юля

життя... його не так багато нам дано. зовсім не так багато. змалку ми звикаємо про це забувати, досягаємо неабиякої вправності в цьому. ми так захоплюємося цією грою, що практично стаємо безсмертними =)

аж допоки реальність не змусить вже прислухатися до кожного поруху стрілок годинника, подумки подовжувати кожну секунду...

а тоді — тихесенько так... непомітно — дзень. і нарешті мить таки стає вічністю.

p.s. з того, що я роблю, чого прагну — що насправді матиме для мене значення в останню мить? хто буде поруч?

0 коментар(ів):

Дописати коментар

увага!
коментарі не модерую, проте спам видаляю нещадно. посилання на інші сайти/блоги за темою допису вітаю.

додаткові можливості розмітки (кутики набрати з клавіатури):
  ‹b›жирний шрифт‹/b›
  ‹i›похилий шрифт‹/i›
  ‹a href="http://tivasyk.info"›посилання‹/a›