дитячі шпалери для комп'ютера

наш з милою перчик досить впевнено користується комп'ютером як на свої чотири рочки: з дозволу батьків сам включає пк, вибирає свій користувацький профіль, набирає пароль на клавіатурі, грається у свої улюблені ігри, а тоді акуратно все виключає. жодного разу не чув від нього скарг щодо того, що на комп'ютері встановлено linux, а не windows =)

втім, мова не про те. колись спеціально для перчика я знайшов у тенетах якісні зображення автомобільчиків з мультфільму "тачки" і встановив як шпалери. кексик був у захваті! але навіть найкращі шпалери з часом набридають, і вже тієї радості не видно. прийшов час шукати в тенетах щось новеньке.

колись я вже писав, що на bash.org трапляються час від часу жарти настільки влучні й лаконічні, що вони слугують візитівкою для башика, та й для всього мережевого гумору, який є досить специфічним.

сьогодні прочитав ще одну таку характерну смішинку... а ну ж, протестуйте себе на "башковитість":
-- ты чего такой злой?
-- скобка не работает...
всього 9 слів, 29 літер -- а як влучно! може, започаткувати своєрідний конкурс на найбільш короткий -- але характерно башівський анекдот?
ще півроку тому, читаючи в тенетах статті про випадки крадіжки грошей з карткових банківських рахунків за допомогою накладних зчитувачів та фальшивих клавіатур (скіммінг), я собі думав: ого! але ж до нас це не скоро дійде, бо обладнання для такого шахрайства коштує грошей, а власників банківських карт у нас не так вже й багато.

помилявся: "банкоматне шахрайство" дійшло вже й до наших теренів. юрій новоставський прислав посилання на розповідь про випадок у києві! щоправда, дописувач не став жертвою -- вчасно прислухався до власних сумнівів, коли побачив незвичну накладку на передній панелі банкомату.

отже, читаємо і робимо висновки! не стати жертвою такої крадіжки досить просто -- достатньо бути уважним, не зневажати елементарними правилами безпеки:
  • краще користуватися "знайомими" банкоматами
  • перед тим, як знімати гроші -- пильно оглянути картоприймач і клавіатуру
  • набираючи пін-код -- варто озирнутися: чи не проявляє хтось зайвого інтересу? чи немає поруч дивних предметів чи мініатюрних камер?
  • за найменших сумнівів -- не набирати пін-код, забрати карту
  • якщо підозри виникли, коли пін-код вже введено -- не відходячи від банкомату, зателефонувати до відділення банку (номер телефону має бути вказано прямо на банкоматі) і заблокувати карту
нічого складного. найбільш ризикова група -- люди похилого віку, в котрих, як правило, не дуже добрий зір, і замалий досвід користування усілякими електронними приладами... саме вони схильні в будь-яких нестандартних ситуаціях діяти зовсім по-дитячому.
увага! якщо маєте родичів чи знайомих похилого віку, які користуються пластиковими картами -- обов'язково розкажіть їм про можливіть шайхрайства біля банкоматів та елементарні правила безпеки, покажіть фотографії скімерів.
головне: суворо накажіть ніколи, ні за яких обставин не користуватися допомогою невідомих осіб для будь-яких операцій з банкоматом! якщо зір настільки поганий, що без такої допомоги обійтися неможливо -- треба заздалегідь знімати готівку з кимось із родичів чи близьких друзів, або ж зробити це через касу найближчого відділення "рідного" банку.

кайдани за власні гроші?

я прихильник ідеї вільного програмного забезпечення. прихильник -- не фанатик: використання виключно програм із відкритим кодом не перетворилося для мене на мету заради мети чи на свого роду релігію з лінусом торвальдсом та річардом столманом в пантеоні. я не ходжу по вулиці з плакатом "геть microsoft" і не тероризую перехожих запрошеннями негайно видалити windows з їхніх комп'ютерів. проте... час від часу я запитую різних людей, що мають пк чи ноутбук вдома, чому там встановлено windows, і чи не хотіли б вони спробувати linux. переважна більшість категорично відмовляються. але я сприймаю це як нормальне явище -- а от знаєте, що мене більше всього дивує? практично ніхто не може більш-менш переконливо аргументувати свою відмову.

