фотографія та прагнення визнання

ще трохи про фотографію.

про фотографію постановочну та ситуативну

останнім часом думав про те, що постановочна фотографія та ситуативна, "випадкова" фотографія -- два різні підходи, котрі, на мою думку, певною мірою навіть конфліктують. точніше, вимагають зовсім різного підходу, ба навіть світогляду від фотографа. можливо, я помиляюсь...

постановочна фотографія -- близька до образотворчого мистецтва: дає в руки майстрові все, дозволяє буквально з нуля, цеглинка за цеглинкою, створити сцену, момент і... зафіксувати у світлині. божа справа. і якщо фотограф справді майстер -- лише він знатиме про те, що життя в такій картині -- штучне.

мені за філософією ближче ситуативна фотографія: з одного боку, не треба працювати над сценою (а я лінивий) -- але й вхопити мить in vivo непросто... роздивитися цікавий сюжет і встигнути його "впіймати".

звісно, чіткої грані немає: пейзаж не дуже й поставиш, а проте якщо фотохудожник ладен тижнями вичікувати, поки природа збере до купи в одному місці всі фактори -- освітлення, погоду тощо -- для "ідеального" кадру, що відповідає задумці, то чи не ближче це до постановочної фотографії?

про унікальність та визнання

мабуть, кожен, хто бере до рук фотокамеру -- так само як коли стає до мольберта з пензлем, береться писати новелу чи сідає до рояля -- внутрішно потребує визнання. будь-яка творчість -- це лише шлях до самовираження, яке неможливе без аудиторії і дуже болісне без визнання.

але чи легко бути визнаним в сучаснім світі? навіть "митців" -- як собак, а вже цифрової фотокамери немає хіба що в людини, абсолютно байдужої до фотографії. непроста конкуренція за увагу аудиторії, котра, в свою чергу, також досить балувана сьогодні. чи можливо бути унікальним -- а значить, цікавим -- у такім світі?

як на мене, цілком можливо. якщо не ставити собі за мету заробіток фотографією. якщо з мільярдного населення землі окреслити коло людей, которі побачать мої фотографії -- матимемо може з тисячу людей в найкращому випадку. включаючи відвідувачів мого блогу та фотоальбомів у тенетах. не така вже велика аудиторія, правда? і саме визнання цієї аудиторії є насправді важливим, а якась міфічна "світова відомість" -- від лукавого.

хороша фотографія поруч

отже справжніх шедеврів у світі небагато, але варто поглянути довкола -- і виявиться, що хорошої фотографії вистачає! просто ми найчастіше або любуємося собою, або ж шукаємо якоїсь "абсолютної краси", підписаної якимись "всесвітньо відомими іменами". а даремно.

нещодавно я випадково познайомився із plazmx в icq, і ця випадкова людина -- не професійний фотограф, навряд чи навіть дуже досвічений аматор -- на моє прохання вислала кілька світлин, зроблених власноруч за домогою компактної цифрової камери чи навіть "мильниці". ось, приміром, одна з них (самотній):


от так. по-моєму, така фотографія варта уваги! а великий альбом "лучшие фотографии мира: пейзаж", котрий я періодично переглядаю, викликає в мене депресію і творчу імпотенцію =)

p.s. сьогодні сергієві стрєльнікову (aka plazmx) виповнилося 20 років. вітаю!

міліціонер? горішник!

сьогодні ми з перчиком знову відвезли маму на йогу, а тоді, навчені досвідом, замість їхати додому -- гуляли собі в центрі. і натрапили на двох міліціонерів, що "працювали світлофорами" на перехресті володимирської та бульвара шевченка. тимка так вразило те, що "всі машини слухаються міліціонерів", що трохи згодом він видав фразу про те, як стане міліціонером-горішником, коли ще трохи підросте, і буде керувати рухом на дорогах.

зізнаюся, я на слух не одразу розібрав, що то за горішники... "доросла" логіка блукала в пошуках можливих варіантів (горішні -- тобто верхні? чи це щось пов'язане з горіхами?), аж допоки мене осінило: це ж гаїшники (себто даїшники на російську вимову).

