населений острів

вчора ввечері переглянув «залюднений острів» («обитаемый остров», inhabited island, росія, 2008). коротко — фільм гівно фекашка, але дивитися треба. далі спробую пояснити, чому.
застереження. мені видається правильнішою назва "населений острів", тому так і називатиму фільм надалі. хіба слово «залюднений» взагалі уживане в українській мові?

феномен стругацьких

думаю, колись у майбутньому — не раніше, ніж помре останній фан із тих, хто буквально виріс на фантастиці братів стругацьких, — історики літератури зможуть ще раз спокійно і виважено переглянути творчість цього писменницького дуету, і розставити все по поличках, відділивши зерна від полови. справді достойні речі, такі як «пікнік на узбіччі», займуть своє місце на поличці класики проблемної фантастики. середньої якості роботи на кшалт «важко бути богом», «понеділок починається в суботу» (от зараз поллються коментарі?) підуть до скарбнички юнацького читання. ну, а решта... нажаль, отієї «решти», по-моєму, трохи більше, ніж погодиться визнати пересічний поціновувач стругацьких.

хмарки з логотипом google?

вчора прочитав невеличкий допис на itc.ua про те, що онлайновою поштою gmail тепер можна користуватися і офлайн: себто, відкривати gmail у браузері й переглядати повідомлення, писати відповіді навіть коли комп'ютер не підключений до тенет; під час наступного підключення всі локальні зміни будуть синхронізовані з сервером.

прочитав, і розшарив новину в googel reader'і з таким коментарем:
tivasyk: google на прямій дорозі до того самого міфічного cloud computing'а. решта всі в дупі... =/ а як же конкуренція?
нещодавно acer анонсував нову, 10-дюймову версію нетбука aspire one.

навряд чи це новина для більшості зацікавлених — слухи ходять давно, та й логіка підказує, що модельний ряд aspire one вимагає моделі з більшим дисплеєм. але офіційно новинку анонсовано лише 23 січня.

так трапилося, що технічні характеристики нової одинички в мене були ще наприкінці року, а тиждень тому в лондоні трапилася нагода потримати в руках «живий» нетбук. коротко поділюся враженнями.

враження

дизайн майже той самий: округлі кути, глянсові поверхні. змінилася форма завіс кришки — особисто мені круглі шарніри подобалися більше, ніж нові «крапельки», але це дуже суб'єктивно. нетбук трошки більший за першу «одиничку» (а суб'єктивно і не трошки) і важчий. знову будуть кілька кольорових варіантів: чорний зі сріблом, синій, червоний та білий з чорним.
головне: та сама платформа. чекали чогось нового? той самий процесор (atom n270; 1,6 ггц), той самий чіпсет (intel 945gse express + intel 82801 gbm). коротше кажучи, це майже той самий комп'ютер. на платі немає «зашитих» 512 мб пам'яті, а у одному слоті sodimm початково планка буде 1 гб, яку можна буде замінити на 2 гб — це максимальний об'єм оперативки, яку пітримує чіпсет.

версії з ssd-накопичувачем наразі не передбачається, як і linux'а в якості операційної системи: буде жорсткий диск на 160 гб і windows xp home.

додали bluetooth. як опція — модулі для роботи з мережами wimax чи 3g. з двох карт-рідерів залишився один: це логічно, бо версії з windows/hdd не потребують розширення дискового простору за допомогою sd-карток.

10 дюймів, ура?

звісно, головна відмінність — більший, 10-дюймовий дисплей. тільки от халепа: розмір картинки той самий, що й у попередньої версії: 1024х600 пікселів. тут ніякого криміналу нема: практично усі виробники нетбуків чинять так само.

особисто я не бачу сенсу отримати лишніх 3 см діагоналі — тільки для того, щоби збільшити розмір пікселя. мені цілком комфортно користуватися «одиничкою» з матрицею 8,9 дюймів, і якщо вже збільшувать дисплей — то лише так, щоби не жертвувать мініатюрністю (в тому ж корпусі!) і отримати більшу картинку (в пікселях).

дзуськи.

навіщо?

