життя: трояндовий бутон

у минулі вихідні переглянув фільм «громадянин кейн» (citizen kane): миленька дивилася його раніше, довго-довго пропонувала й мені... здався.

не знаю, чого я чекав від фільму, знятого у далекім-далекім 1941-м році. адже пройшло майже сімдесят років — час життя цілого покоління... світ дуже змінився, а кінематограф — так і взагалі переродився. тричі.

але ж з іншого боку «громадянин кейн» став свого роду легендою, і досі залишився в умах критиків і просто кінолюбителів як взірець... чогось-там. чого?

новина хороша, новина погана

з якої новини почати? з хорошої: блог tivasyk@home про життя, всесвіт і усе таке... отримав нову, коротку адресу, яку тепер дуже просто запам'ятати


отже, простіше набирати руками за бажання почитати блог. можна також набирати www.tivasyk.info, а можна по-старому — tivasyk.blogspot.com. в будь-якім випадку браузер «прискаче» сюди.

це хороша новина. а погана не така вже страшна, але трошечки неприємна: після «підключення» отих нових адрес чомусь пропав увесь перелік «сусідських» блогів. наразі потроху відновлюю, додаючи в список ті, котрі читаю.
сьогодні вже 26-те — отже добігає кінця «мобільний» фотоконкурс. не будемо затягувати, бо вже є ідея для наступного =) завтра — останній день, коли можна прислати світлини.

ivanko прислав кілька фотографій з котами, і я собі пригадав, що колись і в мене була така кумедна світлина: свіжі коти на м'ясо по 3,40 за кг =)

тим часом усе, що прислали активісти, можна переглянути в окремому альбомі picasa.

p.s. минулого року в цей день я дивувався, чи хтось читає ліцензійну угоду microsoft, купуючи ноутбуки з передвстановленою windows: «кайдани за власні гроші».

чекаємо правильних ноутбуків!

цікава новина промайнула на сайті mobilemag.com: десь приблизно в третьому кварталі цього року виробники рідкокристалічних панелей матимутьна продаж широкі матриці з діагоналлю 11,6 дюйми і з розміром картинки 1366×768 пікселів (16:9). за чутками, на перші партії вже претендують лідери ринку нетбуків — acer та asus.

навіщо? якщо вірити тому ж повідомленню, такі матриці будуть дешевшими, ніж діагональ 10,1" з такою ж картинкою. згоден з висновком: наприкінці року ми побачимо нове покоління ультрапортативних комп'ютерів з такими дисплеями.

якщо перестати називати ці машинки нетбуками — тенденція вимальовується доволі чітко: рух до нового, менш потужного, але значно дешевшого, компактнішого і автономнішого мейнстріму. сьогодні найбільш популярним форм-фактором мобільного пк є 15 дюймів? ненадовго, повірте: це лише питання ціни і часу.

а от нетбуків як таких — тобто пристроїв з новим типом використання — наразі ще просто не існує. ми просто перевинайшли (англ. reinvent) ноутбук.
ай, класно! бомбовий випуск комікса xkcd! зрозуміють ті, хто читав "путівник по галактиці для мандрівників автостопом" дугласа адамса (чи на крайній випадок дивився кіно за мотивами).


не читали? вперед!
кількома днями раніше я обмовився про новий тематичний блог, який ми задумали спільно з юрою новоставським. маємо:


www.ukrnetbook.info

новий блог народився з бажання зібрати в одному проекті наші дописи, присвячені ультрамобільним комп'ютерам: новини й новинки, вибір, операційні системи і програми, використання тощо. наразі таких дописів у нас вже набралося досить.

то навіщо копіювати в новий блог?


23 лютого автори блогів на платформі google (blogger.com, blogspot.com), які користувалися віджетом «прихильники», помітили дивну річ: раптово кількість прихильників блогу зменшилася. наче читачі масово відписалися. а ті, хто був підписаний на якісь блоги, перестали бачити себе в переліку прихильників.

