(продовження. читайте початок та другу частину)

...це просто смішно! чи треба казати, що ніяких екстренних повідомлень на сайті сес не було, а кореспондент вже двічі опублікував спростування. більш того, більшість людей наче втрачають здатність логічно мислити: ніхто не питає, які ж це такі протигрипозні препарати можна було б хоча б теоретично розпилювати, і де в нашій країні напередодні виборів узяти на це гроші =)

але ж ні: мислити не так цікаво, як чекати страшної катастрофи!

довгожданний катаклізм

ще раз зазначу, що про достовірність інформації під час істерії в тенетах не йдеться: попри декларативне прагнення істини кожним учасником цієї віртуальної епідемії, насправді достовірність лише стала б на заваді, суттєво знижуючи динаміку та напруження процесу.

ми всі чекали катастрофи!

хіба ні? люди, знервовані зростанням напруження через економічну кризу, політичну анархію та наближення виборів, азартно підхопили б вже будь-яку хвилю паніки. останнє десятиліття привчило нас до цікавих скандалів, котрі дозволяють забути на час про остогидлі серіали і отримати від телебачення заряд гострих емоцій. хай почнеться реаліті шоу зі смертними випадками?!

рестроспектива:
2001
терористична атака 11 вересня в сша. увесь світ перед телевізорами. пам’ятаєте ці емоції?

2003
воєнна операція сша в іраку розпочалася 30 березня. знову цілий світ спостерігає за подіями.

2004
помаранчева революція в україні фактично розпочалася 21 листопада. цього разу величезна кількість українців отримали можливість не лише спостерігати за подіями на тб, але й безпосередньо приймати в них участь: незабутній адреналіновий сплеск!

2008
російська воєнна агресія в грузії почалася в ніч з 7 на 8 серпня і на цілий місяць стала центральною темою на українському тб, відволікаючи увагу від розвитку економічного колапсу в країні.

кожна з цих подій, породжувала хвилю емоційного пліткарства в масах, відволікала від поточних економічних та політичних проблем — і підносила до небес рейтинги телеканалів та політиків.

вже очевидно, що й цього разу політики оперативно зорієнтувалися й пробують використати ситуацію на свою користь. і зараз буде багато спекуляцій щодо спланованості епідемії… а проте мені здається, в нашому анархічному політикумі ніхто наразі вже не здатен ні на що розумніше і стратегічно красивіше за примітивні брудні артекгейти і педофільні скандали.

ніхто нічого не планував: люди чекали чогось такого і самі з готовністю взяли участь в роздмухуванні віртуальної епідемії.

(читайте закінчення)
(продовження. читайте першу частину)

...особливо цікаво спостерігати резонанси у твітері, як у більш соціально щільному, інформаційно «проникному» і «прозорому» для спостереження середовищі порівняно з іншими. щоправда, твітер хоч і найбільш «прозора» для пліток мережа — але водночас і найбільш стійка до провокацій та спонтанних істерій, через дещо вищий середній рівень iq учасників. проте недооцінювати тваринний азарт будь-якої спільноти було б помилкою =)

коротше кажучи, якби твітеряни не відключалися на ніч, до цього часу весь захід би вже вимер як не від грипу, то від розпиленого з гелікоптерів дусту: так цікавіше!

про вертольоти з дустом

надвечір мова зайшла вже навіть про авіаційне розпилювання протигрипозних хімікалій: буцімто львів уже «обробили» з вертольотів, а київська санепідемслужба пообіцяла залити й столицю невідомо чим увечері чи вночі.

вчора отримав кілька повідомлень електронною поштою: буцімто у львові розпилюють дуст з гелікоптерів, а київська санепідемстанція офіційно попередила, щоби кияни не виходили вночі з будинків і позакривали вікна. про це істерично писали в коментарях до новин, у форумах. аською прислали кілька попереджень та посилань на форуми. увечері зателефонувала мама, котра збиралася днями до львова, і теж з тривогою в голосі повідомила про оприскування львова та наказала позакривати вікна.

щоби заспокоїти маму, я навмисне зателефонував сергієві манту до львова, і ми разом трошки посміялися з гелікоптерно-дустової істерії.

