фотографія та прагнення визнання

ще трохи про фотографію.

про фотографію постановочну та ситуативну

останнім часом думав про те, що постановочна фотографія та ситуативна, "випадкова" фотографія -- два різні підходи, котрі, на мою думку, певною мірою навіть конфліктують. точніше, вимагають зовсім різного підходу, ба навіть світогляду від фотографа. можливо, я помиляюсь...

постановочна фотографія -- близька до образотворчого мистецтва: дає в руки майстрові все, дозволяє буквально з нуля, цеглинка за цеглинкою, створити сцену, момент і... зафіксувати у світлині. божа справа. і якщо фотограф справді майстер -- лише він знатиме про те, що життя в такій картині -- штучне.

мені за філософією ближче ситуативна фотографія: з одного боку, не треба працювати над сценою (а я лінивий) -- але й вхопити мить in vivo непросто... роздивитися цікавий сюжет і встигнути його "впіймати".

звісно, чіткої грані немає: пейзаж не дуже й поставиш, а проте якщо фотохудожник ладен тижнями вичікувати, поки природа збере до купи в одному місці всі фактори -- освітлення, погоду тощо -- для "ідеального" кадру, що відповідає задумці, то чи не ближче це до постановочної фотографії?

про унікальність та визнання

мабуть, кожен, хто бере до рук фотокамеру -- так само як коли стає до мольберта з пензлем, береться писати новелу чи сідає до рояля -- внутрішно потребує визнання. будь-яка творчість -- це лише шлях до самовираження, яке неможливе без аудиторії і дуже болісне без визнання.

але чи легко бути визнаним в сучаснім світі? навіть "митців" -- як собак, а вже цифрової фотокамери немає хіба що в людини, абсолютно байдужої до фотографії. непроста конкуренція за увагу аудиторії, котра, в свою чергу, також досить балувана сьогодні. чи можливо бути унікальним -- а значить, цікавим -- у такім світі?

як на мене, цілком можливо. якщо не ставити собі за мету заробіток фотографією. якщо з мільярдного населення землі окреслити коло людей, которі побачать мої фотографії -- матимемо може з тисячу людей в найкращому випадку. включаючи відвідувачів мого блогу та фотоальбомів у тенетах. не така вже велика аудиторія, правда? і саме визнання цієї аудиторії є насправді важливим, а якась міфічна "світова відомість" -- від лукавого.

хороша фотографія поруч

отже справжніх шедеврів у світі небагато, але варто поглянути довкола -- і виявиться, що хорошої фотографії вистачає! просто ми найчастіше або любуємося собою, або ж шукаємо якоїсь "абсолютної краси", підписаної якимись "всесвітньо відомими іменами". а даремно.

нещодавно я випадково познайомився із plazmx в icq, і ця випадкова людина -- не професійний фотограф, навряд чи навіть дуже досвічений аматор -- на моє прохання вислала кілька світлин, зроблених власноруч за домогою компактної цифрової камери чи навіть "мильниці". ось, приміром, одна з них (самотній):


от так. по-моєму, така фотографія варта уваги! а великий альбом "лучшие фотографии мира: пейзаж", котрий я періодично переглядаю, викликає в мене депресію і творчу імпотенцію =)

p.s. сьогодні сергієві стрєльнікову (aka plazmx) виповнилося 20 років. вітаю!

2 коментар(ів):

Yuriy сказав...

а великий альбом "лучшие фотографии мира: пейзаж", котрий я періодично переглядаю, викликає в мене депресію і творчу імпотенцію =)

Так треба дивиться не на пейзаж, а на портрети... бажано жіночі, бажано оголені :)

сам зараз майже перестав знімать "випадкову" фотографію, і "підсів" на постановочну, рідше - у поїздках/подорожах, але знімаю мало

tivasyk сказав...

> Так треба дивиться не на пейзаж, а на портрети... бажано жіночі, бажано оголені :)

тоді з потенцією все буде гаразд, але депресія залишається =)

> сам зараз майже перестав знімать "випадкову" фотографію, і "підсів" на постановочну

для мене це складно.

Дописати коментар

увага!
коментарі не модерую, проте спам видаляю нещадно. посилання на інші сайти/блоги за темою допису вітаю.

додаткові можливості розмітки (кутики набрати з клавіатури):
  ‹b›жирний шрифт‹/b›
  ‹i›похилий шрифт‹/i›
  ‹a href="http://tivasyk.info"›посилання‹/a›