на сайті freesoftware.in.ua знайшов посилання на дві забавки, які просто мусять бути згадані в цім блозі — на продовження теми про flash-ігри. раніше я вже писав про таке:
цього разу знахідка не менш цікава: magic pen з продовженням. на перший погляд все просто: об'єкти на екрані, намальовані користувачем, поводяться подібно до реальних об'єктів у житті, задача гравця — використати це для того, щоб будь-яким способом змусити червоний м'ячик докотитися до прапорця. або… дострибнути?

несподіване продовження автомобільної теми...

мабуть, мало хто не бачив на вихідні в новинах по тб репортаж про те, що колишній мер києва омельченко збив людину. дтп трапилося ввечері у середу, 25 листопада.

маю три сумних коментарі.

перше

на місці омельченка міг бути хто завгодно. кожен, хто бодай раз їздив уночі трасою, знає: «перебіжчиків» не видно, надто проти світла фар зустрічного руху. пішохода в темному одязі видно тільки коли він вже прямо перед автівкою за 20-40 метрів — навіть теоретично дозволені 70 км/год (хоча в правилах говориться, що в умовах недостатньої видимості потрібно знижувати швидкість) не дозволяють вчасно загальмувати.

досить скоро — у січні 2010-го — виповниться два роки як я за кермом. салага! — посміялися б водії з десяти- чи двадцяти-річним стажем. якби читали цей блог.

зачекайте сміятися: я зараз ще почну давати поради.

і для цього у мене є солідна перевага перед «вовками автодоріг» — я ще дуже добре пам'ятаю, які проблеми і питання були для мене актуальними в перші три-чотири місяці.

отже, кілька порад для тих, хто завтра збирається в автосалон або нещодавно почав їздити сам. усі, хто більше року за кермом — пропускають.


знахідка: музичний метеорит на jamendo

для тих постійних читачів, хто слідкує за «музичними» дописами у блозі — а також для випадкових відвідувачів у пошуках приємної музики — продовжу тему цікавих музичних знахідок з тегом «вільна музика».

сьогодні на jamendo.com відкрив для себе збірку tunguska chillout grooves vol. 4 від спільноти tunguska electronic music society.

збірка велика — 28 треків (!), час звучання більше двох з половиною годин! і знаєте що? практично вся це — справді якісна, цікава за звучанням музика. принаймні на мій не надто тонкий, але інколи доволі примхливий смак.

закінчився тиждень мовчанки у блозі. цей тиждень довелося активно допомагати з підготовкою прес-конференції packard bell, присвяченої українському старту продажів, тож на дописування не вистачало ані часу, ані натхнення. і оскільки я ніколи не «вичавлюю» з себе обов'язкові публікації — просто помовчав трошки, це завжди на користь.

щодо прес-конференції. подія вийшла... спірна. з одного боку наче призначена найперше для журналістів не лише it-редакцій, але й глянсу та лайфстайлу — з іншого боку зорганізована у форматі партнерської конференції (хто працює в галузі — знає). нажаль, кілька чинників не дозволили зробити подію іншою. по-перше, ініціатором та фактично організатором був московський офіс acer/packard bell, і вони зробити подію таку ж, як минулого року в москві — я лише допомагав (хоч і досить інтенсивно) з підготовкою. по-друге, бюджет був обмеженим, а готовність креативити (навіть якби грошей було більше) — нульова. по-третє, тотальний цейтнот: вольове рішення щодо проведення прес-конференції було прийняте за два тижні, а останні рішення щодо деталей — буквально по ходу напередодні події.

втім, подія пройшла, продукти доволі цікаві зовні — принаймні, достатньо відрізняються від acer дизайном, щоби бути цікавими багатьом потенційним покупцям. придбати в україні вже можна — зараз найпростіше знайти через інтернет.

прокол

другий рік керую автівкою без проколів, вже навіть почав дивуватися, чи взагалі доведеться колись користуватися домкратом і запаскою...

довелося.

сьогодні вранці їхав на роботу, і на вул. івашкевича помітив, що машинка наче легенько «постукує» чимось по асфальту — запідозрив нехороше і за поворотом зупинився, щоб оглянути колеса. полегшено зітхнув, коли побачив, що з шини заднього лівого стирчить... ключ. звичайний маленький ключик від квартирного замка (полегшено, бо могло бути гірше — щось із двигуном чи ходовою).

перша моя заміна колеса на домкраті пройшла швидко — хоч і не дуже комфортно, під дощиком.

