де ж та краса?

в человеке должно быть всё прекрасно: и лицо, и одежда, и душа, и мысли.

антон чехов, «дядя ваня»

довкола стільки людей! багато. вавілон. і серед них чимало людей, які на перший погляд здаються красивими. жінки з гарними ногами. з миловидними обличчями. рідше, але є — з прекрасними душами. чоловіки з широкими плечима. з класними автівками...

але не пригадаю, коли востаннє я стрічав людей, в яких насправді красиве все: і обличчя, і одяг, і душа, і думки. і не забути про ноги і автівки.

у дзеркалі я такої людини не бачу. переконаний, що і ти також.

але... чи може бути, що ти бачиш таку людину, коли вдивляєшся в зіниці свого справжнього кохання?

тоді ти щаслива людина, а щаслива людина — красива.

щодо чехова... не все так просто. чи ось це написала красива людина?

цитата: томск гроша медного не стоит... скучнейший город... и люди здесь прескучнейшие... город нетрезвый. красивых женщин совсем нет, бесправие азиатское... грязь невылазная... но возникают и зачатки цивилизации - на постоялом дворе горничная, подавая мне ложку, вытерла ее о зад... замечателен сей город тем, что губернаторы здесь мрут словно мухи... обеды здесь отменные в отличие от женщин, жестких на ощупь...

теж чехов. можливо, нещасний — і тому в цей момент некрасивий?

p.s. ще чекаю на нові ідеї для конкурсу.