музика за гроші, гроші за музику

київ заповнили агітаційні білборди та постери «з україною в серці». такі милі співаки й співачки у вишиванках привітно всміхаються нам з тих білих простирадл, і наче мовчать, сповнені творчої радості… тим часом кожному зрозуміло, що то за ю, і в чиї серця її треба негайно впустити, щоби врятувати всю країну — від епідемії. від газових претензій кремля. від корумпованих «вонів».

змучений цим рятуванням нарід якось дивно реагує: музику наче слухає, але на знайомих митців попсової сцени починає дивитися з подивом, недовірою та зневагою, — бо не люблять люди нещирого, оплаченого їхніми ж грошима карнавалу.

такий вже в нас нарід — тільки дай пальцями потикати і чужі гроші полічити, га?

і от щоби направити той народ на путь цивілізованої, поміркованої оцінки справжньої творчості, щоби відучить зважати на розміри рейдерів та джерела їх оплати — кинулися багато хто з гучних імен роз'яснювати, повчати і виховувати.

мовляв, яка різниця, хто платить? митець — якщо він справжній митець — горить і творить незалежно від цифри на ціннику. а їсти ж йому треба щось? от нехай політики і платять, аби тільки нам з вами було що послухать. тим більше, що на результати виборів усі ці концерти не вплинуть — піддакують експерти.

понятно, народ?

так от, панове митці, мені не дуже це понятно. і от чому. одна справа — стояти на помаранчевому майдані (або на блакитній площаді, що суті не міняє) і співати за ідею, якою ти гориш разом із тими трьостами тисячами сердець на площі, і ще кількома мільйонами в домівках біля телевізорів…

…і зовсім, зовсім інша справа — просто відробляти свій хліб з маслом не просто співаючи на концерті, а підписуючись під популістськими гаслами. якими б красивими вони не видавалися, і як нейтрально не були б оформлені.

чи ясно тепер вам, панове митці? не ясно — то я продовжу.

одна справа разом будувати барикади (і байдуже, з якої сторони — аби щиро!), разом стояти за свою версію правди. і зовсім інша справа — підносити патрони тому, хто перший запросив і краще заплатив.

так зрозуміліше?

або ще ось так, прошу: чи не залучали, скажімо, соціал-націоналісти націонал-соціалісти творчу інтелігенцію до агітації на виборах 1938 року — і якщо залучали, то чи має значення те, що платили вони не гривнями, а німецькими марками? адже ж суті це не міняє: митцям треба щось істи. чи не так?

p.s. ну а музика… звучить вона, звісно, однаково, незалежно від того, хто платить.

2 коментар(ів):

Offspring сказав...

Маленька похибка: в Німеччині були націонал-соціалісти, а не соціал-націоналісти ;) А так вцілому цілком вірно.

tivasyk сказав...

2offspring
дякую! виправляю =)

Дописати коментар

увага!
коментарі не модерую, проте спам видаляю нещадно. посилання на інші сайти/блоги за темою допису вітаю.

додаткові можливості розмітки (кутики набрати з клавіатури):
  ‹b›жирний шрифт‹/b›
  ‹i›похилий шрифт‹/i›
  ‹a href="http://tivasyk.info"›посилання‹/a›