про людей, котрі свідомо встановлюють неліцензійну (читай -- крадену) операційну систему, напишу за іншим разом. люди, що купують персональний комп'ютер, не цікавлячись, чи продавець встановив на ньому ліцензійну, а не піратську операційну систему -- це теж окрема історія. сьогодні хочеться звернутися до тих, хто абсолютно законно купує в магазині ноутбук чи комп'ютер, на якому виробником вже встановлено ліцензійну windows vista або й windows xp.

ключове питання до таких людей: чи ви читали ліцензійну угоду?

виявлено новий пристрій

я плачу... просто сил нема, читаємо черговий жарт на bash.org:
blue dragon
фсе это фигня ваши приколы с флешкой на затылке под волосами. прихожу к врачу на медобследование, меня сажают в кресло, надевают на голову спец сеточку с контактами, и уходит в другую комнату. тут раздается звук "обнаружено новое устройство" и тихий голос врача -- "сколько мусора..."
я плакав! чергова смішинка на башику, цього разу -- на тему інтеграції маргінальної субкультури в щоденну мову:
...диалог двух дам 75-ти и 80-ти лет. первая - преподаватель в мгимо, вторая - обладатель ордена франции "за заслуги" 2-й степени.
-- мой внук одевается, как это сейчас говорят... ах, да, как лошара.
-- a ce qu'il parait, c'est производное от "лох"?
-- adorable! как ты хорошо чувствуешь слово, ma chere! я сначала думала, что это как-то связано с лошадью.
-- просто ты не в современном контексте.
як на мене, французські включення -- саме той соус, котрий робить із звичайного жарту шедевр!

тев'є тевель в театрі ім. франка

вчора ми з милою подивилися виставу "тев'є тевель" в київському театрі ім. івана франка. вдруге -- і з величезним задоволенням. друзі запропонували сходити в театр і -- це не так просто, повірте! -- придбали квитки (наталочко, дякую!)

про цю виставу говорити нема сенсу... хто бачив -- зрозуміє, чому так, а хто ще не подивився -- дуже раджу докласти зусиль, завчасу придбати квитки і присвятити цій події вечір. богдан ступка грає геніально, але й уся акторська група не контрастує, професійно створюючи канву для гри метра.

думається мені, щойно театр франка анонсує черговий раз цю виставу -- піду, і батьків своїх поведу. кожному варто час від часу пригадувати, що головне в житті.

віртуальний похід фотогалереями

люблю переглядати час від часу сусідські блоги (див. розділ мої сусіди у навігаційній панелі зліва) -- трапляються цікаві знахідки! ось, приміром, aleksandro звертає увагу на художні роботи карла уорнера (carl warner) -- фотохудожника-колажиста з дуже оригінальним, яскравим стилем. перегляньте його роботи просто зараз -- дещо можна побачити прямо у дописі aleksando, але на сайті автора таких робіт багато більше.

особливо цікавий розділ фотографіка (photographics) -- пейзажі з фруктів-овочів, одягу та інших буденних предметів заворожують.

якщо сподобалося -- можна повернутися до мого допису про концептуальні підводні інсталяції. а тоді -- пригадати про надзвичайно гарну колекцію "оголених пейзажів" (bodyscapes) від алана тегера.

і буде такий собі віртуальний похід по мистецьких галереях. вражень вистачить не на один день.
жарт з башика про роботу програмістів як рекурсивний процес...
darkrider
есть оборудование, большое и сложное. а есть программа, тоже большая и сложная, которая управляет большим и сложным оборудованием. писали ли мы эту программу?

а есть другая программа большая и сложная, которая притворяется большим и сложным оборудованием. зачем? а чтобы тестировать первую программу большую и сложную до того, как первая программа начнет по-настоящему управлять оборудованием, большим и сложным. писали ли мы эту программу?