колесо з ключем в ньому сфотографував — світлини на телефоні, і попри наявність bluetooth швидко «витягти» їх не виходить (детальніше про «глюки» samsung'а буде в іншому дописі), тому ілюстрації додам трохи пізніше (поновлено: додав).

на запасці далеко не катався — заїхав у найближчий шиномонтаж там же на вул. скляренка, одразу відремонтував і поставив колесо.

вразило: «хіба ти на хресті?»

ось ця «жива» історія так мені припала до душі, що я просто не можу не перепублікувать її повністю... оригінал читайте у блозі річки:
цитата. вийшов батюшка. я одразу помітила, він в брудних нарукавних. звичайно, я нечупара і роздолоба, у мене бардак в квартирі, але брудні нарукавники на батюшці? я підійшла до нього і кажу:» грішна, батюшко, хочу сповідатись». а він мені: «ти канони читала? готувалась до сповіді?» я кажу, батюшко, які канони, я в дорозі. він мені тоді каже, як не читала, причащати не буду. я кажу, добре, не причащайте. а він — тоді і сповідати не буду, яка сповідь без причастя.

я стою, сльози на очі набігають, а він вже іншу жінку підкликав. я кажу, ви не маєте права мене не сповідати. він, звичайно, пояснив, хто я така, і вже до тієї жінки. а я не знаю, що робити, і тут мене осяяло. батюшко, кажу, а той розбійник, що на хресті, він теж канони читав?

— і що тобі сказав батюшка?

— сказав: не заважай працювати, хіба ти на хресті? (читати повністю)
з одного боку — чудова характерика сучасної релігії взагалі... але з іншого — яка чудова притча! ну справді: для чого ти, миленька, пішла до церкви? просто захотілося нового і незвичного... — чи ти й справді вже «на хресті»?

траса як життя

колись вже давненько, років п’ять чи шість тому дивилися ми з миленькою фільм «траса 60» (interstate 60: episods of the road, 2002): молодіжна пригодницька комедія з елементами містики. в одній з головних ролей — впізнаваний після «п’ятого елементу» гарі олдмен, а в епізодичній ролях навіть легендарний дует: крістофер ллойд та , яких вмить упізнає кожен, хто ще підлітком наприкінці дев’яностих дивився серіал «назад у майбутнє».

тоді «траса» мені дуже сподобалася. не знаю, чому саме зараз пригадав я «трасу», але вирішив переглянути, цього разу в оригіналі.

мабуть, я дуже змінився за ті п’ять років. фільм переглянув усе ще із задоволенням, проте вже без того захвату: і вибір актора на головну роль видався мені більш ніж спірним, і деякі жарти — зокрема про пеніс о.б.гранта і «неідеальність» прекрасної незнайомки — видалися аж занадто недоречними, грубими, розрахованими на гіршу половину 15-літньої аудиторії.

втім, не шкодую, що передивився. принаймні (нарешті!) почув, як правильно вимовляється anxiety =)

персональна оцінка: 3/5

нетбук як електронна книжка

продовжуючи тему: нетбук цілком може замінити електронну книжку — якщо розвернути текст на 90° та взяти комп’ютер як книжку (див. ілюстрацію). саме так я читаю вже більше року — раніше читав на кпк.

для того, щоби зручно читати електронні тексти на нетбуці, не потрібні додаткові витрати, достатньо однієї програми — fbreader. це простий менеджер бібліотеки і доволі зручна «читалка»; існує у версіях для windows, linux, freebsd та різних мобільних пристроїв на базі linux, включаючи android (окремою версією).

головні переваги fbreader’а — простий інтерфейс, підтримка практично усіх найбільш популярних форматів електронних книжок і, звісно, вільне розповсюдження. в деталях розкажу, як користуватися програмою на нетбуці з linux mint 7.


електронна книжка чи нетбук?

нещодавно товариш звернувся з проханням допомогти з вибором електронної книжки, тож довелося переглянути пропозиції на hotline.ua: ціни від 225 доларів за «азбуку» до 500 за sony. звісно ж, я не міг не задуматися над тим, чи я придбав би собі такий пристрій.

зробив висновок: наразі ні.

надто дорого, щоби купувати ще одну електронну забавку на додачу до нетбука заради фактично однієї функції — перегляду книжок. звісно, e-reader’и мають суттєві переваги: ергономічніший екран, фантастична автономність, менші розміри та вага порівняно з нетбуком. проте є такий недолік, поруч з яким про інерційність екрану просто забуваєш: це ще один пристрій, котрий теж треба носити з собою (а інакше навіщо?), і котрий за функціональністю та гнучкістю налаштувань навіть не наближається до мобільного комп’ютера.

