а кому ще порно в форматі winamp?

сьогодні хтось шукав на google'і таке (орфографію та пунктуацію оригіналу збережено):
безкоштовни порно ролики в формати винапм
…і втрапив о_О до мене у блог. сподіваюся, цей шукач пригод знайшов тут, чим розважитися. хоча я й не розумію, що саме він (навряд чи вона, правда?) шукав — музику з елементами порно, чи що?

довідка для тих, хто не бачить, в чім тут гумор: winamp — це легендарний музичний програвач, і хоч він віддавна вміє відтворювати і відео, проте якогось специфічного «формату вінамп» в природі не існує. шукало явно дитя.

здивований: ширє только вогнелис...

виявляється, в linux mint 7 xfce стандартно за веб-оглядач править вогнелис 3.0 ― але ж актуальна версія 3.5, значно цікавіша й швидша, анонсована ще у червні!

непорядок, кадаюся виправляти: через менеджер пакунків видаляю все, що пов'язано з firefox 3.0, після того встановлюю firefox 3.5 і… де воно? в меню немає.

зате з подивом знаходжу там якийсь shiretoko web browser… так і є ― це замаскований вогнелис 3.5 (кодове ім'я shiretoko). всі налаштування попередньої версії підхопилися, автоматично оновилася частина додатків (зокрема adblock та flashblock для блокування реклами), проте українську локалізацію довелося завантажувати заново (причому шукати через google, оскільки вбудований пошук додатків та навіть пошук на сайті mozilla результатів не давав). пункт меню швидкого запуску в linux mint також доведеться правити ручками.

правильне монтування wd mybook world edition

попереднього разу я собі на пам'ятку занотував команду для підключення до мережевого сховища з командного рядка... як виявилося, цей спосіб мав одну проблему: кириличні символи в назвах файлів та тек на wd mybook'у не відображалися (точніше, замінялися знаками ?).

проблема, виявляється, вирішується просто --- невеличкою модифікацією команди. правильне монтування:
sudo mount -t cifs //[ip адреса nas'а]/PUBLIC /home/[ім'я користувача]/mybook -o user=[логін],pass=[пароль],iocharset=utf8
або
sudo mount.cifs //[ip адреса nas'а]/PUBLIC /home/[ім'я користувача]/mybook -o user=[логін],pass=[пароль],iocharset=utf8


мабуть, можна і без sudo. команда змонтує вміст nas'а в теку mybook всередині домашньої теки вказаного користувача --- але теку mybook треба створити заздалегідь.

окрім того навчився підключатися до nas'а без необхідності шаманити в командному рядку, за допомогою програмки pyneighborhood, що є в комплекті linux mint 7. детальніше розповім за іншим разом.
будильник пробудив мене о 6:22. в суботу. і чомусь я не роздратувався через це... можна --- і треба було! --- ще заснути і проспати зо дві годинки: я люблю на вихідні добре виспатися, а надто в суботу, відвести душу після робочого тижня.

сьогодні замість того заварив чайку на кухні.

поділюся смішним. хоч я й не займаюся йогою зараз, проте продовжую більш-менш регулярно читати форум київської школи йоги, і отримую якісь розсилки електронною поштою... нещодавно в цьому інформаційному потоці промайнуло таке: ...

стоп! перш ніж прочитати цитату, уяви собі справжнього йога --- якогось "суворого" індійця, худого від аскези й фізичних вправ, вкритого майже чорним південним загаром, стриманого в словах і далекого від мирської суєти. тепер читай:
цитата. анатолий, доброе утро. меня зовут оксана п. я занимаюсь в киевской школе йоги на лукьяновке. мой сын хочет сделать себе татуировку на санскрите. но не можетвыбрать шрифт, и саму надпись. не могли бы Вы посоветовать литературу, или другие источники информации, для решения данного вопроса. в интернете он уже искал, но сложно определится из-за великого множества видов шрифтов санскрита. в эту пятницу я еду с вами на семинар в ласпи. вы не против, если мы там обсудим этот вопрос? с уважением оксана.

