нашим олігархам повинно стати розуму…

ну ось… читаю черговий допис зубинського в щоденничках itc, читаю коментарі… і тут знаходжу ознаки чогось такого знайомого, про що не можу не сказать. любуйтеся, ось ключовий уривок:
цитата: …у наших олигархов должно ума хватить не проскочить точку невозврата после которой им придеться или бежать или умереть на вилах (читати все)
увагу привернули фрази «наші олігархи» та «олігархам повинно стати розуму», які є досить характерними для пост-радянської, пост-соціалістичної руїни. ймовірно, я й сам десь в архівах блогу грішив подібними фразами — ну то що ж, доведеться, значить, зараз дивитися в люстерко.

та які ж вони наші?! наші — тому що розмовляють українською і поділяють якісь такі наші цінності? для них важлива реставрація нашої історії, зміцнення нашої державності?

маленький бізнесмен може собі дозволити таку слабкість — підтримувати якусь національну ідею. але олігархи — не маленькі бізнесмени, закономірності їхнього піднесення базуються не на правилах гри — а на їх порушенні, не на правилах узагалі — а на винятках.

олігархи не належать до середнього класу — а є класом у собі, чи радше кастою. держава для них — не форма самоорганізації нації, а інструмент керування людським ресурсом на певній території. це аутсорсовий сервіс із управління людськими ресурсами! дорогий — але за відсутності конкуренції в цій галузі доводиться приставать і на такі умови =) коли вже бізнесмен виріс до олігарха — він не може зважати на такі плебейські поняття, як національна ідея. він не є частиною нації, він мусить бути готовий продати націю, щойно знайдется покупець — і придбати собі нову, дешевше!

оте «наші олігархи» — лише вираз дитячої, неусвідомленої потреби належати до сильної групи з сильним лідером, щоби мати змогу крикнути «хто на нас із ведмедем?!», як у старому анекдоті:
заяц взбирается на пенек и кричит:
— кто на меня? ну, кто на меня?
из лесу выходит медведь:
— ну, я на тебя!
— а как тебя зовут?
— миша.
заяц забирается на медведя и кричит:
— кто на нас с мишей?
поспостерігайте трішки за поведінкою людей на політичних форумах — і швиденько визначите кількох, для котрих не те що ведмідь — але й вусатий чорт за панібрата, аби ж це був «свій» чорт.

і от сидить мобі малесенька людинка, і приміряє на отого «нашого олігарха» свій розум: мовляв, раз я розумію, що треба остерігатися революції — то й олігарх же ж має розуміть? чи не так? не хвилюйтеся, стане їм розуму, без вас не пропадуть =) і до дупи їм ті революції — та й звідки? по телевізору та в інтернетах революції не роблять.

окрім того насправді олігарх — це не людина, а ціла система стосунків і факторів довкола бізнесу, такій собі «хвостик при собаці», котрий частенько цим собакою мотиляє. як у політиці. та чого вже там… олігархії — це, певно, більшою мірою саме політика, ніж бізнес.

1 коментар(ів):

ivanko сказав...

Чудово!
Можу тільки додати, що коли кажуть про «наших олігархів» підсвідомо сподіваються десь у далеких краях існують «не наші» «справжні», дбайливі, щедрі, цивілізовані та порядні рабовласники :).
На жаль ми часто не бачимо різниці між успішними, впливовими людьми та олігархами.
Олігарх не може бути «у системі», він сам створює систему. Ці пани над законами, це бізнес, що став політикою.

Дописати коментар

увага!
коментарі не модерую, проте спам видаляю нещадно. посилання на інші сайти/блоги за темою допису вітаю.

додаткові можливості розмітки (кутики набрати з клавіатури):
  ‹b›жирний шрифт‹/b›
  ‹i›похилий шрифт‹/i›
  ‹a href="http://tivasyk.info"›посилання‹/a›