дорогою назад до автівки перчик з тротуара показував зустрічним машинам рукою -- бо смугастої палички поруч не виявилося -- напрямок руху (рука показує в сторону) та вимогу зупинитися (рука догори). може, й дійсно виросте "горішник", хто зна? але ж ні, нехай краще щось більш прозаїчне =)
перечитую допис юрія новоставського про конкурс "фото тижня" в українській спільноті фотосайту flickr.com... і наш з ним обмін коментарями щодо світлин у конкурсі.

відбір світлин на конкурс української спільноти флікера мені незрозумілий: поки що бачив лише відверто слабкі. чомусь захотілося показати кілька фотографій для прикладу. порівняйте:



подібний сюжет (зима, дівочі очі) -- а які різні світлини! що більше подобається, гріє і приваблює? вважається, що чорно-біле фото може бути виразнішим за кольорове. може -- якщо це додає щось до сюжету знимка. дуже шкода, що у другому фото (прощавай, зимо) автор не захопив у кадр обидва ока, приблизно з таким же кадруванням, як справа -- був би шедевр, як на мене. а перша фотографія (без назви, фото тижня українського флікера) видається... якоюсь стандартною: просто типовий кадр для реклами хутра, хоча технічно досить правильний.

ще один приклад:



з технічного боку, обидві світлини -- брак, обом дорога в смітник. але припустімо, що це просто кадри в сімейний альбом, а не на фотосайт чи ба навіть на конкурс... котрий більше сподобалася, приваблює увагу? авторські назви світлин схожі, як близнюки: вітер у твоєму волоссі та з вітром у її волоссі, і сюжет на перший погляд схожий, якби... -- це повністю імхо! -- якби в першому кадрі взагалі був сюжет. а от другий кадр проситься, щоби його перезняли якісно -- і тоді, справді, хоч на конкурс.

хочете ще приклад технічно нездалого, зіпсованого кадру, на який, тим не менш, можна довго дивитися і шукати в ньому чогось... прошу: swing day (переклад... не звучить).


а чим приваблює? на відміну від переважної більшості фотографій з молодими моделями, в цій головне -- не модель, а якась невловима емоція... яскраве сонце, бездонне небо, розшматовані вітром білосніжні хмари... і якась невимовна динаміка -- хочеться дати іншу назву. молодість. і дивитися, дивитися, дивитися.

p.s. втім, сам я ще той фотограф... дилетант. а захоплення фотографією -- це, скоріше, якась по-дитячому наївна туга: скільки себе пам'ятаю, завжди заздрив умінню професіоналів вхопити мить так, що згодом цілі покоління не надивляться на ті фото.

весняний сніг та справжня пробка!

зима в цім році відзначилася повною імпотенцією -- а весна вчора подарувала справжню снігову завірюху!

отже, вчора вдень ми з милою та перчиком заїхали собі на борщагівку, і поки там гостювали -- пішов такий густий сніг, що дороги враз перетворилися на вервечки автівок, маршруток та вантажівок. так-сяк ми ще відвезли мамочку в центр на заняття з йоги, трохи спізнилися через тягнучки, а самі з перчиком попрямували додому -- вулицею саксаганського через площу перемоги на проспект перемоги і далі, майже до окружної...

на цей шлях у нас пішло три години! тягнучками мене вже не здивуєш -- але в такій глобальній пробці стояв уперше. перчик встиг добряче виспатися у своєму дитячому кріслі, а миленька провела заняття і повернулася додому -- на метро -- одночасно з нами!

p.s. більша частина вчорашнього снігу розтанула, але ще сьогодні вулиці та дерева білі. синоптики обіцяють: ще пару днів буде зимно, і десь тиждень по тому температура триматиметься на рівні +10..15 вдень, з дощами. брррр.

