважую, наскільки по-різному вони використовують мікроблоги… для когось це заміна аськи — він може генерувати неспинний потік коментарів на адресу одного-двох опонентів, котрі не менш активно відповідають. хтось інший веде трансляцію свого потоку свідомости, байдужий того, чи хтось читає. третій залишив три твіти, але нафоловив стільки народу, що можна лише гадати, чи він узагалі читає стрічку…

…і так уся та строката братія щодня мене дивує, що одного разу народилася ідея знайти порядок серед того хаосу. ну хоча б просто заради розваги.

в принципі, не дуже часто активно користуюсь twitter’ом, та й не користуюся, а швидше бавлюся… тож інтерфейсу brizzly вистачає за очі. але ось щось спонукало поглянути, які рідні клієнти доступні для linux’а. далі буде дуже короткий огляд — лише тих клієнтів, що є в репозиторіях ubuntu.

gtwitter (веб-сайт)
мінімалістичний інтерфейс з обмеженим набором функцій — такий клієнт, мабуть, спонукає використовувати twitter подібно до irc-каналів… втім, знайомство закінчується, щойно дочитую до специфікацій: базується на mono. в сад.

twitux (веб-сайт)
в плані зовнішнього вигляду — те саме, що й gtwitter, функціональність теж на рівні twitter-втулка для pidgin… але принаймні twitux не тягне за собою mono, а справді мінімалістичний. можна користуватися, якщо окрім історії повідомлень нічого більше, по суті, не треба.

просили світлин нового ноутбука acer aspire 1830? прошу — але за якість не дорікайте: просто взяв камеру і лептоп, сфотографував на столі в офісі, під тьмяним світлом, з руки.



разом з нетбуком використовую картку пам’яті sd на 8 гб — «рідного» ssd-накопичувача з головою вистачає для системи, програмного набору користувацьких налаштувань та найбільш потрібних документів, але все інше (музика, видиво, книжки) зберігаю на флешці.

в принципі, отих додаткових 8 гб вистачає, але… хочеться більше. відкрив hotline.ua, щоби перевірити, які там сьогодні ціни на sd 32 гб. пропозицій наразі аж… п’ять (що вже є хорошою підказкою — треба почекати!), але я звернув увагу на різницю в цінах, котра зумовлена, вочевидячки, двома факторами: жадібністю виробника і класом флешки.

щось змусило переглянути лютневі дописи… в ретроспективі за три роки. є всяке — і цікаве, і пусте. ось, вибрав по 5 найбільш цікавих, як на мене, за кожен рік:

2010
що гарантує нам наша держава? (23 лютого 2010)
я думаю, ми щасливі (18 лютого 2010)
закохані в кіно — «аватар», ще раз (15 лютого 2010)
лікар сказав: у морг — значить у морг! (10 лютого 2010)
міняю свій нетбук на… а на що тут поміняєш? (3 лютого 2010)

ну нарешті, йпрст!
цитата. merlwiz79 submitted a version of linux mint 8 xfce to the team and it just got approved for a release by exploder. you can expect this edition to be released this week (докладніше)

залишилося трошечки почекати… і ще одна хороша новина — вийшла нова версія системної панельки для xfce. хто зна, чи втрапить до вісімки, але зміни цікаві. зокрема, покращена робота з кількома дисплеями — можливо, виправлять, зрештою, проблеми з цим.