заслужене забуття

вичитав ось таку цитатку в стронґовського:
цитата. «зараз виготовляю свою повністю рукописну книжку «вірші не для друку». кожна сторінка цієї книжки написана від руки, без жодного копіювання. усього я зробила сто примірників, усі — пронумеровані. по суті, кожен екземпляр - стовідсотковий автограф. і ці вірші ніколи не будуть публікуватися. вони повинні залишитися у цих книжках, написаними від руки. це — принципово» (читати далі)
…мусів відгукнутися — але коментування на strng.org до цього часу не працює як слід (принаймні для мене). нехай лишиться тут:

цитата. «…ці вірші ніколи не будуть публікуватися. Вони повинні залишитися у цих книжках, написаними від руки. це - принципово»
гхм, це цікавий момент. я не ставитиму діагнозів — професія інша, але така «принциповість» викликає певні застереження і навіть певне гидування — як під час препарування хворої жабки, чи що…

єдиний мотив для озвучування ось таких «принципів», що я можу зфантазувати — це бажання підняти суб’єктивну вартість свого твору… говорячи простою мовою, автор «набиває собі ціну». власне, чому б ні? можливо, це теж спосіб виразити себе, як і плетіння емоційних візерунків словом на папері…

…але на мою думку, справжній художник — як справжній батько: пестить і виховує, але одного дня випускає дітей на волю, бо їхнє життя — лише до певної міри продовження його. тільки зрікаючись влади над твором, митець отримує безсмертя.

щодо кіяновської — я сподіваюся, вона отримає те, чого просить і на що, зрештою, заслуговує: миттєве забуття.

0 коментар(ів):

Дописати коментар

увага!
коментарі не модерую, проте спам видаляю нещадно. посилання на інші сайти/блоги за темою допису вітаю.

додаткові можливості розмітки (кутики набрати з клавіатури):
  ‹b›жирний шрифт‹/b›
  ‹i›похилий шрифт‹/i›
  ‹a href="http://tivasyk.info"›посилання‹/a›