у п'ятницю брав відгул на роботі — їздили з миленькою до житомира, — тож разом з пост-великоднім понеділком докупи склалося аж чотири вихідніх: сьогодні повернувся до офісу з такими враженнями, наче щонайменше місяць відпочивав десь на якомусь курорті =)

про житомир. їздили на екскурсію до житомирського пологового будинку (обласний центр охорони здоров’я матері і дитини) в рамках підготовки до чергової визначної події в сімейному житті.

чому не київ — хіба тут не вистачає подібних закладів? все просто: попередні наші пологи (в першому київському), хоч і цілком успішні, все-таки залишили в миленької емоційний негатив, головним чином через бездушність, інколи навіть хамство молодшого медперсоналу — та й взагалі ставлення до жінок почасти нагадує фабричний конвейер. цікаво, що наше бажання зробити процес більш природнім та відповідна попередня домовленість із лікарем нічого насправді не змінили.


про житомирський пологовий будинок в тенетах написано багато відгуків, переважно від киян, котрі їздять туди народжувать — ісхоже, що їздять масово. вирішили поїхати, познайомитися з персоналом та переконатися на власні очі, що так справді так добре, як пишуть. прийом таких «єкскурсантів» здійснюється лише в робочі дні з 10:00 до 13:00, тому й довелося вирватися у п'ятницю.

про дорогу з києва на житомир я вже писав, а цього разу було ще цікавіше, бо виїхали ми вже десь по десятій ранку, і в будній день: автівок мало, дорога непогана, погода сонячна й тепла, та й відстань (120 км) якраз така, що не встигаєш змучитися за кермом. коротше кажучи, я по-справжньому насолоджувався дорогою туди й назад (півтори години в одну сторону без порушення швидкісного режиму і з однією 5-хвилинною зупинкою).

сам житомирський охмадит знаходиться на сабурова — довелося проїхати майже через все місто, а воно не таке вже й маленьке, як може видатися киянинові =) їхати доволі просто: майже одразу після в'їзду до житомира проїжджаємо залізничний міст і перед автовокзалом (його видно по праву сторону київської вулиці) направо — далі однією вулицею (вона перейде у проспект миру), нікуди не звертаючи, аж до мосту через кам'янку, і за ним перший лівий поворот — вул. сабурова, і здалеку видно оїхмадит (смугаста жовто-коричнева будівля по лівій стороні проспекту). на мапу таки варто глянути попередньо =)

ми приїхали за попередньою телефонною домовленістю, але без якихось знайомств і «блатів» — нам приділив 5 хвилин головний лікар, а коли ми попрощалися, в приймальні чекала старший акушер, котра зробила для нас справжню екскурсію пологовим відділенням, показала палати і пологові кімнати, докладно розповіла про умови і відповіла на запитання. саме цей цивілізований підхід в першу чергу — а не майже взірцевий стан і вмеблювання палат, — вразив мене найбільше: разючий контраст зі знайомими з дитинства лікарнями та поліклініками, навіть столичними.

миленьку, звісно, дуже цікавив підхід до власне пологів: після народження перчика їй довелося бути в гостях у швеції, і то втрапити якраз в той час, коли припав термін народження доці у сім'ї друзів, тож довідалася чимало цікавого про те, як приймають породіль у шведських пологових будинках. повернулася з наміром народжувати наступне малятко якомога природніше і у більш цивілізованих умовах, ніж зазвичай це робиться на наших диких (таки просто диких) теренах.

і в цім сенсі житомир порадував: якщо нема якихось ускладнень чи патологій, обіцяють природні роди, участь татка вітають (хоча це момент для багатьох спірний) тощо. в деталі не вдаватимуся — варто цікавитися самим, готуючись до події.

ще трошки позитиву для майбутніх мам? в житомирі вітають перебування татка разом з породілею в пологовому будинку: палати, котрі ми бачили («люкс», «напівлюкс»), спеціально пристосовані для проживання батька або якогось родича. частина палат («люкси») мають власний санвузол з душовою кабінкою. всюди, де були і що бачили — доволі охайно і приємно, з акуратним ремонтом не без претензій на префікс «євро-» =) шкода, світлин цього разу не маю, але дещо видно на сайті житомирського охмадиту.