що трапилося?

відповідь дає команда blogger.com у своєму щоденнику (допис від 23 лютого): наразі провадиться інтеграція інструменту «прихильників» та соціального сервісу google friend connect. щоби уникнути технічних проблем із профілями користувачів, для декого з них статуси підписки на сусідські блоги було змінено з «відкритого» на «анонімний».

так що без паніки.

можна почекати. а якщо дуже хочеться — достатньо відкрити панель інструментів свого блога (або користувацький профіль google), розділ керування підписками — і самостійно відновити статус «відкритий» для усіх дружніх блогів, щоби знову побачити свій аватарко на будь-якому з них =)

ще раз: без паніки =)

самоіронія

один з останніх коміксів на xkcd — це про мене, іронічно (майже як ось це).



для розуміння теми: мої дописи про музику і піратство. а головне — проти ліцензійної кабали.

лагідний травень? тік!

їду сьогодні на роботу, слухаю промінь, там музична пауза... з подивом завважую на диво знайому мелодію... йпрс! ласковий май, «бєлиє рози» — українська версія! шкода, що радіо — слухав би на повторі всю дорогу до офісу. мусів шукать в тенетах — це тік.



взагалі, тік молодці, палять: український ляпіс трубєцкой =) «олені», мабуть, найпершими «порвали» аудиторію.

p.s. хочеться завантажити відео «білих троянд»? тут, mp4, 12 мб.

уривками...

...дуже хочеться весни. теплого сонечка. геть ті важкі куртки й чоботи. скоро?

...сьогодні з юрком новоставським задумали видати «на гора» ще один блог, спільний. на розвиток ідеї агрегації тематичних дописів у окремий тематичний проект. ще трошки часу для початкового наповнення — і бачитимемо, що вийде.

...фотоконкурс. наразі: 2 учасники, 3 світлини. приєднуйтеся?

музика сексу

один з дописів у цім блозі був присвячений музиці кохання — йшлося, зокрема, про надзвичайно чуттєву композицію this love (craig armstrong feat liz fraser). я навіть припустив, що ось це і можна назвати еротикою в музиці.

яка ж тоді порнонографія, музика сексу?

відповідь цілком передбачувана. і все не так погано, як можна було б подумати, проводячи паралелі з відео- чи друкованою продукцією. обов'язково послухайте:

відеосміття

для нас із миленькою вечори вихідних днів — чи не єдина можливість переглянути разом якесь кіно. цього разу нам хотілося чогось легкого, розважального. отже, вмостилися ми і приготувалися трохи посміятися.

борат: (без)культурна лоботомія

цей фільм (borat: cultural learnings of america for make benefit glorious nation of kazakhstan, 2006) був номінований на оскара і ще 17 чи 20 нагород, отримав десь 11 із них і шквал схвальних відгуків усюди. рейтинг imdb: 7,6/10.

я в шоці.

припускаю: нестримний потяг творити може змусити зовні нормальну людину зробити ще й не таке кіно... але що змушує глядачів це дивитися? я не розумію. нам з милою поталанило: ми переглянули не більше 15 хвилин цього «шедевру», і увесь цей час мені було соромно за людей, які це зняли і в цьому знялися.

тоді ми не витримали, і я одразу видалив файл без можливості відновити (shift+del в linux'і). додам лише, що це, здається, перший фільм, який отримує найнижчу можливу оцінку за моєю внутрішньою шкалою.

персональний рейтинг: 0/5

моє відчуття смаку не дозволяє мені навіть дати посилання на схвальні відгуки на таке кіно — можете почитати правильно-здивовану рецензію.

36-річний хлопчик на трьох

вечір був під загрозою зриву, тож ми взяли найперше кіно зі схожою на «комедійну» назвою: «хлопчик на трьох» (grandma's boy, 2006). рейтинг imdb: 7,0/10.