прощання

отже... важливе рішення. для історії -- копія прощального листа, як взірець окремого жанру в офісній епістолярній творчості:

уважаемые коллеги, друзья,

сегодня последний день моей работы в datalux: я решил покинуть компанию. такое решение связано в первую очередь с назревшей внутренней необходимостью что-то сильно поменять в жизни. думаю, что это хороший — возможно, лучший? — повод уйти.

я проработал в datalux 4 года — с 1 марта 2004 г., почти все это время — в группе маркетинга. это было очень хорошее время в моей жизни: я многому научился, много успел сделать — как в компании, так и в плане реализации своих (и семейных) мечт?.. мечтей?.. мечтов?.. — и просто банальных желаний. для меня важно и то, что таких дней, когда я с радостью и улыбкой летел в офис, было гораздо больше, чем мрачных «понедельников» — во многом благодаря коллективу datalux (эпитеты раздавать не стану — их достаточно в любом тезаурусе). спасибо вам.

я признателен судьбе за то, что мне довелось работать под руководством игоря волынского — и, надеюсь, многому научиться у него. Далеко не всему, чему можно и следовало бы научиться, но время двигаться дальше. игорь, большое спасибо!

и отдельное спасибо — друзьям, без которых те самые «понедельники» были бы куда мрачней, а невкусный до безобразия офисный кофе не казался бы амброзией =) ну, вы в курсе.

крапка.
учора мої миленька і перчик взялися малювати... це вже не вперше -- фарби й пензлики для дитячого малювання у нас завше під рукою, дається взнаки любов милої до малювання, адже в дитинстві вона навчалася в гурку образотворчого мистецтва в одному з київських будинків піонера.

ну... вчора художнє натхнення вимагало знайти справжній дерев'яний мольберт, а вранці ось таку картину я знайшов на балконі.

гарно. а на сонечку -- плями, цікаво...

p.s. якість світлини пізніше трохи поправлю, мабуть... зараз нема чим -- видалив усі сторонні програми з робочого пк =)

поверхневий фемінізм

і знову-таки, на продовження теми фемінізму: ось вам типовий поверхневий погляд на явище в цілому та поступ фемінізму в україні зокрема, прошу читати допис "гендерна справедливість досягається дієсловами" у одному з блогів української правди.

досить дивно, бо за фотографіями в авторці не впізнаємо блондинку. хоча на певні думки мало б навести вже те, що останні дописи у цім блозі починаються світлиною авторки. принаймні світлини є непоганим взірцем ґламурного фото -- хоч якесь задоволення від перегляду цього блогу.

втім, чого це я... кожен має право на свою власну думку. і не обов'язково усім бути соціологами чи там юристами зі спеціалізацією на гендерних питаннях. тож роблю сам собі не-сувору догану, але детальніше про те, чому згаданий допис видався мені поверхневою банальщиною, напишу дещо згодом...
люди частенько стають залежними від якихось ідей. це нормально: у світі високих швидкостей, персональної відповідальності і колективної безвідповідальності, саме ідея -- сильна і яскрава -- дає опору, згуртовує людей, дозволяє компенсувати власні комплекси... двома словами -- дозволяє жити далі. це може бути релігійна, політична, національна ідея...

...і це може бути фемінізм.
якщо таку ідею помножити на молодість, енергійність, відсутність страху перед помилками, і додати ресурси у надлишку... можна отримати якісь химерні результати.

міжнародний день... чоловіків

вирішив почитати про історію святкування міжнародного жіночого дня 8 березня... відкрив вікіпедію -- доволі цікаво. справді, якщо вірити статті у вільній енциклопедії, в першій демонстрації під проводом клари цеткін та рози люксембург прийняли участь німецькі проститутки. досить логічною звучить версія, за якою клара цеткін (єврейка) фактично дала новий зміст і нове життя стародавній єврейській традиції святкувати пурім.

проте найцікавіше далі. хто б міг подумати: існує... міжнародний день чоловіків!

