talco: музичне хуліганство

уявіть собі, що якісь рок-н-рольщики взяли старі піонерські, патріотичні й просто танцювальні хіти — і переспівали їх на хуліганський манер. та ще й італійською!

отакі приблизно в мене були перші враження, коли я надибав альбом «combat circus» від нікому не відомої команди talco. сама назва альбому чого варта: бойовий цирк? певно, у одноіменній пісні про щось таке цікаве йдеться, але ж я італійської не знаю.

музика надзвичайно енергійна, а головне — справді доволі незвична й свіжа, як на наші запопсовані мізки! спробуйте послухати кілька треків на jamendo.com прямо онлайн, і неодмінно захочеться завантажити цей альбом.

я так і зробив.
зла, дуже зла — себто сповнена сарказму і влучна — стаття про взуттєві бренди, що користуються популярністю в україні: обувной «развод» по-украински.

не читайте, якщо маєте в гардеробі carlo pazolini, lobster, braska, tj collection і пишаєтеся ними =)

розбавимо копіпейст власною думкою... будь-який товар — це відповідь на попит. бренд — це продукт, призначений на продаж (маю на увазі весь комплекс ідей, інформації, стилю, що охоплено цим іноземним терміном).


медитація: divinity

альбом divinity від project divinity: легка медитативна музика.


кому сподобалося — сміливо завантажуйте як mp3 чи ogg з вебсайту jamendo.com, і слухайте вільно.
днями вдома натрапив на курйозну знахідку. у нас на книжкових поличках був собі старий кишеньковий німецько-російський словничок: малесенька книжечка 4,5×7 см, і десь три сантиметри завтовшки. словник надруковано у 1966 році. взявся я його погортати... і на четвертій сторінці знайшов таку друкарську помилку, що мені страшно подумать, що в ті часи трапилося з видавцями. дивіться самі.



у світлі ваших фар

колись давно, років з десять тому, я випадково побачив по тв один відеокліп... не в змозі передать словами, наскільки він мене вразив. і до цього дня я під враженням.

дивіться, хто ще не бачив — до кінця.


коментарі зайві?..

p.s. музика: unkle, rabbit in your headlights, 1998. відео для завантаження ось тут (mp4; 22,4 мб).

фотодайджест 2

таки руки ще не дійшли до запланованого великого допису про фотографію. всьому свій час. наразі ж ось другий фотодайджест (перший ось тут).


тут всі світлини з українського каналу flickr. я не ставлю собі за мету обмежитися якимись об'єктивними параметрами і вибрати найкращі світлини за тиждень — просто це дев'ять фотографій, які мені суб'єктивно сподобалися найбільше.

якщо вам також щось сподобалося — клік на зображенні має привести на сторінку цієї світлини, де можна переглянути повну версію кадру і залишити коментар для автора. як правило, авторові приємно =)

пісенька про ревербератор

зараз буде трошки копіпейсту з подачі незрівнянної вольхи ясюкович, бо сили нема, треба поділитися! дивимося, слухаємо:



і тепер треба обов'язково почитати оригінальний допис вольхи -- там ще єсть легкий але кумедний стьоб на тему маленького цифрового ревербератора, котрий ну ніяк не може виреверберувати =)

не люблю великих горизонтальних поверхонь в інтер'єрі (столів, відкритих полиць тощо).

по-перше, крадуть простір, і то якось непомітно: оглядаючись на рівні очей, цього не завважуєш, але простору для життя стає менше.

по-друге, збирають пил, доводиться частіше прибирати. не найцікавіше у світі заняття.

по-третє... і це найбільше дратує. завжди знайдуться люди, які вільну стільницю чи полицю заставлять ну всим, що під руку попаде: книжки, нотатники і просто аркуші паперу; сувеніри і цяцьки; брудні чашки після чаювання; мобільні телефони, mp3-програвачі, usb-флешки, навушники; гребінці, парфуми, жіночі сумочки...

не кажіть мені

любов і прощення зроблять світ кращим. адже нема таких діянь, які не можна було б простити...