віддам телефон за символічну плату

продовжую прибирати на столі =) цього разу на очі втрапив мобільний телефон lg kg270.
увага! апарату позбувся… не пам’ятаю, як саме =)
віддам за символічну плату.

одразу попереджу: модель дуже проста, телефон згодиться хіба що як запасний, для дуже невибагливого користувача, або коли потрібна лише «дзвонилка» за мінімальні гроші... бо про свої враження від lg kg270 я вже писав, варто переглянути перш ніж забирати. хороший опис телефона зі світлинами та відгуками користувачів є на hotline’і.

прибирав на робочому столі, «знайшов» струменевий принтер — hp deskjet 610c. машинка цілком робоча, стан корпусу відмінний, друкує справно.

віддам за символічну плату.

плюс моделі — сопла на картриджах, тобто в самому принтері нічого не засихає. проте самі картриджі, мабуть, доведеться міняти. в комплекті — інтерфейсний кабель та блок живлення. драйвери для сучасних систем не потрібні, але за необхідності можна завантажити на сайті hp.

час від часу треба швиденько відмасштабувати фотографію для відправки електронною поштою, або на ілюстрацію до блогу. перший-ліпший оглядач зовражень дозволяє це зробити — якось я навіть підготував чималий допис про те, як це доволі просто зробити за допомогою xnview.

але є ще красивіший і простіший рецепт на випадок, якщо масштабувати доводиться часто й по одній чи дві світлини: налаштувати додаткову дію в менеджері файлів. і переглядач зображень навіть не доведеться завантажувати.

ну от, понеділок я таки не пропустив — сиджу на балконі, наче в оранжереї, п’ю чай, виглядаю на звичайну понеділкову метушню за вікном. і потихеньку блогую =)

учора їздив друкувать світлини. до речі, дуже правильне заняття: виявляється, у нас із миленькою накопичилося чимало справді хороших фотографій з дітками для сімейного альбому, а на фотопапері вони виглядають ще цікавішими. надрукували буквально за 20 хвилин — видно, роботи зараз не дуже багато. фотосервіс притулився в магаині «ельдорадо», так що в мене був час трохи погуляти між рядами.

здивувався, помітивши (вже!) на полиці нетбук acer ferrari one — машинку анонсовано з місяць чи два тому, mobility щойно почав публікувати великий огляд. а комп’ютер вже в продажі. щоправда, дорого: більше 7 тис. грн. м’яко кажучи не зовсім нетбучна ціна =(

там же не втримався і придбав чохол для свого аспіринчика (див. фото) — простий, але якраз те, що мені потрібно було. $25 не ціна.
учора ввечері налаштувалися переглянути якесь кіно. з нових файлів спробували за назвою вибрати щось цікавеньке і приємне на ніч.

зупинилися на стрічці «ну що, приїхали?» (are we done yet? 2007).

рецензія буде короткою. «давно я не бачила такої бездарної акторської гри» — оце й усе, що сказала миленька, а я додам, що там бракує ще й бодай трішечки цікавого сценарію, а гумор десь на рівні дитячої комедії для тих, кому ще немає тринадцяти. без жалю виключили, не додивившись і до середини. якщо згадаю, хто порадив нам цей фільм — забаню на рік =)

персональна оцінка: 1/5

на диво, рейтинг фільму на imdb не дуже відрізняється від моєї оцінки, гхм.

головне — не пропустити понеділок

як і сподівався ще у четвер, наступний тиждень таки працюватимемо з дому: отакий офісний карантин. робочий ноутбук в п’ятницю привіз додому, проте здається, що через якісь глюки в налаштуваннях vpn на робочий сервер я не збудую.

нічого: основний інструмент перевірки — skype, на нетбуці працює =)

головне тепер — не пропустити понеділок... =)
нетбук ніколи не замінить повноцінного комп’ютера.

так каже intel, так повторює microsoft. було б надто самонадіяно сперечатися з такими авторитетами, тому не збираюся витрачати на це час. до мого acer aspire one наразі підключений зовнішній дисковод, з якого ріпається в mp3 збірка музики оркестру гленна міллера — водночас exaile відтворює на зовнішню акустику вже відконвертовані композиції. одночасно до аспіринчика підключений карт-рідер з картою пам’яті, на якій відзняті сьогодні у галереї «цех» світлини, котрі я переглядаю на великому дисплеї та переношу на підключений до мережі nas… паралельно переглядаючи дещо в тенетах та слідкуючи за twitter’ом через pidgin.

