прийшли дві крамольних думки

зараз скажу крамолу. навіть дві — втім, вони не пов’язані між собою, просто майже одночасно спали на думку:
  • з цієї країни треба емігрувати;
  • нація читачів — це пасивна нація.
не треба розмахувати руками і закидувать помідорами — принаймні не одразу, спершу я спробую пояснити свою думку.

монополія на громадянство

всі знають, що монополія — це погано. вона призводить до всіляких негараздів — найперше до підвищення цін, погіршення якості товару і зупинки інновацій. натомість конкуренція — це добре, бо змушує постачальників знижувать ціни, покращувать якість і впроваждувати нові технології.

досить хороший приклад — комунальна сфера: не секрет, що середнього класу в україні практично нема, більша частина населення живе хіба що не за межею бідності, без можливості купувати чи навіть винаймати житло. більше того — виробництво в країні радше мертве, ніж живе, знайти задовільну в плані зарплати роботу можна хіба що у великих містах, та й то не усім. все це призводить до того, що внутрішньої міграції в країні майже нема, навіть в межах отих великих міст : люди тримаються за свої місця, як робочі, так і за помешкання.

але якщо нема міграції — не буде жодної конкуренції в комунальній сфері: люди не схильні «голосувати гаманцем» проти неефективної роботи жеків чи інших комунальних служб шляхом перелення в інші райони, де ситуація краща.

результат — практично повна розруха в комунальній галузі на протязі довгих, довжелезних 19 років «незалежності». за цей час можна було вчинити хто зна які реформи, впровадити фантастичні технології тепло- та енергозбереження, збудувати сучасні системи громадського транспорту… нічого нема.

так от, з державами — те саме: закриті кордони, мовні бар’єри, контроль міграції фактично створюють такі собі монополії на громадянство в рамках кожної держави. лише глобальна лібералізація умов еміграції, і створення реальної конкуренції між державами за людський ресурс може змінити ситуацію не локально в межах однієї країни — а у всьому світі.

звісно, з міграцією є купа проблем (локалізація ресурсів — найбільша з того, що я бачу неозброєним оком), тому практично така лібералізація навряд чи є можливою. чи є вихід?

не знаю, але маю одну ідею… яка звучить так: віртуалізація громадянства. але розвивати цю думку зараз не хочу — за іншим разом. просто повернуся до суті фрази «з країни треба емігрувати»…

якщо забути про пафос патріотизму (а чи можливий він без національного самоусвідомлення? і чи можуть малороси, в такім випадку, взагалі претендувать на патріотизм?) — то еміграція як крок до впровадження міждержавної конкуренції є не гіршим способом покращити ситуацію, аніж безспросвітне закопування свого таланту (яким би він не був), і долі власних дітей в український ґрунт.

голосуйте ногами за краще життя дітей — емігруйте.

читання — втеча від реальности

ну, тут все просто. настільки просто, що навіть не знаю, чи потрібно коментувати.свого часу нас учили гордитися тим, що радянський союз — чи не найбільш грамотна й начитана країна світу. дуже ймовірно, що так воно і було, я вірю, тому що…

якщо вести мову про художню літературу, читання — це втеча з реальності. банальний такий ескапізм. і мені здається, що жанрової диференціації тут не може бути: не лише неповнолітні читачі фентезі ховаються від некомфортної реальності, але й поціновувачі достоєвського — так само.

в цім сенсі зниження рівня читання в країні могло б порадувати… якби воно не корелювало з тотальним збільшенням часу, який нація проводить перед телевізором (ось дані по сша — українських звітів не знайшов, але певен, що ситуація розвивається аналогічно).

тому на революцію сподівань немає.

7 коментар(ів):

pan.bibliotekar сказав...

Якщо читання художньої літератури для тебе це лише втеча від реальності, тобі справді - краще тобі її не читати.
Але де зв'язок між цим і "нація читачів — це пасивна нація"??

tivasyk сказав...

@pan.bibliotekar
фу як банально… я чекав справді цікавого питання — на кшалт «а як же студенти? найбільше читають — але й найбільш активні?» довелося б мені подумати, що відповісти…

я натякнув на кореляцію між читанням і ескапізмом — а вже зв’язок між ескапізмом та пасивністю має бути очевидним.

pan.bibliotekar сказав...

Ага, "читання — це втеча з реальності" це називається натякнув=)
Неписемна людина може втікати від реальності?

m-yarix сказав...

Щодо еміграції - підтримую!

Leona сказав...

<<< зараз скажу крамолу. навіть дві — втім, вони не пов’язані між собою

ты уверен, что они не связаны?? :)) может тем, кто уже эмигрировал, можно спокойно читать литературу любого жанра, ведь для них это уже не будет побегом от жесткой украинской реальности? .))

Un.Known сказав...

Дуже слушно, Леоно.

Декілька років тому я практично перестала читати - якось не до того було, ще й була переконана, що все найкраще вже людством написане.

Тепер це в мене як родзинка самовдосконалення після щоденного вдосконалювання світу навколо себе. )

А от щодо крамольної думки про еміграцію - не бачу в ній жодної крамоли. (Ну це, мабуть, від емігранта звучить непереконливо ))

tivasyk сказав...

а ось тут в коментарях до старого допису (про нелюбов до києва) тема еміграції отримала, ги, трішки флеймове продовження.

Дописати коментар

увага!
коментарі не модерую, проте спам видаляю нещадно. посилання на інші сайти/блоги за темою допису вітаю.

додаткові можливості розмітки (кутики набрати з клавіатури):
  ‹b›жирний шрифт‹/b›
  ‹i›похилий шрифт‹/i›
  ‹a href="http://tivasyk.info"›посилання‹/a›