українське небо

сьогодні не вистачило часу на якийсь цікавий допис... обмежусь світлиною: на вихідні мав трохи часу та натхнення поклацати. нічого надзвичайного, просто шматочок українського неба.


p.s. більшість моїх дописів останнім часом мають геоприв'язку в google maps, її можна додавати в інтерфейсі «блогер в чорновику» — але що далі? як їх відображати для кожного допису? як групувати дописи за географією? щось хлопці з google недодумали.

ліцензія на владу

солдат — не людина зі зброєю... солдат — це людина, готова виконувати накази.

винагорода за службу солдата — не гроші... винагорода за службу — ліцензія на владу, і, врешті-решт, на вбивство.
хто пам'ятає: нещодавно я писав про концепт touchbook як нову, правильну ідею нетбука — на відміну від просто менших ноутбуків, до яких звівся розвиток усіляких eee pc, aspire one'ів тощо?
цитата. можливо, популярною стане концепція touchbook, запропонована маловідомою компанією always innovating? принаймні мені ця ідея дуже сподобалася! головна родзинка: корпус складається з двох половинок, які... легко розділяються (читати далі)
хороша новина: тепер це вже не просто концепт! always innovating повідомила про початок виробництва, більше того — перші поставки заплановано вже на липень цього року! сподіваюся, це не хитрий waporware =)


читаючи чергову (майже нерелевантну до суті того, що маю сказати) статтю англійською, я раптом усвідомив те, що віддавна не спромігся був зформулювати для себе... одна ключова відмінність між освітою в пост-радянському просторі та в європі/сша. вона також дуже помітна в тому, як пишуть науково-популярні книжки — і, зрештою, як вибудовано роботу офісу у нас і «там».
суть: «ми» кожен крок перетворюємо на подвиг, звитягу. «вони» сповідують філософію одкровенності банального. і те, і інше — смішне, коли доведене до абсурду.
спробую трохи докладніше.

жінки, чоловіки і дружба

півроку тому я трохи провокував читачів роздумами про дружбу... в тому дописі прямо не йдеться про дружбу між чоловіками й жінками, але хто знає мою підступну натуру — той міг здогадатися, що мало бути якесь продовження теми... наразі я ще потихеньку дозріваю, а цього разу буде ще одна провокація.

спитайте першу-ліпшу дівчину чи жінку — швидше за все вона свято вірить в те, що між жінками і чоловіками можлива дружба. тут — наполягаю! — ще раз перечитайте визначення, я не даремно саме з нього почав ділитися роздумами:
вікіпедія. відносини між людьми, засновані на довірі, взаємних симпатіях, загальних інтересах і захопленнях, кохання без статевих відносин, найвище почуття, що його може відчувати людина >>>

знайшов те, чого мені дуууже не вистачало на нетбуці, поки там жила стільниця kde — компактну мінімалістичну тему оформлення вікон без заголовків (див. скріншот): prelude-4.

навіщо? 600 точок на дисплеї нетбука по вертикалі в linux'і вистачає для всього, але навіть якщо розгорнути вікно веб-оглядача на весь екран, приблизно 20-30 точок буде зайнято заголовком вікна, який... просто займає місце. адже пересувати вікна (мишкою) в linux можна і без заголовка — це вам не windows.


стандартний веб-оглядач xfce-версії linux mint 6 — вогнелис (firefox). загалом це правильно: універсальний, гнучкий в налаштуванні, перевірений часом браузер, знайомий користувачам різних оперційних систем.

проте на порівняно малопотужних нетбуках, та ще з повільними ssd-накопичувачами (як мій aspire one l110) вогнелис виявляється помітно неспішним. м'яко кажучи. це можна виправляти, оптимізуючи роботу операційної системи з ssd та колупаючись в налаштуваннях firefox'а, а можна... спробувати підібрати легший оглядач.

до налаштувань спробую взятися за іншим разом (тема для чергової відеопідказки?), а сьогодні погляну, які альтернативи пропонують репозиторії.


підготував чергову відеопідказку для користувачів linux mint та інших дистрибутивів зі стільницею xfce, цього разу покажу, як налаштувати клавіатурні скорочення та додати посилання в меню xfce для швидкого запуску найбільш уживаних програм.

раніше вже було таке:
застереження: допис розрахований на початківців у linux, і мова йде лише про стільницю xfce, бо у gnome чи тим більше kde процедура буде відрізнятися.

маю дві новини: хорошу і не дуже. і почну з хорошої, бо вона того варта.

пам'ятаєте каталог українських блогів російською мовою? до цього часу українського інтерфейсу автори не додали, та й біс з ними: для мене цілком показовим був і перший «виступ», а хто хоче чекати — най чекає.

тим часом непомітно стартував схожий проект — [блогдозер]. каталог україномовних блогів і агрегатор дописів. українською мовою. як на мене, за одне це можна підтримати авторів, хоч недоліків ще вистачає. я сподіваюся, що сайт поступово розвиватиметься, адже він ще дуууже молодий: вчора автори відсвяткували другий тиждень =)

99 еротичних оповідань

ось ще одна знахідка з переліку creative commons: проект 99 erotic notions (автор — hapax legomenon). це ще не книжка, а саме проект збірки з 99 оповідань, поєднаних темою дослідження романтизму, еротизму і фантазії.

