рідкісне занудство

цей життєпис кнехта — рідкісне занудство. справді, краще навіть сюжету не знати =)
прочитав «гру в бісер» германа гессе. гхм... мабуть, моя проблема була в тім, що книгу мені рекламували, і то вже давно, наполегливо і натхненно: зазвичай я розчаровуюсь у прочитаному за підказками. але ж найперше радила колись миленька, з котрою в нас досить сильно співпадають літературні вподобання.

чи, може, треба було читати цей твір раніше, набагато раніше — разом з пєлєвіним ще на перших курсах інституту?

враження від бісеру такі, що найкраще їх передає ота цитата, винесена в епіграф. довго, надзвичайно довго і мляво: так, як тече час людського життя. але біографії бувають цікаві своїми деталями, а тут якраз деталей, яскравих і таких, що формують особистість — нема, через це життя перетворюється на доволі бліду оповідку, яку читач має спів-пережити?

а от новели, що формують наче додаток до життєпису кнехта, видалися мені цікавішими: переважно тому, що вони значно коротші, і успішніше передають по суті ту саму ідею, що й гра в бісер.

пана гессе однозначно варто було познайомити з twitter'ом, щоби вчився писати лаконічно =)

персональний рейтинг: 2/5

не вразило

ще одне розчарування — «варфоломієва ніч» марини гримич, також прочитана за підказкою. твір наче й тримається купи, і має бути актуальним, але... не вразило. причому не вразило анітрішечки, жодним фрагментом чи типажем.

персональний рейтинг: 2/5

сподобалося

якихось одкровень серед прочитаного останнім часом не знайду. а найцікавіше було зі стівеном фраєм: під руку попало чотири його твори, всі в російських перекладах. за спаданням художньої цінності (суб'єктивно) перелік буде приблизно такий:
останній твір зовсім не рекомендую читати, перші два — дуже непогане розважальне читання. щоправда, як завжди, якість сильно залежить від перекладу: «лжец» я бачив у двох варіантах, перший тягнув на шедевр, а другий я поспішив закрити одразу ж.

персональний рейтинг: 3/5 (в середньому)

12 коментар(ів):

Анонім сказав...

Ага! Потрібно було ми вірити :)

tivasyk сказав...

ага! то це був все-таки той анонім, котрий с.м.?

Анонім сказав...

Використовував цю книжку, коли писав дитячу роботу "Шахи, як абстрактна форма пізнання дійсності".

tivasyk сказав...

2анонім (aka с.манту) гхм, тут мені стало цікаво: іяк же справді можна пізнавати дійсність через шахи? і що таке "абстрактна дійсність" взагалі? =) особливо оте друге зацікавило. коротше кажучи, матеріял в студію!

tivasyk сказав...

p.s. "пасьянс як абстрактна форма пізнання дійсності" -- звучить не так красиво, але чи відрізняється чимось по суті? =)

Анонім сказав...

Роботу здав і забув. Робота в основному базувалась на статті М.Ботвініка "Искусство ли шахматы?" (може десь знайдеш в тенетах).
І ще, не "абстрактна дійсність", а "абстрактна форма".

tivasyk сказав...

2анонім
> не "абстрактна дійсність", а "абстрактна форма".

гхм, впіймав. тоді так: а що таке "форма дійсності" взагалі? =/

Анонім сказав...

абстактна форма пізнання. Наприклад, картина Гойа "Розстріл повстанців..." не зображує документальне висвітлення подій. Та за допомогою форм, фарб... розповідає значно більше, ніж ті самі документальні факти, про світ що нас оточує.

tivasyk сказав...

я не можу второпати -- і якось мені, мабуть, бракує слів, щоб влучно це передати? -- як можна абстрактно пізнати дійсність.

Анонім сказав...

А я і не говорив що ця робота не натягнута за вуха). Тому її я і назвав дитячою. Це щось як у японських віршиках - я дзипнув у воду і зрозумів, що планета обертається.

tivasyk сказав...

> я дзипнув у воду і зрозумів, що планета обертається --- я під столом =)

ukrainets сказав...

не прочитавши книжку не взнаєш чого вона варта...

Дописати коментар

увага!
коментарі не модерую, проте спам видаляю нещадно. посилання на інші сайти/блоги за темою допису вітаю.

додаткові можливості розмітки (кутики набрати з клавіатури):
  ‹b›жирний шрифт‹/b›
  ‹i›похилий шрифт‹/i›
  ‹a href="http://tivasyk.info"›посилання‹/a›