звісно, послуги для киян платні (не знаю, як там з умовами для житомирчан), але мене дуже радує те, що мова про «винагороду» в конвертах навіть не ведеться: ціна офіційна. оцінка розміру — завжди дуже суб'єктивна річ, тож просто вкажу цифри: 4 тис. грн за розмішення в «люксі», 3 тис. грн — «напівлюкс», включно з проживанням родича, 4-разовим харчуванням для породілі, власне пологами тощо.

отже, під час відвідин житомира ми принаймні отримали надію, що все буде так, як хочеться нам, а не огидний «совдепівський» конвейєр. залишається тільки дочекатися терміну (друга половина липня) — і їхати до житомира. принаймні ми вирішили, що народжуватимемо цього разу саме там, а не в києві.

16 коментар(ів):

ivanko сказав...

120 кілометрів? Далеченько, дай Боже вам вчасно встигнути, гарної дороги та легких пологів.

tivasyk сказав...

2ivankoта таки далеченько, але часу має вистачити, якщо бути готовими. тим більше, що попередні пологи проходили не швидко.

на крайній випадок можна їхати заздалегідь, орієнтовно за день-два. але до пологів чоловіка поруч не поселять, і "лежати" доведеться в іншому відділенні (+80 грн/день), але це також може бути запасним варіантом.

Анонім сказав...

Ірина.
не думаю, що у Житомирі тільки офіційно у касу. Все одно доведеться платити у конвертах. Ніхто тоді пальцем не поворухне, якщо не заплатити хабаря. Просто у нашій медицині вже вироблена така система. А от з природними пологами аж страшно таке чути - це типу на живо і без знеболювальних? Просто у Києві, принаймні, як у цивілізованій Європі колять, щоб жінка після пологів не виглядала як після каторжних робіт.

tivasyk сказав...

2анонім > Все одно доведеться платити у конвертах.поживемо -- побачимо, позвітую обов'язково.

> на живо і без знеболювальних?я не спеціаліст. але...

знеболювальне? пологи -- природній процес. якщо жінка здорова, нема патологій, надмірного захоплення дієтами або навпаки -- біль не може бути нестерпним. окрім того, є інші, природніші способи його зм'якшити поза анестезією: вільний вибір зручної і природньої пози, спокійна "не конвейєрна" атмосфера, ванна чи душ тощо.

анестезія інколи буває потрібна, але я переконаний, що зовсім не так часто, як може видатися, якщо поцікавитися вітчизняною статистикою. особливо статистикою останніх років, коли акушери роздуплилися, що на цьому можна непогано заробляти.

анестезія може позбавити жінку можливості тужитися (вона просто перестає відчувати, коли це необхідно), що негативно відображаєтся на нормальному протіканні процесу. інколи аж настільки, що дитинку лікар змушений "вичавлювати", натискаючи на живіт мами...

ще один фактор "природності" --- поза. в більшості наших пологових будинків змушують народжувати лежачи на спині. треба пояснювати, що це неприродня поза? чому не дозволити жінці вибрати зручнішу для неї, природнішу? відповідь: конвейєр і застарілі традиції.

пуповинка? вона відсихає сама, дуже швидко. її не треба різати наживо, її не треба мастити (токсичною для дитини) зеленкою. в європі такого давно не роблять. чи треба розповідати, як роблять у більшості наших пологових будинків? відповідь та сама.

присутність якщо не тата, то принаймні близьких родичів. в києві почали дозволяти, але найчастіше (хто домовлявся, погодиться) активно відговорюють від цього. мама залишається сам на сам з доволі байдужими лікарями й акушерами, котрі відробляють свою зміну. чому? відповідь, насправді, та сама.

ще раз: я не спеціаліст, але поцікався відгуками нормальних жінок, а не переляканих страшними оповідками підлітків, і нормальних лікарів, а не тих, хто безсовісно заробляє на "конвейєрах".

Анонім сказав...

Ірина.
"отже, під час відвідин житомира ми принаймні отримали надію, що все буде так, як хочеться нам, а не огидний «совдепівський» конвейєр" - у Києві багато приватних клінікі є можливість народжувати по страхівці. Це просто люди обирають державні. Навіть у Львові є приватна клініка, де народжують багатші люди і проживання там як у готелі.