загалом, новий aspire one дуже мало відрізняється від попередньої модельки. головні відмінності від версії a150 — 10-дюймова матриця, bluetooth... все.

навіщо ж такий девайс? — запитаєте. бо ринок вимагає. ви ж знаєте, що покупець завше правий, так? навіть тоді, коли ні холєри не смислить в предметі. банальна арифметика змушує пересічного покупця твердити, що 10,1 більше — а отже краще! — ніж 8,9. в таких ситуаціях краще не сперечатися, а дати йому те, що він хоче.

так хто тут просив 10 дюймів?

p.s. як завше, головне — ціна. коштуватиме новий aspire one близько 450 долярів. моя порада? якщо хочете aspire one — пошукайте «одиничку» з linux'ом в інтернет-магазинах, їх зараз «роздають» за смішною ціною.
за наводкою m-yarix знайшов те, про що давненько вже подумував: програму для збереження резервних копій блогів на платформі blogger.com. що тут скажеш — справді потрібний інструмент: важко не перейматися результатом свого графоманства, коли кількість дописів перевалює за 500.

програма bloggerbackup доволі проста у використанні, розібратися не складно, проте... єсть одна заковика, про яку ось тут ані гу-гу: архівуються дописи, звантажені з atom-потоку blogger'а, але якщо в налаштуваннях блогу вказано, що у потік тре експортувати лише перші 255 символів допису (а це, здається, стандартне значення) — то і збережено буде лише початок кожного допису! тож пильнуйте.

хороша новина: коментарі також архівуються. світлини залишаються на picasa онлайн, але посилання на них акуратно зберігаються.

тепер маю поточну копію персональних нотаток про життя, всесвіт і усе таке на жорсткому диску (3,5 мб без світлин). сподіваюся лишень, що випробовувать функцію відновлення життя не змусить =)

вівці муракамі, ітерація друга

хто не читав свого часу «охоту на овєц» харукі муракамі? ностальгія: студентський вік, захоплення «духовною» літературою. потім, звісно, прийшло усвідомлення того, що це — разом з коельйо — швидше літературний «ширпотрєб» для мас певного віку. проте...

...може, не все так просто? назву книжки я не просто так російською процитував: з прочитаної в «українському тижні» статті «операція муракамі» дізнався про те, що у 2004 році побачив світ український переклад роману муракамі, який отримав назву «погоня за вівцею».

стаття, байдуже що коротка, відкриває очі на історію популярності творів муракамі на пострадянських теренах, яка почалася з перекладів такого собі ковалєніна. гостру рецензію на якість цих перекладів я читаю вперше.

підсумую: наразі хочеться повернутися до «погоні за вівцею», але обов'язково в українському перекладі. тільки от паперові книжки я не читаю... на полиці стоїть цікавий роман, до якого ну ніяк руки не дійдуть — так я вже звик читати з екрану кпк чи нетбука. значить, шукатиму текст в тенетах.

p.s. чи не символічно, що «охота на овєц» стала першим перекладом муракамі від ковалєніна? хто ті вівці? =)

грім гримить

грім гримить, земля палає — голівуд кіно знімає! «грім у тропіках» в наших теренах практично залишився без реклами, але рівень та об'єм рекламної артпідготовки в сша увійде, мабуть, до історії. після такого — навіть попри багатий досвід «лажових» блокбастерів, — підсвідомо чекаєш чогось ну хоча б добротного, нє?

хз1). фільм, можливо, і задумувався як масштабна сатира на голівудську медіамашину з її пихатими продюсерами, шаблонною режисурою, акторами, пафосними сценаріями, але... якось воно не зліпилося докупи. наче і замахи на сатиру є — але їх зіпсував попсовий гумор. може і гумор той був би доречним — але він дивно звучить поруч з алюзіями на більш чи менш відомі серйозні кінокартини (наприклад, «апокаліпсис сьогодні» — навряд чи найкращий об'єкт для пародій). такий собі вінегрет, мішанина, якій забракло центральної ідеї та зрілої стриманості.

за великим рахунком, лише два епізоди порадували мене: коротенький фрагмент після висадки акторів у джунглі, коли режисер дає їм останнє напутнє слово і... підривається на міні, а ще кінцівка, титри — том круз танцює нігга реп.

