ми з миленькою таки помандрували до львова в минулі вихідні. провели там майже три дні, чудово посиділи у кількох кав'ярнях, зустрілися з приємними людьми... але про все це трохи згодом. розповім про дорогу.

отже, їхали ми автівкою. майже 550 км в одну сторону — це трохи більше восьми годин (я їжджу за правилами, не порушуючи швидкісний режим), котрі можуть стати приємною подрожжю або справжньою халепою в залежності від компанії, погоди, автівки, стану доріг, кількості постів даі та настрою попутніх водіїв.

з києва до львова

вирушаючи, я справді непокоївся щодо стану дороги — подивіться лишень на це решето в києві! — тому й запитував, який маршрут обрати. за минулий рік я вже, здається, двічі катався з києва до львова і назад обома основними маршрутами: північним через рівне і південним через любар-тернопіль — лише як пасажир, та уявлення про якість траси на кожному напрямку вже мав. але ж ті зимові ями?!

насправді ж все виявилося не так погано, як можна було б подумати. різні люди радили мені різне, а я звик покладатися на думку свого брата — зазвичай зважену і надійну; поїхали через тернопіль.
завантаження. зменшена мапа маршруту доступна в альбомі picasa, повний файл можна завантажити на drop.io (файл jpg, 1,7 мб).

виїхали вранці 28-го березня, в суботу: о 04:06 на перетині окружної та житомирської траси обнулили лічильник і помчали.

ділянка від києва до житомира практично не має проблем з покриттям і періодично освітлена (в кількох населених пунктах). це плюс, тому що майже аж до житомира ми їхали в темряві, мружачись від зустрічних фар, і тримаючи не більше 80-90 км/год. розглядати ями попереду в таких умовах нереально: їдеш, сподіваючись на рівну дорогу. та й дорого там гасати: траса практично нашпигована камерами.

перед самим містом розвиднілося, тож невелику ділянку від житомира до чуднова проїхали швидко, і по майже пустій дорозі. погода видалася чудова: сонячно, свіжо: я даремно чекав дощів =)

від чуднова ми мали б прямувати на любар і далі на захід, але в самому чуднові завважили попередження про ремонт дороги на цій ділянці, знак пропонував об'їжджати через миропіль. вирішили не ризикувати і поїхали в об'їзд. знову пуста дорога, і попри друго- чи навіть третьорядність — з доволі непоганим покриттям. в полонному взяли лівіше і повернулися на трасу.

далі пішла цілком пристойна дворядна дорога, на якій ми пристроїлися за величезним автобусом: його водій, певно, добре знав дорогу, тож розігнав те здоровило до 100 км/год і практично ігнорував населені пункти =) ми їхали акуратно, відстаючи в селищах (отам справді трапляються дірки в дорозі, нема чого гасати) і наздоганяючи на трасі.

по-моєму, жодної фури на цій ділянці ми так і не побачили, легкових автівок — одиниці. на роздоріжжі після ямпіля автобус пошпарував далі на кременець, а ми через ланівці й збараж помчали до тернополя. на цій ділянці дорога відмінна, ландшафт вже починається горбистий, і від катання на тих «американських гірках» я отримую саме задоволення!

тернопіль обійшли по окружній, і на виїзді на трасу зустріли чи не перший пост даі від самого старту. від тернополя до винників, передмістя львова, траса нічим не примітна: трохи гірше покриття за решту дороги, але цілком терпимо і без страшних вибоїн, де можна було б загубити колесо.

вже близько дванадцятої проминули винники — от де були справжні ями! — і ми у львові.

вісім годин в дорозі, близько 520 км, десь 30-35 л пального. мінімум автівок, ніяких фур, майже без зустрічей з постами даі.

зі львова до києва

назад вирішили поїхати через рівне, наслухавшись оповідок знайомого водія вантажівки: мовляв, траса рівненька, як дзеркало, тільки їдь... виїхали в понеділок 30 березня. планували вийти на трасу о дванадцятій, але затрималися, і лише по другій виїхали за львівську окружну і попрямували на буськ.
завантаження. зменшена мапа маршруту доступна в альбомі picasa, повний файл можна завантажити на drop.io (файл jpg, 1,7 мб).

вночі у львові шпарив дощ, вранці вщухло, але небо було затягнене хмарами, за бортом +7° c: не дуже весела погода для прогулянок, але то байдуже, коли сидиш в машині, аби дорога була більш-менш суха.

траса від львова майже до самого дубна чудова: нове покриття, одна-дві смуги в кожну сторону, свіжа розмітка, де-не-де зі звітловідбивними елементами (помагають вночі). але — фури, вантажівки, бусики... і, звісно ж, легкові автівки. чимало, і деякі (дятли) тягнуться 60-70 км/год на своїх тазиках, ще й притискаючись вліво: королі доріг, йпрст.

нехай. все було б терпимо, якби ж траса була європейської якості аж до самого житомира і києва — але ж ні. спершу ми мусіли проїхати кілька ділянок, де траса активно споруджується — там лише одна смуга, і регулювальники на в'їзді та виїзді пропускають автівки лише з однієї сторони. ми втрапили на «зелену хвилю» і відносно швидко проминули цю ділянку, але там легко можна простояти і годину, якщо не поталанить.

