цікава новина: часопис «український тиждень» пропонує передплатити видання на 6 місяців (можна більше) — і взяти участь у розіграші шести нетбуків acer aspire one*.

тож якщо полюбляєте читати новини та аналітику українською, бажаєте підтримати чи не єдиний справді цікавий журнал рідною мовою, і не проти помріяти про подарунок — треба долучатися: умови акції та інформація пропункти передплати (навіть онлайн!) є на веб-сайті часопису.

я собі трошечки здогадувався про старт передплатної акції «українського тижня», і саме її мав на увазі, коли згадував про варіант приза для наступного конкурсу. так воно й буде: щойно визначусь з умовами, пообіцяю дві передплати «українського тижня» до кінця року в подарунок: переможцеві конкурсу та тому, хто запропонує найцікавіший варіант умов. і будемо сподіватися, що їм перепадуть ще й нетбуки =)

долучайтеся.

* acer aspire one (a110): пам'ять 512 мб, ssd 8 гб, linux.
цікаво було знайти в архівах свої роздуми про веб-огляди. написано наприкінці 2001 року як вступ до першого — і останнього, — власного веб-огляду =)
мабуть, публікація оглядів веб-сайтів була дуже модною ще пару-трійку років тому, бо наразі в тенетах більш ніж досить ресурсів на тему «оглядання», і то різних за якістю. добре це чи погано? в будь-якім випадку мені це видається закономірним. адже хороший огляд знаменитого веб-ресурсу — відносно простий спосіб «заробити» досить широкий розголос, місце в результатах пошуку для свого сайту поруч із гучною назвою, та й просто можливість виговоритися в матеріялі, що не потребує значної уваги до формулювань. огляд любительський дозволяє людині, котрій, загалом, нема що сказати іншим, тим не менш заявити про себе в мережі, ба навіть більше — наче піднятися над іншими, бо ж оглядати можна лишень те, над чим височієш, чи не так? в термінах невербальної комунікації, частенько огляд — це демонстрація сили (значущості) через вторгнення на чужі терени.

(21 грудня 2001. переклад українською фрагменту власної «статті» для веб-сайту tivasyk@home)
пригадую, в ті часи справді веб-оглядів було безліч, на першому-ліпшому персональному сайті можна було почитати відгуки про сусідські домашні сторінки або відомі сайти на кшалт exler.ru (власне, і сам екслер цим забавлявся, хоча зараз дописів раніше 2005 року на його сайті не знайдете).

новий дизайн (архів)

примітка (29 квітня 2009)
переклад українською статті з архівів старих версій веб-сайту tivasyk@home: дуже наївно, але читається весело. оригінальний текст російською мовою можна завантажити з drop.io (pdf, 136 кб).

примітка (26 грудня 2001)
стаття написана в жовтні 2000 року для першої версії веб-сайту tivasyk@home. публікуєтсья тут без виправлень. сайт двічі змінив дизайн, тобто стаття в чімось втратила актуальність.

новий дизайн

«in the beginning was the word…»
євангеліє від івана
кажуть, що спочатку було слово (microsoft word — англ. слово майкрософта). зімною інший трафунок. починалося все з програмованих калькуляторів. не можу пояснити, звідки те задоволення, котре я отримував, сидячи над зошитом з кодами для «пекельної машинки» (електроніка мк-52)… було. згодом — шкільні «корвети» — чудо ворожої техніки, одягнене у вітчизняний корпус, — і перші «великі» програми на бейсіку. в «сокобан», над текстом котрого я просидів двійко ночей, грався весь клас… далі — перша робота і перше придбання на кровні «серйозної» машини — «пошук» (перший) з 512 кб пам'яті й монохромним монітором зеленого світіння… я був найщасливішою людиной на світі. від ігор до програмування, і знову до ігор — ночами й по вихідних… пошук я спалив швидко, за півроку. згодом відремонтував і… знову спалив (нема нічого найдійнішого за нашу техніку, хехе). залишився якийсь досвід, інтерес до спілкування з машиною, і трупик комп'ютера ще багато років запилювався в пеноплатовій труні на шафі.


на продовження теми про українську мову в тенетах і у блогах зокрема... знайшов у своїх архівах стару версію мого блогу, і дещо підгледів там.

отже... перший свій справжній веб-сайт в тенетах я зробив ще восени 2000 року. про це в архіві знайшлася навіть стаття, трохи згодом перепублікую й дам посилання. важливо те, що сайт створювався... російською мовою.