персональний рейтинг: 2/5 (виправлено — 3/5)

можливо, ще один разочок подивлюся кіно до середини, але не тому, що сподобалося — просто ще остаточно не розумію, чому ж саме я розчарований, чого чекав.

1) в залежності від настрою можете читати як «хто зна» або... ну, самі розумієте.

p.s. ще раз переглянув «грім у тропіках», а заразом повернувся до своєї рецензії на «зохана»... гаразд, «грім» нічим не гірший, мушу виправити рейтинг на 3/5. перші 25 хвилин — якраз до фрагмента з вибухом режисера — кіно цілком можна із задоволенням дивитися. всі епізоди з томом крузом мені сподобалися, він переконливий =) але далі рівень жартів, ситуацій... я чекав якщо не більшого — то чогось іншого. може, це хиби перекладу? не знаю.
на вихідні — а точніше в неділю ввечері — подивився два фільми: «зак та мірі знімають порно» та «грім у тропіках». поділюся враженнями.

мила відмовилася від перегляду «зак та міні знімають порно» десь на середині, а я мусів дійти кінця, бо просто не люблю недочитаних книжок і недопереглянутого кіно — навіть якщо якість фекальна. рівень розчарування передам просто: розповім сюжет. вистачить одного абзацу.

отже, живуть собі інфантильний зак та приваблива мірі. вони не подружжя, а давні друзі й однокласники, і за спільною угодою ліжко не ділять — лише живуть в одній квартирі, щоби заощадити. а заощаджувать таки доводиться, бо живуть вони явно за межею бідності, як її собі уявляють у сполучених штатах: себто, автівка іржава, квартира не двоповерхова і т.п. аж ось одного разу, якраз перед новорічними святами відключають їм врешті-решт і воду, і електрику: приїхали. якщо не погасити борги, можна опинитися на вулиці. несподівано популярність випадково знятого на мобілку двома підлітками відеоролику з напівоголеною мірі в інтернеті наштовхує пару на ідею зняти порнофільм — і, зрозуміло, заробити на цьому.

ось, по суті, заготовка для романтичної історії, яку обов'язково мусить нести в маси будь-яка успішна голівудська комедія (пригадуємо зохана або 27 суконь). сама по собі романтична розв'язка доволі банальна: кохаючись перед камерою, зак та мірі роблять все не як для кіно, а по-справжньому, і, проживши разом хто зна скільки років, тільки зараз розуміють, що покохали одне одного.

зрозуміло, що поєднання «комедія + секс» таке ж оригінальне і нове, як наскельні малюнки. і найчастіше приблизно настільки ж наповнене високим художнім змістом. втім, дві речі в цьому фільмі мені сподобалися:
  • мірі (елізабет бенкс) надзвичайно приваблива, навіть у такому кіно;
  • початок фільму (приблизно до фрагменту з панталонами, що випадково засвітилися на відео) — мені сподобався, зав'язка «тягнула» на значно краще кіно, по-моєму.
ще один плюс: український дубляж є, і хоч не вражає, зате й не розчаровує дуже сильно. рейтинг фільму на imdb.com — 7,5/10

персональний рейтинг: 2/5

інші українські огляди цього фільму:
p.s. якщо хочеться «гарячого» видовища — краще й справді подивитися порно, в чім проблема? а «зака й мірі» залишити студентам для сеансів сублімованої еротичної розрядки.

p.p.s. ага, мало не забув... як приклад хорошого, приємного романтичного кіно з елементами еротики (трошечки) варто переглянути «здачу».
вранці знайшов на автівці цікаву записку: з 20 січня введено оплату за паркування вздовж проїжджої частини напроти будинку. запарковані автівки начебто мають перебувати під охороною.


ну, платити я не проти — було би за що. готовий хоч за рік наперед, аби тільки за офіційною угодою та через банк. а не готівкою охоронцю без документів та гарантій. а от із цим в україні, підозрюю, величезна проблема: гроші кожен готовий взяти, але щось гарантувати — дзуськи.

звідси питаннячко: може, хтось уже мав якийсь позитивний досвід в таких ситуаціях?

