
знову -- як колись -- не втримаюся й видам пару коментарів. бо дуже прикро читати отаке і усвідомлювати, як ото "великий дядечко" може красиво грати словами з високої трибуни, вішаючи лапшу і замилюючи очі простим покупцям усіляких там ipod'ів.
а може й просто з власного занудства? нехай, прокоментую.
нестримний потяг ділитися

і от назустріч вам йде гарна дівчина (або -- спеціально для дівчат -- казковий принц). і в неї є груша =) така ж чарівна, як і наше яблуко. чи поділитеся ви своїм яблуком? аякже, не треба й питати! а вона з вами -- грушкою? швидше за все -- так, на подяку за яблучко =)
це -- природньо! так само, як жадібність має глибоке коріння в людській психіці -- і потреба ділитися також там-таки коріниться. все це частини складних підсвідомих реакцій, що в сукупності дозволили вижити людству. їх не викорінити простими заборонами. коли їжі мало, а хтось прийшов забрати останнє -- не давай. але коли їжі багато, а кругом свої, друзі -- ділися щедро. інстинкти.
до чого веду? музичні файли можна копіювати -- це чарівні "яблучка" та "грушки", яких не убуває від того, що ними ділишся з ближнім. зупинити цей процес -- неможливо. він більший і старіший за будь-яку бізнесову компанію, він сильніший за будь-який закон, він надійніший за будь-яку технологію.
тим часом у світі є кілька величезних компаній, котрі не можуть второпати, що разом з широким розповсюдженням цифрової музики, електронних книжок, цифрової фотографії, цифрового всього -- світ змінюється. безповоротно. втримати цей процес просто не вдасться. люди будуть ділитися інформацією попри все.
цитата. необхідно вдосконалювати технології захисту там, де це конче необхідно і можливо, а у всіх інших випадках -- приймати іншу, вільнішу філософію користування продуктами інтелектуальної праці і систему винагороди авторам.як це можуть не розуміти всі ті "розумні дядьки" у великих компаніях? хтось, мабуть, розуміє. але система до жаху інерційна: судитися й судити наразі дешевше, ніж міняти парадигму цілої бізнесової галузі.
найбільше дратує те, що ті компанії наш потяг ділитися вперто позначають тавром "піратство". одна справа -- зламати захист програмного продукту, надрукувати диски з ним тисячними, мільйонними накладами, і продавати, збудувавши на цім свій бізнес -- оце, я погоджуся, піратство.
інша справа -- поділитися тим, чим звик ділитися (книжкою? музикою?) без думки про збагачення, заради підсвідомої приємності самого почуття. це -- піратство? та годі вже!
свобода вибирати кайдани

гаразд. припустімо, ви також захотіли переглядати discovery channel. ви... йдете в магазин, і купуєте ще один телевізор -- той, що показує лише discovery channel.
нормально? не дуже -- мабуть, скажете ви.
а як же тоді вам таке: drm-захищену музику, куплену в онлайн-магазині itunes, можна слухати лише на програвачах apple ipod. якщо хочете слухати ще й захищену музику з магазину microsoft -- доведеться купити ще й програвач zune =)
а тепер перечитайте, як коментує цей момент пан джобс у своєму дописі. як на мене, він просто уникає відповіді: посилається на те, що 97% музики на пересічному ipod'і все-одно не захищені drm-технологіями, а отже, ніхто нікого не прив'язує до своїх плеєрів чи онлайнових сервісів...
коротше кажучи, з цілком зрозумілих причин дядечкові не стало наглості прямо заявити, мовляв, саме так, ми -- як постачальник програвачів та онлайн-сервіса, так само як і будь-який з конкурентів -- мріємо прив'язати кожного покупця ipod до itunes, і навпаки, бо це -- наші, любі дітки, гроші. сказати так було б не дуже добре для іміджа доброго дядечка, що дарує весь світ своїм унікальним креативом.
про те, що трапиться, коли продавець drm-файлів припиняє підтримку своїх drm-серверів, я вже згадував у іншому дописі.
принципова позиція
я нікого не закликаю бойкотувати itunes, повикидати ipod'и і проходити повз магазини apple. всі ми (гаразд, майже всі) -- дорослі люди, і маємо повне право витрачати зароблені гроші на які завгодно дорогі іграшки, слухати музику за гроші чи вільно, або ж і взагалі її не слухати.мені лишень прикро, коли дорослі дядьки намагаються зробити дурня з пересічного користувача. а надто, коли їм це так добре вдається =)
то що, в магазин за ipod'ом?
p.s. інші мої дописи про вільну й невільну музику:
8 коментар(ів):
Чудовий допис!