навряд чи можна сказати, що його "святкують", проте... оон підтримала пропозицію михаїла горбачова святкувать день чоловіків у першу суботу листопада. у 2008 році -- це буде якраз 1 число місяця!
зараз буде боянчег, але нехай... на тему 23 лютого та 8 березня:
стреляют пушки, пулеметы,
ракеты с бомбами летают,
а в небе храбрые пилоты
друг друга мастерски сбивают.

пылает пламя, рвутся мины,
лежат повсюду трупов горы,
и танки смертоносным клином
сминают мирные заборы.

а полководец, взявши ластик,
склонился над военной картой...
вот это, понимаю, праздник!
не то что там... 8-е марта.
втім, підштовхнуло написати в блог дещо інше... щоби знатно повеселитися, можна, приміром, прочитати статтю, якщо можна так сказати, е... православного християнина дмитра артем'єва "восьме березня: святкувати чи ні?" (обережно! маразматичний вміст), а тоді одразу -- коментарі до неї.

p.s. все-таки цікаво, звідки сьогодні беруться такі люди, як отой православний християнин?

(с) ілюстрацію запозичено на сайті skobart.
ось, прочитав цікавий допис генадія армашули у авторських колонках онлайн-журналу "комп'ютерний огляд"... як часто буває, коли прочитане дійсно зацікавило і змусило задуматися -- не втримався від короткого коментаря.

не цитуватиму повністю, тож перш ніж читати далі, варто пробігти очима -- а краще все-таки прочитати вдумливо! -- оригінальну статтю "я к вам пишу".

> Вот какая фраза из журнала «В мире науки» за 1903 (!!!) год попалась мне совсем недавно: «Переписка грядущего будет сведена к сухому и лаконичному обмену информацией, выдержанному в телеграфном стиле».

як чудово, як доречно! і погляньте-но: пройшло 105 років, проте кожне покоління, розмінюючи свій четвертий-п'ятий десяток (читай: переходячи від помилок і креативності до консервативної мудрості) повторює те саме, те саме, те саме...

...і, певно, буде повторювать ще через 105 років:

> есть что-то, чего, по всей видимости, мы еще не осознали до конца – нельзя ускорить чувства. Технический прогресс не в состоянии изменить человеческую природу.

можна, може, змінює. тільки ми, як особистості -- обмежені у своєму інструментарії для пізнання світу необхідністю "доторкнутися", пережити на власному досвіді, а значить -- прив'язані до масштабів одного покоління: ми ще можемо це осмислити -- але вже не можемо повністю "пережити", повірити.

от так. хотілося б сказати "життя покаже", але... все-таки ми й справді прив'язані до власного , вельми короткого досвіду. тож воно покаже, звісно -- але не нам.

однохто?

київ, схоже, захопила епідемія "однокласників"... думаю, зовні це мало помітно: мабуть, дві третини населення навіть і не чули такої назви, спокійненько собі продовжують жити. але ота "третя третина" -- люди, що працюють в офісах і мають доступ до інтернету, і знаходяться у віці десь від 25 до 40 років... коротше, які ще досить молоді, щоби пам'ятати, що вони ходили колись в школу/інститут, але недостатньо пожили, щоби зрозуміти, що все фігня окрім бджіл... так от їх варто лишень послухати, щоби зрозуміти...

...епідемія.

і нехай собі. ліниво розбиратися й писати щось осмислене на цю тему -- все-одно, як із телевізором, серіалами тощо -- дивитимуться, реєструватимусть, чесатимуть язиками. дам просто лінк на допис в тему в блогах "комп'ютерного огляду": "зачем нужны одноклассники". є ще люди, котрі задумуються... і добре.

нелогічна поведінка

цікавий, повчальний жарт на башику нагадав, що всі ми час від часу буваємо блондинками. і блондинами:
зашел сегодня в банк. там два банкомата. на одном висит лист бумаги с надписью "приносим свои извинения, в банкомате кончилась бумага", возле второго человек 10 очередь. я посмотрел на все это и подошел к первому банкомату. сунул карточку, снял денег и начал уходить, и тут я заметил как половина очереди от второго банкомата бросилась к первому... о чем они думали раньше? нет бумаги, значит деньги печатать не на чем?
ще скажіть, що ви не бували в таких ситуаціях? маю на увазі, на стороні черги =) все-таки ми, люди -- соціальні тварини, а отже -- залежні від поведінки стада й різноманітних ритуалів.

p.s. цікаво почитати про те, чому наша поведінка так сильно залежить від соціуму: стаття особистість та соціум.