як тобі це подобається?

мені видавалося, що ми, люди, просто не можемо втриматися від оцінок. що це одна з особливостей нашої конституції: хвалити чи сварити усе, що бачимо. гаразд, думав я собі десь у жовтні минулого року — спробуємо скористатися цією особливістю: а ну ж дам відвідувачам блогу оцінювати мої дописи. заразом і подивлюся, що люди читають залюбки, а що — переважно тільки терплять.

встановив невеличкий віджет рейтингування, запропонований сайтом outbrain.

і що? виявляється, переважна більшість відвідувачів — та що там відвідувачі! переважна кількість читачів, яких значно менше — не витрачають часу на оцінку дописів. ну, жалітися не буду — врешті-решт, якщо весь блог є такою собі іграшкою для мене, то рейтингування — це виключно іграшка для читачів, а вже чи гратися, кожен сам собі вирішить.


ви знаєте, що воно таке за овоч — зізифус? гхм. коли я чогось не знаю, прямую до вікіпедії та читаю. правильно? загалом так, але... якщо оте «щось» я збираюся потім з'їсти — можливо, краще одразу відкрити чудовий веб-сайт nutritiondata.com!


для мене це було відкриття: стільки інформації про поживну цінність буквально будь-якої їстівної рослини чи продукту харчування — детально, у доволі наглядному форматі, та ще й з поясненнями. звісно, англійською (можна скористатися перекладачкою google і вона навіть непогано впорається, тільки от текст у flash-ілюстраціях залишиться без перекладу).

що ж пропонує nutritiondata.com такого, що мені так сподобалося?


я лінива людина, але час від часу беруся перекладати якісь цікаві (тобто цікаві мені) статті з тенет. востаннє, правда, доволі давно таким бавився: «ніч живих мерців або з такою картою не вістують». ось ще один переклад, стаття «french lawmakers hope to inspire linux revolution», опублікована в розділі bits веб-сайту «the new york times».
французські законотворці сподіваються започаткувати нову революцію

якщо французська національна асамблея зуміє переконати уряди інших країн європи — вільна операційна система linux може захопити європу, використавши період слабкості економіки для того, щоб витіснити windows.

приблизно 18 місяців тому асамблея видалила windows із 1100 комп'ютерів своїх депутатів та їх помічників, замінивши її однією з версій linux — ubuntu. засловами віце-президента асамблеї  руді салє (rudy salles), рішення відмовитися від операційної системи windows компанії microsoft було водночас і економічним, і політичним жестом.

французський парламент планує зекономити близько 500 тисяч євро протягом наступних п'яти років завдяки низкій вартості ubuntu — система безкоштовна — і витратити менше грошей на обслуговування. для прикладу, linux, як правило, має менше проблем з інформаційною безпекою, аніж windows.

в політичному плані європейський союз виявився більш наполегливим за сша у своєму юридичному спротиві домінуванню microsoft на ринку операційних систем. на додаток, існує думка, що підтримка linux може сприяти утворенню більшої кількості локальних робочих місць, тому що місцеві компанії отримають шанс сегментувати ринок і похитнути позиції цінові microsoft, пропонуючи послуги з встановлення та підтримки linux-систем для комерційних підприємств.

«ми спробували переконати уряд в тому, що інвестиції у відкрите програмне забезпечення сприятимуть локальній економіці» — говорить александре запольськи (alexandre zapolsky), виконавчий директор французської компанії linagora, котра допомагала встановлювати linux на комп'ютери парламенту, — «якщо ми намагатимемось грати за тими ж правилами, що й американські компанії, ми не зможемо завоювати світле майбутнє. потрібно змінити правила гри».

пан запольськи зазначає також, що співпрацюючи з microsoft, французські компанії більше допомагають іншим країнам, аніж франції. «врешті-решт microsoft не сплачує податки у франції» — каже він, —«вони сплачують нижчі податки через ірландський офіс microsoft».

беручи доуваги економічні негаразди в європі, пан салє вірить, що франція зможе запропонувати дешевшу модель, якою могли б скористатися й інші країни.

