нещодавно я тут поділився враженнями від ситуації на ринку друкованих змі, зокрема від закриття «паперових» проектів видавництва sk ukraine.

через три дні в онлайн-часописі української блогосфери опубліковано наче продовження, чи розвиток цієї теми, який пророкує смерть паперової преси (тавтологія не моя). звісно ж, ці два дописи між собою прямо не пов'язані (адже в тексті пізнішого немає ніякого посилання на мене, так?)

похорон преси, запрошено блогерів

ну, свою щиру любов до української блогосфери (мова не про конкретні блоги чи когось із авторів) я не ховаю. коротко охарактеризувати явище можу приблизно так: самозаглиблене сеошництво і потуги до монетизації (сприймайте з долею самоіронії, і зважайте на те, що я навмисне перебільшую).


отже мене зовсім не здивувало — ба навіть потішило! — те , що хтось у блогосфері з радістю витесав уже красивий хрест на могилку вкраїнської, та й світової преси =) мовляв, народ масово кинеться читати публікації в тенетах, і зокрема в блогах — і от тут вкраїнський блогер і спіймає за хвіст оту легендарну монетизацію, і заживе, як сир у маслі.
смішно?

зрозумійте мене правильно: я би й сам залюбки поховав ту пресу, зокрема глянець... але ж не можна бути аж таким оптимістом, варто зважати на якісь реалії і хоч трохи піднімати голову над клавіатурою, чи як?

в згаданому дописі про дефолт паперовх змі, на мою (не)скромну думку, цікава лише стрічка коментарів, та й то завдяки гострому випаду з боку однієї людини — артура оруджалієва.

для тих, хто не знає: артур оруджалієв — головний редактор онлайнового проекту itc.ua видавництва itc, найвпливовішого в українському сегменті айтішних змі, з найміцнішим портфелем довкола-айтішних видань. артур має свій персональний блог і блог на площадці itc, в яких взагалі частенько висловлюється доволі агресивно, але й влучно (за приклад візьміть допис про besthosting).
цитата. ну что за ахинея? толя [tivasyk: анатолій гришин] пишет то, что выгодно ему. [...] с какой радости рынок прессы мертв? на основе чего? от того, что закрылось несколько журнальчиков, бизнес модель которых — это обман рекламодателей? [...] я не знаю, что будет через 5 лет. я просто считаю ахинеей фразу «український ринок друкованої спеціалізованої іт-преси закінчився назавжди».
то хто правий? український блогер, який вітає перехід, чи то втечу змі в тенета — чи редактор онлайнового часопису, котрий сміється з тих сподіванок?

роздуми на тему

як це частенько буває, вони обидва достатньо праві, щоби триматися власної думки, і обидва достатньо помиляються, щоби ми її не поділяли =)

про що пише гришин? а ну ж, уважненько (дякуємо jarofed'ові за переклад українською):
цитата. український ринок друкованої спеціалізованої іт-преси закінчився назавжди.
покажіть мені спеціалізовану it-пресу в україні? хіба можна назвати «комп'ютерний огляд» («компьютерное обозрение», itc) спеціалізованним виданням? попри те, що ми називаємо його «канальним» часописом (для людей, котрі обслуговують канал поставок і продажів комп'ютерної техніки та рішень), насправді формат видання складають суміш (акуратно добраних) популярних новин, (ретельно відредагованих) піарних прес-релізів або звітів про конференції та (добре написаних) оглядів більш-менш цікавих пристроїв, включаючи мишки, клавіатури, акустику — суто споживацький товар.

я люблю «ко», читаю його вже років з десять, і якби треба було вибрати один-єдиний комп'ютерний журнал для передплати — це був би перший претендент, але... одверто: невже те, що журнал передплачують і переглядають переважно в офісах дистриб'юторських компаній, представництв виробників та в магазинах цифрової техніки — чи це автоматично робить журнал спеціалізованим?

на мою думку, розмір української аудиторії, готової споживати справді спеціалізоване it-видання, не дозволив би серйозному проекту вижити. «ко» успішно балансує на границі, адресуючись не лише спеціалістам, але й доволі широкому колу прос'юмерів, за рахунок чого непогано доповнює в «паперовому» медійному просторі такі видання, як «домашній пк», «chip» тощо.