але інколи для того, щоб простити, потрібно значно більше часу, ніж дано будь-кому з нас!

тому не кажіть мені про любов і прощення.

шедевр на ніч

сьогодні тимкові конче закортіло помалювати перед сном. татко спершу хотів витримати твердість, але якщо вже мамочка дозволила -- чи варто було мірятися впертістю з дитиною? вважаю, що ні.

взяли невеличкого нотатничка, тиміш витяг з шухляди олівчики, і хвилин з п'ятнадцять щось собі вимальовував, уже вкритий ковдрою в ліжечку.

і тоді гордо показав свій шедевр. таки гарно.

по тому моя малеча без зайвих суперечок відклала на сторону олівці й вклалася слухати оповідку на ніч: ми читаємо "тореодорів з васюківки" всеволода нестайка. мабуть, найкраще з української дитячої літератури.
дорослий? це коли бачиш дві смужечки, і думаєш собі: оце і є щастя =)

теги для двох смужечок? о, це чоловік і жінка, в цім єсть еротика. це кохання, позитив. це діти. це життя.

таки це щастя.

лише дружина робить з юнака мужчину. лише дитина робить з дівчини жінку. лише чоловік, дружина і дві смужки... складають нову сім'ю.

про life, хіппі та кризу

по-моєму, важлива подія: google і time warner опублікували в тенетах архів відсканованих фотографій з журналу life.

вважається, що часопис life було започатковано ще у 1883 році, проте тільки у 1936 році вийшло оновлене видання з такою назвою і акцентом на фотожурналістиці, котре й стало добре відоме, мабуть, кожному американцеві, та й у всьому світі. до 1972 року life друкувався щотижнево (!), згодом до 1978 нерегулярно як "спецвипуск", а від 1978 до 2000 року --- щом ісячно.

наразі в google доступно близько 3 мільйонів світлин з архівів life, згодом обіцяють більше як 7 мільйонів світлин.


днями, виявляється, скандал трапився у львівській опері... кому не було ліньки, вже відмітилися нвоинами та дописами на цю тему. але я останнім чином про актуальне дізнаюся ось із цього блога.
цитата. пам'ятаю якось у «зіньковецької» герої за сценарієм мали випити по чарці горілочки на сцені. хтось із залу вигукнув: а вони воду п'ють! (це так, як крикнути: а джульєта не отруту п'є!). але актори не розгубилися. граючи закликали «пацанчіка» на сцену. налили і йому чарочку «оковитої» і після цього, той так заворожено дививсь на сцену, що с.манту відразу зрозумів — велика сила театр.
влучно, дотепно... кусючо! а ви читаєте сергія манту?

музика депресивної романтики

> гхм, хто зна, що за музика звучить ось у цім ролику до фільму?

я знаю... це ось що: hjartao hamast у виконанні sigur rós (ісландський пост-роковий гурт) з альбома agaetis byrjun (2000). ще одне відео з цією піснею та відеорядом (невдало зкомпонованим, нажаль) з фільму «безсмертні...»


музика/вокал атмосферою дуже відповідає фільму — мабуть, у цих 430 секундах зосереджений увесь настрій картини. слухаю раз за разом.

p.s. депресивна романтика — таке буває?
sounds beautifully, tenderly depressive and... somehow romantic. together with the "immortel: ad vitam" video this is a very exquisite experience. love it.
дописав до сторінки трека/відео на last.fm...

точка зору, точка слуху

почитав собі стриманно-експресивний (буває й таке) відгук про один кліп lhasa de sala... зокрема звернув увагу на такий фрагмент у тексті:
цитата. у меня впечатление от услышанного не вкладывается ни в какие слова. спасибо, друг сашка, это действительно что-то из сокровенного, очень настоящего, не имеющего дома на земле.
ну, думаю, це треба послухати. а от же ж і відео на youtube єсть, дивимося, слухаємо... і ви собі теж подивіться/послухайте, перш ніж читати далі — матимете можливість скласти собі власну, неупереджену думку.