чому проект? бо наразі оповідань щось близько тридцяти, проте коли судити з активності у блозі, автор більш-менш регулярно додає нові (останнє поновлення тиждень тому).

нехай назва не відштовхує: жодного натяку на порнографію оповідання (принаймні кілька перших, котрі встиг прочитати) не містять... романтика — так. а ще присутня якась ностальгічна філософія...

трохи незвичний, а тому цікавий формат збірки — діалог оповідача з подругою, котрій він неначе пересилає тексти для коментування... це складно передати кількома словами, але варто просто прочитати першу частину: the deal (угода).
сьогодні хворію, лежу вдома під ковдрою =/ інтернет є, тому нетбук відкритий і робить процес боротьби з хворобою більш... інформаційно насиченим: маю час переглянути новини, почитати книжку.

останнє, що дочитав днями — jeff hannah, «the 2080s». таке собі інді-чтиво — не шедевр, мабуть, але... мені сподобалося. сюжет захоплює не одразу, поступово... щоби з якоїсь миті перетворитися на доволі динамічну пригодницьку історію, цілком достойну голівудського сценарію!

фабула: 2080й рік, людство готується до нової льодовикової ери, дехто переселяється на марс. сім'я зака картера також придбала квитки на зорельот до марсу, але сам зак має інші плани: він мріє стати професійним гравцем у віртуальні ігри, для цього йому необхідно залишитися на землі. тобто... втекти перед самою посадкою на зореліт. проте не все йде за планом, і вже на кораблі зак починає підозрювати, що дехто з пасажирів готується силою захопити комічний лайнер. чи це лише хлопцева фантазія?

передплату оформлено!

ще раз вітаю переможців конкурсу антитвітерів, і є для того привід: вчора оформлено призову передплату для них на "український тиждень": починаючи з липня і до кінця року ви читатимете найкращий (імхо) суспільно-політичний часопис українською.

зміна теми, повеселю читача. уявіть собі: українське поштове відділення. п'ять чи шість віконечок, лише над одним написано "передплата періодичних видань". питання на знання совкового менталітету: в якому віконечку оформлюють передплату?

відповідь, звісно ж, проста: "в сусідньому вікні" =/
свого часу трохи цікавився дзен-буддизмом*. саме цікавився ідеєю дзен, а не долучався до моди: думка про те, що власний досвід, переживання, сприйняття світу неможливо однозначно передати іншій людині словами, була мені дуже близька, тому її відображення в контексті японської інтерпретації буддизму мене заворожило.

сьогодні випадково втрапив на визначення конструктивного альтернативізму (вікіпедія)... почитайте: це схоже на теоретичне оформлення традицій дзену!
цитата. конструктивный альтернативизм — философская установка, [...] согласно которой реальность может интерпретироваться людьми множеством разных способов на основании «конструктивных альтернатив» (то есть различных точек зрения на реальность, индивидуальных моделей реальности). в конструктивном альтернативизме в принципе не рассматриваются абстрактно правильные или неправильные интерпретации сигналов внешней среды, и все гипотезы, позволяющие адекватно взаимодействовать со средой, имеют право на существование.

философия конструктивного альтернативизма описана в книге джорджа келли «психология личностных конструктов» (the psychology of personal constructs, 1955). согласно ей, реальность — это то, что мы истолковываем как реальность, и факты всегда можно рассматривать с различных точек зрения. реальность как таковая не имеет для человека какого-либо значения, пока не будет так или иначе интерпретирована им. человек познаёт мир в категориях сходства и отличия событий, устанавливая с их помощью тождество объектов окружающего мира.

* українська стаття вікіпедії про дзен дуже недолуга і містить кілька явних помилок. не читайте =)

p.s. цікаве читання на дозвіллі: короткий довідник з психологічних теорій концепції особистості (рос).
в зв'язку з тимчасовим переїздом на дачу, де немає «волі», актуальним стало питання підключення обох сімейних нетбуків до якогось мобільного інтернету. правильний варіант — 3g-модем і відповідний сервіс від одного з операторів, наприклад utel. мабуть, так і зроблю в майбутньому, але...

...не завжди придбання 3g-сервісу доцільне. по-перше, для багатьох користувачів 600-800 грн одноразово за модем/контракт буде чимало. по-друге, інколи інтернет потрібен терміново, і то лише на кілька днів. по-третє, покриття 3g-сервісів є далеко не всюди поза межами великих міст.

що більше заборон — то вища культура нації. так, схоже вважають українські законотворці. сьогодні чекаю продовження теми порнографії, започаткованої вже кількома дописами в цьому блозі:
саме сьогодні народні (пляц... заледве спромігся надрукувати це знущання) обранці в українському парламенті обговорюють доповнення до статті карного кодексу про порнографію. якщо доповнення буде прийнято — знаючи наших дупутатів, думаю, що так і буде, — злочином тепер вважатиметься не лише розповсюдження і збут порнографічної продукції в українських теренах, але й... зберігання.