якраз український pc week (sk ukraine), в рекламному колі швиденько названий «піщєвіком», був хоч не першою, але, мабуть, найбільш близькою до успіху спробою зробити більш спеціалізоване видання порівняно з «ко», трошки відійти від «розважального» читання. так чи інак, спроба провалилася.
цитата. основна активність зміщується в онлайн.
нагадаю: мова про україну. де ж та активність онлайн? в тенетах борсаються ті проекти, котрі там вже давно. переважно це присвячені it-ринку новинарські портали на різних стадіях занепаду: переважна більшість з них публікуються російською мовою, а отже конкурують з російськими інформаційними площадками, котрі старші, потужніші, професійніші, найчастіше просто цікавіші, крапка.

виняток складає тріада веб-проектів того ж таки itc: портал «ко», hotline.ua та itc.ua. але вони там не відучора, і вже точно не є результатом раптової «евакуації» паперових видань в тенета: «ко» розвивався як архів публікацій журналу, hotline певний час існував паралельно з друкованим каталогом цін. itc.ua молодший — а точніше він переформатований нещодавно з головної сторінки itc, і мені видається, що це спроба виростити більш інтерактивну, вебдванульну платформу онлайн, яка забезпечить а) прихильність аудиторії, котра вже сьогодні не вдовольняється журналами, і б) плавне перетікання публікацій в тенета.

але це виняток: жодне з конкурентних видавництв не спромоглося повторити успіх itc з виходом на онлайнову аудиторію. звісно, починати ніколи не пізно, але... буває таки пізно =)
цитата. засоби комунікації, які передбачають одностороннє мовлення на аудиторію без отримання зворотнього зв’язку, вимерли як мамонти. і це трапиться не в майбутньому і не сьогодні. це трапилося вже вчора. просто деякі ще не здогадуються, що вони мертві.
ах, яка солодка перспектива для кожного блогера, правда? але куди подіти телевізор? одностороння комунікація, живіша всих живих, і до мамонтів у гості не збирається. і журнали/газети також, насправді, ще не вимирають, попри всю складність ситуації в цій галузі — принаймні, в україні.

інша справа — журнали спеціалізовані, і зокрема в it-галузі =)

чи може бути, що рядові користувачі пк сьогодні взагалі мало зацікавлені в паперових часописах зі скріншотами і фотографіями ноутбуків? що міг би шукати читав у паперовому журналі такого, що не було б доступне швидше, актуальніше й у більшій кількості в тенетах? чи багато таких користувачів пк, котрі, не маючи доступу до тенет, активно і (головне) регулярно шукають що почитати в паперових виданнях?

ітогі подвєдьом

роззирніться довкола, і покажіть мені людину, котра сьогодні залежить — в своїй професійній діяльності, чи в побуті, від паперових видань? по-моєму, єдина група таких людей — то працівники видавництв =)

усі решта, коли виникає потреба в інформації, звертаються до тих чи інших цифрових носіїв (мова не лише про інтернет, а про комп'ютерну техніку в широкому сенсі, включаючи спеціалізовані програми, бази данних тощо). і it не виняток: «паперовий» журнал про комп'ютери в україні вже перетворюється на свого роду казуальну розвагу: якщо є журнал під рукою, почитаємо, якщо нема — то не дуже й хотілося.

p.s. вибачайте, якщо не дуже зв'язно: два дні вимучував цей текст =)

7 коментар(ів):

jarofed сказав...

tivasyk, дякую за цікавий аналіз. В принципі зі всім згоден. Єдине, чого не зрозумів - це іронії в бік того, що смерть преси чимось там сприяє блогам. Жодного разу так не думав. Сумніваюсь, що всі ці журнали, переходячи в онлайн, виберуть для себе формат блогів. Радше вони будуть обирати портальний або журнальний формат (щось схоже на Корр чи той же ІTC.ua).

Твою попередню статтю про закриття паперових видань, я, звісно ж, читав. Але на той час моя вже добу як лежала у відкладеній публікації. :))) Тому поштовхом до тієї публікації все-таки стала стаття Анатолія, а не твоя.

tivasyk сказав...