Анонім сказав...

Ірина.

Про таке - "пуповинка? вона відсихає сама, дуже швидко. її не треба різати наживо, її не треба мастити (токсичною для дитини) зеленкою. в європі такого давно не роблять. чи треба розповідати, як роблять у більшості наших пологових будинків? відповідь та сама" вперше чую. У мене знайомі і у Львові і Києві народжували у нормальних клініках скарг не було. І жінки тепер усі з кимось народжують. Це теж не новина. Але з коментарів жінок - це не допомагає, бо це страшні болі. Це тільки чоловікам видається, що їх присутність - це анестезія. І закордоном більшості жінок кесареве роблять, тому у них жінки після народження дитини виглядають як і до. Це у нас кажуть, що кесареве - це шкідливо. А з приводу нормальних поз - на спині і закордоном народжують. Колись наприклад в Україні у воді народжували, але це було небезпечно, хоча наші предки вважали - нормально.

tivasyk сказав...

2анонімтак, дякую, я цікавився. по-перше, є досвід народження в 1-му київському пологовому будинку, начебто за домовленістю і начебто з монетарною подякою (5 років тому, $300 -- чималі гроші). по-друге, знаємо про київську "ісіду" (ціна від 13 тис. грн і вище). по-третє, колега ділився оповідкою про успішні пологи за страховкою в п'ятому київському пологовому будинку -- там вартість така ж, як у житомирі (не знаю, як оформлюється страховка: наразі зв'язуватися зі страховиками не дуже хочеться), тільки от татка ніхто не поселить поруч, умови трохи відрізняються тощо.

інформації багато. але сфера така, що власний досвід важить найбільше, бо може виявитися дууууже дорогим (і я не про гроші).

tivasyk сказав...

до чого я веду? всі звіти про київські пологові будинки наводять на думки --- знову і знову! --- про заробіток на конвейєрі.

житомир принаймні дав надію на якусь переміну. і я там побував сам. коли народимо -- позвітую, чи все виявилося на рівні очікувань. але наразі вирішили народжувати саме там.

tivasyk сказав...

2анонім

> Це тільки чоловікам видається, що їх присутність - це анестезія.
мене просить бути присутнім моя миленька: психологічний комфорт для неї важливий. за досвід інших пар/жінок не говоритиму.

tivasyk сказав...

2анонім (aka ірина)

> І закордоном більшості жінок кесареве роблять, тому у них жінки після народження дитини виглядають як і до.
коментар дуже кумедний, і насправді не зовсім відповідає дійсності.

цитата: "В число стран, где доля кесаревых сечений превышает 40%, входят Индия, Южная Корея, Иран, Турция, Греция. В Китае кесарево сечение составляет почти 50% в общем числе родов или около 6,5 млн. операций в год. В Бразилии эта цифра составляет более 50% - в частных клиниках крупных городов 4 из 5 младенцев появляются этим путем. В таких странах, как Голландия, Швеция и Япония, количество детей, появившихся на свет при помощи хирурга, не превышает 15%. [...] Где-то в середине этой статистике находятся США, Канада, большинство стран Европы, Австралия и Новая Зеландия."

схоже, найбільш розповсюджена операція не в європі, а якраз в країнах, які (мені принаймні) простіше запідозрити потяг до спрощення (для медперсоналу) і конвейєрізації процесу...

можливо, зірки (aka гучні імена) справді всі народжують з кесарівським розтином =/ це їх вибір, їх право -- і їх біда, котра промовисто свідчить про рівень інтелекту.

кесарівський розтин -- доволі цікава операція, котру нормальний лікар порадить/зробить тільки у випадку, коли шанси провести пологи природнім шляхом низькі, або якщо щось вже пішло не так і треба терміново втручатися.

поцікався перевагами і недоліками цієї операції, і спробуй зважити, що важливіше: збережння зіркової зовнішності мами, чи здоров'я та нормальний розвиток дитини і (через можливі психологічні фактори) еволюція сім'ї.

Eveniya сказав...