не коментуватиму, бо просто не знаю, як це можна прокоментувати. хто розуміє --- той розуміє.
певний час користуюся інтернетом 3g від київстару. модем zte mf100, підключаюся, зрозуміло, не стандартною програмою zte/київстару — бо хоч версія для linux є (щоправда, зовсім не від київстару, а від vodafone), проте мені ближчий і зручніший networkmanager і аплет для системного лотка, і пара профілів: один для підключення 3g з точкою входу 3g.kyivstar.net, другий — запасний для gprs/edge з точною входу www.kyivstar.net.

і тут є нюанс, який мені псував настрій кілька днів — при цьому я не міг зрозуміти в чім річ…

вчора мав трохи часу погратися з новим мережевим файлосховищем — wd mybook world edition.

перш за все, підключив до nas'а (через usb) свій портативний жорсткий диск, і перекинув на mybook близько 30 гб відео, музики та світлин. швидкість спеціально не заміряв, але час копіювання мене не вразив (пізніше ще раз спробую цей фокус і оціню швидкість).

далі підключив mybook на один з ethernet-портів рутера (див. схему), а другу точку доступу взагалі відключив: перевіряти було ліньки, але маю підозру, що ця стара залізяка вміє лише 802.11b, і коли включена — змушує всі пристрої в мережі з 802.11g скидати швидкість… після цього спробував перекинути дещо з нетбука на nas і назад.
отримав близько 2,3 мб/с (мегабайт, не мегабіт) в кожну сторону. це значно краще, ніж 1,2 мб/с раніше. звісно, і це дуже мало порівняно з тими 15-25 мб/с, які можна отримати з цим пристроєм через кабель.

p.s. чималий детальний огляд wd mybook world edition (англійською) можна почитати на легендарному tom's guide.

календар для conky: просто

conky вміє календар =) для цього написані спеціальні скрипти: calendario.sh чи conkycalendar.py, проте… насправді гіківський спосіб — то взагалі впоратися без сторонніх скриптів, лише поєднанням кількох команд оболонки! можливо, не так гнучко, зате елегантно.

а ще — надзвичайно пізнавально, бо довелося детально розбиратися (раніше лінувався) з тим, як працюють cal, sed та якого дідька fold не хоче правильно розбивати кириличний текст на рядки =)

я вже хвалився класнючою стільницею з індикаторами conky, і обіцяв колись зробити відеопідказку з встановлення та налаштування цього системного моніторчика… ще не сьогодні: мені хотілося довести до ладу конфігурацію, щоби її не соромно було не тільки самому використовувати, але й роздавати на заздрість користувачам вікон =)

наразі вже на вірному шляху, залишаються якісь нюанси, котрі треба довиправити. для цього, щоправда, доведеться навчитися програмувати скрипти оболонки =/

файл-сервер для домашньої мережі

учора забрав у артура оруджалієва (aka arturclancy) nas — тобто мережевий накопичувач. модель western digital mybook world edition. всередині жорсткий диск на 1 тб, підключається в локальну мережу через ethernet.

фактично поміняв на свій dell axim x51v, котрий з осені минулого року лежав без діла в шухляді: кпк братові, гроші в гаманці… аж тут така нагода додати в домашню мережу 1 тб сховища. довго не думав =)

вдома підключив пачкордом на одну з двох точок доступу. вибрав ближчу до столу. nas в режимі клієнта dhcp одразу отримав ip-адресу і показав свій веб-інтерфейс: симпатично і акуратненько, хоча й повільно (думаю, проблема веб-сервера всередині). найперше — поміняв пароль адміністратора (стандартно логін admin, пароль admin).

повертаємося в місто

ну от, наше літо скінчилося: ми повернулися в київ з дачі, яку винаймали на чотири місяці з червня по вересень. в загальному ми задоволені: ціле літо ми відпочивали на природі, біля озера замість паритися в задушливому києві.

коштувало це задоволення чимало, як на мене: $400 на місяць. до того додалися по 120-150 грн комунальних платежів та збільшені витрати на пальне: маршрут дача - офіс - дача щонайменше вдвічі довший за звичайний, і то ще мені поталанило.

поділюся ще різними враженнями.