«ми цілком задоволені тим, що все працює дуже добре» — каже пан салє. — «ми бачимо, що багато країн вже зацікавилися нашим досвідом, і ми готові  допомогати іншим парламентам у світі».

згідно інформації пана салє, опитування депутатів французської асамблеї виявило, що 80 відсотків користувачів задоволені новим програмним забезпеченням, яке включає програми для роботи з електронною поштою та документами, в той час як 14 відсотків хотіли б повернути windows.
 

київ — лондон — київ

маю трохи натхнення розповісти про мандрівку. отже, днями довелося побувать у лондоні. фактично лише один день, і той був майже повністю присвячений робочій конференції, тож міста я й не бачив, хіба що з вінка таксі дорогою з аеропорту та назад, чи коли їхали автобусом з готелю до місця проведення конференції, а тоді знову назад...

про ті враження, що все ж таки залишилися зі мною, коротенько позвітую. уривками.

аеропорт. прибуваючи до гатвіка — та й будь-якого іншого великого аеропорту, я думаю — ще не зустрічаєшся зі справжніми його розмірами; адже як правило шлях від терміналу прибуття до виходу в місто доволі короткий. але навіть тут контраст із борисполем разючий. найперше, що впадає нам (я їздив з трьома колегами) у вічі — чималий магазин simply food (англ. просто їжа). дуже актуально після перельоту, навіть попри те, що в літаку українських міжнародних авіаліній нас погодували дещо краще, ніж на рейсах до москви (хто літав — зрозуміє).

ну от, я повернувся до києва, відлітав на один день. куди? про це в іншому дописі.

повернувся у новий робочий тиждень. прикро, бо поїздка також була по роботі: залишився без вихідних. але це нічого. життя — це ж мить за миттю, кожна секунда, і вони насправді не діляться на «свої» та робочі. принаймні, я так думаю, що таке ставлення є частиною єдиного шляху до щастя =)

з цікавого, що назбиралося у сусідніх публікаціях, відмічу допис сергія манту про те, як створити свій блог. наче замацана тема, але, як завше, завдяки своєрідній манері сергія — на грані іронічності — читати саме його версію цікаво. можна рекомендувать на продовження мого стьобу з української блогосфери =)
щойно знайшов у тенетах вільний короткометражний (10 хв) анімаційний фільм «big buck bunny» («здоровань банні», переклад мій). ключове слово — вільний: можна дивитися на yotube чи vimeo, а можна зайти на веб-сайт проекту і завантажити увесь мультфільм у потрібній якості, форматі, з одного сервера чи torrent'ом.




в попередньому дописах розповів про рішення встановити kubuntu на aspire one замість стандартного linpus linux, і про підготовку до встановлення. на цьому етапі маю:
  • нетбук aspire one (модель a110: 8 гб ssd, 512 мб пам'яті)
  • флешка з kubuntu 8.10 (liveusb)
  • кабельне підключення до інтернету

переходимо до встановлення.

про те, чому я вирішив поміняти стандартний linpus linux на щось більш путнє, я вже написав (aspire one: прощання з linpus linux, коментарі також варто переглянути). логічне продовження — розповідь про сам процесс встановлення kubuntu 8.10 на нетбук aspire one.

звіт буде коротким, бо насправді все досить просто: вся послідовність детально описана в інтернетрях (щоправда, переважно англійською), і достатньо лише мінімального досвіду самостійного адміністрування домашнього комп'ютера з будь-якою системою (байдуже, windows чи linux), щоби успішно впоратися. перш ніж почати, варто уважно прочитати якийсь покроковий звіт, наприклад ось цей:

оскільки kubuntu — це практично більш-менш офіційна kde-версія популярного дистрибутива ubuntu, увесь процес буде ідентичним. відрізнятимуться скріншоти (kde не gnome), і замість редактора gedit доведеться користуватися kate або чимось консольним (nano, mc тощо).

перш ніж встановлювати...