а чем же мы тестировали, закономерно спросите вы, вторую программу, большую и сложную, которая была предназначена для тестирования первой программы, большой и сложной, которая управляла оборудованием? а для этого была написана третья программа, которая, читатель, эмулировала первую программу, чтобы могли оттестировать свою вторую программу, до тех пор, пока бы ее не дали первой программе.

а чем в проекте занимался я? а я, дорогой читатель, писал четвертую программку, которая изображала из себя вторую программу, чтобы при ее помощи тестировать третью программу, до того, как она была бы дадена для тестирования второй программе, при помощи которой тестировалась первая программа, которая управляла оборудованием, большим и сложным.
трохи довго читати, але одразу стає зрозуміло, що програмування починається зовсім не з програмування. а точніше навіть так: програмування не починається і не закінчується =)

в кожній сім'ї є будда

щойно з йоги, настрій медитативний...
в каждой семье есть истинный будда. в сутолоке каждого дня есть истинный путь. когда люди могут, не кривя душой, жить в согласии, и с радостью говорить друг другу приветливые слова, когда родители и дети любят друг друга и живут душа в душу, то это в тысячу раз выше "регулирования дыхания" и "созерцания сердца". хун цзычен
а на вулиці такий сніг, що додому з теремків півгодини їхали з увімкненими усіма фарами, 50 км/год, в правій смузі -- ледь видно було дорогу на 200 метрів вперед. може, врешті-решт зима прийшла?
прочитав допис юрія макарова у блозі журналу "український тиждень" -- "назвати кішку кішкою"... влучно. згоден з кожним словом, а у фіналі й з цим ось:
україні потрібно те, що скрізь у світі називається позитивною дискримінацією (affirmative discrimination) як відповідь на: а) історичні політико-культурні викривлення, б) потужну і якісну культурну ринкову експансію з-за кордону.
душа болить...
знахідка! на новому українському веб-сайті чтиво знайшлися електронні версії чотирьох найбільш відомих книжок д.р.р.толкінаукраїнською мовою! такого не міг пропустити, одразу ж завантажив:
  • гобіт, або мандрівка за імлисті гори (переклад: о.мокровольський)
  • володар перснів: хранителі персня (переклад: а.в. немиров)
  • володар перснів: дві вежі (переклад: а.в. немиров)
  • володар перснів: повернення короля (переклад: а.в. немиров)
колись років двадцять тому, коли я був ще малим школярем-пуцвіріньком, мама принесла мені таку собі непримітну зовні книжку: «гобіт, або мандрівка за імлисті гори». ім'я автора було настільки незвичне на вимову — і аж чотири слова! — що одразу запало мені на пам'ять, так що пізніше я міг навіть серед ночі без заминки вимовити скоромовкою: джонроналдруелтолкін… звісно, якби комусь спало на думку мене збудити вночі заради такого дивного питання =) на все життя запам’яталася також графіка ілюстрацій до українського видання  — загадкових, наче мальованих коричневим чорнилом прямо на сторінках книжки.

коротенька передмова: днями я опублікував допис про те, як готувати фотографії для електронної пошти або веб-альбомів без графічного редактора, за допомогою безкоштовного переглядача зображень -- xnview. з першим же коментарем читачі запропонували альтернативний переглядач... гаразд, думаю я собі, в цім є сенс: чому б не зробити невеличкий огляд безкоштовних програм для перегляду фотографій (лише для windows), щоби читач міг не зупинятися на першому ж запропонованому, а щось свідомо вибрати... або ж і просто переконатися в тім, що в світі є не один лише крадений acdsee.


бензинова статистика

ну ось, закінчився перший місяць водійства... за січень накопичилася певна фінансова статистика: на пальне витрачено 470 грн -- це близько 90 літрів бензину а-95, на якому машинка проїхала приблизно 1 150 км.

остання заправка 40 літрів дозволила проїхати 520 км -- себто, двигунець 1,4 л споживає в середньому 7,7 літрів на кожні 100 км містом.