пошук

знайти годящий будиночок за містом — виявилося непросто. пропонують таке, що інколи смішно стає — і то частенько з пафосом, задорого! у нас з миленькою були доволі скромні вимоги: акуратний будиночок з зеленим подвір'ям (щоби було де дитині бавитися), санвузол в будинку, гаряча вода, правий берег (!). і до того — прийнятна ціна.

пропонували різне... починаючи від комфортних будинків з євроремонтом... посередині бетонного подвір'я в центрі заасвальтованого селища без зелені за $600+ до вогкої глиняної хатки з вигрібною ямою на вулиці замість туалету за $150. і при цьому нормальних пропозицій (див. вимоги вище) за середню ціну ($300-400) практично ми не бачили.

агенції нерухомості

це п...ц, пробачте. інакше не скажеш. типовий агент збирає пропозиції від власників будиночків (або квартир в місті — підхід ідентичний), публікує їх в «авізо» та/чи в тенетах, показує тобі будинок (точніше просто присутній на єкскурсії, котру проводить власник) і... оформлює (тобто заповнює бланк) примітивну угоду між власником та орендарем. це все! за ці супер-послуги агент — і це стандартна практика, інші варіанти практично не зустрічалися нам — хоче отримати місячну орендну плату. тобто в середньому $400-600.

за що?

я ще розумію: якби мені не довелося самому шукати/вибирати оголошення, телефонувати і починати щоразу розмову з банального «ще не здали? туалет в будинку? гаряча вода є?»... якби я зателефонував агентові й поставив задачу: знайди мені такий от варіант на таких-то умовах в такий-то термін, домовся попередньо про таку-то ціну й тоді повези мене й покажи пропозицію — я б радо розстався з такими грошима для агента.

але $400-600 за публікацію об'яви в «авізо»? вибачайте, таки пробздiлось щось у дацькому князiвствi... (с) подерев'янський.

відстань та напрямок

з відстанню від києва нам поталанило: 15-20 хвилин одеською трасою до києва, і проблеми з пробками могли бути лише в п'ятницю ввечір на виїзді з міста (об'їзд через боярку вільний, хоч і не такий швидкий та комфортний) та в неділю ввечір на в'їзді (я жодного разу не мав потреби в цей час летіти до києва). зазвичай я до офіса діставався за 45-50 хв — тобто за той самий час, що й по києву з дому до офісу!

але це радше вийняток, як я зрозумів. увесь лівий берег, попри кращу цінову пропозицію та цікаві варіанти, був поза питанням: я бачив, якими бувають черги на мости через дніпро і ті ж таки проблемні дні, це словами не передати. гостомельське шосе — «стоїть» і в будній вечір, там лише дурень зніме дачу собі на біду. житомирська траса трохи краща: поки катався щодня до житомира й назад, жодного разу не стояв, але за оповідками людей теж, буває, «стоїть» мертво. найкращий в цім плані, я чув, обухівський напрямок, проте ж і ціни там абсолютно нерозумні.

люди

всюди пафос, надування щік та недбальське ставлення до клієнта. кожен вважає свою халупу хіба що не царським палацом! оббив сіни дешевою сосновою вагонкою, вкрив смердючим лаком (і то десь із тиждень тому) — «євроремонт», пляц. «ось тут буде газовий котел, гаряча вода... тут можна поставити пральну машинку... коли буде? ну от як за ціну домовимося — так і буде». дуже типово: пробують здавати ще не відремонтовані, ба навіть недобудовані будинки!

найбільше дратують люди, котрі кривлять морди, щойно дізнаються, що ти вселятимешся з дитиною, а ще одна маленька народиться скоро. мені бракує слів, щоби достойно оформити й передати своє гидування. найменше, що можу зробити — одразу посилати таких нах..й. так би й робив, якби не патологічна моя ввічливість. ото й усього, що в блозі можу відвести душу =)

ціна

торгуватися і ще раз торгуватися. і не поспішати — хоч як би дружина не під'южувала =) поспішати нема куди: нехай власник печеться про те, щоби таки здати свою халупу, а ти тільки зекономиш гроші в гіршому (?!) випадку.

ну, поки що все.

фантастична флеш-пригода

фантастично чарівний арт... маленька пригода в незвичному світі, яку можна пережити прямо у вікні веб-оглядача. спробуй прямо зараз!