...варто зважити переваги і недоліки заміни стандартного linpus linux на альтернативу, зокрема kubuntu 8.10.
переваги
  • повнофункціональна стільниця kde
  • нормальний програмний набір kde
  • можливість додавати/видаляти окремі програми без обмежень і (практично) без ризику зашкодити системі
  • актуальні репозиторії ubuntu ibex 8.10 — тобто системні апдейти і програми
  • просте налаштування розкладки клавіатури, український інтерфейс системи і основних програм
  • на додаток — красива стільниця kde 4.1 і графічні ефекти стільниці (прозорість, желейні вікна, різні варіанти перемикання програм тощо)
недоліки
  • завантаження системи — довше, ніж в linpus linux
  • окремі проблеми зі звуком (на вибір: або не працюватиме мікрофон, або звук не поновлюватиметься після засипання нетбука)
  • лівий кард-рідер працюватиме як звичайний, а не для розширення ємності дискової пам'яті; можливі окремі проблеми з одним з кард-рідерів (хоча я поки що не помітив жодних проблем)
  • за звітами — дещо менший ресурс акумулятора (імхо, якщо різниця і є — вона не дуже помітна)
про час завантаження kubuntu на aspire one (a110): він значно більший. 55 секунд до вікна авторизації, ще приблизно 20 секунд до завантаження робочої стільниці (разом 1 хвилина і 15-20 секунд).

ще один потенційний недолік — втрата права підтримки щодо програмного забезпечення =) мій смайл тут цілком доречний, бо я дуже сумніваюся, що хтось взявся б «лікувати» завалений користувачем linpus. швидше за все просто поновили б з всю систему з диска, і прощавайте користувацькі налаштування й файли? самі вирішуйте, чи варто дорожити такою підтримкою. з іншого боку, шансів самотужки (за допомогою google) вирішити будь-яку з kubuntu набагато більше, ніж з linpus.

ну, вже на цьому етапі я недовго думав, чи міняти linpus на kubuntu =)

підготовка

з веб-сайту kubuntu я завантажив собі образ інсталяційного диску livecd (kubuntu 8.10, архітектура x86, будь-який європейський сервер або торент-роздача, 699 мб, файл .iso).
вікіпедія
livecd — це такий диск, за допомогою котрого можна запустити комп'ютер і одразу спробувати нову систему в роботі, навіть не інсталюючи ще нічого на жорсткий диск.
aspire one не має оптичного дисководу, щоби завантажитися з диску. але нетбук чудово вміє завантажуватися з usb-пристроїв: з флешки, зовнішнього оптичного дисковода або жорсткого диска. я мав під рукою usb-флешку на 2 гб, тож зупинився на такому варіанті (достатньо було б і 1 гб).

далі потрібно було, маючи iso-образ і флешку, створити liveusb (тобто флешку, з якої може завантажитися пк).це був один з моментів, заради яких я вибрав kubuntu: залегендою, в комплекті з системою має йти утиліта саме для цього, usb creator (інші дистрибутиви такого не обіцяють). отже, беру робочий ноут з оптикою, завантажуюся з livecd і... засада: usb creator'а нема.

втім, мене чекав і приємний сюрприз: на acer travelmate 6292 кубунтівський livecd запустився без жодної проблеми, навіть wifi — найбільша проблема linux-дистрибутивів — «завівся» сам! підключаюся до своєї домашньої мережі, роблю apt-get install usb-creator, запускаю, вказую розташування iso-файла...

не буде діла — щось програмі не подобається, відмовляється створювать liveusb. пробував і так, і сяк, і усіляк — свариться і виходить з помилкою. довелося йти на поклон до microsoft: завантажити робочий ноут звичним шляхом, завантажувать unetbootin, і вже за його допомогою без жодних проблем залити iso-образ на флешку. готово!

тепер єдине, що ще бажано мати для безпроблемного встановлення kubuntu на aspire one — то можливість під'єднатися до інтернету через мережевий кабель для поновлення критичних системних пакунків і звантаження додаткових бібліотек. бо wifi в одиничці, нажаль, одразу після інсталяції kubuntu 8.10 не працюватиме.

можна братися до встановлення.

тим часом моя схильність писати величезні дописи мені самому не дуже подобається. тому вольовим рішенням ось тут я розірву оповідання, і продовжу в одному з наступних постів.

негазуй!

