самостійний школярик

про родинне… учора тимошко вперше самостійно прийшов зі школи додому. самому сподобалося — сказав, що тепер не треба його зустрічати =)

це, звісно, не така вже визначна подія в світовому масштабі — але якийсь етап у житті родини, і за кільканадцять років буде цікаво пригадувать ось такі дрібнички разом, переглядаючи разом фотоальбоми і вітаючи одне одного з новим роком.

синочок чекає подарунки від св. миколая та діда мороза — не знаю, чи він ще щиро вірить в них, а чи просто «підтримує гру»… в діток так природньо виходить ставитися до життя як до казки — не вірити абсолютно, але повністю занурюватися, тимчасово в уяві приймаючи за альтернативну дійсність.

6 коментар(ів):

Юра сказав...

Вітаємо! :)

P.S.
так приємно коли стаття не починаєть з слова "цитата:". :)

tivasyk сказав...

@юра
невже я почав цим зловживати? =)

Юра сказав...

Це суб’єктивно. ;)

Diak сказав...

2Юра, +1,
Ну і вітання з черговим самостійним кроком в житті сина.

TanjaL сказав...

есть безошибочный способ проверить, верит ли ребенок в деда мороза: попросить написать список пожеланий :)
от "настоящего" деда мороза ждут каких то мифических чудес (от iPhon'а до живой лошадки :), а если ребенок в курсе, что подарками заведуют папа с мамой, то и пожелания становятся более реальными, зачастую с описанием, в каком именно магазине можно приобрести.. очень удобно :)

tivasyk сказав...

@tanjal
гхм, танюшо, цікавий метод =)

Дописати коментар

увага!
коментарі не модерую, проте спам видаляю нещадно. посилання на інші сайти/блоги за темою допису вітаю.

додаткові можливості розмітки (кутики набрати з клавіатури):
  ‹b›жирний шрифт‹/b›
  ‹i›похилий шрифт‹/i›
  ‹a href="http://tivasyk.info"›посилання‹/a›