що ще треба запустити на нетбуці прямо зараз, щоби підтвердити тезу intel’а та microsoft’а? ресурси ще є: 70% пам’яті вільно (з 1,5 гб) і процесор зайнятий хіба що наполовину.
я вже не раз писав про moblin — linux-базовану програмну платформу, створювану за підтримки intel (настільки активної підтримки, що можна говорити «створений intel'ом») і фактично спеціяльно для atom-базованих нетбуків.
днями moblin.org повідомив про вихід moblin v2.1 — нової версії дистрибутива. більшість тематичних блогів, як годиться, новину транслювали, але на бодай якусь аналітику чи огляд ніхто не спромігся: ясно, це ж не так грандіозно і цікаво, як старт продажів windows 7.

новий комікс на сайті xkcd, глибокий і несмішний, практично повністю передає моє ставлення до будь-якої релігії та усіляко-різних вчень про душу, реінкарнацію та життя після смерті.

переклав для тих, хто не дуже читає англійською (клік на ілюстрації для збільшення). вибачайте за шрифт — полінувавсь шукати щось ближче до рукописного.

транскрипція:
— коли ти розбираєш будиночок, складений з lego, і складаєш деталі до ящика — куди дівається сам будинок?
— він в ящику.
— ні. там лише деталі. вони стануть космічними коряблями чи поїздами. будинок був лише порядком. порядок не є притаманним деталям, він не залишається в ящику. його просто більше немає.

ще додам, що релігійність, забобонність та потяг до езотеричного (все одне й те ж саме по суті) є тою рисою в людині, котра, попри будь-яку зовнішню інтелігентність та прояви розуму, повністю вбиває її авторитет в моїх очах. категорично? ну, звиняйте.
коротко про різне. бо на серйозний допис щось знову нема наснаги =)

запросили до google wave

алекс семенюта (той що fireon) прислав запрошення до google wave. кажуть, простіше зрозуміти жінок, ніж google wave?.. значно переоцінюють складність жіночої логіки. коротше кажучи, за півгодинки я так і не впетрав, що воно таке той wave і до чого його можна притулити. тим не менш, відкрив у оглядачі, закладку мінімізував, почекаю — може хтось щось цікаве напише =)

гарних дівчат побільшало?

зважте, як побільшало гарних дівчат і жінок після того... як люди масово повдягали маски =) людство — принаймні та половина, котра прекрасна — століттями шукає рецепт молодості й краси, а все, виявляється, просто: закрити все, окрім очей (і ніг), а головне — закрити жінці рота. можливо, араби таки розуміються на жіночій красі?

кава з коньяком

доволі довго я зовсім не пив кави в офісі — але згодом зрадив тій новій традиції, бо контора придбала кавовий автомат. не той, в який тре кидать монети, а еспресо-машину. втім, автоматична кава не набагато краща за розчинну — рятує лише молоко, коли я не полінуюся його купити. а сьогодні додав трішечки коньяку: сподівався отримати чарівний смак… фу, гидота! не терплю сам коньяк, у суміші з посередньою кавою він кращим не видався.

p.s. не варто сприймати цей допис надто серйозно. особливо посилання на арабів: в 101 випадку зі ста я віддам перевагу жінкам, а не арабам =)
миленьку запросили на студію трк «київ», роблять передачу про йогу та здоров'я. адже ж моя кохана — не просто інструктор київської школи йоги, але й спеціаліст з йоги для вагітних, з досвідом занять під час власної вагітності =)

тож сьогодні їздили на хрещатик, 5. нелегка доля татків, котрі вітають активне суспільне життя своїх дружин: довелося дві години бавити малятко і витримувати часом доволі неприємну поведінку перчика.

ги, мілєчка дуже любить кататися автівкою, і засинає щойно машина рушає з місця. проте може прокинутися на червоному світлофорі та нагадати про себе: мовляв, чого спинилися? рушаймо вже! перчика також досить просто на деякий час нейтралізувати в автівці, тицьнувши в руки мобільного з іграми — щоправда, тоді доведеться терпіти доволі гучні репліки по ходу гри =)

два роки тому я хотів придбати мобільний телефон на дві sim-карти, і зробив невеликий огляд двосімових моделей, що тоді були доступні в україні. якщо не брати до уваги жартівливий варіант з двома lg kg270 — варіантів тоді було лише чотири. жоден з них не сподобався настільки, щоби віддавати за нього гроші: я так і залишився без обновки.