навіть якщо забути про страховку та обов'язкові планові техогляди, про зимову гуму, мийку, різноманітні аксесуари тощо... машинка -- недешеве задоволення. раніше я стільки на таксі не витрачав =)

15 хвилин в інтернеті...

ох, як життєво! смішинка на башику, зовсім не смішна, життєва:
много лет назад, когда не у многих появились первые компьютеры, мы просили разрешения родителей, чтобы поиграть 15 минут. а сейчас родители просят разрешения своих детей, чтобы посидеть 15 минут в интернете.
це -- один в один історія про миленьку, перчика і домашній пк.
так, до справжньої популярності блога -- як до неба рачки, але... мої дописи цитують: знайшов свій допис із порівнянням apple macbook air до dell xps m1330 на форумі білої церкви. гхм, приємно здивований.

віршик-тест для батьків

вранці колеги переслали електронною поштою віршик-смішинку про батьків:
если вы, родители, -- ласкатели, хвалители,
если вы, родители, -- прощатели, любители,
если разрешители, купители, дарители,
тогда вы не родители, а просто восхитители.

а если вы, родители, -- ворчатели, сердители,
а если вы, родители, -- ругатели, стыдители,
гулять неотпустители, собакозапретители,
то знаете, родители, -- вы просто -- крокодители!
а у нас із перчиком вчора був день візитів до бабусі й дідуся: все-таки машинка допомагає нівелювати відстані. раніше я дзуськи поївав би з перчиком через півміста заради того, щоб відвідати бабусю на роботі: ми б їхали довше. а тепер -- можна!

практично в кожного з нас (досвічених користувачів пк та тенет) є цифровий фотоапарат. цілком можливо, не один: мобільний телефон + компактна камера. періодично ми звантажуємо світлини на комп'ютер, в кращому випадку якось мінімально сортуємо, видаляємо відверто невдалі кадри, і... зберігаємо. час від часу ми навіть збираємося відіслати кілька фотографій друзям через електронну пошту, або завантажити у свій альбом в тенетах -- flickr, picasa, photobucket, foto.ua, foto.ru тощо. і от на цьому етапі у більшості людей з порівняно невеликим досвідом використання пк виникає невеличка проблемка -- масштабування і конвертування зображень:
  • навіщо треба масштабувати й конвертувати?
  • якою програмою це зробити?
  • що робити, коли зображеннь не два-три, а п'ятдесят чи сто?

випадково натрапив у тенетах на цікавий веб-сайт: музей українського графіті (жаль, лише російською). звісно, найперше варто переглянути галерею фотографій -- але на сайті є також варті уваги статті, наприклад про те, як фотографувати графіті. для тих, хто справді цікавиться темою, а не лише "проходив повз" -- є колекція посилань на інші веб-сайти, в тому числі на фотогалереї та блоги графітистів.

у галереї обов'язково зазирніть до розділу interesni kazki -- це варто побачити! а також відкрийте графіті-мапу україни -- розділ галереї, в якому роботи згруповано за розташуванням.

p.s. а ви знаєте, що в україні є щонайменше дві школи графіті -- у тернополі та у львові? про це є в присвяченій графіті статті у вікіпедії.

(c) ілюстрацію -- фото однієї з робіт групи interesni kazki -- запозичено з сайту музей українського графіті.

поносов завдає удар у відповідь

пам'ятаєте гучну справу поносова в росії? в кількох словах: на 12-ти шкільних комп'ютерах в селі сепич пермської губер... вибачте, пермського краю перевірка виявила неліцензійні копії операційної системи windows -- щодо директора школи, олександра поносова, було порушено судову справу, за котрою, після довгої тяганини і розпіарювання, поносова визнано винним і присуджено до виплати 5 тис. рублів штрафу.

