понеділок --- день скажений

продовжу розповідати про наші пологи в житомирі --- можливо, комусь буде цікаво почитати. хоча б і нам з миленькою, років через п'ять =) початок можна читати тут:

коороткий зміст попередніх серій


у п'ятницю, 24-го липня миленька залишилася в житомирському пологовому будинку з передвістниками на 40-му тижні: власне пологів ще треба було дочекатися. можливо, навіть кілька днів.


отак і склалося, що ще два наступних дні я катався з києва до житомира відвідувати милу: виїздив о другій, о четвертій на місці, чотири години з миленькою --- ми пили чай в палаті, гуляли територією лікарні, на шосту їхали вечеряти в "чумацький шлях" або в "пан марципан", тоді верталися в палату. о восьмій я виїздив назад, і о десятій повертався на дачу (350 км в обидві сторони, близько 4-х годин в дорозі). в ці два дні тричі підвозив попутників --- жоден з них не вартий окремого оповідання, як пара мандрівників автостопом, що доїжджали зі мною до житомирської окружної пізніше, але про це окремо.

понеділок виявився надзвичайно насиченим --- навіть як на день, коли ми морально наготувалися народжувати! ще на вихідних мила повідомила, що власники клубу "абетка для батьків" попрохали дозволу... зняти наші пологи на видиво для серії навчальних фільмів =О враховуючи інтимність процесу --- пропозиція досить пікантна, проте ми погодилися без зайвої цнотливості: хоч не станемо зірками, та принаймні залишиться запис події. навряд чи багато родин мають таку згадку про одну з найважливіших подій сімейної історії.

втім, ранок 27-го почався без пафосу. коли прокинувся, знайшов на телефоні лаконічне повідомлення миленької: "доброго ранку! злегка переймає, так що приїзди, будемо народжувати". швиденько поснідав і поїхав.

інтерлюдія: автостопом з іркутська


і вже за києвом на житомирській трасі підібрав двох безбашенних хічхайкерів: молоденькі дівчата, таня і оля, їдуть автостопом аж від самого... іркутська! до карпат на якийсь свій етнофестиваль "райдуга". з двома величезними й важкими рюкзаками, змучені, замурзані й сонні: 27 днів у дорозі. поки оля спала позаду, обійнявшись із одним з рюкзаків (не вистачило місця, в багажнику були торбочки для пологового будинку) --- таня розповіла мені про їхнє навчання в коледжі туристичного бізнесу, про фестиваль, на який минулого року вони їздили до гірського алтаю, а в цім році оце прямують до карпат, про чисті гірські річки у них на батьківщині, і про те, який дешевий інтернет на київському вокзалі =) потім задрімала, а я просто вів автівку, ні про що не думаючи --- аж поки висадив дівчат біля окружної траси за два кілометри від житомира. таки треба мати якийсь хаос всередині, щоби їхати автостопом за 6 тис. км? мабуть, треба просто бути молодим, дуже молодим.

пан марципан


в обід я вже був у житомирі з миленькою. але перші переймочки вщухли, так що ми навіть подумали, чи не доведеться чекати ще один день =) традиційно випили чаю в палаті, погуляли зеленими алеями довкола пологового будинку. трошки хвилювалися через те, що "знімальна група" ж іще чекала нашого сигналу в києві, і то в різних куточках --- хто на теремках, хто деінде. а ще ж ми почали усвідомлювати, що з нами в пологах будуть чужі люди... забіжу наперед: все склалося дуже-дуже добре.

коли вже десь о шостій відновилися перейми з 40-хвилинними перервами, ми нарешті "посигналили" до києва, а самі тим часом подалися в центр --- повечеряти в "пана марципана". це ще один ресторан, який випадково примітила миленька, коли ми проїздили однією з центральних вулиць житомира в суботу. тоді зала була зайнята якимось бенкетом (весілля?), і ми вечеряли на веранді, спостерігаючи за перехожими та лінивим житомирським трафіком. ресторан припав мені до душі: там готують деруни з грибами аж ніяк не гірше, ніж в "чумацькому шляху"! а може навіть трошки краще (грибочків більше, хехе)

цього разу --- робочий день! --- влаштувалися в приємно оформленій залі, самі на все приміщення =) переглянувши меню, я собі склав враження, що "пан марципан" --- далеко не дешевий заклад як на житомирські статки, а проте ми добре попоїли скільки хотіли, ні в чому собі не відмовляючи (ще й розкішний десерт, якого вистачило на двох, кава) --- і нам принесли смішний за київськими мірками рахунок десь на 150 грн.

тож порекомендую ще один заклад в житомирі: "пан марципан" на великій бердичівській, 55. зважайте тільки на те, що платіжних карт там не приймають, лише готівку.

знімальна група

тим часом перерви між переймами зменшилися до 20-15 хвилин, тож ситі й задоволені, але трохи схвильовані тим, що все таки йде до пологів сьогодні, ми повернулися до пологового будинку. майже одночасно з нами над'їхала наша знімальна група: це виявилися двоє метких молодих хлопців з відеоспорядженням, і з ними наталя присяжна.

наталя --- інструктор "абетки для батьків" з підготовки до пологів, має медичну освіту, чималий досвід участі в пологах --- а в майбутньому вона ще й перинатальний психолог. ми познайомилися з нею, коли пішли на курси підготовки до партнерських пологів: наталя вела основну частину курсу (шість чи сім з десяти занять). на додачу вона ще й просто надзвичайно приємна в спілкуванні людина. коротше кажучи, присутність наталі присяжної на пологах --- для нас із миленькою це була додаткова порція впевненості й комфорту.

(далі буде завтра)

2 коментар(ів):

do-narodzennya сказав...

ех. шкода, що так і не дописав... сижу і думаю? як то його народжувати і виписуватися з того центру. але ви мабуть вже більшу частину деталей позабували.

ну та дякую хоч за "прелюдію")))

tivasyk сказав...

@do-narodzennya
так, не дописав… може, ще допишу якось по пам’яті. але наступне маля народжуватимемо також у житомирі.

Дописати коментар

увага!
коментарі не модерую, проте спам видаляю нещадно. посилання на інші сайти/блоги за темою допису вітаю.

додаткові можливості розмітки (кутики набрати з клавіатури):
  ‹b›жирний шрифт‹/b›
  ‹i›похилий шрифт‹/i›
  ‹a href="http://tivasyk.info"›посилання‹/a›