сьогодні в офісі експромтом народився такий несмішний каламбур: у світі наразі дві газових проблеми: війна в секторі газа та відключення газу росією. перша проблема трагічна, але розбиратися в ній не беруся — почитайте краще про це у сергія манту.

про другу щойно прочитав надзвичайно цікавий допис у блозі володимира мілова. коротенька цитата, щоби подражнити промосковитів:
с чисто юридической точки зрения, если оставить в стороне балабольство и трындёж, такого понятия как "воровство украиной транзитного газа", нет и не может быть.
в статті декілька посилань на не менш цікаві додаткові матеріали, втому числі на запис зустрічі володимира мілова та олексія мітрофанова в ефірі «ехо москви».

p.s. негазуй — прізвисько одного хлопчини, з яким довелося бути знайомим в далеких 80-х, на львівщині. за прізвиськом стояла якась місцева історія, але суть проста: не газуй, сиріч не поспішай, не подумавши.
полярний птах порадував незвично глибоким дописом у своєму блозі: «українськими словами». якщо не цураєшся української мови — обов'язково прочитай, цікаво.

коротенька цитата:
...хіба наша (в тому числі літературна) [мова] не забруднена впливом російським? і тут йдеться не лише про окремі слова чи звороти, йдеться про совєцьку/постсовєцьку реальність[,] у якій українська існує рівно так само як і російська, осяяна незгасими променями красномовства жиріновского та петросяна. побудова слів і речень, виплекана тим самим символьним совком...
в україні наразі доступні дві версії нетбука acer aspire one: «дешевша» з linux і ssd, і «дорожча» з windows та жорстким диском:
  • версія a110: оперативна пам'ять 512 мб, накопичувач ssd 8 гб, ос linpus linux
  • версія a150: оперативна пам'ять 1 гб, жорсткий диск 120 гб, ос windows xp home edition
насправді в офіційному прайс-листі вже з'явилися ще кілька конфігурацій (зокрема, з 16-гігабайтним ssd та win xp, а також з жорстким диском 160 гб), і найближчим часом буде анонсовано нову версію з 10-дюймовим екраном — але поки в українських магазинах їх не видно, то й говорити будемо про те, що єсть.

новорічні успіхи

ну от, свята закінчилися. сподіваюся, для всіх вони були такими ж теплими, сповненими дружніх зустрічей, як і для мене і моєї родини.

я відпочивав аж 12 днів поспіль — бо мав собі за вихідні ще 29-31 грудня після загального вікенду. про всі цікаві події не зможу розповісти, згадаю лише технічні новини, і то побігом, бо детально відпишусь за іншим разом. отже:

aspire one & kubuntu 8.10
встановив kubuntu 8.10 на нетбук acer aspire one — успішно (див. скріншоти). система, по-моєму, дасть фору windows xp, який встановлено на дорожчих версіях aspire one. зі стандартним linpus linux'ом я просто втомився миритися — попервах я його похвалив, але він виявився доволі недолугим у щоденному використанні (читати далі).

hp compaq 6715b & opensuse 11.1
встановили з братом opensuse 11.1 на ноутбук hp compaq 6715b — успішно! попри наявність машинки в переліку сумісних лептопів, процес у цьому випадку виявився доволі нетривіальним і марудним. але врешті-решт все працює, включаючи wifi та підтримку тривимірної графіки.

домашній пк & opensuse 11.1
поновив систему на домашньому пк (opensuse 10.3 > 11.1). наразі жодних проблем. навіть драйвер nvidia, як не дивно, не довелося встановлювати — лише видалити старий бінарний, встановлений для opensuse 10.3. навіть розкладки клавіатури перемикаються за ctrl+shift (у попередніх версіях suse з цим моментом був пов'язаний курйоз).

піратський корабель з конструктора
ага, теж подія і досягнення: ми з перчиком зібрали модель піратського брига adventure з lego-подібного набору enlighten, якого тимко отримав у подарунок на день народження якраз перед новорічними святами. працювали, звісно ж, разом — хоча, правду сказати, цього разу синочок вже взявся гратися, щойно ми склали шлюпку й кілька піратських фігурок =)

отакі новорічні успіхи.