і так було п'ять років. лише 19 лютого 2005 року в щоденнику з'явився перший запис українською.

якщо погодитися, що в житті людини буває стільки «днів народження», скільки разів життя її кардинально оновлюється — тоді можу вважати 19 лютого за день народження ще одного українця.

бажаю і тобі — якщо цього ще не трапилося, — народитися ще раз.

рідкісне занудство

цей життєпис кнехта — рідкісне занудство. справді, краще навіть сюжету не знати =)
прочитав «гру в бісер» германа гессе. гхм... мабуть, моя проблема була в тім, що книгу мені рекламували, і то вже давно, наполегливо і натхненно: зазвичай я розчаровуюсь у прочитаному за підказками. але ж найперше радила колись миленька, з котрою в нас досить сильно співпадають літературні вподобання.

чи, може, треба було читати цей твір раніше, набагато раніше — разом з пєлєвіним ще на перших курсах інституту?

враження від бісеру такі, що найкраще їх передає ота цитата, винесена в епіграф. довго, надзвичайно довго і мляво: так, як тече час людського життя. але біографії бувають цікаві своїми деталями, а тут якраз деталей, яскравих і таких, що формують особистість — нема, через це життя перетворюється на доволі бліду оповідку, яку читач має спів-пережити?

новий конкурс — потрібні ідеї

знову маю собі на думці приз для конкурсу, але бракує хорошої ідеї, як і попереднього разу. запрошую подумати разом!

наразі є такі думки:
  • бібліотека ненаписаного? назва книжки, яку я (тобто ти!) хотів би написати; наприклад: т.івасик, «українська блогосфера: діагноз», видавництво giggle press (але з прицілом на якісь справді дотепні варіянти, звісно, а не так, як в мене).
  • сповідь антитвітера? автобіографія одним абзацем довжиною 140+1 символ =)
  • фотовесна? ще раз фотоконкурс, але із окресленою темою: романтична весна (наприклад).
маєте ще ідеї? долучайтеся: придумаємо щось веселе і розважимося, з призами =)

p.s. зробимо так: хто запропонує найцікавішу (на мій погляд) ідею для конкурсу, теж отримає такий само подарунок, як і майбутній переможець. а от який саме — розкажу трошечки згодом.
результати вчорашньої перестрілки в коментарях:
+ рекордна кількість переглядів блогу вчора (див. скріншот)
+ реакція коментаторів (і позитивна, і негативна) показує, що тема принаймні «жива» — це вже добре
+ з автором каталогу ukrainianblogs.com ми ввечері обмінялися набагато більш зваженими листами електронкою
+ у відповідь на критику, і за порадою андрія івахненка поправив шаблон блогу, тепер «коментатор каже: ...» =)
– мінус один читач в списку прихильників блогу; якщо це не випадкове співпадіння, а пов'язано саме з флеймом — мені шкода.
p.s. які ж ми (блогери) все-таки інфантильні... мабуть, сам потяг самовиражатися і стверджуватися через блог (як спосіб психологічного захисту) — можна сміливо включати до визначення інфантильності =)
...якби режисер був вправніший.

вже й не знаю, хто нарадив (насправді ж знаю...), але миленька запропонувала переглянути фільм «день, коли земля зупинилася» (the day the earth stood still, 2008). швиденько знайшли на торент-звалищі, завантажили, повсідалися дивитися.

ну... коротко і по суті: гуано.

угу, саме так: просто кака. кілька разів ми з миленькою перезиралися і хихотіли, хоча жоден з фрагментів не був задуманий, як комедія. але те, як все це знято, просто не може не викликати спершу здивовану, а згодом відверто глузливу посмішку. недолуга спроба перезняти класичну стрічку (1951). але порівняйте рейтинги imdb двох фільмів і почитайте відгуки глядачів.

персональний рейтинг: 1/5

почитайте ще огляд від цінителя кіно, він знайшов у собі сили трохи детальніше розповісти про свої враження. якщо хочеться подивитися щось апокаліптичне, краще зупинити свій вибір ось на цих стрічках (з того, що я дивився):
про соціальні мережі.
цитата. очевидно, что кого ни объединяй в социальную сеть, хоть высококвалифицированных программистов с отличной академической подготовкой, всё одно получишь социальную сеть. в которой массовые истерии — нормальное явление.
знайшлося випадково в одному з дописів у блогах itc.ua на зовсім-зовсім іншу тему. але ж хіба не влучно?