цей фільм ми з милою додивилися майже до кінця. але не тому, що він набагато кращий — просто початок, хоч і дивує трохи, але не викликає миттєвої відрази. перші нехороші передчуття в мене виникли, коли головний персонаж приїжджає до свого товариша на ночівлю... а цей товариш — на вигляд 25-літній хлопець, — поводиться як 10-літня дитина...

нажаль, передчуння не зрадило: далі ми годину боролися з бажанням вимкнути відео і вкладатися спати. місцями фільм до болю нагадував цицькасто-молодіжну версію «чого хочуть жінки» з мелом гібсоном, місцями здавався антирекламою чи то google, чи то якогось іншого стартапу з ультра-ліберальною організацією робочого процесу...

мені фільм видався пустим, а жарти — доволі картонними в кращому випадку, в гіршому — сексуальні анекдоти для пубертатного молодняка.

персональний рейтинг: 1/5

якби не ще один фільм, який ми переглянули цих вихідних — можна було б ставить хрест на розвагах. але хоч спершу я й збирався закритикувати «хроніки мутантів», порівняно з цими двома «комедіями» цей відеокомікс видався просто-таки шедевром, тож про нього в окремому дописі.

фотоконкурс із посмішкою

довго думав: пройшло два тижні відколи з'явилася ідея конкурсу, тим часом призовий молескін чекав на полиці. обміркував усі запропоновані варіанти, зупинився на фотоконкурсі.

нема сенсу чітко окреслювать тематику — мені здається, що світлин і так не буде багато, але було б чудово, якби світлини викликали посмішку. і що простіші умови, то краще, чи не так? отже...

кому молескін у подарунок?

присилайте світлини електронною поштою (tivasyk на gmail.com) до 27 лютого. фото мають бути зроблені за допомогою мобільного телефона (nikon d3x — не камерафон!) вказуйте нік, назву і (бажано) коротку анотацію. прийматиму не більше трьох світлин від одного кореспондента.


трошки хорошого музичного настрою для вдалого початку тижня: невеличкий (20 хв.) електронний альбом epoxia у стилі техно. я таке зазвичай кидаю на cd і слухаю в автівці.

як завше — музика вільна (для власного, некомерційного вжитку), на jamendo.com завантажуємо альбом в форматі mp3 чи ogg.

p.s. я таки полюбляю мінімалістичне електронне техно... з цим напрямом традиційно пов'язують назву... ні, не depeche mode, це зовсім інше — класикою вважається німецький kraftwerk. з них моцно посміялися у одному з найулюбленіших моїх фільмів, «великий лєбовськи», там навіть прямо звучить назва одного з легендарних альбомів kraftwerk — «автобан» (autobahn, 1974). ну от, попри своє захоплення електронними ритмами, я свідомо ніколи kraftwerk не слухав.

пару тижнів тому вирішив закрити цей пробіл у музичній «освіті», завантажив всю дискографію kraftwerk і найперше взявся послухати, звісно ж, автобан...

це жах! щось таке інфантильно-пискляве... слухайте краще epoxia =)

нове ядро для одинички

поставив нове ядро (див. скріншот). час автономної роботи не збільшився: так само 1:20 з найвищим навантаженням (відео, макс. яскравість). а от час завантаження системи справді покращився: 30 секунд замість 55 до вікна авторизації. звісно, стільниця kde/plasma завантажується так само за 30-50 секунд, тут нічого не змінилося. після призупинки (sleep) система також прокидається миттєво.

головна ж перевага в тім, що більшу частину марудної роботи з додаткового налаштування kubuntu після встановлення на aspire one можна пропустити, просто встановивши ядро від sickboy. зручно.

нетбук перед операцією

довго шукав виправдання, щоби не встановлювати нове ядро (від sickboy, aka ядро kuki) для kubuntu на нетбуці aspire one... але врешті-решт захотілося усіх обіцяних переваг: підтримку wifi в ядрі, нормальну роботу карт-рідерів без редагування конфігураційних файлів, звук і мікрофон без компромісів, а найбільше — нижче енергоспоживання і швидше завантаження.

