шоб ви знали: всі глядачі, задоволені переглядом «аватара»пересичені, безвідповідальні пустобрехи. а також потенційні зрадники, інтелектуальні спекулянти, а сам фільм — натхненний гімн підлоті та зраді.

заінтригувало?

п’ятихвилинка зненависті

я вже давненько не поповнюю свій перелік посилань на відгуки українських блогерів про камеронівський «аватар», проте час від часу із задоволенням переглядаю нові відгуки. от учора трапився такий цікавий погляд на це кіно, що годі було відірватися від читання. щоправда, відчуття було таке…

…наче я випадково розчавив таргана, і збирався його з’їсти.

процитую ключовий фрагмент, але раджу прочитати текст у блозі doppel_herz’а повністю:

цитата. добыча инопланетного минерала — вопрос выживания множества людей, поскольку именно он способен решить проблему энергетического кризиса. отчего благополучие миллионов людей для джейка не стоит слезинки пандорки? все хорошее, что ждало его на земле — это прощание с инвалидностью, поскольку полковник выбил по своим каналам разрешение на операцию. дальше — скромная пенсия да маленькая каморка, поскольку ничего другого, кроме как убивать, салли делать не умеет. а что он получал на пандоре? неплохой социальный статус, экологически чистые продукты и насыщенную впечатлениями и развлечениями жизнь. эдакую смесь гавайского курорта, сафари и парка аттракционов. какая уж тут присяга, какой контракт, какая родина? своя рубашка ближе к телу. пусть дураки служат. подход не нов — мы каждый день сталкиваемся с людьми, почитающими высшей доблестью искусство вовремя предать, в нужный момент перебежать за линию фронта, встать на сторону, которая может обеспечить тебе побольше бонусов. они клянут «проклятую рашку» и прославляют мудро устроенные западные демократии, но пальцем о палец не ударят, чтобы обустроить собственную страну. «небесные люди убили свою мать-землю», — обращается салли к дикарям. а что ты сделал, дружок, чтобы твоя мать не умерла? или ты, прельстившись синими сиськами новой подружки, уже забыл, что ты один из людей? не успел, не смог помешать разорению колыбели человечества? бывает.


вічна дилема

розбирати цю рецензію на сентенції та сперечатися можна було б довго, але це все-одно, що продовжувати жувати того таргана. скажу про головне, що вразило.

автор правий де в чому… дилема вибору між «маленьким» гріхом (скажімо, вбивством однієї істоти) і «великим» гріхом (зрадою і приреченням на всілякі лиха цілої цивілізації) не нова. пережована стопіцоттищ разів, вона чомусь знову і знову постає перед людством (гаразд, не перед всим…) в різних формах.

чому?

мабуть, все ж таки тому, що ця дилема не має універсального рішення. кожен — якщо і коли виникне відповідна життєва ситуація — залишається сам на сам з цим вибором. навіть коли ти лише спостерігач.

а кіно… це лише кіно: рухливі картинки на білому екрані, які на якийсь короткий час занурюють нас в уявний світ, дарують ілюзію участі в зовсім іншому житті — і, що цінно, інколи змушують стати лице до лиця зі своїми страхами і дилемами.


не перший, не останній

попри всі зусилля, докладені сценаристами і режисером «аватара» (про які цілком сшушно згадує doppel_herz), попри «казковість» сюжету і визначену рамками жанру «картонність» антигероїв — полковник майлз кворідж, приміром, вийшов досить харизматичним персонажем, і комусь обов’язково буде ближчий за на’ві. я навіть бачив живих людей, які вішали на стіну плакати з молотками з легендарного фільму «стіна» — мабуть, в захопленні винятковим порядком, незламною силою і цілеспрямованістю організованої колони.

зрештою, doppel_herz не пропонує нічого принципово страшнішого — лише вірність батьківщині й підпорядкування власних інстинктів (навіть таких потенційно «гуманних» як відмова від вбивства) меті й гіпотетичному благу цівілізації.

і хіба він перший чи останній?

8 коментар(ів):

pan.bibliotekar сказав...

Я до "тобою не помічених" відгуків про "Аватар" - додав би ще цей.

tivasyk сказав...

2pan.bibliotekar
дякую, прочитав. двічі.

> …мучили дурацкие вопросы: вот два отряда дикарей сражаются - с чего бы мне им сочувстовать?

мені незмінно шкода людей, котрих мучать такі питання. розумієш, чому?