2jarofed
дякую. щиро чекав, що першим коментарем буде щось на кшалт "многа букаф" -- принаймні сам я зараз не зможу себе змусити перечитати свій допис. може завтра =)

> Сумніваюсь, що всі ці журнали, переходячи в онлайн, виберуть для себе формат блогів.

тоді моя іронія недоречна. і я можу спокійно стати на бік блогерів, бо насправді вірю в те, що поступово блоги відбирають популярність у паперових журналів =)

> ...статтю про закриття паперових видань, я, звісно ж, читав. Але на той час моя вже добу як лежала у відкладеній публікації.

та я не по-злому, а головним чином для того, щоби привабити увагу. зізнаюся -- твою =)

jarofed сказав...

>...та я не по-злому, а головним чином для того, щоби привабити увагу. зізнаюся -- твою =)

:) тобі це вдалося. Але аналіз дійсно цікавий. І якщо так глибоко розібратися - нічим не суперечить самій статті.

Анонім сказав...

1. Вступ і висновок про пресу вцілому, а основна частина про айті - це якось не логічно.
2. Суто комерційні спецвидання поки приречені на збитковість, так як заробіток з реклами становить левову частку бюджету видання.
3. Є щось незрозуміло приємне коли відкриваєш друковане слово. Ця таємниця поки що "транзисторам" непідвладна.
Ітого: преса житиме :)

tivasyk сказав...

2анонім
> Є щось незрозуміло приємне коли відкриваєш друковане слово. Ця таємниця поки що "транзисторам" непідвладна.

є щось надзвичайно приємне, коли вмикаю комп'ютер. ця любов зі мною з того самісінького моменту, коли я вперше доторкнувся до клавіатури шкільного "корвета". ця тамниця паперові ніколи й не була підвладна.

p.s. так, папір має свою магію, але вона піде зі світу разом з нами. ну, може, ще з трьома-чотирма наступними поколіннями, залишивши свій слід у музеях.

jin сказав...

многа букафф.

вчора не подужав, почитав сьогодні на "свіжу голову", відібравши трохи часу у роботи. Тепер треба трохи часу, щоб сформувати думки у коментар

The Lex сказав...

Глянець читає багато саме _цільової_ аудиторії - людей не просто "з грошима", а саме людей, "які гроші витрачають". Тому глянець живий, живе, і буде жити! До того ж це й справді гламурно - навіть мені от приємно у якості гарного інтер'єрного доповнення використовувати художньо розкидані на журнальному столику примірники "Плейбою" чи то там "Авторевю" (це була прихована реклама!) Точка зору "усе буде у комп'ютері!" (к) надто характеризує людину саме як таку, у якою _усе_ вже _є_ "у комп'ютері" - а ще точніше, у якою поза комп'ютером щонайменше мало що є, я найчастіше - немає взагалі нічого. Чи цікава така людина у якості читача для "умовного видання"? Для видань на кшталт "Хотлайну" - безсумнівно! Комп'ютерні гіки шукають комп'ютерне причандалля у комп'ютері - де ж ще шукати тих комп'ютерних гіків, зациклених на комп'ютерному причандаллі? Але чи живуть, скажімо, автомобілісти "у комп'ютері" виключно або хоча б достатньо для того, щоб почати розглядати комп'ютер як необхідне або навіть достатнє джерело? Некомп'ютерщикам, мабуть, дуже дивно, але для більшості пересічних людей "комп'ютер" - це безкоштовне кіно та так само безкоштовні ігри, а інтернет - це "Однокласники". А журнали паперові сьогодні так само зручні для "узагальненого розповсюдження", як і вчора: яку кількість "контактів з потенційним клієном" отримає примірник журналу, які зазвичай викладають, наприклад, у перукарнях щоб було що почитати чекаючи своєї черги чи проходячи тривалу процедуру? Інтернетом та комп'ютером життя не обмежується - воно доповнюється і розширюється, але "апологети повного переходу у комп'ютер" надто часто забувають про саме життя, щоб сприймати їхні "віщування" всерйоз.

Дописати коментар

увага!
коментарі не модерую, проте спам видаляю нещадно. посилання на інші сайти/блоги за темою допису вітаю.

додаткові можливості розмітки (кутики набрати з клавіатури):
  ‹b›жирний шрифт‹/b›
  ‹i›похилий шрифт‹/i›
  ‹a href="http://tivasyk.info"›посилання‹/a›