ми -- жертви прогресу?

ось, прочитав цікавий допис генадія армашули у авторських колонках онлайн-журналу "комп'ютерний огляд"... як часто буває, коли прочитане дійсно зацікавило і змусило задуматися -- не втримався від короткого коментаря.

не цитуватиму повністю, тож перш ніж читати далі, варто пробігти очима -- а краще все-таки прочитати вдумливо! -- оригінальну статтю "я к вам пишу".

> Вот какая фраза из журнала «В мире науки» за 1903 (!!!) год попалась мне совсем недавно: «Переписка грядущего будет сведена к сухому и лаконичному обмену информацией, выдержанному в телеграфном стиле».

як чудово, як доречно! і погляньте-но: пройшло 105 років, проте кожне покоління, розмінюючи свій четвертий-п'ятий десяток (читай: переходячи від помилок і креативності до консервативної мудрості) повторює те саме, те саме, те саме...

...і, певно, буде повторювать ще через 105 років:

> есть что-то, чего, по всей видимости, мы еще не осознали до конца – нельзя ускорить чувства. Технический прогресс не в состоянии изменить человеческую природу.

можна, може, змінює. тільки ми, як особистості -- обмежені у своєму інструментарії для пізнання світу необхідністю "доторкнутися", пережити на власному досвіді, а значить -- прив'язані до масштабів одного покоління: ми ще можемо це осмислити -- але вже не можемо повністю "пережити", повірити.

от так. хотілося б сказати "життя покаже", але... все-таки ми й справді прив'язані до власного , вельми короткого досвіду. тож воно покаже, звісно -- але не нам.

0 коментар(ів):

Дописати коментар

увага!
коментарі не модерую, проте спам видаляю нещадно. посилання на інші сайти/блоги за темою допису вітаю.

додаткові можливості розмітки (кутики набрати з клавіатури):
  ‹b›жирний шрифт‹/b›
  ‹i›похилий шрифт‹/i›
  ‹a href="http://tivasyk.info"›посилання‹/a›