але перш ніж встановлювать, вирішив дещо поміряти, щоби мати пізніше з чим порівнювать. конфігурація: aspire one (l110, 512 мб + додатково 1 гб оперативної пам'яті), 3-елементна батарея (2200 маг), операційна система kubuntu 8.10 зі стандартним ядром (2.6.27-7-generic).
час автономної роботи: 1 година 20 хвилин (макс. навантаження: відеопрогравач smplayer в режимі програвання, включений але не активний wifi, максимальна яскравість підсвітки).

час завантаження: 55 секунд до вікна авторизації, ще 35 секунд до завантаження стільниці — разом 1 хв. 30 сек.
це саме ті два парамтери, які мене найбільше цікавлять. решта --- просто справа налаштування, і працювало нормально (wifi, карт-рідери, частково звук).

p.s. що таке ядро kuki та навіщо воно на aspire one — можна почитати у юри новоставського.
стукнуло! не боляче — легенько і весело.

першими привітали, звісно ж, миленька і перчик, — і це так приємно! справді, сім'я — найголовніше досягнення і джерело найбільшої радості в житті.

подарунки. в дитинстві нам так рідко дарують саме те, чого хочеться! чи не тому це свято в багатьох підлітків має гіркуватий відтінок? але з часом ти сам собі даруєш все, про що мріяв, і тоді — просте життєве диво! — навіть найпростіші подарунки від рідних та друзів пов'язані лише з приємними емоціями. варто тільки знати, чого не треба дарувать (для мене це найперше квіти).

підсумки року? такого добра до чорта в молодій українській блогсфері. але, щиро — кому це цікаво, окрім як самому авторові? розкажу тільки про людину року.

це той, хто завжди приносить найбільше проблем, і найчастіше сам же їх і вирішує. той, кого я навряд чи люблю як слід, але й навряд чи можу по-справжньому ненавидіти. але можна сказати, що з цією людиною ми найчастіше знаходимо порозуміння, ми в гармонії — бо попри будь-які ситуації та проблеми, ми однаково розуміємо кохання, дружбу, справедливість, і завжди відверті одне з одним.

це я. банально. і зовсім-зовсім не пафосно — а тільки чесно і відверто.

вітаю себе з днем народження =)

p.s. авторство фотографії — світлана скрябіна (aka paparazzi).

вражаюча симуляція физики

свого часу — після того, як вкрай набридли комп'ютерні симулятори перегонів на модно-глянсових автівках — віддав трохи часу таким забавкам як «дальнобійники 2» та «hard truck: 18 wheels of steel». тому щойно мою увагу привернув цікавий відеоролик. хто розважався колись симуляторами вантажівок, обов'язково зверне увагу на рівень симуляції фізики...


по-моєму, просто неймовірно!

p.s. завтра одному старигану стукне 33 — а він ще й досі бавиться в забавки! оце справді неймовірно =/
за підказкою offspring'а і на продовження теми про аналогію між «країною отців» та сучасною росією шукав у тенетах щось про політичну позицію бориса стругацького... і знайшов. кілька цитат, коментарі зайві.

борис стругацький про неідентичність понять «батьківщина» і «влада»:
цитата
истинный патриот (да и любой человек вообще) должен действовать — всегда! — так, чтобы не калечить свою совесть. тут вся сложность в том, что есть родина, и есть власть. для приличного человека это не одно и то же. салтыков-щедрин по этому поводу ядовито рекомендовал не путать понятия «отечество» и «его превосходительство». ловушка в том и состоит, что власть, как правило, чрезвычайно умело норовит отождествить себя с родиной, и надо быть очень внимательным, чтобы не попадать в эту ловушку. особенно если учесть, что лучше всего это превращение себя в родину получается как раз у власти дурной, корыстной, бесчестной.

aspire one і kubuntu: локалізація

майже місяць тому я писав про встановлення kubuntu linux на чудовий нетбук aspire one, і пообіцяв ще розповісти про додаткові налаштування, зокрема про те, як українізувати інтерфейс і клавіатурну розкладку. розповідаю!