цікава історія. цікава не лише як повчальний приклад -- але й як взірець недоумкуватої бездушності великого бізнесу і непотрібної жорсткості судової системи: мабуть, на початку піарна машина microsoft намагалася використати історію як "страшилку", не розуміючи, що неправильно вибрала собі об'єкт, а судова система виявилася до смішного неефективною і врешті-решт навіть залежною від випадкового путінського коментаря...

так от, маємо продовження. свого роду хеппі-енд: поносова засуджено до незначного штрафу, а він залишає посаду директора школи, щоби взятися за популяризацію linux в російських школах (новина в комерсанті від 5 лютого).

персональна думка? таки хепі-енд: виграють поносов (сподіваюся), російські школи (майже певен), спільнота прихильників linux. а хто програє? бугога! microsoft, так тримати!

p.s. майже вичерпну інформацію про справу поносова можна знайти у вікіпедії. цікаво почитати також блог олександра поносова на жж.

(c) ілюстрацію запозичено з сайту programming wiki.
башик знову палить, цього разу порадувала "автомобільна" смішинка:
lulu600 (omck): на днях была в вашем чудном городе! хорошо! но такое ощущение как будто весь город права в киндер-сюрпризе нашел.
не про київ, але влучно!

а я вже місяць за кермом, трохи набив руку. щодня на роботу й з роботи, час від часу проїжджаю також через центр -- хоча кататися там складно через високу щільність усіляких обмежень та велику кількість автівок.

(c) ілюстрація запозичена з блогу le poilu.

що не так із моїм блогом?

хто веде свої блоги в тенетах -- підлітки з потребою хоч самореалізуватися, графомани, соціопати, люди з комплексами, охочі заробити на рекламі?

прагнення публічності
блогерство -- цікаве явище... спробуйте пояснити людині, далекій від тенет, що таке блог. а потім -- навіщо воно треба =) найближче це до щоденника в інтернеті, але... тут починається цікаве: цитую уривок зі статті про щоденники з вікіпедії:
щоденник пишеться для себе і не розрахований на публічне сприймання, у ньому нотуються переважно явища особистого життя...
не розрахований на публічне сприйняття? облиште, я вже дорослий хлопчик: щоденник -- це наче сублімація нестримного бажання бути публічним, поміченим, оціненим! не буває ніякого щоденника без читача -- нехай навіть автор того читача собі уявляє!

так от, блог -- наступний щабель розвитку тієї ж ідеї. тому кожен автор блогу -- навіть той, хто не думає про заробіток рекламою -- мріє про популярність: розсилає друзям лінки на свої (оригінальні й надзвичайно цікаві) дописи, періодично переглядає статистику відвідувань, додає посилання на свій блог у кожен відвідуваний ним форум та у коментарі на інших блогах. автори тих інших блогів роблять те саме... так народжується блого-спільнота: тісне локальне середовище для взаємодопомоги у самоствердженні.

це я спробував поглянути в дзеркало: варто час від часу бути відвертим із собою =)

як зробити красиво
все це написано заради фрази "навіть той, хто не думає про заробіток рекламою -- мріє про популярність", бо зараз я використаю її як виправдання для того, щоби згадати тут про статтю "що не так з моїм блогом?" (опублікований на сайті web-nation.org переклад оригінального матеріалу стюарта брауна, знайшов за посиланням у блозі мага).

стаття може бути цікава блогерам-початківцям (котрі мають схильність щодня перевіряти лічильник відвідувань) -- це перелік загальних порад, що мають допомогти зробити свій блог цікавим для відвідувачів та зформувати постійну аудиторію. не копіюватиму статтю -- але цікаво переглянути її як своєрідний чек-ліст. почнімо =)
переконайтеся, що на блозі достатньо матеріалів
190 дописів... думаю, для початку непогано.

сфокусуйтеся на одній тематиці
гхм... мабуть, слушна порада, але мені однієї теми було б мало: врешті-решт, це щоденник, а не проект типу "як заробити мільйон на рекламі в тенетах" -- пишу про все, що мені цікаво. але головним чином про комп'ютери, смішинки, роботу, стосунки між чоловіками та жінками...