(c) ілюстрацію запозичено на сайті ніколаса кульпіна (nicholas culpin).
буває, що твої пронози справджуються. не страшні оповідки з серії "аби ляпнути" -- а саме прогнози, що спираються на якийсь там аналіз ситуації або й навіть на "експертну інтуіцію". і коли вони справджуються -- це приємно. інколи навіть "підсолоджує" гіркоту від самої події =)

отже, два тижні тому, вкотре оцінюючи ситуацію довкола ультрапортативного бюджетного ноутбука asus eee pc, я собі написав у блозі таке:
цитата: щось мені видається, що нова версія [asus eee pc] постачатиметься з передвстановленою ос windows, і десь 50 доларів роздрібної ціни -- це ліцензія microsoft... на мою думку, це було б помилкою -- але побачимо, як буде насправді.
...і сьогодні в новинах читаю: у 2008 році asus планує продати 5 мільйонів ноутбуків eee pc різних конфігурацій, і майже третина з них будуть запропоновані вже з передвстановленою операційною системою windows xp.

нагадаю, що перші, дешеві конфігурації постачалися виключно з адаптованою для eee pc версією xandros linux, а покупці мали можливість самостійно встановити на ці ноутбуки windows xp за інструкцією, яку asus додавав до кожного такого ноутбука.

отже, проноз справдився. для asus це логічний крок: скажімо, відмова американського wal-mart від продажу в магазинах найдешевшого пк з linux не в останню чергу пов'язана із тим, що пересічний покупець в такому магазині просто не готовий бачити на своєму пк щось інше, окрім windows. не готовий -- хочеться сподіватися -- поки що. нехай. враховуючи, що asus планує підвищити цінову планку й запропонує "дорослі" конфігурації eee pc за ціною аж 600 баксів -- рішення одразу ставити на ці машинки windows є логічним: 40 доларів від $199 (початково анонсована ціна eee pc) -- це 20%, багато! але для ціни в 600 долярів -- це лише 4,5%, майже непомітно з точки зору покупця.

ну і нехай. я ж повторю ще раз: майбутнє масового персонального пк -- це ноутбуки якраз у сегменті цін близько $199-299, і якщо asus зараз відступається від цього сегменту -- знайдуться виробники, які лишень цього й чекають. почекаємо і ми.

p.s. а ось правильний погляд на той самий анонс asus: третина asus eee pc -- а це більше як півтора мільйони штук! -- будуть продані у 2008 році з передвстановленим linux'ом. це більше, ніж сума усіх споживацьких моделей пк/ноутбуків з передвстановленим linux за всі попередні роки. і це -- справжнє досягнення =)

p.p.s. перегляньте всі інші мої дописи про asus eee pc.
фраза з робочої переписки: лсд-телевізори... звучить кумедно =)

мова йшла, звісно ж, рк-телевізори, з дисплеями на рідких кристалах. тут лсд -- від англійського lcd (liquid crystal display).

а лсд -- це штучна хімічна сполука, що є сильним галюциногеном, надзвичайно токсична, наркотична речовина.

(с) ілюстрацію -- перфорований аркуш, насичений лсд -- запозичено з вікіпедії.
тимко страшенно любить фотографувати: бере у татка мобільний телефон з камерою, і самостійно клацає що собі там бачить... на диво -- в нього частенько виходять непогані кадри, як для 4-річного хлопчини з іграшковою камерою (камерафон!) в руках.