ще в цьому блозі про соціалки:
далі буде =)
приємно, якщо ранок дарує приємні емоції: тоді весь день забарвлюється позитивним настроєм, робота приносить задоволення, люди здаються красивішими а небо наче всміхається.

а якщо ні?

прикро, але настрій може зіпсувати ну чисто дрібничка — але така, що відізветься болючою струною десь в самому серці...

сьогодні в підписках google reader'а читаю «інтерв’ю з євгеном кузьміним, автором каталогу українських блогів ukrainian blogs», і радію — бо вітаю створення подібних каталогів в uanet'і. відкриваю каталог, і знову радію: бо дизайн приємний, а зустрічають же по одежі.


справжня українська кухня

маю ще трошки позитиву від поїздки до житомира, не можу не поділитися =)

після відвідин охмадиту ми добряче зголодніли, тож поїхали через центр, виглядаючи якесь «апетитне» на вигляд місце, де б зупиниться й пообідать. в житомирі можна без проблем втрапити в макдональдз або potato house, але жоден з цих закладів нас не приваблював.

житомирський potato house на центральній площі — взагалі окрема історія, свого часу вечеряли там проїздом зі львова, і тоді в нас склалося враження, що місцева «позолочена» молодь обрала цей заклад собі за базу, і ввечері заклад перетворюється на якийсь мавп'ячий вольєр. в києві подібна аудиторія тусується-цілується в трохи дорожчих закладах, і в potato house можна доволі тихо, хоч і дорогувато як на забігайлівку, посидіти.

у п'ятницю брав відгул на роботі — їздили з миленькою до житомира, — тож разом з пост-великоднім понеділком докупи склалося аж чотири вихідніх: сьогодні повернувся до офісу з такими враженнями, наче щонайменше місяць відпочивав десь на якомусь курорті =)

про житомир. їздили на екскурсію до житомирського пологового будинку (обласний центр охорони здоров’я матері і дитини) в рамках підготовки до чергової визначної події в сімейному житті.

чому не київ — хіба тут не вистачає подібних закладів? все просто: попередні наші пологи (в першому київському), хоч і цілком успішні, все-таки залишили в миленької емоційний негатив, головним чином через бездушність, інколи навіть хамство молодшого медперсоналу — та й взагалі ставлення до жінок почасти нагадує фабричний конвейер. цікаво, що наше бажання зробити процес більш природнім та відповідна попередня домовленість із лікарем нічого насправді не змінили.


цей тиждень, схоже, випав з мого блогового календаря: попередній допис про йогу для вагітних опубліковано ще аж у п'ятницю...

що поробиш: не пишеться, я не комплексуватиму з цього приводу. причина проста: багато саме текстової роботи в офісі, котра пов'язана з цілою серією цікавих анонсів від acer: нові ультратонкі ноутбуки timeline, новий 11-дюймовий нетбук aspire one, новий довгоочікуваний неттоп revo, новий домашній сервер easystore і ще купа всього (на itc.ua є цікавий звіт романа хархаліса в трьох частинах). втім, про це я зараз теж не писатиму — вже якось трохи пізніше, потрібно трохи натхнення та вільного часу.

відкрити блог змусила коротенька публікація сергія ласкавого зі світлиною замочків, зрізаних з билець київського паркового містка. просто пригадав, як ми з миленькою і перчиком фотографувалися біля тих замочків.

звісно, вішати замочок на знак довічного кохання — це так по-дитячому... але в той же час так простодушно і романтично. ряди за рядами тих замочків різних розмірів та кольорів, аж до зовсім екзотичних — надають (чи надавали?) невеликому місточкові високо між двома схованими в зелені горбами дивну ауру сконцентрованого романтизму. там класно.

втім, я не сприймаю чистку містка за негатив: це звільнення території для самовираження нового молодого покоління. кохаймося =)

йога для вагітних в києві

миленькаінструктор київської школи йоги, свого часу їй вдалося і мене зацікавити. тепер вже більше як півроку вона спеціалізується на йозі для вагітних жінок. зараз проводить заняття в клубі «абетка для батьків» (азбука для родителей) і в студії «індія-клуб» київської школи йоги.