Естественные роды, кормление грудью, присутствие родных - это природно (даже само слово содержит слово роды: при - рода!). Современное общество становится таким искусственным, что готово платить здоровьем (и женщины и ребенка) за свою эгоистичную натуру и невежество. Операция и обезболивание - это плата за страх перед своей слабостью, нежеланием поработать над собой, боязнь своей собственной физиологии. Не даром врачи говорят, что чем выше образование женщины, тем сложнее проходят роды, они не умеет элементарно расслабиться и отключить свой черезчур высокий интеллект - для этого женщине нужно убрать боль, чтобы можно было контролировать процесс! В родах (как и в сексе) все наоборот - нужно отключить голову, чувствовать тело, ведь тело может многое подсказать, оно мудрее, чем наш искусственный разум.

Более того современный подход к родам обнажает гораздо более глубокие проблемы в обществе, а именно - отсутствие связи с предками, отсутствие передачи знаний из поколения в поколение. Нашим бабушкам уже успели вдолбить советский подход к рождению и воспитанию, а опытом прабабушек уже никто не интересовался. Говоря об опыте естественных родов наших прабабушек я конечно имею в виду положительный опыт здоровых женщин, а не патологические случаи, которые без сомнения нуждаются в медицинском контроле. Но превращать сложнейшее оперативное вмешательство с массой возможных осложнений и психологических травм для ребенка - кесарево сечение - во что-то само собой разумеющееся, уж помилуйте...
Альтернатива житомирскому роддому в Киеве пока только домашние роды, которые вызывают еще больше споров по многим причинам и, кроме того, последнее время это превратилось в очень дорогую услугу (около 1000 у.е.).

jarofed сказав...

Знаю про той житомирський пологовий будинок. Дуже хороша знайома (а тепер - і кума :)) там народжувала. При народженні був присутній татко. Разом жили у одній з палат (яка дійсно більше нагадує готель, ніж типову лікарняну кімнату) протягом, якщо не помиляюсь, 3 днів після народження. У мами дуже хороші враження від пологового будинку, хоча народжувала вона вперше і теоретично порівняти не має з чим.

Тепер і ми з дружиною серйозно задумуємося про можливість народжувати в Житомирі. Бо що таке 120 км від Києва? Окрім того - в Житомирі родичі є.

Анонім сказав...

Друзі,
я народжувала в Житомирі, у природній позі, без анестезії, "зеленки", із чоловіком. народжувала (аж!!!) 4 години. Враженні від пологового будинку найкращі, якби не атмосфера, яку вони створюють і не співпраця (із моїм чоловіком в тому числі, якого вчили мене знеболювати під час пологів), навряд чи все б було так легко і чудово.
Стосовно болі, то скажу наступне - мені не було боляче. Не приємно - так. Боляче - ні. І я не пригадую моменту, коли б мені знадобилась анестезія.
Стосовно віддаленості від Києва. Не знаю як хто, а я із малявкою домовилась, що ми будемо народжуватись у суботу, коли татко приїде після робочого тижня брати участь у святкуванні Дня народження. Так і сталось. Треба домовлятись і сподіватись на краще і все вийде!
Маріанна Коніна, мама 2-річної донечки, народженої в Житомирському пологовому

Анонім сказав...

Я рожала в Житомире. Про себя - капризная, не юная тетечка (35лет), боюсь боли,первые роды, с кучей страхов (особенно боюсь совдеповскую медицину. Все прошло ЧУДЕСНО (сравниваю с подругами, которые рожали в киевских роддомах), рекомендую. По цене - все обошлось в 700 у.е. ( с учетом бензина). Я считаю, что за такой сервис и медицинское обслуживание - это ЕРУНДА.

tivasyk сказав...

ну, я свідомий того, що $700 — зовсім не дрібнички для більшости українців… але якщо мати можливість офіційно (а не в кишеню лікареві) заплатити стільки за нормальне ставлення до породілі — я готовий.

Анонім сказав...

Можливо хтось знає про планування вагітності в центрі?? Дуже прошу відпишіть.

Дописати коментар

увага!
коментарі не модерую, проте спам видаляю нещадно. посилання на інші сайти/блоги за темою допису вітаю.

додаткові можливості розмітки (кутики набрати з клавіатури):
  ‹b›жирний шрифт‹/b›
  ‹i›похилий шрифт‹/i›
  ‹a href="http://tivasyk.info"›посилання‹/a›