> …у кошек слишком скошенные лбы и широкие переносицы, чтоб это могло мне нравиться

…о господи (сказав би я, коли б хоч трошечки був здатен вірити в бога) — ну звідки у світі такі омеженість та вульгарна самовпевеність? раніше такі принаймні могли вільно об’єднуватися в гуртки за інтересами — ну, там, ку-клус-клан, церква (в часи написання та випробування на живих об’єктах «накувальні відьом») тощо… а сьогодні тільки й лишається, що писати в жежешки.

pan.bibliotekar сказав...

Щось ми звернули увагу на зовсім різні моменти у тій замітці. Та особливо мене здивувало агресивність, щодо "кошек зі скошенимі лбами"??

Можливо, дивлячись казку це якось не помічаєш (чи не хочеш помічати), але тих "синіх персонажів" важко назвати привабливими.

tivasyk сказав...

2pan.bibliotekar
по-моєму, це має бути дуже просто. спробую пояснити.

людина оцінює будь-яку тварину залежно від того, які людські риси їй найпростіше спроеціювати на цю істоту!

акули — моторошні, потворні… тому що найближче асоціюються з безжальною жорстокістю: людина не здатна суб’єктивно сприйняти процес харчування акул лише як природнє пристосування до умов існування — вона підсвідомо а) приміряє на себе роль жертви і тому б) найперше проецює на акулу маску <> безжальної жорстокости, котра просто виявляється найближча до поведінки акули.

кицьки — гарні, граційні, ніжні… тому що їхня поведінка, скажімо, щодо своїх котенят найбільше нагадує турботу людської матері, а щодо хазяїна-людини — навіть набуває в очах спостерігача еротичних рис: саме такі людські риси ми підсвідомо проецюємо.

тому.

отих «синіх персонажів» тяжко назвати красивими саме тим людям, котрі взагалі мають певні проблеми з проеціюванням людських рис на інших істот, а відтак — зі здатністю подумки асоціювати себе з іншою істотою (навіть з іншою людиною!) та співпереживати їй.

тому я й кажу, що мені шкода таких людей.

pan.bibliotekar сказав...

Краса, здатність асоціювати та співпереживати - це все різні речі. Краса - приносить задоволення.

"Сині істоти" Камерона вмисно зроблені антропоморфними з додаванням котячих рис, щоб не викликати у нас відразу, а навпаки несвідому симпатію.

Для людини, яка почала пізнавати світ ще перед "Аватаром" - це надто наївно, але це аж ніяк не говорить про здатність цієї людини співпереживати.

tivasyk сказав...

2pan.bibliotekar
найперше я вибачусь за, можливо, надмірну категоричність в суперечках — це моя біда. і відрада =)

> здатність асоціювати та співпереживати - це все різні речі. Краса - приносить задоволення.

справді, різні. але дуже пов’язані. doppel_herz доречно наводив своїх фекалоїдів у приклад — непогана ілюстрація.

тільки от висновки я роблю інші, ніж він. людина завжди пов’язує співчуття і красу.

> "Сині істоти" Камерона вмисно зроблені антропоморфними з додаванням котячих рис, щоб не викликати у нас відразу, а навпаки несвідому симпатію.

саме так. але чомусь і ти, як і doppel_herz, забуваєте, що… ніяких інопланетян немає! а є індіанці, африканці, євреї, москалі… коротше кажучи, мова йде про людей — в яких можна закохатися, яким (за вашою логікою) не складно співпереживати… і на яких можна скидати бомби.

> це надто наївно, але це аж ніяк не говорить про здатність цієї людини співпереживати

а ти знаєш… я настільки наївний, що таки оцінюю людей за здатністю повісити плакат з перехрещеними молотками на стіну =/

pan.bibliotekar сказав...

Усі знають що воно за "пінкфлойд"? А скільки людей у домівках тримають якихось східних жаб, нецьків... навіть не підозрюючи що воно таке?

Так що плакат на стіні - це лише питання смаку, потім вже інтелекту і ніколи - співпережиття.

tivasyk сказав...

2pan.bibliotekar
> Так що плакат на стіні - це лише питання смаку, потім вже інтелекту і ніколи - співпережиття.

та ні, в цьому випадку все якраз просто, людина точно дивилася «the wall»…

Дописати коментар

увага!
коментарі не модерую, проте спам видаляю нещадно. посилання на інші сайти/блоги за темою допису вітаю.

додаткові можливості розмітки (кутики набрати з клавіатури):
  ‹b›жирний шрифт‹/b›
  ‹i›похилий шрифт‹/i›
  ‹a href="http://tivasyk.info"›посилання‹/a›