звісно ж, улюблений сюжет -- автомобілі. а надто, якщо автомобіль побитий! росте сімейний фотокореспондент =)

бензинова статистика за лютий

завершився лютий, другий місяць за кермом власного авто. підбиваю власну статистику витрат на автомобіль: на пальне в цьому місяці пішло 588 грн (готівкою і талонами), це близько 117 літрів -- але фактично "виїздив" я пального десь 105 літрів, а решта "переїхала" зі мною у наступний місяць. машинка в лютому пройшла десь 780 км.

ще 60 грн пішло на мийку: за майже два повних зимових місяці без купання автівка вкрилася брудом в три шари й стала схожа на танк... треба було вже мити =)

жарт з башика на актуальну автомобільну тему:
xxxx: выхожу утром к машине, на ней записка... написано: имейте совесть, не занимайте чужое место... это написала там одна тётя ездит на матизе. я сегодня оставил ей записку: такую машину можно и домой заносить.
а ось це вже не жарти: читаємо новину на сайті українська правда: життя про те, як в білорусі співробітники даі створили на шляху автомобіля під керуванням п'яного водія... "живий" щит -- просто зупинили прямо на дорозі кілька випадкових авто, заборонивши людям виходити з машин. жах...
цікава новина: українська компанія dgtech computers, виробник персональних комп'ютерів під торговою маркою delfics, запропонує українським користувачам десктопи з передвстановленою операційною системою ubuntu linux.

моделей з передвстановленим linux'ом ще не видно на веб-сайті delfics. в новині не йдеться про те, які саме -- чи всі? -- конфігурації будуть доступні з альтернативною системою, і як відрізнятиметься ціна на них порівняно з аналогічними конфігураціями з windows vista. втім, сам факт -- вже добре.

про різницю в ціні між пк з windows та linux йшлося в одному з дописів у блогах "комп'ютерного огляду", я навіть не втримався від коментаря на цю тему: різниця в абсолютних цифрах не така велика, лише 30-40 доларів. втім, варто тверезо оцінювати цю цифру: вона сама по собі не є достатньо вражаючою для того, щоби схилити покупця до вибру на користь пінгвіна.

ключове слово тут -- свобода.

свобода вибрати не найбільш потужну/дорогу конфігурацію пк -- не жертвуючи швидкістю роботи інтерфейсу. свобода як завгодно часто або рідко поновлювати систему -- безкоштовно, -- або й зовсім її перевстановити без будь-яких юридичних наслідків (порівняйте до політики microsoft). свобода отримати україномовний інтерфейс "з коробки" -- але за необхідності поміняти мову на будь-яку іншу з широкого набору перекладів, або й взагалі встановити різні мови для профілів різних користувачів на одному й тому ж пк.

звісно, годі -- та й навіщо? -- сподіватися на миттєвий ріст попиту на такі системи з пінгвіном, проте, принаймні тепер в українських покупців є вибір.

важливе рішення

сьогодні -- 10 хвилин тому -- я прийняв непросте, але важливе для мене рішення. детальніше зможу розповісти через 2 тижні, а цей пост -- лише як "вузлик" на пам'ять.

p.s. сьогодні в офісі закрили доступ до пошти gmail. прикро, хоча з точки зору корпоративної безпеки -- правильне рішення.

скоро буде новий amarok

чекаємо новий amarok -- у блозі одного з програмістів опубліковано деякі деталі та пару скріншотів. не перепублікувати не можу -- це найкращий, на мою думку, музичний програвач для linux, і вже заради лише цієї програми можна було б поміняти windows на linux. втім, розробники обіцяють для 2-ї версії видати збірку для widnows.



як саме amarok відрізняється від традиційних winamp-подібних програвачів та як перетворити прослуховування музики на свято комфорту -- це тема для окремого допису. великого окремого допису. за іншим разом напишу.
по офісі розіслали посилання на новину про страйк приватних перевізників у києві: обіцяють, що завтра, 12 березня, на вулицях ми майже не побачимо маршрутних таксі. побачимо, як воно буде насправді, але якщо правда... їхати на роботу своїм авто буде дещо простіше. а от тим, хто доїжджає громадським транспортом, не позаздриш.