це просто смішно! чи треба казати, що ніяких екстренних повідомлень на сайті сес не було, а кореспондент вже двічі опублікував спростування. більш того, більшість людей наче втрачають здатність логічно мислити: ніхто не питає, які ж це такі протигрипозні препарати можна було б хоча б теоретично розпилювати, і де в нашій країні напередодні виборів узяти на це гроші =)

але ж ні: мислити не так цікаво, як чекати страшної катастрофи!

(читайте продовження)
виявляється, не треба великого ума, щоби підняти відвідуваність блогу на хвилі якоїсь істерії: достатньо вчасно опублікувати якийсь кумедний і актуальний стьоб та плідно поспамити у твітері... результатом стала майже вдвічі вища кількість відвідуваність порівняно до середньомісячної.

тепер мені соромно =)

віртуальна епідемія

серйозно: укрнет накрила віртуальна епідемія. тема на вустах — підвищення захворюваності на ймовірно «саме той» страшний грип a/h1n1. зініціювали хвилю повідомлень перші ранішні повідомлення в новинах про високу смертність від загадкофої форми пневмонії у західній україні: в івано-франковську, тернополі, львові… і одразу ж плітки поширилися в icq, твітері, в однокласниках з вконтактами та в електронній пошті.

доволі швидко ця хвиля перетворилася на таку собі веселу істерію: люди заскучили за черговим катаклізмом, в якому можна було б прийняти участь, і взялися активно розвивати тему, прочісуючи інформаційний простір в пошуках нових подробиць — що страшніших то краще, — і не дуже переймаючись достовірністю розповсюджуваної інформації.
цитата. очевидно, что кого ни объединяй в социальную сеть, хоть высококвалифицированных программистов с отличной академической подготовкой, всё одно получишь социальную сеть. в которой массовые истерии — нормальное явление (читати далі).
особливо цікаво спостерігати резонанси у твітері, як у більш соціально щільному, інформаційно «проникному» і «прозорому» для спостереження середовищі порівняно з іншими. щоправда, твітер хоч і найбільш «прозора» для пліток мережа — але водночас і найбільш стійка до провокацій та спонтанних істерій, через дещо вищий середній рівень iq учасників. проте недооцінювати тваринний азарт будь-якої спільноти було б помилкою =)

коротше кажучи, якби твітеряни не відключалися на ніч, до цього часу весь захід би вже вимер як не від грипу, то від розпиленого з гелікоптерів дусту: так цікавіше!

(читайте продовження)
ну все, почалося: епідемія. як завше в таких випадках, зараз підніметься хвиля пліткарства, чутки та посилання усіма можливими каналами: icq, twitter, однокласники з контактами… згодом підтягнуться навіть бухгалтерські відділи, де баби не чули жодного з цих слів, але вже навчилися користуватися електронною поштою.

коротше кажучи, почалася «прокачка говен по інтернетах» =)

і от на цій песимістичній хвилі я пропоную вам кумедний текст — знайшов у коментарях до актуальної новини на кореспонденті:
цитата. пишу из ивано-франковска. єто ужас что тут творится. мой сосед вчера ушел в больницу и до сих пор не вернулся. я боюсь выходить из квартиры. сегодня утром когда шла в магазин, у человека на моих глазах начался приступ жесткого кровавого кашля, и он тут же упал. и через 5 минут его забрала скорая. звуки мигалок, спещащих по вызовам скорых, не умолкает даже ночью. связь работает с перебоями. мэр и администрация города и области эвакуировались. на выезде из города стоят военные с автоматами. пугающая неизвестность давит, даже не знаю сколько шансов мне выжить, даже покинувши город. ходят слухи что вирус уже в киевской области, и все дальше распространяется на восток. очень стращно.
сподобалося? навіть не знаю, сміятися чи плакати з тих тролів =/

оновлено. ось що я думаю про всю цю істерію.
вчора потримав у руках чотири комунікатори acer: три з ос windows mobile та один з android'ом:
особисте резюме: вінмобіль в смітник, андроїд приємно вразив, жоден з чотирьох пристроїв, попри загалом приємний дизайн, не змусив облизуватися. і все надто дорого.


більшість блогів на площадці blogger з часом обростають віджетами: хмарки та списки тегів, календар дописів, стіна прихильників, слайдшоу світлин, анонси дописів з улюблених сусідських блогів… багато всього. а ці «бантики» не пришвидшують завантаження і без того важкуватої сторінки blogger'а.