творчий хаос

треба мати хаос в собі, щоби народити зірку.
ніцше.
одна компанія не буде контролювати цифрове майбутнє -- воно занадто велике для однієї компанії. прийдуть інші. microsoft? intel? історія давнього риму... історія давнього китаю... історія відкриття америки.

прийдуть інші, зі сходу. прийдуть, і просто масою своєю зруйнують ті усталені ринки, що по крихті збирали докупи оті титани, огороджували своїми великими стінами. зруйнують систему захисту інтелектуальної власності, яка десятиліттями гальмувала прогрес у цій галузі.

і повернеться той хаос, з якого тільки і може народжуватися щось нове. творчий хаос.

p.s. такий от не технічний, а філософський допис про ринок it =) навіяно ось цією новиною на itc.ua: «ubuntu приходит на компьютеры с процессорами arm».

фотодайджест

днями знову напишу про фотографію, зокрема про спрагу визнання, про те, чому її принципово неможливо втамувати, про розчарування і певні аналогії з блогерством. турбує мене ця тема — як, мабуть, і майже усіх таких от фотолюбителів.

тим часом пропоную переглянути свого роду фотодайджест: час від часу я переглядаю деякі групи та окремі альбоми на flickr, google picasa та й просто галереї в тенетах, і відмічаю собі світлини, що найбільше сподобалися. навіщо я це роблю — окрема тема. але планую собі щотижня публікувати посилання на ці збірки.

отже, дайджест перший.


порядок світлин довільний. для блогу я кадрую всі фото в квадрат і зберігаю лише зменшені копії — повні версії слід шукати в альбомах авторів (клік на фото) — дуже рекомендую це зробити, там ще багато цікавих фотографій.

p.s. мало не забув про справді важливий момент: усі фотографії тут —українські (не обов'язково географічно, не обов'язково за мовою авторських коментарів до них чи й національності автора, але хоч якось...) і справа не в моєму націоналізмі (він присутній, ніде дітися), а у необхідності окреслити контекст для того, щоби твір був цікавим... але й про це хочеться написати детальніше, тож пишу потихеньку великий допис.

крук і собаки

сьогодні спостерігав за цікавим «полюванням»: над пустирем літає крук, шукаючи собі чогось попоїсти. за ним звіддалік спостерігають трійко собак — і щойно крук опускається на землю, вони мчать до нього і нишпорять носами в траві: второпали собі, що крук сідає, коли щось їстівне вгледить =) не знаю, чи вони щось там знайшли, але поки дивився — вони вчотирьох так і перелітали/перебігали пустищем з місця на місце.

офісна кава як шкідлива звичка

останнім часом дратує звичка пити каву в офісі. справді шкідлива звичка, яку я перетягнув за собою з попереднього місця роботи. щоправда, там ми пили головне заварну каву, тут — розчинну. але суті то не змінює.

хотілося б порявняти це з якоюсь залежністю — наприклад, з курінням? схоже. так само непомітно призвичаюєшся до певного ритуалу, так само важко відівчити себе. добре, що хоч хімічної залежності насправді немає — тільки ота звичка щось «калапуцати» у горняті й посмоктувати цілий день.

культура проти копірайту

на продовження теми про захист інтелектуальної власності, і зокрема мого допису про нестримний потяг ділитися.
цитата
можна одним словом позначити будь-яку взаємодію з художніми творами — всі обговорення, перекази, переспіви, відтворення в ролях, малювання і навіть обдумування; — ми називаємо це культурою.

культура давня — старіша за інтелектуальну власність.

саме існування культури наділяє копірайт змістом [...] законодавчий захист художніх творів існує тому, що культура створює ринок для них! якби не було такого ринку — не було б жодного сенсу перейматися захистом інтелектуальної власності.
>>
детальніше у статті why i copyfight (англ.)
порушу «мовчанку», продовжуючи тему пляжа: прочитав повість «пляж» алекса гарланда. читав у оригіналі (alex garland, "the beach", 1996) — не знаю, звідки взявся файл з книжкою, на fictionbook його немає, російською також там не знайшов.