далі пішла довжелезний відрізок від рівного аж до житомира, де хоч будівельна техніка не стоїть прямо на трасі, але переважно один ряд в одну сторону, повно ділянок з щирими такими ямами. і повний єралаш із обмеженням швидкості, доходило до абсурду: на ділянці в 100 метрів спершу 40, потім 70, через кілька метрів 50 і т.д. ми навіть жартували: що було на складі, то і розставили по трасі у випадковій послідовності. дуже довго ми їхали по дорозі з рівнесеньким, видно новим покриттям, і з обмеженням 50 км/год — і за канонами жанру періодично тут траплялися міліцаї з фенами.

коротше кажучи, задоволення від поїздки цією трасою я не отримав.

до житомира ми під'їжджали вже поночі, в компанії великої кількості фур, по чотирисмуговій (дві в одну сторону) дорозі з купою ям. слідом за фурами звернули на двосмугову окружну — тут вже було чудове покриття — і поїхали обережно 90, без зайвих каскадерських фокусів, тримаючись за габаритами вантажівки попереду.

вискочивши на житомирську трасу, зробили добрячу зупинку на якійсь заправці, з кавою і фізкультурою: я значно більше втомився на маршруті через рівне, ніж два дні тому дорогою до львова. відпочивши, пошпарували вже на київ, зробивши останні 120 км за півтори годинки. в києві були близько одинадцятої вечора.

вісім з половиною годин в дорозі, близько 540 км, десь 30-35 л пального. місцями доволі щільний трафік, велика кількість фур, періодичні пости даі та камери на трасі.


резюме

через пару років, коли трасу на львів через рівне буде повністю збудовано/відремонтовано, там можна буде їздити з більшим комфортом. але вантажівок та міліцаїв менше не стане, а камер буде тільки більшати. з іншого боку, лиш би на дорозі був порядок і безпека — можна кататися.
але якщо зберемося ще раз до львова влітку чи восени, найперше я спробую поїхати південним маршрутом через тернопіль — там веселіше, спокійніше і краєвиди приємніші =)

8 коментар(ів):

Цінитель сказав...

Про сайт http://www.autologo.net/video-camery-gai не знав. Ідея у них класна :)

Щодо перевищення швидкості, то в правилах сказано «за перевищення швидкості БІЛЬШ як на 20 км/год. штраф від 255 до 340 гривень». Тобто при обмеженні в 60 км водії можуть їхати 75 і до них як правило не чіпляються. Принаймні, цей факт я чув вже не від одного автолюбителя.

tivasyk сказав...

2цінитель
> при обмеженні в 60 км водії можуть їхати 75

водійський мозок автоматично накидає 20 км/год до знаків тощо =) тому якщо я кажу, що не порушую швидкісний режим -- то маю на увазі вже з тими +20 =)

jin сказав...

про +20км/год +1. мозок якось сам їх додає. самому не доводилось, але був свідком, коли людина просила "закрити очі" на "я ж перевищив лише на 5 км/год", у той час, як прибор у населеному пункті показав 85 :)

ще скажу таку штуку - на багатьх автомобілях спідометри трохи "брешуть", тому у населеному пункті можна безбоязно їхати не 75, а й усі 82 :) (за версією спідометра автомобіля)

future сказав...

часто доводиться їздити по трасі Житомир-Київ. Іноді трапляються серйозні затори!!! Одного разу шлях з Київа до Житомира зайняв більше 3х годин!!!
Дуже хочеться, щоб 3 смуги в один бік зробили. І, здається, що це не тільки моє бажання, а й необхідність. Хто там їздив, знають, що можливість для розширення є.

future сказав...

Знаєте, що справжній автобан, який відповідає європейським стандартам якості, в Україні - це відрізок від Київа до Борисполя!!! Одеська траса, та й їнші не проходять за якістю, а також наявністю зебр. Уявляєте собі трасу з пішохідними переходами прямо на дорозі - ну це явно щось не те:-)

tivasyk сказав...

2future
> Одеська траса, та й їнші не проходять за якістю, а також наявністю зебр

згоден. проте збудований відрізок київської траси від львова до дубна хоч якось підтягується до прийнятного рівня: там вже можна їздити по-людському.

jin сказав...

угу, від Львова до Дубно мен найбільше подобається нова ділянка дороги, та що окружна Олеська :)

The Lex сказав...

Не відповідає бориспільська траса європейським стандартам якості - хто їздив, той знає, що покриття там якесь "шершаве", що дуже помітно гумою - шумить! - а ще "хвилясте". Не уявляю собі, як саме треба було виконувати технологічні норми, щоб вкласти ніби-то пристойне покриття такими хвилями. А так - так, дійсно краща траса країни - треба ж нашим вельможам гостей іноземних возити? :) Ще мені особисто подобається Київ-Харків - теж нічогеньке шосе, яке дозволяє впевнено рухатися на 120, а "льотчики літають" майже всі 600 км на 160+. За опис львівською вдячний - давно планую навідатися "на своїх чотирьох", і саме через Тернопіль - там і в місто є за для чого заїхати! ЗИ: технічно досить точно швидкість руху видає GPS-навігатор. А моїй колезі на її новенькому спортивному авто колеги налаштували бортовий комп'ютер так, що він дзенькає при досягненні швидкості 75 км/г. Бо там і справді швидко: тільки но натис на педальку від світлофора - і вже 75! :)

Дописати коментар

увага!
коментарі не модерую, проте спам видаляю нещадно. посилання на інші сайти/блоги за темою допису вітаю.

додаткові можливості розмітки (кутики набрати з клавіатури):
  ‹b›жирний шрифт‹/b›
  ‹i›похилий шрифт‹/i›
  ‹a href="http://tivasyk.info"›посилання‹/a›