називається цей шедевр samorost 2, по суті — маленька флеш-головоломка, доволі проста. головне задоволення — не від розгадування шаради, а від спостереження надзвичайно цікавих деталізованих анімацій, намальованих з витонченим гумором.

залік!

красивий розвиток банальної ідеї

вау, який красивий розвиток банальної концепції, старої, як самі комп'ютери... прошу:


без коментарів.
я давненько нічого не писав про комп'ютерні ігри. не дивно, адже практично вже забув, коли востаннє грався… переважно нетбук слугує мені зараз за книжку перед сном, та зрідка дивлюся пошту. але… я ще пограю!

є кілька таких ігор, в котрі зараз ще або не можна пограти зовсім, або ж нема сенсу, бо вони хоч і в розробці, але не доведені до того стану, коли вже можна буде братися по-справжньому до них. ігри, заради яких можна буде відкласти на кілька днів усі книжки.

от про ці довгоочікувані забавки розкажу.

зазначу одразу, що мова йде про проекти, що є у версіях для linux — пересідати на windows заради лише задоволення погратися я не збираюся.

продовжуйте втирати це!

боян, звісно… але знову зустрів у тенетах і цього разу перекладу вкраїнською, можливо комусь буде цікаво почитати:
в ідеальному випадку використання конкуретної технології стане асоціюватися з психічним захворюванням, як от "він вірить в діда мороза, миколайчика та os/2". просто продовжуйте втирати це, через пресу, аналітику, онлайнові розсилки тощо. нехай повна недієздатність технології конкурентів стане частиною міфології комп'ютерної галузі. нам необхідно вчинити тиск в момент вибору на ті компанії та індивідуальних клієнтів, котрі виявляють генетичну слабкість до конкурентних продуктів, щоби з часом укріпити опір ринку нездоровим пропозиціям.
з внутрішнього документу microsoft. про методи боротьби з конкурентами; зокрема згадується операційна система os/2.
колись я веселив читача загадкою про віконечка на поштовому відділенні. сьогодні ще одна дуже схожа загадочка. я вже перезлився, можу розповідати з гумором і посмішкою =)

отже учора миленька замовила по телефону в «прем'єрі» квиточки на концерт. і домовилася, щоби їх доставили мені в офіс, в будь-який час робочого дня, тільки не з 12-ї до 14-ї, тобто не в обід; ясно? ясно!

загадка: коли приїхав кур'єр з квитками?

ні, тут можна сміятися, плакати, вірити чи не вірити, можна сваритися чи просто махнути рукою… можна жалітися на український менталітет, дорікати політикам і водночас сподіватися, що щось колись, колись там зміниться... але все це не матиме жодного сенсу. крапка.

поки кур'єри після такої постановки задачі приїжджатимуть о 13:00.


p.s. тут варто ще згадати, що частинка не сприймається нами ще від самого дитинства погано. це я не виправдовую нікого: команда «не стріляти» має сприйматися саме так. але зважуючи на особливості психології, варто було поставити задачу в позитивному ключі: від 9:00 до 12:00, або від 14:00 до 18:00. втім, щось мені підказує, що все-одно трапилась би якась типова для нашого постсовєцького мислення фігня.
дуже «вчасно» розробники blogger'а додали свою версію функції поділу дописів на анотацію та продовження... спробуємо в ділі?

укрбаш вкотре розчарував. за більше як тиждень назбиралося було аж (!) із два десятки «жартів», зних лише один із заявкою на дотепність, решта — як би так сказати й не образити... тупі.

схоже, криза і сюди дісталася. ще трошечки — і попрямує укрбаш слідами російського близнюка. та й давно вже час би...

нах..й політиків, усіх і негайно!

це просто просвітління якесь!.. натрапив на цитату черчіля в статті анатолія васермана:
цитата. политический деятель думает о следующих выборах, а государственный — о следующих поколениях.
як же ж влучно... знаєте що? я кажу: нах..й українських політиків, усіх і негайно: нам потрібні державні діячі.
вчора ще було погано: другий день в ліжку, з температурою, натщесерце... ну, нема чого про це розповідати. сьогодні попустило: нормальна температура, самопочуття, можна поїсти. фуууу...

