читаючи чергову (майже нерелевантну до суті того, що маю сказати) статтю англійською, я раптом усвідомив те, що віддавна не спромігся був зформулювати для себе... одна ключова відмінність між освітою в пост-радянському просторі та в європі/сша. вона також дуже помітна в тому, як пишуть науково-популярні книжки — і, зрештою, як вибудовано роботу офісу у нас і «там».
суть: «ми» кожен крок перетворюємо на подвиг, звитягу. «вони» сповідують філософію одкровенності банального. і те, і інше — смішне, коли доведене до абсурду.
спробую трохи докладніше.

навчання: головним чином мова про виші. в нас вивчають науку «аврально»: нема коли гаяти час на банальності! науку відкусюють прямо з окрайця, чималими шматками і заштовхують в себе (або в студентів) майже силоміць. хто не подужав — на все добре, а хто проковтнув — переходить на інший рівень зі ще більшими шматками. і так поки не здасться, не заспокоїться: тоді звитяжництво (і наука) закінчується — в «теплій» фірмочці якимось менеджером, у власному бізнесі, за кордоном викладачем у якомусь престижному виші, а то й сторожем на складі.

в них науку взагалі не вивчають, длубаючись у елементарних поняттях, подаючи банальні істини за справжні одкровення. длубаються там доволі довго, ретельно, з усвідомленням значущості процесу і свого тріумфу над тайнами природи. закінчуєтсья це працевлаштуванням за спеціальністю, яке було б неможливе без вищої освіти — неможливе не через брак знань, а просто згідно закону, який дозволяє роботодавцеві просто відкидати резюме претендентів без галочки «освіта за спеціальністю».

робота: мова переважно про середній та великий офіс. в нас влаштуватися на роботу можна (переважно так і відбувається) не за спеціальністю. часто — досвід? реальні досягнення — сам факт наявності або статусу диплому взагалі не має значення. але коли вже працюєш — мусиш швидко опанувати тонкощі своєї галузі й бути максимально універсальним, бо й тут хіба не кожна задача — новий подвиг, котрий вимагає від людини значно більше ерудиції, ніж просто робота в рамках будь-якої спеціальності.

в них? якщо отримав роботу в офісі — живеш як в бога за пазухою. все, практично все визначається законом, посадовою інструкцією чи якимось іншим папірцем. починаючи від переліку обов'язків, які — а як інакше їх визначити на папері?! — розбиті на кілька елементарних, банальних пунктів.

книжки: мова про науково-популярні твори, а також про різноманітні порадники. у нас: традиційно довідник, або монографія, з купою чітких визначень. книжка без формули — як таке можливо? не приведи господи автора матимуть за неуча! творів на кшалт «програмування на c# за 10 годин», «як заарканити жениха: 3 кроки, і ти одружена» або «ілюстрована енциклопедія сексу: спробуй все за одну ніч» в нашій філософії не могло народитися в принципі, зате всіляких брошюрок типу «психологія подружнього життя» чи «секс і сім'я. посібник для молодят» зі схематичним зображенням будови статевих органів у розрізі — понаписувано безліч.

у них? та чому ж лише у них — сьогодні вже й у нас: усі тони нової науково-популярної літератури російською мовою — або перекладено, або понаписувано вже вітчизняними (точніше російськими) авторами, котрі навчилися писати «як у них»: швидко, багато, за гроші. особливість таких книжок: одну-дві банальних істини розмазано на триста сторінок, додано гучний заголовок для домогосподарок — і на прес!

власне, от і все. теж банально, а ще й суб'єктивно. але для чого ж іще блоги? =)

6 коментар(ів):

Андрей Дегелер сказав...

У тебя какие-то странные представления о зарубежной системе образования.

tivasyk сказав...

я продовжую плекати стереотипи =)

С.Манту сказав...

1. Про "глобальність" нашої науки +1
Але тут під словом "наша" потрібно розуміти і Європу. Це стара пагано звичка європейців будувати всезагальні (часом не практичні) теорії. Для прикладу період схоластики, чи класичної німецької філософії...
2. Універсал на роботі - це благо, коли ти зі своєї галузі можеш принести щось нове в іншу. Але часто ця "універсальність" у нас - означає що людина "нуль" і у своїй і у чужій... Та це вже проблема корупції.
3. А от про книги - не треба. Їхні наукові статті завжди чітко сформовані, завжди дають чітку (без марних претезій на повноту) дефініцію.
Наші декотрі перезаслужені професори пишуть у визначеннях слова "більш-менш", "приблизно", "біля"... І у статті включають і міти, і кулінарні рецепти, і серіали... без будь-яких на те підстав.

P.S. Що "SQL за 15 хв.", що "Етику подружнього життя (з анатомічєскіми картінками)" можна вважати книжками лише за формою (імхо).

tivasyk сказав...

2с.манту
гхм... вдумливо прокоментував. і нема з чим сперечатися =)

Анонім сказав...

... і нема з чим сперечатися =)...

ууу... так не цікаво :)

tivasyk сказав...

2с.манту
Наші декотрі перезаслужені професори пишуть у визначеннях слова "більш-менш", "приблизно", "біля"...
ну, та ж я не кажу, що наш щоденний "подвиг" -- то навправду подвиг =) часто-густо це лише титанічні потуги робити прості по суті речі... через дупу і з висолопленим язиком. так само наша псевдо-науково-популярна література частенько не є ані науковою, ані тим більше популярною, а просто наслідком невміння чи небажання писати для людей, робота "для галочки"...

твій p.s. порадував =)

Дописати коментар

увага!
коментарі не модерую, проте спам видаляю нещадно. посилання на інші сайти/блоги за темою допису вітаю.

додаткові можливості розмітки (кутики набрати з клавіатури):
  ‹b›жирний шрифт‹/b›
  ‹i›похилий шрифт‹/i›
  ‹a href="http://tivasyk.info"›посилання‹/a›