вікіпедія підказує: у 2000 році вийшов фільм за цією книжкою. треба було б подивитися, але дещо стримує леонардо дікапріо в головній ролі. я абсолютно не готовий прийняти «красунчика» з довжелезним портфоліо «гламурних» ролей в екранізації будь-чого серйозного. і... так, «авіатор» — можливо, виняток; а може й ні.

отже, книжка... цікава вже хоча б тим, що я не зможу однозначно визначити жанр. спробую: напружена пригодницька драма з елементами робінзоніади. причому тут єсть все перераховане: (майже) безлюдний острів, пригоди, напруження — і драма, що змусить задуматися.


мовчанка

нема про що написати.

думки штовхаються в голові... проте якось мляво. це --- вихідні, субота. це осінь, скоро зима. це змерзлі руки, ноги, почуття.

хочу... на сонячний пляж десь у таіланді.

рік тому в цей день...

хто тут? невже хтось і справді читає те, що я тут пишу? зачекай но хвилю, хочу з тобою побалакати трошки.

згідно статистики i.ua та google, більш-менш регулярно сюди заглядають десятеро людей — от вас, мабуть, я й міг би з любов'ю назвати «моя аудиторія» =) десятеро — це дуже багато, як на мене: на пересічній вечірці я міг би сподіватися на одного-двох слухачів, та й то протягом лише п'яти хвилин, після чого вони побігли б катати кулі в боулінгу, залишивши мене з усіма тими думками.

гаразд. не знаю, чи ти помітив: останнім часом я почав додавати до своїх дописів оте p.s. рік тому в цей день я писав про... — я собі подумав, може, тобі буде цікаво разом зі мною пригадати, що там було... а мені буде приємно, що ти, пробігши очима свіженький допис, ще на хвилинку затримаєшся зі мною. боулінг почекає =)

seo'-шники називають це «збільшенням глибини відвідування» та «збільшенням часу перегляду сайту». мабуть, вживають ще якісь англійські абревіатури =)

ну так от. минулого року в цей день я виклав для завантаження свою презентацію про креатин (tm), яку готував ще на 1 квітня. було кумедно.
щойно зрозумів, що найбільше дратує мене в інтернетрях. а точніше, у «сусідніх» блогах. епатаж. але не всякий — бо зустрічається епатаж так би мовити художній, стилевий, підпорядкований якійсь генеральній мистецькій чи авторській ідеї. і це цілком терпимо.

як от у блозі леоніда каганова, зокрема у дописі про linux: епатаж не стає тут центральною ідеєю, а лише авторський інструмент.

а ваша галя...

не повірите: я оце щойно дізнався, звідки та легендарна фраза: «а ваша галя балувана!». кумедно =)
сьогодні вранці — чи то було ще вчора вночі, якраз коли я засинав? — прийшла мені така думка: а чи не перетворюється мій блог зі щоденника на якийсь технічний журнал без іскри, без особистого, без життя?
статистика
у блозі 432 дописи (з жовтня 2007 року)
з них 123 присвячені комп'ютерам, 38 — кишеньковим пк і телефонам
разом це майже 40% усього написаного.
мабуть, то таки було вчора. спершу я заходився шукати в інтернетрях та переглядати різноманітні українські блоги, за якийсь час це перетворилося на якусь лихоманку: наступна сторінка в результатах пошуку, відкриваю всі незнайомі блоги поспіль, переглядаю одну-дві сторінки в кожнім, профіль автора... повертаюся до результатів і так далі.


дуглас адамс українською?!

пля! просто розірвало на шматки: в тенетах є переклад "путівника..." дугласа адамса українською, а я не знаю про це!

незалік, йпрст. читати негайно!

p.s. вперше читав російською: бомба. англійською: у захваті, російська не котується. тепер почитаємо українською — краще оригіналу не буде, але хоча б «для колекції».