от і я, набравши більше трьох десятків посилань в стрічці «мої сусіди», звернув увагу, що rss-стрічки кожного з сусідських блогів завантажуються щоразу заново. а це час і трафік читачів. вирішив: буду виправляти.

найперше заспокою: читатиму всіх — але тепер в google reader'і. а в сусідах на tivasyk@home залишаться лише живі (регулярно оновлювані) україномовні блоги, максимально близькі мені за тематикою: тобто присвячені на якийсь значний відсоток (хоч не обов'язково тематичні) комп'ютерам та вільному програмному забезпеченню.

і обов'язково цікаві =)

капучіно в кориті

більше десяти років у офісах — чималий стаж. і скажу, що один з найприємніших моментів офісного життя — це коли йдеш на роботу з хорошим настроєм. без видимої причини. приїжджаєш, паркуєшся, прямуєш до входу — і з кожним кроком настрій, і так непоганий, покращується, аж до появи невимушеної посмішки.

до речі, саме ця посмішка допомагає співпрацювати з колегами та клієнтами. а не натягнута, штампована «американська»: посміхатися треба не комусь, а своєму хорошому настрою.

хороший настрій таки змінює світ довкола. ну, принаймні змінює його для тебе =) помічаєш такі речі, на котрі до того міг не звернути увагу. наприклад сьогодні, купуючи «капучіно в кориті» (капучіно коретто з корицею + дерев'яна паличка, цукор за смаком, 10 грн) перш ніж піднятися в офіс, зауважив логотип над головою продавщиці: товстий і тонкий... справляють нужду?!

в захваті від командного рядка

що ближче знайомлюся з пінгвіном, то в більшому захваті від командного рядка. останні приклади, які по-хорошому вразили і змушують далі досліджувати цю тему:
wget -r -k -L -np [адреса веб-сторінки]
...рекурсивно завантажує веб-сайт для локального пергляду, лише нижчі рівні ієрархії, до 5-го рівня вкладення.
convert -adaptive-resize '1024x1024>' -sharpen 0.1 -quality 85 [зображення] [результат]
...зменшує велике зображення до 1024 пікселів по ширині/висоті, зберігаючи співвідношення сторін, підвищує різкість і зберігає з якістю 85% (jpeg).
«хто готовий проміняти частину свобод на безпеку — скоро позбудеться і того, й іншого».
бенджамін франклін
наразі в тенетах назріває незадоволення тим, як українські законотворці намагаються вирішувати проблеми етичного характеру, зокрема розповсюдження дитячої порнографії. принаймні під гаслом боротьби з образом дитини в порно народився і рекордними темпами проходить узгодження в парламенті законопроект про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів україни (щодо протидії розповсюдженню дитячої порнографії), який вже отримав розголос як закон 404.

тим часом знаходяться окремі блогери, котрі закидають усим незгодним дивакувацтво, панікерство, називаючи їх крикунами:
попереднього разу зробив невеличкий огляд дванадцяти тем оформлення вікон для xfce, з них переважна більшість були стандартні, з набору linux mint 7 xfce. цього разу вирішив переглянути, що ще цікавого є на сайті xfce-looks.org, де зібрано різні «бантики» для оформлення та персоналізації стільниці xfce.





використані цього разу теми:

особисто я залишаюся наразі з prelude-4, хоча true minimalist виглядає, гхм, цікаво =)

p.s. осінні шпалери на стільниці — світлина від богдана гдаля, що від першого погляду привабила мене кольорами та простотою. більше у блозі «з думкою про рідне».
вчора отримав аською посилання на рекламне видиво intel. на відміну від страшних потуг sony ericsson — ненав'язливий гумор від intel мені сподобався: передивився вже разів зо три.


ну як? останній штрих, правда, пафосний, але того вимагає стиль.
хоча на відміну від більшості користувачів нетбуків, я цілком задоволений дев'ятидюймовим дисплеєм aspire one, проте вдома таки частенько переключаюся на 20 дюймів монітора: стільниці забагато не буває. тим більше, що lxrandr виявився простою і зручною у використанні програмкою.