та ж новина -- на сайті правди, українською мовою.

(с) ілюстрацію запозичено на сайті маршрутка.ру.

про секс, помсту, людяність...

йован у своєму блозі опублікував цікаву історію --- про весілля, секс та помсту. мене -- вразило. настільки, що я навіть не цитуватиму нічого -- самі читайте. допишу лишень свій коментар:
цікава історія. достойна голівудського фільму.

а проте, знаєш... спираючись лише на це оповідання, я б краще мав собі за друга ту наречену з її невірністю, аніж хлопця, що здатен так красиво помститися.

і щиро певен, що дівчині поталанило -- не стати дружиною такої людини.

бути людиною -- значить бути людяним. любити -- значить бути готовим прощати, навіть розстаючись.
от так. а ви що скажете?

(с) ілюстрацію запозичено на веб-сайті ffffound.com.

китайський телевізор

я плакав, коментарі ні до чого:
alf:
на прошлой неделе, сидя в китайском ресторане пришли к выводу, что у них все делается из чего-то черного и непонятного... если это мелко порезать - будет салат, развести - кола, сварить - суп, а если приделать провод - телевизор
бугога!
ось непоганий претендент на звання "візитівка для башика":
xxx: как сказать "до первой звезды"?
yyy: ([^*]*)\*
що, не кумедно? схоже, ви про регулярні вирази нічого не чули? тоді може краще дивитися квн та криве дзеркало, а не читати bash.org?
час від часу переглядаю новинки програмного забезпечення для linux через rss-подачі веб-сайту freashmeat.net -- іноді трапляються справді цікаві речі. сьогодні, схоже, один з таких днів: прочитав незвичний анонс word war vi, і на сайті проекту знайшов ось таке відео: шість хвилин тотальної ігрової руйнації і ностальгічний шок!



супер! ті, хто грав у те, що років з десять-п'ятнадцять тому називалося комп'ютерними іграми, мають все згадати... в моєму випадку -- довгі ночі перед екраном модного пк "поиск" з касетним магнітофоном замість дисковода =)

спробую перекласти анотацію до гри:
на початку був ed. це -- стандартний текстовий редактор. за ним був vi -- і це було добре. згодом прийшов emacs, а з ним -- страшна нестача оперативної пам'яті. твоя місія -- пройти через всю системну пам'ять та позбавити комп'ютер від emacs'ів! непроста місія, бо emacs'ових союзників -- безліч.

word war vi -- типова стрілялка з визгядом збоку у стилі аркадних ігор кінця 80-х. ти мусиш пілотувати свій космічний корабель vi"per крізь оперативну пам'ять, рятуючи загублені своп-файли, уникаючи захисних механізмів операційної системи, і безжально стираючи процеси emacs, котрі вповільнюють роботу комп'ютера. коли всі своп-файли буде збережено, прямуй до сокета, який перенесе тебе до наступного вузла в кластері.
бугога! чиста алюзія на війну текстових редакторів, що свого часу розгорілася у *nix-спільноті! обов'язково викачаю гру і спробую! людям, що не є ностальгуючими фанатами подібного страхіття, мабуть, дивитися таке буде нецікаво, правда?
днями компанія asus анонсувала роширення модельної лінійки ультрапортативних комп'ютерів asus eee pc: зокрема, нарешті покупці зможуть придбати версію цього мініатюрного ноутбука з більшим дисплеєм -- майже 9 дюймів замість 7-ми у тих конфігураціях, що вже є в продажу в тайвані та сша. це -- хороша новина, бо семи дюймів було явно замало навіть для ультрапортативного екрану, а ідеальним варіантом була би широкоформатна 10-дюймова матриця з розподільчою здатністю десь 1024×600 пікселів. фотографії нового asus eee pc можна побачити на сайті engadget.

отже, більший екран -- це хороша новина. але зачекайте радіти, до цієї ложки меду asus додає діжку дьогтю.