якийсь старий менеджерський рефлекс: хвороба починається в п'ятницю і продовжується два дні; в понеділок можна на роботу. знайоме? якщо ні --- ти ще не справжній офісний самурай.
беремося до підключення модема zte mf100 з комплекту «мобільний інтернет» від київстару до нетбука з операційною системою linux mint 7.

чіткої, достовірної інформації про якусь просту процедуру налаштування zte mf100 в linux нема — принаймні я не знайшов, навіть в англомовних тенетах: модем відносно «свіжий». є декілька рецептів різного ступеня складності, за які навіть мені або страшно, або ліньки було братися.

насправді все досить просто, якщо знати «правильну» процедуру. коротко:
  1. переключаємо режим роботи модема
  2. виключаємо запит pin-коду на картці
  3. встановлюємо gnome'івський аплет для network manager
  4. підключаємо модем і налаштовуємо з'єднання
важливо! наприкінці допису читайте оновлення! наразі є інші, простіші й безпечніші способи «завести» модем під linux’ом.

дуже важливо! найпростіший спосіб роботи з модемами zte в linux — python-скрипт mf100, обов’язково спробуйте найпершим ділом його.

сьогодні хворію. зовсім неочікувано вчора ввечері піднялася висока температура, вранці трохи полегшало, але все-одно довелося півдня лежати в ліжку, відсипатися. тільки надвечір трохи «попустило» — мав час потестувати модем з київстарівською 3g-сімкою =) детальніше згодом.
тиждень тому я став власником двох 3g-модемів київстар.

ні, не отримав у подарунок від огілві, як декотрі вкраїнські блогери — просто пішов у найближчий магазин з точкою обслуговування клієнтів київстару, показав пальцем на вітрину, і виклав 199 грн за кожен "свисток". 398 грн за пару. на той момент це було приблизно 23 долари за модем — по-моєму, непогано. особливо якщо врахувати, що ціни на usb-3g-модеми на hotline.ua починаються приблизно від 70-80 доларів.


знову не вдалося мені створити загадковий портрет українського політика: як не крути, як не приховуй — однаково з-за чуйної посмішки та мужнього обличчя виглядають вуха комуніста-кучміста.

коротше кажучи, впізнали читачі одразу володимира литвина. гаразд, спробую ще раз — сподіваюся, цей горішок виявиться трішечки твердішим =)

портрет третій

схоже, цей портрет вималюється цікавим.
1979 — вступ до вишу, професія: економіст-кібернетик!

1988 — співвласник відеосалону (пам'ятаєте такі культурні заклади?) в дніпропетровську.

1989 — комерційний директор молодіжного центру «термінал» в дніпропетровську, створеного за підтримки... сергія тігіпко, на той час — секретаря місцевого обкому влксм!

1991 — комерційний, згодом генеральний директор сімейної компанії «корпорація український бензин».

1995 — відповідач за кримінальною справою про валютні махінації.

2001 — відповідач у ще одній кримінальній справі про валютну контрабанду та несплату податків.

2002 — соратник олександра мороза та петра симоненка в антикучмівській акції «повстань, україно».

2004 — один з лідерів-ідеологів «помаранчевої революції».

2005 — перше призначення прем'єр-міністром україни.

2007 — друге призначення прем'єр-міністром україни.

ну, думаю, досить... гхм, приховати нічого не виходить: якось все прозоро на перший погляд. навряд чи важко буде здогадатися, що це за кібернетик заховався за цими датами.
вчергове зауважую для себе, що укрнет потроху виростає з маленького села, де всі все про всіх знають, у... село велике — може навіть селище міського типу? — де можна днями не бачити нікого, окрім кількох сусідів по вулиці, а тоді глип — на іншому краю селища вже третій день іде карнавал зі слонами та голими дівчатами!

дивіться самі: український (але російськомовний) сайт про комп'ютери gagadget 31 серпня анонсував доволі веселий фотоконкурс «все своє ношу з собою». взяти участь може будь-хто, і в процесі отримати від цього чималий фан!