а все-таки завжди хочеться більшого:
  • навчити нетбук автоматично вимикати вбудований дисплей при підключенні зовнішнього монітора
  • навчитися підключати монітор в режимі розширення стільниці на основному дисплеї
першу задачку залишу на пізніше: вона цікава, але заскладна як на мій нульовий досвід скриптування в linux. а от з другою я спробував розібратися, орієнтуючись на пару підказок віталія зінченка.

вже сам починаю засинати… писати якийсь великий і просотаний думкою допис полінуюсь. краще опублікую підбірку скріншотів з різними темами оформлення вікон для стільниці xfce. вибирав мінімалістичні теми на свій смак, зручні для нетбука.






скріншоти зробив учора на нетбуці aspire one з linux mint 7 xfce edition. використані теми:
  • prelude-4
  • aqua lemon
  • daloa
  • gelly
  • kokodi
  • metabox
  • sassandra
  • shiki mint striped (стандартна для linux mint 7 xfce)
  • smooth wall
  • tyrex
  • wallis
  • waza
переважна більшість перелічених тем є в комплекті дистрибутива linux mint 7 xfce. про те, звідки завантажувати і як встановлювати теми оформлення — десь тут у блозі є відеопідказка.

p.s. попереджаючи запитання… програми на скріншотах: файл-менеджер thunar, словниковий аплет xfce, програвач gnome mplayer з кадрами м/ф «вбивця біб».
зараз в кабінеті лише двоє: я і ще один колега. він сидить навпроти, обличчя не видно за монітором. ще хвилини дві тому по лінивому клацанню мишки було зрозуміло: щось там робить, але зараз по диханню ясно: заснув.

це вже не вперше, тому сумнівів нема. минулого разу навіть захропів, і то добряче так, що може й у вітальні було чути =)

трохи заздрю: як би сильно я не хотів спати, особливо після хорошого обіду — не засну, не прихиливши голову. а він нівроку: сидить, «наче живий», і якби не дихання та затихла миша, зовні не помітно =)

p.s. о! щойно я скінчив писати — прокинувся і далі клацає.

лікування проблемної флешки в linux

для того, щоби вісім гігабайт ssd в моєму acer aspire one не навівали тугу, колись придбав карту пам’яті на 8 гб і постійно тримаю її в лівому карт-рідері. саме тут зберігаються документи, електронні книжки, скріншоти, трохи улюбленої музики та два чи три фільми. ssd — для системи та користувацьких налаштувань.

аж ось днями зустрівся з дивною проблемою: флешка монтується і відкривається нормально, але відкрив у програвачі «вбивцю боба» — і не зміг після цього зберегти файл на картку. послідовність повторювалася раз у раз, так що я став підозрювати саме програвач gnome mplayer в якихось дивних глюках…

нетбук з linux і зовнішній монітор

трошки більше року користуюся нетбуком. старенький стаціонарний пк використовував дуже рідко, а надто після того, як придбав мережевий накопичувач, — востаннє включав місяць тому, щоби перелити на домашній nas частину відеотеки.

тим часом 20-дюймовий монітор стояв собі без діла: я просто лінувався розібратися, як підключати зовнішній дисплей в linux mint. виявилося досить просто.

зразу скажу, що поки що навчився підключати монітор в режимі клонування — тобто на ньому відображається основна стільниця, а не додаткова, а дисплей нетбука зручніше просто виключити.

сьогодні російський фотосайт flamber.ru мене приємно здивував: прислав нагадування про те, що я давно не з'являвся на сайті, і до листа додав логін та пароль.
цитата. здравствуйте! давно вас не видели. вот ваши данные для входа на flamber.ru: email: ***, пароль: ***. надеемся на ваше возвращение ;) всего наилучшего, ваш фламбер!
не пам'ятаю взагалі, коли там реєструвався… дууууже давно. логін/пароль справді мої, так що це не спам. молодці, залік за якість сервісу.