музика м'ятних пінгвінів?

днями записував якусь музику на компакт-диск, наступного дня, спускаючись на парковку, взяв із собою і запхав до автомагнітоли — не працює: каже, що нема музики на диску. щойно завантажив цей же диск на ноуті — виявилося, що в автівці я намагався послухати... linux mint livecd =)

звідси...

перше: цілком можна було б на livecd записувать один демо-трек, характерний для дистра! я б оцінив, та й не я один.

цитую черговий допис олександра жиденка (aka sandi):
цитата. ...кожному жителю україни необхідно щодня талдичити, що нема колективних інтересів, вищих за індивідуальні, нема національних інтересів, які протирічать інтересам її представників, нема державних інтересів, які є пріоритетнішими за інтереси її громадян. [...] і по­вторювати це до тих пір, поки люди не почнуть усвідомлювати своє дикунство. тоді, можливо, колись ми станемо цивілізованими. колись почнемо диктувати політикам, чого ми від них хочемо. (читати)
можна сперечатися про деталі, але загалом — згоден.

кілобіти, кілобайти і невігластво

набридло читати технічні статті розумних, начебто освічених авторів — і спостерігати одні й ті ж, одні й ті ж примітивні помилки, які видають, насправді, банальне невігластво і нехтування деталями. от як собі хочете, можете називати мене нудним педантом, але... взявся писати на технічні теми — то поцікався принаймні, як правильно подавати найуживаніші скорочення!

або використовуй лише маленькі літери. втім, мені доведеться трохи відступити від свого стилю, аби пояснити, про що мова.

в понеділок не полінувався й побував на презентації реліз-кандидата windows 7 у київському офісі microsoft. не скажу, що було дуже цікаво: з чотирьох презентаторів цікаво було спостерігати хіба що за виступом ігора шастітко (експерт з технологій microsoft) — та й то увагу привабив не стільки матеріал презентації, скільки активна манера ігора (гаджетоман!) у спілкуванні з аудиторією.

трохи дивним видалося мені формування цієї аудиторії: за форматом подія мала бути адресована журналістам, проте в перелік втрапив я і ще чотири чи п'ять блогерів, котрі до професійної журналістики ніяк не стосуються. і навіть так зібралося не більше 15-20 учасників. небагато: мабуть, криза вплинула =)

діалоги з перчиком

новий допис в блозі с.манту, і зокрема оте «...першим, що він [бог, комент. tivasyk] спитає буде: „чому ти досі не купив собі машину?“» нагадало про наші з перчиком діалоги в автівці:
перчик: (обережно) татко, а я хочу керувати машиною...
тато: (з оптимізмом) ти виростеш, навчишся керувати, купиш собі гарну автівку — і будеш їздити =)
перчик: (раптом зі сльозами в голосі) а якщо в мене не вистачить грошей?!
тато: не переймайся, синочку! ти добре вчитимешся, матимеш хорошу роботу, заробиш достатньо грошей на автівку.
перчик: а якщо все-одно не вистачить?!
тато: (витримуючи впевненість в голосі) тоді татко тобі допоможе з грошенятками.
перчик: (через невелику паузу) а якщо я буду їхати, і в мене кінчиться бензин?
напевне читати це доволі скучно, в кращому випадку трошки кумедно... але для батька це дуже серйозні питання маленької людини, яка починає по-дитячому усвідомлювати, що в майбутньому будуть і проблеми. трохи раніше вже було класичне дитяче запитання — в ліжечку, перед сном:
перчик: татко, а ви з мамочкою не скоро вмернете?
не скоро, сонечко, спи спокійно.
за власним досвідом знаю, що одне з найбільш актуальних питань для тих, хто починає знайомитися з linux, є встановлення програм. «як, хіба не можна вставити оптичний диск і натиснути кнопку встановити? що ж це за система!..» — так собі думає дехто =)

а насправді все не складніше, ніж у світі windows. може навіть простіше. бо не потрібен навіть cd чи dvd з програмою. достатньо доступу до тенет. про це я вже писав, коли розказував, як встановлювати програми з онлайнових репозиторів на прикладі opensuse.


ще раз дякую всим учасникам конкурсу антитвітерів. він вийшов досить «лінивим» — але мені так не хочеться погоджуватися з твердженням, що конкурс зовсім провалився =)

як би там не було, а перможці є, і вони отримають заздалегідь оголошені подарунки — передплату «українського тижня» на 6 місяців (а з нею і шанс виграти нетбук):
третій приз: юрій новоставський (jin)
другий приз: сергій манту (docebantur)
перший приз: ярослав мельник (m-yarix)
вітаю!

передплату можете замовити на будь-яку адресу: власну, знайомих москалів чи найближчої дитячої бібліотеки =) головне — повідомте мені поштову адресу якомога скоріше.