насправді все доволі просто, тож допис буде коротенький.

все, що потрібно для локалізації — це доступ до тенет, щоби звантажити необхідні пакунки, і трохи часу.я зробив декілька скріншотів, щоби простіше було орієнтуватися. тільки скріншоти я робив вже по тому, як локалізував свою систему, а на «свіжій» системі інтерфейс буде, швидше за все, англомовний.

давайте пограємо в гру: я наведу цитатку, а ви скажете, звідки =) прошу:
цитата. данные об экономическом положении российской федерации хранятся в строжайшем секрете, но каждому ясно, что положение это – дерьмовое, массаракш-и-массаракш, а когда экономика в дерьмовом состоянии, лучше всего затеять войну, чтобы сразу всем заткнуть глотки. вепрь, зубы съевший в вопросе влияния экономики на политику, предсказывал эту войну еще пять лет назад. телевизор, знаете ли, телевизором, а нищета нищетой. внушать голодному человек, что он сыт, долго нельзя, не выдерживает психика, а править сумасшедшим народом – удовольствие маленькое, особенно если учесть, что умалишенные пропаганде не поддаются… другая возможная причина – идеологическая. государственная идеология в россии построена на идее угрозы извне. сначала это было просто вранье, придуманное для того, чтобы дисциплинировать послевоенную вольницу, потом те, кто придумал это вранье, ушли со сцены, а наследники их верят и искренне считают, что украина точит зубы на наши богатства. а если учесть, что украина – бывшая провинция старой империи, провозгласившая независимость в тяжелые времена, то ко всему добавляются еще и колониалистские идеи: вернуть гадов в лоно, предварительно строго наказав… и, наконец, возможна причина внутриполитического характера. уже много лет идет грызня между государственной верхушкой и крупным бизнесом. тут уж кто кого съест.
ну як текст? правда, доволі актуально звучить?


дійшли до другої бази?

чудовий комікс-жарт на xkcd для тієї (вузької) групи людей, котрі а) розуміють англійську, б) бодай трохи орієнтуються у бейсбольній термінології, в) знаються на комп'ютерах і г) здатні оцінити елегантний гумор у сфері сексуальних стосунків...

ого =/ схоже, це таки жарт для п'яти-шести чоловік з україни. байдуже, ось власне комікс:

без назви, просто без назви

закрив попередній допис, і наче забув — але ні, лізуть думки в голову.
...може бути, що ти бачиш таку [красиву] людину, коли вдивляєшся в зіниці свого справжнього кохання?

тоді ти щаслива людина, а щаслива людина — красива. >>>
а якщо вже не бачиш?

в человеке должно быть всё прекрасно: и лицо, и одежда, и душа, и мысли.
антон чехов, «дядя ваня»

довкола стільки людей! багато. вавілон. і серед них чимало людей, які на перший погляд здаються красивими. жінки з гарними ногами. з миловидними обличчями. рідше, але є — з прекрасними душами. чоловіки з широкими плечима. з класними автівками...

але не пригадаю, коли востаннє я стрічав людей, в яких насправді красиве все: і обличчя, і одяг, і душа, і думки. і не забути про ноги і автівки.

у дзеркалі я такої людини не бачу. переконаний, що і ти також.

але... чи може бути, що ти бачиш таку людину, коли вдивляєшся в зіниці свого справжнього кохання?

тоді ти щаслива людина, а щаслива людина — красива.

фраза дня

випадково натрапив на шикарну фразу в одному з блогів про комп'ютери та linux:
цитата. the beauty of open source: no walls, windows, or gates.