скористався нагодою щоби ще раз зазирнути на сайт і… видалити свій профіль.
не продовження теми вимирання (?) паперової іт-преси... лаконічно:
цитата. іт-журналістика перейде в онлайн. в цім немає жодних сумнівів. паперовим залишиться лише глянець і, можливо, якісь спеціалізовані видання, але увесь світ переходить в чистий онлайн, тут все швидше, простіше, ефективніше з урахуванням аудиторії, котра всотує новини про високі технології як губка.
кому цікаво: все інтерв'ю з сергієм мітяєвим (aka технослав бергамот),одним з авторів проекту gagadget.com — на сайті g-news.
якщо кому нема чим зайняти себе наступного тижня… і при цьому є інтерес до якісної фотографії… можна відвідати виставку «експерт: найкраще за 5 років», яку проводитиме часопис «експерт».

що покажуть? найкращі обкладинки журналу, ілюстрації та роботи фотожурналістів видання. доволі незвичний для наших теренів, дещо розмитий формат, але має бути цікаво.

фотовиставка відкривається у понеділок (19 жовтня) і продовжуватиметься увесь тиждень (до 25 жовтня). адреса: київ, вул. грушевського, 28/2.

відкрито для відвідування з 11:00 до 19:00 щодня, вхід вільний.

не знаю, чи я втраплю туди… якщо хто не полінується — позвітуйте, цікаво.
зазвичай вранці переглядаю статистику відвідування блогу tivasyk@home за попередній день, просто для розваги, без усіляких сеошних амбіцій: найцікавіше вивчати географію відвідувачів, параметри клієнських пристроїв та джерела трафіку.

…і вчорашня статистика здивувала: аж 11 відвідувань з незнайомого сайту brizzly.com =/ це справді дивно: до мого скромного блогу переважна кількість відвідувачів (не менше половини) приходять через google — наприклад, шукаючи словники синонімів або українське порно у вишиванках… — а решту «приводять» сусідські блоги та кілька форумів, де є посилання на мої публікації про linux на нетбуці, але це одиничні переходи з ресурсів, і то з сайтів, які я добре знаю.

аж раптом якийсь brizzly?

схоже, це якась чергова мікроблогова соціалка на старті, наразі ще тільки дражняться можливими запрошеннями і збирають адреси ел. пошти. може, хтось вже знає, що воно таке?
днями (буквально вчора) acer оголосив про початок масового виробництва нетбуків aspire one (d250) з двома передінстальованими операційними системами: android та windows 7. про сам пристрій та свою думку щодо такого кроку розкажу пізніше, а наразі пропоную переклад українською коротенької статті тома рояла з computeractive про коментар acer з цього приводу (acer: demand for linux-only netbooks "not there").

acer: попиту на нетбуки з linux немає

компанія стверджує, що попит на веб-оглядач internet explorer є головним чинником переходу до windows 7 на нетбуках

автор: том роял, computeractive
14 жовтня 2009

acer пояснив свою відмову від постачання нетбуків з linux як єдиною операційною системою, стверджуючи, що “споживацького попиту немає”.

найперший нетбук компанії, aspire one, спершу продавався з адаптованою версією linux. сьогодні ж компанія оголосила про свої плани продавати наступну генерацію aspire one з двома передвстановленими ос: android, що базується на linux, та windows 7.

«минулого року ми вже оголосили виключно linux», — каже джим вонг з acer'а, — «проте попиту з боку споживачів просто не було. цього року ми використаємо android… поруч з windows. а чому android? бо він має найкращу підтримку мережевих інтерфейсів на рівні операційної системи».

пан вонг стверджує також, що попит на веб-оглядач internet explorer був головним чинником встановлення windows 7 на додаток до android'а: «частенько люди все ж використовують нетбуки для виконання робочих задач… і саме з internet explorer вони працюють продуктивніше та комфортніше».

«internet explorer ще домінує на ринку. ця ситуація не зміниться через ніч. чи залишиться на нетбуці одна операційна система, і не windows? в майбутньому, проте ще не сьогодні», — додає він.

перший електронний лист

сьогодні тимофійко написав свого першого електронного листа — не випадковий набір символів, а осмислене повідомлення =)
юля це тіма як ти? а ти знаєш що умене ігров компютор він накарточках.
усе написав сам — фактично я лише додав «и» після «т» у словах «ти»: перчик собі вирішив, що оскільки літера «т» озвучується як «ти», то й додавати вже нічого не треба =)

тепер чекаємо відповіді.
за деякими ознаками можна зробити припущення, що найближчим часом нетбуки в україні подешевшають. прогноз стосується усіх моделей, котрі зараз добре представлені в роздрібних мережах.