зараз hotline.ua пропонує вже 19 телефонів під дві сімки для gsm-мереж. час зробити ревізію і, можливо, все-таки вибрати якийсь варіант — особливо ж враховуючи, що тепер я таки користуюся двома мобільними номерами, робочим та особистим.

про заголовки, без коментарів

дуже-дуже короткий допис. без зайвих коментарів — про якість текстів у стрічці новин на корпоративних веб-сайтах.

варіант заголовка новини на російському сайті acer:

консолидированная прибыль корпорации acer за 1-3 кварталы 2009 года составила 405,8 млрд. тайваньских долларов (12,6 млрд. долларов сша)

18 слів, 137 символів.

заголовок тієї ж новини на українському сайті acer (нажаль, сайт російськомовний):

доход acer за три квартала 2009 года составил 12,6 млрд. долларов сша

12 слів, 69 символів.

сподіваюся, коментарі не потрібні. якщо працюєте з текстом, зокрема перекладаєте новини з англійської — робіть це на совість.
на сайті itc.ua новий цікавий конкурс: компанія дкт, що спеціалізується на продажах ноутбуків, спільно з toshiba вирішили запустити рекламний проект у форматі вікторини. взяти участь може кожен зареєстрований читач itc.ua. призи — 15 зовнішніх накопичувачів на 120 гб та один нетбук toshiba.

ідея хороша — полюбе краща, ніж витрачати гроші на білборди (sic... давно над цим думаю, треба нарешті взяти на озброєння). але є один маленький нюанс...

перше питання звучить так:

(закінчення. читайте початок, другу та третю частини)

...вже очевидно, що й цього разу політики оперативно зорієнтувалися й пробують використати ситуацію на свою користь. і зараз буде багато спекуляцій щодо спланованості епідемії… а проте мені здається, в нашому анархічному політикумі ніхто наразі вже не здатен ні на що розумніше і стратегічно красивіше за примітивні брудні артекгейти і педофільні скандали.

ніхто нічого не планував: люди чекали чогось такого і самі з готовністю взяли участь в роздмухуванні віртуальної епідемії.

інформаційна гігієна

розчарую кусючих критиків, котрі вже точать сокири війни: а я нікого не закликаю припинити обмінюватися інформацією в тенетах. навпаки — що напруженішою виглядає ситуація, то більша потреба суспільства в інформації.

саме тому я проти закону 404, саме тому я й сам уважно вивчаю новини щодо епідемії, читаю стрічку повідомлень у твітері… а також намагаюся вказати на смішні сторони істерії.

проте досвід помаранчевої революції мав би нас усих чомусь навчити. найперше тому, що сам собою вільний доступ до інтернету не гарантує інформованості, а часто й навпаки — посилює хаос та істерію, а отже дозволяє зацікавленим особам скеровувати суспільні настрої в потрібному їм напрямку. і носіями інфекції стають не міфічні російські спецслужби чи кандидатські штаби — а усі ми, читачі й коментатори новин, користувачі інтернет-пейджерів, соціальних сервісів тощо.

звісно годі чекати, що основна частина української аудиторії — офісний планктон та підлітки, — раптом усвідомить відповідальність і скаже ні пліткам: я не настільки ідеаліст.

але як щодо блогерів і… гхм, мікроблогерів? невже неможливо принаймні цю частину укрнету зробити трошечки більш стійкою до істерій?

принципи інформаційної гігієни:
  • звітую про те, що бачив на власні очі, при цьому деталізуючи події настільки, щоби зменшити ймовірність додумування в тенетах;
  • дублюю лише ті повідомлення, котрі викладені чітко й однозначно та містять посилання на джерела; дублюючи — зберігаю посилання;
  • критично і з гумором реагую на підозрілі за формою повідомлення без деталізації чи посилань, відмовляюсь розповсюджувати їх.
істерії це не припинить і паніки не вгамує, проте можливо зробить блогосферу анізотропним інформаційним середовищем, котре сильніше опиратиметься недостовірній інформації та одвертим пліткам.

це, власне, все, що хотів сказати.

p.s. ага, ще одне. якби справді виявилося, що вертольотами щось розпилюють — це дало б право запідозрити владу в замовчуванні епідемії зовсім не грипу… тому варто бути уважним і слідкувати за подіями довкола, час від часу відриваючись від дисплеїв.