достатньо... сфотографувати вміст своєї сумочки, портфеля, рюкзака... чи, можливо, навіть кишень? подивіться, як оригінально інколи люди підходять до такої тривіальної задачі. призи в коркурсі також присутні — нехай і не якісь комп'ютери чи смартфони, але досить цікаві. особисто я б не відмовився =)

отже, читайте умови, беріть в руки камеру або й просто камерофон — і висипайте все на стіл для фотосесії =)
нарешті!.. знайшовся надійний і прийнятний за оформленням рецепт для «обрізання» дописів у blogger'і, без видимих побочних ефектів. з тих, які я вже бачив та пробував — це перший, після випроби котрого не довелося одразу завантажувати резервну копію шаблона. все працює.

подяка йде fuxx'ові за «наводку». перекладати та перепубліковувати сам рецепт не буду — хто не лінивий шпортатися в html-коді шаблонів blogger'а, розбереться без проблем.

p.s. минулого року в цей день я написав, що українська блогосфера хвора, чи то пак інфантильна. чи щось змінилося за рік? =)

страшна таємниця сергія манту!

терміново в номер! щойно розкрито страшну таємницю сергія манту: це не людина, а... дві людини! роздивіться ось цей фотодоказ, його знайдено просто тобі на першій сторінці блогдозера.


бачите? онде зліва — сергій, а справа — його незмінний опонент, манту. ну хто б міг подумати!
приємно мати якусь гарну світлину перед очима, встановивши її за шпалери на екрані. це чи не найперше, з чого починається перетворення будь-якого комп'ютера на свій комп'ютер, робочого місця — на своє місце.

знайти приємну світлину неважко. ніхто не скаже, скільки наразі у світі фотокамер, але експерти передбачають, що наступного року в цілому світі люди придбають близько 120 мільйонів цифровиків. кожен з них буде клацати, клацати, клацати… за останню хвилину (щойно глянув!) на flickr було завантажено 2881 світлин. в цім потоці обов'язково трапляться приємні зображення на будь-який смак.

а я останнім часом вибираю собі шпалери з того, що наклацали сусіди-блогери. можливо, це не найдивовижніші краєвиди, і мабуть це не найкращі в технічному плані фотографії… але вони якось ближчі, рідніші. поділюся.



перша — від богдана гдаля, друга — від сергія галіцького. заходьте до них у блоги, там знайдете більше. завантажити готові шпалери (1024х600, 1280х800 та 1680х1050) можна з мого альбому picasa.
виявляється, читачі блогу — доволі обізнані в політичних питаннях люди! принаймні в портреті комсомольця, економічного радника кучми, помічника лазаренка, коментатори одразу впізнали сергія тігіпко. молодці!

продовжимо забавлятися, і погляньмо на ще один портрет.

портрет другий

як і минулого разу — лише найцікавіші штрихи до портрету.
1984 — захист дисертації «діяльність комуністичної партії україни з вдосконалення підготовки викладачів суспільних дисциплін»

1989 — помічник секретаря цк комуністичної партії україни

1994 — помічник президента леоніда кучми

1999 — керівник адміністрації президента кучми

2002 — скандал з публікацією перекладу чужої статті під своїм іменем

2004 — отримав звання героя україни
ну що, впізнаєте когось в цьому геройському комуністі-кучмісті?
сьогодні побував у одному сервісному центрі (не називатиму), ось жива історія «з полів».

в невеликій черзі переді мною юнак здає в ремонт цифрову мильницю canon powershot (на вигляд новенька) з дефектом матриці. відомий дефект, притаманний багатьом серіям цифровичків canon, виробник це визнав і забезпечує безкоштовну заміну через офіційні сервісні центри. отже, юнак так і каже: дефект матриці, на безкоштовну заміну, скільки чекати? відповідь: не менше місяця: поки замовимо матрицю, поки приїде, поки зробимо… юнак здивувався, але забрав квитанцію й пішов чекати.

власне, чому я про це пишу? пригадалося: влітку ми з перчиком поїхали в сервісний центр «мішота» (на сім'ї хохлових, 8) здавати камеру canon powershot a60 з такою ж проблемою. камері три роки (!), термін гарантії давно вийшов, корпус побитий, а я не знав, що заміна матриці безкоштовна... через три дні мені зателефонували й повідомили, що камера готова, можна забирати!

отакі дві життєві історії про сервіс в україні. висновок?