чому? в україні помітно знизився попит на нетбуки, їх просто перестали купувати: «наїлися». тобто хто хотів — придбав, а хто пожалів грошей на перші моделі з дисплеєм 8,9" — дочекалися, поки ринок заполонили значно дорожчі 10-ти та 11-тидюймові моделі, після чого купувати нетбук з дисплеєм 8,9" навіть за зниженою ціною не захотіли.

настає чудова пора! ти наче прокидаєшся о тій самій порі (7:00 для мене), а за вікном... темно! пригадай дитинство: виходиш з будинку і прямуєш до школи — так, наче день вже почався, але довкола ще так темно, тихо і безлюдно.

я завжди, від самого дитинства був зачудований цією загадковою метаморфозою в природі. і хоча любити зиму прийнято за свіжий морозець, за рипучий сніг, білі пейзажі та рум'яні щічки... для мене це все попса, не більше: я завжи найдужче любив зиму таємною, інтимною любов'ю саме за цю загадкову ранкову темряву, жовтогарячі вогні ліхтарів і поодинокі постаті, закутані у свої ще гарячі сни.

тим часом на заході україни вже випав сніг. заздрю львів'янам: у західній столиці україни зараз так гарно!
з тих пір, як «помер в неволі» мій sony ericsson k750i, минув майже рік. майже увесь цей час я користувався лише корпоративним nokia 6300: добротний телефончик, але... щось трохи не те. не гріє. і справа навіть не у тім, що він таки дорогуватий як на свою фукнціональність (я ж не купував?) і має слабку батарейку.

останнім часом з великою ностальгією згадую k750i. звісно, теж не ідеал: зокрема, немає bluetooth a2dp, без котрого це не мультимедійний телефон, по-моєму. але за справді якісну камеру йому можна пробачити все!

я це зрозумів, перепробувавши кілька різних телефонів у режимі фотокамери... від результатів хочеться плакати. а дзеркалку з собою увесь час носити ой як незручно. і я пригадую, як колись ми з миленькою і перчиком поїхали у крим, камера була з нами... але найбільше світлин було зроблено саме камерафончиком sony ericsson k750i — і то цілком пристойних світлин, які можна було не соромлячись показувати знайомим та публікувати у блозі.

коротше кажучи, побачив я оголошення з пропозицією k750i б/у в хорошому стані, недорого… і не втримався: домовився про зустріч. якщо телефон не побитий і (головне!) камера працює справно — буду знову з ультракомпактною камерою, яка ще й дзвонить =)

оновлено. не склалося… телефон — найперше його камера — не в такому стані, щоби захотілося ним користуватися.

оновлено. щойно дізнався, що sony ericsson k750i у 2005 році було відзначено як кращий камерафон на ринку за версією tipa, незалежної спілки видань, присвячених фототехніці. після того всі 4 роки поспіль цю відзнаку отримували смартфони nokia (що вже доволі спірно).
одного разу, колись давно-давно, коли дерева були великими… завели ми з одним товаришем мову про програмування комп’ютерних ігор.

важливо відзначити, що популярними на наших теренах в ті часи комп’ютерами були «пошуки» та клони zx spectrum... найпопулярніша модель електронмашевських «пошуків», що копіювали легендарні ibm pc/xt, оснашувалась 512 кб оперативної пам’яті, а найпопулярніші клони sinclair’івської персоналки мали зазвичай 64 кб 48 кб пам’яті. при цьому ― і це важливо! ― саме «слабший» zx spectrum був еталоном ігрового комп’ютера, в силу ряду причин.

так от, цей товариш свого часу дав мені хороший урок, сказавши одну лишень річ: мовляв, програмувати для «пошуків» не так вже й важко, враховуючи можливості більш потужної платформи, а от спробуй написати щось для спектрума, коли в твоєму розпорядженні лише 64 кб?! тут доводиться щоразу винаходити велосипед: наприклад, використовувати відеопам’ять для зберігання данних, ефективно пакувати зображення та рівні тощо...