дякую. якби ж то ще була з нього якась користь, окрім "випуску пари" =/
можливо, щоб була якась користь, треба щось пропонувати... Розповсюдження музики на cd -- дуже пагано, розповсюдження з drm -- просто пагано, але який механізм є добрим?
> щоб була якась користь, треба щось пропонувати
я роблю це постійно, хоч загалом і не любитель роздавати поради:
необхідно вдосконалювати технології захисту там, де це конче необхідно і можливо, а у всіх інших випадках -- приймати іншу, вільнішу філософію користування продуктами інтелектуальної праці і систему винагороди авторам.
це для постачальників. конкретної технологічної карти (взяти коробку а, переставити на місце б) від мене не чекайте. але на те їм і дано власні мізки, щоби думать. рано чи пізно ринок змусить до цього -- от про це, власне, перша частина допису.
ну, а для користувачів є вільна музика, або просто безкоштовна: на kahvi.org, на jamendo.com, на last.fm тощо. і програвачі, що значно менше обмежують свободу користувача за ipod'и та zune'и.
необхідно вдосконалювати технології захисту
Джобс присвятив пару абзаців, розповідаючи про те, що проблема не технічна. Якщо відкрити стандарт на DRM-технологію, то це:
А) збільшить шанси на те, що ця технологія буде обійдена.
Б) зменшить можливості по нейтралізації виявлених вразливих місць.
Відповідно, коли вся розробка і виробництво зосереджене в руках однієї компанії, на злам системи можна відреагувати швидше, отже, така система є кращою. Проблема в тому, що іншому виробнику цю систему не розкриють, він має розробляти власну.
приймати іншу, вільнішу філософію користування продуктами інтелектуальної праці і систему винагороди авторам
Автори пісень -- не пташки, вони мають теж досить природнє людське бажання заробити собі трохи грошей. Теж можливі два варіанти:
1. Ніхто ні з ким не ділиться: кожний, хто прослухав пісню, платить за неї. В цьому випадку автор кращої пісні отримує більше грошей. Суспільство в цілому виграє, бо автори, маючи стимул, створюють кращі твори
2. Будь-яка людина може передати комусь іншу почуту мелодію абсолютно вірно. Автори не отримують гроші не безпосередньо від споживачів, а з інших джерел. Гарні дівчата від чоловіків, круті репери за появу в рекламі сухариків, всі інші просто роблять концертів більше ніж треба. Все ніби добре, але суспільство програє, бо якість музики нікого не цікавить
От, власне, і вся філософія.
2 whirlwind
змініть точку зору -- і вам відкриються нові, небачені досі горизонти.
наразі ж не бачу сенсу відповидати на коментар, бо... схоже, ми просто говоримо про різні речі.
щодо авторів, котрі не пташки -- потішило =) особливо "суспільство програє, бо якість музики нікого не цікавить" -- якість музики (не плутайте з якістю звуку) ніяк не залежить від розміру royalties. і це мене особисто тішить.
p.s. цікаво почитати.
p.p.s. там же знайшов таке: хто що отримує від продажу cd за $16,98:
продавець $6.23
дистрибуція/доставка $3.34
маркетинг/реклама $2.15
виконавець і автори $1.99
студія/продакшн $1.08
реклама продавця $0.85
друк/поліграфія $0.75
заробіток видавця $0.59
просто цікаво.
Загалом цікаво написано. Але деколи порівнюються зовсім різні речі.
За те, щоб вільно дивитись телеканал, і не купляти спеціальний телевізор для нього, нам доводиться дивитись рекламу по цьому ж телеканалу. З музикою таке не зробиш. Треба щось зовсім інше. От і придумуют, щоправда поки без особливих успіхів.
2music blogger
так, згоден. немає в світі двох абсолютно однакових речей. але є речі, котрі ми більш-менш однаково сприймаємо =) дякую за відгук!
Дописати коментар
увага!
коментарі не модерую, проте спам видаляю нещадно. посилання на інші сайти/блоги за темою допису вітаю.
додаткові можливості розмітки (кутики набрати з клавіатури):
‹b›жирний шрифт‹/b›
‹i›похилий шрифт‹/i›
‹a href="http://tivasyk.info"›посилання‹/a›