сервіс роблять люди. одні працюють — а інші просто приймають техніку в ремонт =/

p.s. іншу страшилку про український сервіс мобільних телефонів я розповідав рік тому.
після повісті «the 2080s» я «розпробував» вільне чтиво, і пасусь в літературному каталозі веб-сайту creative commons. а трапляються дууууже непогані речі, до яких усіляким сучукрлітським дослідникам українського сексу — як до неба рачки. суб'єктивно, звісно =)

останнім часом прочитав таке…

марсіянка

подумки «перемотайте» історію на 50 років уперед і уявіть світ, в якому демократія досягла такого розвитку, що світом, де факто, правлять медіакорпорації, а редактор новинарського каналу має більший вплив, ніж президент сполучених штатів. в цьому світі близького майбутнього ціна вдалої «теми» настільки висока, що покладатися на природу, чекаючи від неї катастроф та інших інформаційних приводів — недопустимо: новини треба створювати, і лише журналіст, здатний переступити через власну совість, зможе не просто бути успішним, але й вижити.

повість mars girl (jeff garrity) розпочинається як оповідь про непросту роботу тележурналіста, але досить скоро сюжет набуває карколомної динаміки і перетворюється на справжній детектив національного масштабу, який розвивається непередбачувано і тримає в напруженні до останньої сторінки.

внутрішній вентилятор нетбука aspire one починає дратувати одразу після вмикання --- а обертається він постійно, якщо не виправити цей нюанс. зарадити цьому неважко, принаймні в linux. раніше (kubuntu 8.04, linux mint 6) я для цього використовував скрипт acerfand, як описано в інструкції зі встановлення ubuntu 8.04 на нетбуки acer.

нове ядро kuki для "аспіринчика" вирішує проблему інакше: воно має включений модуль acerhdf, який завантажується під час запуску нетбука і мав би одразу автоматично керувати вентилятором. насправді в поточній версії 0.5.xx модуль... стартує в режимі ручного керування. виправляється легко.


цього разу після встановлення linux mint на нетбук до стандартної англійської розкладки клавіатури я додав лише одну, вкраїнську.

це --- вперше на моїй пам'яті, раніше завжди мусив ставити три розкладки: англійську, російську, українську. знаю чимало людей, хто обходиться двома --- англійською та російською.

цікаво, скільки має пройти часу, поки мені доведеться додати третю розкладку?
продовжую налаштовувати щойно встановлену м'ятну цукерочку =) наступний крок — причісування системи та налаштування поведінки: адже користуватися нетбуком має бути зручно і приємно.

українська клавіатура

я вибирав укранський інтерфейс інсталятора — отримав український інтерфейс системи, без зайвої мороки. тепер потрібна ще й українська клавіатура.

правий клік на панелі — і в меню вибираю пункт додати нові елементи…, тут знаходжу віджет розкладки клавіатури, додаю на панель (прапорець сша). відкрилось вікно налаштування розкладок; вибираю клавіші для перемикання (опції розкладки, ctrl+shift), додаю українську (варіант winkeys).

почитайте:
цитата. оксана є усім у моєму житті. життя набуло сенсу, коли у ньому з’явилась оксана. я  став вільним. у мене почали зникати всі страхи, які були у мене впродовж усього мого життя, але яких я навіть не був свідомий. я почав жити! я відчув, що це таке, дихати на повні легені. я повірив в те, що я можу бути класним, тобто, є класний, бо така дівчина, як оксана, полюбила мене, я є цінний в її очах, мене любить таке створіння, як оксана!.. я помітив своє існування, вбачив у ньому якусь доцільність, необхідність… я є для чогось!.. і я є лише разом з оксаною! в прагненні єднати з нею своє життя у мене немає жодних страхів, вона і є моє життя. вона чекала мене, я чекав її! це здійснилось! здійснилось те, що багато людей впродовж усього свого життя так і вважають за ілюзію. воно і залишається для них таким, не виникає як чудо, яке б вони прагнули зустріти, на яке вони надіялись. вони не вірять… і їм стається так. (далі)
насправді далі читати не треба — далі йде лабуда про бога і все таке... але це — це прекрасно. хто був (і є?) закоханий, хто не зумів позбутися зернятка ірраціональної, наївної романтики в собі — той зрозуміє... а точніше відчує.
продовжуємо знущатися над хворим нетбуком. перепрошивка ssd на aspire one пройшла… без проблем, практично миттєво. переходимо до встановлення linux mint. для історії — а також для пам'ятки собі, щоби нічого не забуті і не наплутати — коротко занотую процес покроково з ілюстраціями. можливо, комусь стане в нагоді.

