пунктуаційна глухота і німота

час від часу переглядаєш доволі цікаві за змістом, дописи в тенетах, переважно у блогах і переконуєшся що для багатьох дорослих і загалом освічених, людей фонологія мови, зв’язок логіки повідомлення, з інтонацією у вимові та граматикою на письмі залишаються величезною загадкою, на перцептивному рівні. жодні правила вивчені й забуті в школі не здатні пробити крицю отієї нечутливості до мелодики мовлення.

в результаті — підготовлені цими людьми тексти майже не містять розділових знаків, окрім кінцевих крапок, що виконують функцію радше візуального розмежування речень! тире, двокрапки, знаки наголосу чи навіть питальні? — то все сміття, їхня фукнція може бути зрозуміла людині, але не видається скільки-небудь важливою, більше того — їх використання є утруднене, майже на межі фізіологічного дискомфорту.

окрім крапок в таких текстах можна знайти хіба що коми, проте логіка їх розташування в тексті мало корелює з правилами граматики, і результат часто наводить на думку про випадковість алгоритму. за приклад подібного тексту візьміть перший абзац цього допису, проте подібних прикладів можна за 5 хвилин знайти безліч у тенетах.

…то й що? — спитаєте. а нічого, лише спостереження банального факту.

тому що я не вірю, що це можна «полікувать». правила можуть направить (тавтологія зумисна) дитину, котра ще тільки вчиться послуговуваться мовою. але перевчити дорослу людину, змусить її змінити зовсім своє сприйняття мови, насвіжо відчути її мелодику — принаймні складно, якщо взагалі можливо.

p.s. ілюстрацію запозичив у блозі an american studies.

9 коментар(ів):

Юра сказав...

>підготовлені цими людьми тексти
>майже не містять розділових знаків,
І це пише людина, яка принципово не вживає великих букв на початку речення і навіть для власних назв. ;)

[Будь ласка, сприйми як жарт — зрозуміло що ти маєш на увазі сам зміст]

tivasyk сказав...

сприйняв як жарт — а хіба ж можна інакше? =)

p.s. текст без заголовних літер — на одну половину данина дитячому бажанню виділитися (sic), на іншу — справді економія часу.

Diak сказав...

ггг, ніби з вуст моєї дружини :)

Маю з тим величезну проблему, ох і находилась моя мама до вчительки укр. мови. Не сприймав я тої граматики :).
Якби одна з моїх вчительок побачила, що я написав досить таки багато немаленьких текстів, а-ля оповідання, про подорожі свої, то певно б її серцевий напад вхопив, як так. він і шось пише. Я свого чау навіть завалив вступний іспит з укр. мови до ВНЗ.
Ну шо поробиш, зате мене частенько забирали з уроків для допомоги в класі інформатики. Десь прибуває, десь убуває :)

ivanko сказав...

Відчуває моє серце, що все написане тут —про мене.

Ще зі школи знаки пунктації викликали у мене бажання застрелитися :).

При тому, перший абзац цього допису я прочитав не звертаючи уваги на коми, не відчуваючи дискомфорту, і якимось чудом самостійно розставив акценти.

Потреба у комах виникає у випадку неоднозначності тексту, коли від наявності знаків пунктації суттево міняється зміст.

Можливо все залежить від способу мислення, наприклад, особисто я не завжди «промовляю подумки», дуже часто послуговуюсь образами і «абстракціями», коли потрібно докласти зусиль щоб сформолювати думку у словах. Проблема навіть не у пунктації, а у правильній розстановці слів у реченнях.
Щоб текст отримав більш-менш читабельного вигляду доводиться його з десяток разів перечитувати кожного разу правлячи порядок слів.

Якщо мої тексти при прочитанні викликають дискомфорт я не ображусь на зауваження у коментарях. Моя проблема мені відома, просто я іноді про неї забуваю.

tivasyk сказав...

@ivanko
гхм, ні, бо спонукав до написання черговий допис у блогах порталу itc… але якщо серце щось відчуває — це вже добре, це якась надія =)

zymova сказав...

розділові знаки — це чудово. але якби пан написав стільки диктантів, скільки довелось писати мені…якщо коротко, я ненавиджу деяких творців тих текстів, які доводилось записувати під диктовку викладачів СУЛМ, з причини довжелезних речень з цілою купою розділових знаків. все добре в міру, і не варто цим зловживати.
п.с. теж в мережі пишу здебільшого без великих літер. винятки — власні навзи, які я поважаю, і які рука не піднімається писати з маленької літери.

tivasyk сказав...

@zymova
> …я ненавиджу деяких творців тих текстів, які доводилось записувати під диктовку
поглянь на це з іншого кута: художній текст — це твір, а пунктуація — не лише розділ граматики і набір більш-менш чітких правил, але часто (авторська) ще й інструмент художнього самовираження.

ти ображатимешся на ренуара за використання в багатьох роботах рубаних, неприродніх форм і суцільних «заливок» кольором для зображення людей? =)

письменник пише не для того, щоби його записували потім діти під диктовку!

tivasyk сказав...

…ой, пробачте неуча — йшлося про пікассо, звісно ж (приклад).

zymova сказав...

tivasyk
ну я все розумію, але речення на дві сторіни з купою знаків виглядає лише як спосіб випендритись. чого не поділити їх хочаб на коротші частини? це лише перевантаження мізків.
щодо диктантів — тоді ок — ненавиджу викладачів, які авторські знаки вважали за помилки, не читаючи їх відповідно перед цим.

Дописати коментар

увага!
коментарі не модерую, проте спам видаляю нещадно. посилання на інші сайти/блоги за темою допису вітаю.

додаткові можливості розмітки (кутики набрати з клавіатури):
  ‹b›жирний шрифт‹/b›
  ‹i›похилий шрифт‹/i›
  ‹a href="http://tivasyk.info"›посилання‹/a›