змиріться з тим, що деякі теми не дуже популярні
наприклад, робота, бугога! гаразд, змирився.

суперечливий зміст не кращий шлях до популярності
ну, вибачайте... пишу, що пишеться -- не те він і щоденник.

не використовуйте поширену тему
наприклад, комп'ютери та linux? вибачайте, про японських карпів коі писати мені нецікаво.

створіть бренд
о, це ідеальний випадок, але... якщо треба чимось жертвувати -- краще відмовитися від оригінального дизайну, аніж від цікавого контенту.

оновлюйте блоґ часто, але не в збиток якості
якщо відкинути кілька дописів, котрі я переніс у блог з форумів, середня частота публікацій складає... трохи більше одного допису на день (1,3): 164 публікації за 126 днів. щодо якості -- судити читачеві.

перевірте ваші посилання
все на місці =)

не перевантажуйте блоґ рекламою
реклами нема, навіть в планах. не для того пишемо...

не забувайте про seo
йой, що воно таке, те seo? оптимізація для пошукових систем... ой, так не хочеться цим займатися... з щоденниками все було якось трохи простіше =)

терпіння, терпіння, терпіння!
слушна порада. це, мабуть, найголовніше.
ну, і нарешті...

якщо приспічило
хочеться власний блог? сьогодні -- простіше простого, безкоштовних сервісів дуже багато. перфекціоністам та любителям повивчати різні варіанти, перш ніж кинутися в бій, можна порадити до перегляду статтю що таке блог і як його завести? від ігора виспянського, а тоді огляд 11-ти блог-платформ від tod'а.

(c) ілюстрацію запозичено з колекції туксів.

жіноча логіка!

допис про вступ до жіночої логіки у блозі electric virtual world змусив пригадати чудову статтю "нотатки про жіночу логіку" професора беклемішева, яка на перший погляд видається жартом, але варта вдумливого вивчення.

написано настільки цікаво й глибоко, що хочеться періодично повертатися до цього тексту. чоловікам -- обов'язково до перегляду!
цитата
в женской логике каждое утверждение может быть не только опровергнуто, но и отвергнуто. отвергая высказывание, вы признаете его бессмысленным и оставляете без внимания. если вы отвергли последнее высказывание собеседницы, ваше предпоследнее утверждение остается без ответа и, таким образом, становится доказанным. например, самые основательные соображения можно отвергнуть словами "ну и что?" или "а больше ничего не смог придумать?"
(c) ілюстрацію запозичено з блогу renaissance and art.

p.s. поки шукав зображення мони лізи для ілюстрації -- натрапив на ось таку веб-сторінку, де зібрано кілька жартівливих колажів на тему джоконди. а ще ось тут є кумедна картинка =)
філосовський допис на башику -- про блондинку, аську і кохання. зовсім не смішно, зате дуже життєво (пунктуацію та словник дещо відкореговано, стилістику збережено):
ааа: "xxx: службе iсq исполняется 10 лет, у нее юбилей. если ты отправишь это сообщение 10 контактам, то твой цветочек станет золотым и появятся новые 15 смайлов"
yyy: =)
xxx: а обманули смайлики не прибавились =(
yyy: ага, и цветок засох =)
ббб: гы =) кст, ты помнишь лёшку?
ааа: ну =)
ббб: у него ещё девачка-блондинка до мозга костей =)
ббб: так вот онп разослала 20 сообщений и ни..я
ааа: =)
ббб: растроилась =) вообщем не даёт =)
ббб: лёшко сидел сам клепал сборку две ночи, облазил все форумы, научился, сделал вообщем =) с цветочком положенного цвета, смайлы =)
ааа: и??? снова счастье воцарилось?
ббб: да нет... она к другому ушла =) у того мазда красная =)
висновок?

30 днів з операційною системою

на веб-сайті [h]ard опубліковано три величезних огляди, присвячених трьом сучасним операційним системам (у порядку публікації): ubuntu linux, windows vista та mac os x (англ.)