по-перше, ціна... нові моделі коштуватимуть, згідно анонсу, від 399 євро -- себто не менше 620 доларів! ой леле, та за таку ціну сьогодні цілком можна купити бюджетний 15-дюймовий ноутук з 512 мегабайт або й 1 гігабайтом пам'яті та жорстким диском на 80-120 гб! згадаймо: про ультрапортативні eee pc світ заговорив головним чином через анонс ціни на рівні 199 доларів! тож з ціною в 600 ця машинка повертається в нішевий сегмент і перестає бути цікавою більшості звичайних покупців у порівнянні з мейнстрімовими моделями.
примітка. щось мені видається, що нова версія постачатиметься з передвстановленою ос windows, і десь 50 доларів роздрібної ціни -- це ліцензія microsoft... на мою думку, це було б помилкою -- але побачимо, як буде насправді.
другий цвях в труну продажів eee pc на наших теренах asus забила, анонсувавши нові конфігурації ще до того, як перший eee pc -- навіть і з малим екраном! -- потрапив на полиці українських магазинів. психологічно це дуже розхолоджує потенційних покупців, які знають про дев'ятидюймову версію eee pc, а решту розхолоджуватимуть самі продавці (бренд-менеджери дистриб'юторів, менеджери з продажу, продавці -- теж люди зі своєю психологією, а не програмовані автомати).

отака коротка історія asus eee pc в україні. побачимо, чим порадують нас конкуренти asus, котрі вже зрозуміли, що сегмент ультрапортативних ноутбуків з цінником в 300 доларів обіцяє вибух продажів. принаймні msi пообіцяла на cebit 2008 анонсувати свою версію подібної машинки.

p.s. перегляньте всі інші мої дописи про asus eee pc.

(c) ілюстрацію asus eee pc запозичено на сайті engadget.

соціальні болотця

отримав у поштову скриньку (електронну, звісно) трохи дивного листа... зміст наче має сенс, але я цього листа точно не чекав, і на подібну розсилку не підписувався. одним словом, спам.

проте видаляти не поспішив -- вчитався. в результаті виявилося, що це запрошення відвідати сайт української соціальної мережі connect.
коментар. хто не знає, що таке соціальні мережі -- прошу читати вікіпедію. хто знає, що таке соціальні мережі, але не знає, що в першу чергу це термін соціології, а лише згодом різновид веб-сайтів -- також прошу розвивати свою ерудицію.
привід для спаму -- сайт connect "заговорив" українською. це добре. але... подивився сайт. та сама історія, що й з усілякими там однокласниками.ру, в контакте тощо (див. перелік інших) -- перш ніж хоч щось подивитися на сайті, треба зареєструватися. що тут скажеш? інтернет -- дивна штука, з якою так швидко звикаєш до нового визначення слова "безкоштовно"... що з'явилася дуже велика відмінність між словами "безкоштовно" і "вільно".

бложег йожега знову ожив

якщо переглянути архів дописів -- буде видно. що зазвичай я не пишу на вихідних... якось не видається часу: завжди кудись їдемо з милою та перчиком, або й просто пораємося вдома. але ось сьогодні є нагода написати: після дуже тривалої перерви миленька знову дописує у свій блог. і пише цікаво... про дієту, йогу, проте, як ми всі змінюємося з часом.

отже, бложег йожега знову ожив -- щоправда, з новою назвою: "наблюдения наблюдающей".

а я ось переглядав стару пошту, і знайшов ось такий галицький анекдот від мар'яни -- мені свого часу дуже сподобався:
діалог у кав'ярні:
- мадам квапиться?
- мадам не квапиться.
- мадам вип'є чашечку кави?
- мадам вип'є чашечку кави.
- мадам незаміжня?
- мадам заміжня.
- мадам може подзвонити своєму чоловікові і сказати, що її щойно згвалтував незнайомий чоловік?
- мадам може подзвонити своєму чоловікові і сказати, що її згвалтував незнайомий чоловік шістнадцять разів поспіль.
- шістнадцять разів?!
- мсьє квапиться?