ніколи не кажи ніколи! (закінчення)

закінчу попередній допис про переклади. нагадаю, що не збираюся сперечатися по суті допису — мене зацікавила лише (традиційна) категоричність ось подібних висловлювань:
цитата. translation is and always will be an art and not a science (читати повністю)
ще раз: я не стільки сперечаюся по темі, скільки хотів би продемонструвати обмеженість подібних висловлювань за допомогою посилань на історію. нажаль, читачі й коментатори не зважили на цей момент, а стали на захист автора статті =)

гаразд. спробую ще раз. пильнуйте:

твердження «передача думок від однієї людини іншій на відстані за допомогою телепатії чи магії наразі неможлива» — вірне, але «передача думок на відстані ніколи не буде можливою» викликає сміх у користувача мобільного телефону.

ще раз: «миттєве переміщення людей на величерзні відстані за допомогою магічної телепортації» — все вірно, але, приміром, «переміщення людей у просторі зі швидкістю звуку ніколи не буде можливим» — знову викличе посмішку в кожного, хто вже бачив літак.

нікому не спало на думку сперечатися, що автоматичний технічний переклад — можливий, але ви вхопилися за переклад художній? але ж я не збирався переконувати когось в протилежному — я лише наполягаю: спробуйте змінити парадигму своїх оцінок майбутнього!

можливо, колись відпаде сама необхідність перекладу — таке вам не спадало на думку?!

вже сьогодні фактично одна мова у світі стала носієм інформації про нові наукові досягнення, нові технології. так, ви кажете про художню літературу — але стривайте! вона ж є частиною культурного поля — а невже ви вірите, що це культурне поле якось ізольоване від технічного розвитку цивілізації? озирніться: культура не просто залежить від науки і техніки… культура — це відтворення того, як і чим ми живемо! автомобілі й літаки, телевізори і комп’ютери, мобілки та есемески — стали такою ж частиною сучасної культури, як… писанка чи ікона були частиною культури кількох попередніх столітть.

може ви ігноруєте цей процес, але сьогодні, поки ми тут дискутуємо — інтернет змінює рельєф культурного простору. історично різні мови виникли внаслідок географічної ізоляції різних груп людей — але сьогодні ця ізоляція поступово зникає. а в цивілізованих країнах — які, зауважте, і визначають напрям розвитку цивілізації, а отже і культури — цієї ізоляції вже практично нема! об’єм цивілізаційно і культурно важливої інформації, що генерується однією мовою в світі, помітно превалює — вже сьогодні!

так, ми змушені ще щось перекладати =) але подивіться в майбутнє і спробуйте осягнути, який ефект ці тенденції матимуть не через 100 чи 200 років — а в далекій перспективі!

ви ще вірите, що ніколи — ніколи-преніколи! — не настане часу, коли перекладати буде просто нічого?

ніколи не кажи ніколи!

але стривайте! це я ще навіть не починав фантазувати на значно цікавішу тему: про те, що людська мова, через потребу масованої взаємодії з машинами — може набувати більш формально строгої структури, алгоритмізуватися… потреба підвищення точності й компактності мови може призвести до того, що в далекому майбутньому, навіть якщо й збережуться різні мови — вони, можливо, будуть більше подібні до того, що здатні ефективно обробляти комп’ютери.

включіть фантазію. майбутнє почалося вчора.

7 коментар(ів):

vitoos сказав...

Я теж про це думав. Але навіть якщо гіпотетично сформується єдина мова, все одно переклад на цю мову із забутих і зниклих мов буде потрібний :)))

tivasyk сказав...

@vitoos — ага, як от із латинської =) втім, я не казатиму «ні, ніколи» =)

Andriy сказав...

Є декілька речей, які докорінно міняють картину. Нарпиклад "великі фаєрволи" Китаю чи Австралії.

tivasyk сказав...

@andriy — я думав, що після епічного фейлу радянського союзу ніхто вже по-справжньому не вірить у вічність тоталітарних режимів… та й будь-яких централізованих структур, якщо на те йдеться.

Andriy сказав...

Не треба ходити далеко (до Австралії чи Китаю). Тоталітаризм уже у Європі. І Британія та Швеція яскраві цьому приклади.

verdakafo сказав...

є есперанто, доволі формалізована мова, якій притаманні гнучкість і висока художня виразність. було декілька проектів машинного перекладу, в яких за основу бралась не мовна пара "жива мова А/жива мова Б", а "жива мова X/есперанто", і переклад пари "А/Б" відбувався як "А-есперанто/есперанто-Б". дуже обнадійливо все звучало, але усе дохле наразі. і до есперанто у світі страшенно упереджене ставлення.
є ще логлан/ложбан. вкрай формалізована мова, з математично доведеною однозначністю конструкцій. для машинного перекладу у якості проміжної якраз. а де?
до того ж, мова - це явище психічної діяльності людини, крім усього іншого. і тут сподіватись, що в найближчі 100 чи 200 років з цим все буде ясно, якось не виходить.
і ще цікава така річ. прочитати рецепт нової страви чи гарну хавтю про свердління дірок в бетонній стіні тощо я, як і багато інших, можу без зайвих клопотів прочитати десятком різних мов. але маркеса, чи гюго, чи ґьоте чомусь природніше читається у перекладі. і коли я напишу корисні інструкції чи хавті тим десятком мов, то ніхто не стане перейматись неточностями, але коли спробую написати маленький есей про абрикосовий цвіт, то навряд знайду читачів…

tivasyk сказав...

@verdakafo
> є есперанто […] є ще логлан/ложбан
штучні мови. і, фактично, не потрібні людству на цьому етапі. для перегладу, скажімо, в романській групі медіатором може бути (і вже є) англійська, а між групами — гхм, жодна не може бути якісним медіатором.

> в найближчі 100 чи 200 років
ну от, знову. виявляється «ніколи» і «завжди» — охоплюють лише цей час? =) я говорив про зовсім інший діапазон. тисячі…

> …маркеса, чи гюго, чи ґьоте чомусь природніше читається у перекладі.
мені здається, я так багато повторював, що вже навіть має бути смішно: не міряй на себе, а спробуй змінити парадигму оцінки майбутнього.

по-перше, можеш скільки завгодно читати маркеса в перекладі — але ж його не перекладають щоразу для тебе? поступово в світі залишиться обмежена кількість мов, на які буде сенс хоч щось ще перекладати… потім — три, потім — одна… і виявиться, що все варте перекладу вже перекладене. нові ж шедеври створюватимуться вже не тисячами різних мов — і я згадував, чому.

мова живе в своєму контексті. змінюється контекст — трансформується мова. ти навряд чи зможеш вільно читати «слово о полку…», га? але ось тобі ще кращий приклад: навіть досконало знаючи формальну частину давньогрецької мови, ти не зможеш перекласти гомерівську «іліаду» — це задача для історика настільки ж, як і для перекладача, а може й більше. пройшло лише 2800 років — і то варто пам’ятати, що в сенсі контексту ці три тисячоліття еквівалентні значно меншому проміжку часу як на нинішній темп зміни життя і розвитку мови!

а що буде через інші 2800 років — спробуй загадати? бо думати про 100-200 років я і не пропонував =)

Дописати коментар

увага!
коментарі не модерую, проте спам видаляю нещадно. посилання на інші сайти/блоги за темою допису вітаю.

додаткові можливості розмітки (кутики набрати з клавіатури):
  ‹b›жирний шрифт‹/b›
  ‹i›похилий шрифт‹/i›
  ‹a href="http://tivasyk.info"›посилання‹/a›