підготовка liveusb

найперше — завантажую linux mint 7 xfce rc1 (файл iso, 693 мб) і unetbootin для windows (файл exe, 3 мб). форматую usb-флешку на 1-2 гб і записую туди образ liveusb.

процедура така сама для будь-якого з популярних дистрибутивів, і я вже її описував детальніше, коли встановлював kubuntu, а ще детальніше вона розкрита в юри новоставського.

після цього завантажую з веб-сайту kuki.me кастомне ядро linux для нетбука aspire one (два файли deb, разом 10 мб), і записую в окрему теку на ту ж флешку.

linux стабільний і надійний, вірусів для нього майже нема… проте ніщо не встоїть перед досвіченим юзером, чи не так?

мій рецепт для ubuntu/linux mint: активуємо профіль root'а (адміністратора), а пароль до нього з часом забуваємо — особливість ubuntu та похідних в тім, що системою ще цілком можна користуватися,адмініструючи через sudo. в якийсь момент ліземо до файлу /etc/sudoers, щоби налаштувати автозапуск якогось скрипта з правами root'а, залишаємо там якесь сміття, котре не парситься нормально, і… приплили: під своїм профілем системою можна користуватися скільки завгодно, проте система «зафіксована», жодні адміністраторські функції більше не доступні.

перевірено на практиці. не робіть так =D

гаразд, що далі? є два шляхи: правильний і ламерський.
  • правильний: завантажити parted magiclivecd або liveusb) і відновити файл sudoers…
  • …або ламерський: почати все з початку, встановивши систему на нетбук наново.
я вибрав другий шлях — і не через ностальгію за регулярною переінсталяцією windows 95/xp, а тому що це нагода перепрошити накопичувач ssd та спробувати реліз-кандидат linux mint 7 xfce.

зроблю — позвітую.

портрет майбутнього президента?

не люблю писати, ба навіть думати про політику... бо переважно і думається, і пишеться нехороше. вкраїнський політикум складає враження в кращому випадку некомпетентного збіговиська кумів-сватів, а в гіршому — вольєра з п'яними мавпами, не здатними до тверезої, цивілізованої соціальної поведінки.

і не те, щоби в україні не було компетентних економістів, юристів, менеджерів… але чомусь на поверхню завжди найшвидше спливає гімно. і вже місця для чогось іншого там не знаходиться.

але ж ось знову наближаються якісь там вибори. і знову з телевізорів, з радіо, з плакатів нам пропонуватимуть те саме гімно, але в приготованих для свята блискучих обгортках.

набридло.

вгадай, хто на портреті

пропоную вам, любі малята, цікаву гру: вгадай, хто на портреті =) а портрет буде словесний, і зображений на ньому буде один з українських політиків, який або мітить в президенти, або ж принаймні його ім'я на вустах в «електората».

одразу дам підказку: всі факти до портрету взято зі статей у вікіпедії та (можливо) інших відкритих джерел в тенетах. тому відгадувати, сподіваюся, буде неважко.

отже…

портрет перший

точніше, окремі, найцікавіші фрагменти портрету.
1984 — секретар комітету комсомолу

1986 — завідувач відділом пропаганди та агітації обласного комітету комсомолу…

1989 — перший секретар обласного комітету комсомолу…

1994 — позаштатний консультант президента леоніда кучми з питань грошової політики… (чи треба пояснювати, що позаштатними консультантами президентів перший зустрічний не стає?)

1997 — заступник прем'єр-міністра павла лазаренка

2003 — голова виборчого штабу віктора януковича в президентських перегонах…
ну як? впізнаєш? чи готовий ти саме цей портрет — комсомольця, визначного економіста і просто красеня — понести до виборчої дільниці?


p.s. фото клоуна в офісі запозичено у блозі зайва сміта. там ще багато цікавого.