так... дуглас адамс -- це, мабуть, перше, що я рекомендую до прочитання кожному, хто насмілюється просити в мене таку пораду =) мова саме про серію "путівник по галактиці для мандрівників автостопом" -- п'ять книжок:

= the hitch hiker's guide to the galaxy
= the restaurant at the end of the universe
= life, the universe and everything
= so long, and thanks for all the fish
= mostly harmless

дуже рекомендую читати в оригіналі. якщо знання англійської не дозволяє -- шукати правильний переклад російською (не той, що наразі доступний у fictionbook.ru).
opensuse радує новинами. по-перше, оновлено веб-сайт спільноти, він став зручнішим: перша сторінка тепер містить не лише посилання на три основних розділи (get it — інсталяція, discover it — інформація, create it — адаптація дистрибутива), але й новини та анонси (на скріншоті не видно: відкривайте сайт і гортайте нижче).

по-друге, анонсовано четверту бету opensuse 11.1, наступна зупинка — перший реліз-кандидат... власне реліз нової версії дистрибутива заплановано на 18 грудня.

після цього почнеться робота над версією 11.2, котрої я й чекатиму для апгрейду системи на домашній машинці.

тим часом можна ще раз почитати про ті дрібнички, за які можна полюбити linux.

p.s. рік тому в цей день я... нічог не дописував у блог. але 2 листопада згадував про музичний веб-сервіс last.fm, яким користуюся до цього часу, а також про те, що музику варто тегувати за настроєм, а не за стилями тощо.

asus знову анонсує нетбук за 200 доларів

справді кумедна новина з'явилася цими вихідними у cnews, читаймо: «asus пообещал через год нетбук за $200». чому кумедна? пригадуємо, що якраз рік тому — у жовтні 2007-го, — asus вже анонсував нетбук з ціною 199 доларів.

нагадаю, що мова йшла про першу модель eee pc 7xx, яка зрештою з'явилася в продажу спершу в тайвані за ціною 350 доларів, а згодом на інших ринках за 400, і лише влітку 2008 року — в україні за ціною 600 доларів. наступні моделі нетбуків у серії eee pc були ще дорожчими.

отака історія інфляції. тепер — новий анонс нетбука за $200. повіримо?
гиги, на продовження теми про копіпастерство в богосфері --- українській чи будь-якій іншій: у блозі того ж таки леоніда каганова є гострий сатиричний допис про те, як розкрутити свій блог і заробити гроші в інтернеті.

написано настільки влучно, що навіть не смішно. але як завше кожен думає, що він не кожен.
почитав тут з подачі юрія новоставського цікаву статтю... про linux пише леонід каганов. це з категорії «наболіло» — втім, назва цілком промовиста: «за що я ненавиджу лінукс» (рос).

суть статті в тім, що в пересічного користувача пк інколи частенько складається враження, що система — навіть найбільш привітні до користувача дистрибутиви — написана, підготовлена, зібрана докупи без огляду на справжніх людей, котрі користуватимуться нею. процитую лише один абзац, найбільш цензурний:
цитата. скажите, я чтo, дейcтвительно так многo хoчу от oпeрациoнной сиcтeмы? чтоб ее арxитeктура не допycкaла сущеcтвовaния pеaльно дeйcтвующих вирyсoв и yязвимостей, чтoб онa летaлa на любoм дажe cтаром железe, пoнимала любoe обoрудование, запycкала любые нyжные мнe пpограммы, пoвсeмecтно пoддерживaлaсь и рeгулярнo pазвивaлаcь, рaбoтaла нa руccком языкe, не требoвaла от меня программиpовaния и спeциальных знaний, yмелa тaктичнo подcкaзывaть, нo нe cмeлa учить мeня жизни, умeлa прeдлагать пoпyляpные peшения, но нe нaвязывалa cилой дебильныe типoвые варианты, и никoгда ни пpи какиx ycлoвиях нe пpитоpмаживaла и нe завиcaлa?
з усіма наріканнями автора згоден. дуже рекомендовано до перегляду пінгвіноводам — і посміятися, і модумати є над чим (ну, а форумні тролі з великим бажанням пофлеймити про те, який linux насправді огидний — гуляють лісом).

p.s. минулого року в цей день я закопіпастив кумедні пульти для керування чоловіком чи дружиною =)

кіт палить!

хто тут соромив копіпастерів? а от я теж просто не можу втриматися, щоби не продублювати це відео.


в захваті від того кота!