згадати все це мене змусив коментар юри новоставського щодо кросплатформеності багатьох twitter-клієнтів, написаних буцімто для air, а також зростання популярності програмної платформи .net та її клона mono. програмування давно перестало бути мистецтвом, перетворилося на ремесло, доволі стандартизовану (а отже легко відтворювану) технологію, і це добре! бо це і самі програми від витворів мистецтва (з відповідною ціною) переводить в розряд масового, ба навіть побічного продукту цивілізації.

але інколи варто пригадувати, що саме обмеження, технологічні бар’єри завжди найсильніше спонукали інженерів до пошуку нових, нестандартних, оригінальних рішень.

щось у лісі здохло?

сталося непередбачуване… сталося таке, що вкраїнська приказка «щось у лісі здохло» видається грандіозною недооцінкою ситуації: схоже, вимер цілий лісовий масив.

tivasyk зареєструвався на twitter'і.

отакої! як же так? навіщо? ну, я казав, що «не сприймаю мікроблогінг в тому вигляді, як він популярний сьогодні, за самостійний інструмент». але тепер, здається, я знайшов twitter'ові застосування ― принаймні хочу спробувати випробувати його.

сьогодні їхав на роботу, дорогою слухав усілякі політичні інтерв'ю на радіо ера, і подумалося мені: що не кажіть, а віктор ющенко — найкращий президент для україни з трьох, кого ми до сьогодні мали. а зважаючи на попередні рейтинги ймовірних наступників (фаворити: тимошенко та янукович), він виявиться кращим за наступника.

ющенкові можна закидати багато всього, найперше брак політичної волі. але він — українець. перший президент-українець починаючи від 1991 року.

модно — не означає красиво?!

не можу не написати про це! спілкуємося в skype'і з колегою, щойно зайшла мода про конкурс світлин від «арго» (лінк на це уг не дам, бо не хочу рекламувати). колега порекомендувала подивитися ось цю світлину, збільшивши її, та звернути увагу на супер-модні чоботи.

суть моєї репліки зводилася до того, що ці чоботи — просто жах, а то і жах в квадраті, зважаючи на їхнє «гармонійне» поєднання з рештою прикиду… коротше, своєю реплікою я видав повну безпорадність в питаннях моди.

відповідь колеги мене настільки вразила, що я просто її процитую, без подальших коментарів…
цитата. согласна, что модно — не означает красиво. гораздо лучше, когда и модно, и красиво.
о_О

p.s. не видавайте мене! відчуваю, що факт публікації цитати буде покарано смертю =)
можливо, це моя параноя, проте... сьогодні намагався зняти готівку в банкоматах райффайзен/аваль — чотири банкомати з чотирьох (!) перевірених повідомили про помилку (неможливо процесувати операцію).

передбачаючи хвилю банальних запитань: так, баланс позитивний і достатній; ні, ліміт суми для однієї операції не перевищено; ні, термін дії картки не збіг і т.д. і т.п. два з перевірених сьогодні банкоматів розташовані безпосередньо біля відділень банку.

за моїми спостереженнями, не я один залишився без готівки: кілька разів за останні два-три дні спостерігав схожі проблеми в інших людей, але я тоді не підозрював системи і не придав тому якогось значення.

тим часом розрахунки через касові термінали — працюють. все-одно підозрюю щось нехороше. наприклад, затримку обслуговування банкоматів інкасатором? або масове зняття готівки днями?

p.s. це тільки мені логотип райффайзен незмінно асоціюється з двома лопатками для взуття?

якась кінофобія

чергова творча пауза… можливо, після вихідних будуть якісь цікаві дописи. або на вихідні: я довів до ума конфігурацію conky, тож спробую зібрати докупи залишки натхнення й опублікувати інструкцію зі встановлення та налаштування.

тим часом… вже давненько триває в мене напад якоїсь кінофобії: не можу примусити себе подивитися бодай котрийсь із нових фільмів, що скопичилися вдома. включно із «9-м округом», рецензія на котрий в "українському тижні" мені так була сподобалася. миленька вже на мене ображається!

тим часом ця фобія не розповсюджується на деякі фільми та мультфільми, котрі я вже дивився, і не раз та не два: готовий знову переглядати «великого лебовського» (візьмуся на вихідні, мабуть… аби час знайти), «лови хвилю», «теркеля», «панда кунг-фу» чи «уолеса та громіта»…

що робити?!