огляди поєднано спільною ідеєю: протягом 30 днів автор користується виключно обраною ос, вивчаючи її з точки зору рядового користувача домашнього пк -- і тоді будує огляд за приблизно однаковим планом:
  • вступ
  • встановлення та перший запуск
  • встановлення програм, інтерфейс користувача
  • вимоги до комп'ютера, підключення періферійних пристроїв
  • мультимедійні функції, інтернет
  • ігри
  • висновок
зараз подібними оглядами нікого не здивуєш, але... мені цикл видався цікавим хоча б тим, що одна й та ж людина у майже ідентичних початкових умовах вивчала три системи й зуміла дати досить свій повний висновок із хорошим, як на мене, балансом неупередженості до жодної з систем і користувацької суб'єктивності.

статті досить об'ємні, але достатньо переглянути хоча б висновки до кожної.

(с) ілюстрацію запозичено orangeburg.org.
часто кажу, що телевізор не дивлюся. насправді, звісно, це практично нереально (якщо тв фізично є в хаті, і знаходяться люди, котрі періодично його вмикають), але я практично не дивлюся тв навмисно, і вже точно не дивлюся регулярно. мабуть, років із п’ять.

так от… з часом все більше усвідомлюю, що це певний вид залежності: не кажу, що аж надто шкідлива, проте… думаю, якби люди послідкували за собою, то багато з них виявили б у себе ознаки залежності, подібної, скажімо, до алкогольної. розум знає, що дивитися нема чого — але рука вже звичним жестом потяглася за пультом, і навіть свідома спроба контролювати себе найчастіше просто буде відкинута — організм вимагає своєї порції “швидкорозчинних емоцій” та пультоклацання =)

на всі ці роздуми навів мене один допис про тв у блозі безлімітні нотатки -- власне, тут я просто скопіював свій спонтанний коментар. і от мені цікаво: якщо у нас є вдома комп'ютер з доступом до тенет -- що ми знаходимо для себе в телевізорі? це питання.
насправді, я переконаний, відповідь проста: оті самі "швидкорозчинні емоції":

группа украинских журналистов не так давно провела эксперимент: целые сутки сидели перед телевизором, старательно фиксируя все, что происходило на экране. за эти 24 часа журналисты насчитали 202 убийства, 160 драк, 66 пьянок и 300 других «черных» новостей. и всего лишь 20 благородных поступков, 45 хороших новостей и 74 шутки. | читати далі

це цитата зі статті "телевизионная зависимость - психологическая проблема основной массы населения", яку варто переглянути кожному, і подумати, як боротися із залежністю.

(c) ілюстрацію запозичено з блогу s-11.
погода нас ще здивує! принаймні, якщо вірити прогнозам з веб-сервісу gismeteo.ua -- але підозрюю, що найближчим часом кількість людей, що довіряють їм, дещо зменшиться... товариш прислав (денисе, дякую!) посилання на прогноз погоди по києву, згідно якого 2 лютого вночі на нас чекає раптове похолодання до -132° c, але вже вдень температура буде зависокою навіть для любителів поніжитися на сонечку: аж +139° c!

я зробив скріншот (клацнути для збільшення)... це має залишитися в історії =)

p.s. 14:28 -- помилку на gismeteo.ua вже виправили... добре, що скріншот є.
науковці вже розгадали всі секрети блондинок =) ну, якщо не всі, то принаймні один з головних -- куди вони зникають? виявляється...
светлые волосы являются показателем высокого уровня эстрогена в крови [...] блондинки обладают повышенной плодовитостью и неспособностью к восприятию математической логики. [...] после рождения у блондинки первого ребенка ее волосы темнеют, поскольку уровень эстрогена в крови падает. еще больше они темнеют после второго ребенка. падение уровня эстрогена в крови приводит к тому, что в возрасте свыше тридцати лет блондинок остается очень мало.
природа несправедлива: волосся темнішає, але здатність мислити логічно так і не повертається...

(c) ілюстрацію запозичено з сайту autoboard.com.ua.