день народження свідомости

на продовження теми про українську мову в тенетах і у блогах зокрема... знайшов у своїх архівах стару версію мого блогу, і дещо підгледів там.

отже... перший свій справжній веб-сайт в тенетах я зробив ще восени 2000 року. про це в архіві знайшлася навіть стаття, трохи згодом перепублікую й дам посилання. важливо те, що сайт створювався... російською мовою.

і так було п'ять років. лише 19 лютого 2005 року в щоденнику з'явився перший запис українською.

якщо погодитися, що в житті людини буває стільки «днів народження», скільки разів життя її кардинально оновлюється — тоді можу вважати 19 лютого за день народження ще одного українця.

бажаю і тобі — якщо цього ще не трапилося, — народитися ще раз.

7 коментар(ів):

Псих сказав...

А на маєш тобі. Говорили-балакали.. :)

tivasyk сказав...

2псих кожному овочу свій час. я ріс переважно в києві, навчався в києві, працювать почав у києві. не донецьк, звісно, але й це має про щось та сказати =)

ivanko сказав...

Враховуючи що багато хто з нас ;) спочатку поступово переходив на російську, а потім повертав сам собі українську - нічого дивного.
Я свого часу мав такий "парадокс"- спілкуючись зі старшими ( тими кому за п'ятдесят :) автоматично переходив на українську, навіть у росії :))).
А рік 2005 можу назвати визначним у цьому плані і для себе. Перестав соромитися української. Хоча російської також не цураюся,( якщо тільки на мене не тиснуть "только на абщепонятном !"). Середню і вищу освіту отримував російською. І якщо мої батьки перейшли з української на російську, то чому я не можу зробити навпаки? Що тут такого?
Щоправда моє знайомство з інтернетом відбулось значно пізніше, та й сам процес був повільнішим :)

тоді можу вважати 19 лютого за день народження ще одного українця. - це вже занадто, російська мова не робить тебе росіянином, навіть російський паспорт не зробив би :))) . Знаю багатьох російськомовних, справжніх (слово щирий вже опоненти заїздили :) українців. Справа ж не лише у мові, і головним чином не у мові окремої людини.

tivasyk сказав...

2ivanko > Справа ж не лише у мові, і головним чином не у мові окремої людини

мабуть я ще не готовий погодитися тут із тобою. згоден: те, що я знаю російську, не робить мене росіянином, як і знання англійської не робить англійцем. але НЕзнання української точно робить НЕукраїнцем.

принаймні таке моє переконання. зрозуміло, що для когось це лише питання термінології. а от для мене саме мова видається єдиним способом долучитися, самому торкнутися історії народу. розмовляти російською і бути українцем? гхм. а англійською? хінді? -- і теж бути українцем. не дико звучить?

ні, старого пса вже годі навчити нових фокусів.

ivanko сказав...

але НЕзнання української точно робить НЕукраїнцем.З твого дозволу трошки підправлю : намагання НЕ знати української точно робить хохлом Мені здається що так коректніше.

розмовляти російською і бути українцем? але ж українофоби також нашіптують "якщо ти розмовляєш російською то ти наш, маєш боротися з українським, захищати своє російське" легко підтасовуються поняття.
Я звісно ж не закликаю переходити на російську, але ми ще довго житимемо у двомовному середовищі, такого козиря давати опонентам негоже. Українець може бути російськомовним, і від цього він не є другим сортом. Але українець не може не поважати української мови.
Між іншим, українці Канади розмовляють англійською, французькою, але навіть їхні діти знають українську і залишаються українцями.

Цінитель сказав...

«Мовне питання» як таке для мене ніколи не стояло. Українська – рідна, але в рунеті чи просто на російськомовних ресурсах без проблем пишу російською, як писав би англійською чи французькою на відповідних ресурсах при відповідному рівні знань цих мов :)
Проте факт, що на українську мову на власному ресурсі ти перейшов порівняно недавно(4 роки – це дуже багато лише для інтернету) по-справжньому здивував. Як правило, людина притримується тієї мови з якою входить в доросле життя, а така несподівана зміна життєвих орієнтирів трапляється дуже рідко.

tivasyk сказав...

2цінитель
так склалося життя, що я з дитинства був білінгвом. родина і львівське коріння асоціювалися з українським, а київ, навчання у виші, робота -- з російським. відповідно, з часом російська мова стала домінувати в житті. зараз я вже не пам'ятаю цього як слід, але коли у 2001 році ми познайомилися з миленькою (вона наполовину росіянка за походженням, і в дитинстві переїхала до києва з росії), я спілкувався майже виключно російською.

той рік, коли в нас народився перчик, виявився якимось преломним для мене у сенсі відродження самосвідомості: невеличким зусиллям я поміняв усе, і навіть в російськомовній сім'ї наразі спілкуюся не інакше як вкраїнською -- миленька російською, а перчик так і так. звучить для стороннього спостерігача, мабуть, дивно, але ми вже не помічаємо цього. принаймні напруження в сім'ї через це немає ніякого =)

веб-сайт за інерцією ще рік чи півтора залишався російськомовним, але переважно через те, що поновлювався у латентному режимі.

Дописати коментар

увага!
коментарі не модерую, проте спам видаляю нещадно. посилання на інші сайти/блоги за темою допису вітаю.

додаткові можливості розмітки (кутики набрати з клавіатури):
  ‹b›жирний шрифт‹/b›
  ‹i›похилий шрифт‹/i›
  ‹a href="http://tivasyk.info"›посилання‹/a›