для тих, хто не зрозумів з першого разу: каламбур базується на тому, що walls — це стіни, але windows — це вікна і операційна система, а gates — ворота і біл гейтс.

не так давно я додав до переліку тегів у блозі два нових: позитив і негатив. проте до цього часу дуже небагато дописів справді було позначено одним з них. чомусь саме зараз дуже захотілося це виправити =)

p.s. рік тому в цей день я посилався на цікаву, завжди актуальну статтю про жіночу логіку, а також цитував життєву історію про блондинку, аську і кохання.
ну чи не смішно: дорослий дядько питає, що таке дружба. але ж чекайте: я хочу зачепити доволі непросту тему, що давненько не дає спокою, але до неї тре підступатися здалеку — так буде точніше й зрештою цікавіше.

отже, дружба.
вікіпедія. відносини між людьми, засновані на довірі, взаємних симпатіях, загальних інтересах і захопленнях, кохання без статевих відносин, найвище почуття, що його може відчувати людина >>>
гхм. нічого не ясно. тим часом кожен з нас у дитинстві та юнацтві дружив, і вважає, що знає якщо не все, так принаймні дещо про дружбу, правда?
вікіпедія. для розвитку дружби можуть бути необхідні:
  • взаємна симпатія
  • взаємоповага
  • відкритість
  • відвертість, щирість, безкорисливість
  • довірчість
  • активна взаємна допомога
  • спільність інтересів та захоплень
  • єдність цінностей та орієнтацій >>>
власні спостереження: справжню дружбу простіше знайти у юнацькому середовищі: романтизм, пригоди (навіть у наші часи це вік пригод, бо ж лише пізніше ми навчимося називать їх «проблемами»)... і дружба. а у 25-30-35 яка дружба? сім'я, робота, особисті інтереси, все дуже серйозно. більшість людей дружбою за звичкою називають банальне «товаришування». в юності «дружба» означала цілий світ, а решта (часто і родичі!) виявлялися поза цим світом. здається, що у зрілому ж віці дружба — це спільні «пивні сесії»? футбол перед телевізором? боулінг? гроші в позику до з/п? але хіба це те коло важливих, найближчих людей, з якими «живеш життя»?

гхм.

ти маєш друга? людину, на яку можна покластися на всі 99%, у будь-якій, найскладнішій ситуації? так, як це було в юності...

ілюстрацію (friendship, mundy hackett) запозичено на сайті redbubble.

оновлено. пізніше я ще роздумував про дружбу між чоловіками та жінками.

p.s. маєш ідеї для конкурсу? розкажи.

ідеї для конкурсу?

маю собі новесенький щоденник типу молескін (moleskine) — такий, як ото на світлині, привіз із лондона. проте оскільки я людина безповоротно схиблена на комп'ютерах, то й паперовими щоденниками вже давно не користуюсь.

тим часом відкрив для себе, що деякі люди, виявляється, зовсім іншої думки щодо таких зошитів, і радо отримали б щось подібне в подарунок. так?

але просто так віддати щоденника першому зустрічному було б не цікаво. потрібна якась ідея: конкурс абощо...

ніхто ніде не поспішає, і молескін на поличці чемненько чекатиме, поки ми придумаємо якийсь простий, але цікавий спосіб знайти йому нового власника... пропонуйте.

p.s. вирішено: фотоконкурс!

що українського почитати?

на часі маю лише два твори в черзі: «населений острів» стругацьких (читаю) і «гра в бісер» гессе. насправді непрочитаного на нетбуці* досить, проте нічого «програмного» — себто такого, що прочитати конче треба.

додав би ще український переклад «погоні за вівцею» муракамі — та знайти* годі.

отже... розкажіть, що прочитали — сучасного українського! — останнім часом. не порадьте (зазвичай все, що радять, відкладаю подалі, і згодом забуваю), а саме розкажіть. чи сподобалось? чим?

* а читаю останні роки три я лише з екрану.