днями gazeta.ua опублікувала невеличке інтерв'ю з миленькою і розповідь про йогу для вагітних (укр. та рос. версії статті). можливо, комусь буде цікаво переглянути:
коротенька цитата зі статті.
цитата. займатися йогою ніколи не пізно. бажано починати відвідувати заняття до вагітності чи на перших її місяцях. але багато жінок приходять уже на сьомому місяці. користь від йоги вони все одно відчують.
це була одверта, неприхована, безсоромна реклама здорового способу життя.
вранці дорогою в офіс звернув увагу на цікавий білборд з тим, що у нас прийнято називати соціальною рекламою: «важко підняти? ще важче розірвати!»

зразу не зрозумів, про що мова, але мав змогу вчитатися в текст, поки стояв на світлофорі: «підніми питання про шлюбний контракт до одруження».
анекдот. в магазине «барби и кен».
— моя дочка обожает барби. я хотел бы купить ей какой-нибудь набор...
— у нас широчайший выбор. пожалуйста: «барби в деревне», «барби
на гавайях», «барби на горных лыжах», «барби разведенная»...
— а какие цены?
— все по 100 долларов, только «барби разведенная» — 200.
— почему так?
— ну как же, у нее ко всему еще дом кена, машина кена, бассейн кена...

зізнаюся, мене дратує модерація коментарів у блогах. та чи лише мене? давайте, зізнавайтесь: воно дратує.

проте я готовий її терпіти. розумію: по-перше, інколи (часто) без «чистки» коментарів ніяк. по-друге, кожен з авторів є (таки є, не встидайтеся) таким собі маленьким «наполеончиком» на своїй території, і це нормально.

втім, модерація буває різна. можна переглядати вже опубліковані коментарі, і видаляти ті, що прямо ображають чиюсь гідність — це називається пост-модерацією. а можна вести пре-модерацію — коли кожен коментар, перш ніж система його відобразить, має бути схвалений місцевим «наполеончиком».

де фото?

криза продовжується. всі, хто має банківські кредити на автівки чи квартири — наче придбали квитки в перший ряд, а нам і з галерки непогано видно =) зокрема, цікаві події розгортаються на ринку спеціалізованої преси. про це я вже писав багато всякого:
...про те, як різні редакції згортають випуск паперових комп'ютерних видань, і — хто успішно, а хто як звичайно — намагаються перейти до публікацій в тенетах. в попередньому дописі я навіть робив прогноз, що наступною буде новина від «софтпресу».

помилився.

що є львів для україни

натрапив у блозі тараса амброза «львів — перлина україни» на ось таку цитату. ну хіба ж не чудово сказано?
цитата. львів для україни — це міст у європу, а для європи — міст в україну. все, європейське, що приходить і поширюється у нашій країні, зароджується у львові. це місто найбільшого скупчення європейськості як у культурному, так і в соціальному аспекті. способі життя і мислення. це стиль і колорит європи, адаптований під україну в українському львові. навіть не в столиці, а саме у львові серце україни європейської, як оновленної після союзу, незалежної країни. а для мене особисто львів — це спогади і незабутні враження від прогулянок його вуличками. ну і, звичайно, кава. без неї львів не був би львовом.
ганна орлик, професійна модель
підпишуся під кожним словом.

p.s. п'ять балів тому, хто написав цей фрагмент. якщо справді його написала професійна модель — я вже на колінах.
ми з миленькою таки помандрували до львова в минулі вихідні. провели там майже три дні, чудово посиділи у кількох кав'ярнях, зустрілися з приємними людьми... але про все це трохи згодом. розповім про дорогу.

отже, їхали ми автівкою. майже 550 км в одну сторону — це трохи більше восьми годин (я їжджу за правилами, не порушуючи швидкісний режим), котрі можуть стати приємною подрожжю або справжньою халепою в залежності від компанії, погоди, автівки, стану доріг, кількості постів даі та настрою попутніх водіїв.

google придбав wordpress?!

раніше гугл включив до інструментарія своєї блог-платформи blogger.com можливість робити резервні копії блогу на локальний пк та імпортувати архів їх назад у блог... згодом тишком-нишком взявся розробляти набір утиліт для конвертування експортованих архівів у різні формати — наче для того, щоби власники блогів на wordpress, livejournal могли переносити свої блоги на blogger.com... але навіщо тоді можливість зворотнього конвертування?

і от сьогодні таємниця розкрилася: google придбав wordpress — і drupal на здачу.